Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №489/9967/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/9967/25

Провадження № 2/489/683/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого – судді Костюченка Г.С.,

із секретарем судових засідань – Савковою К.А.,

за участі позивача представника позивача Шилова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом

встановив.

Позивач, через свою представника – адвоката Шилова В.Ю., звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просив: встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала на момент смерті (час відкриття спадщини) із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) постійно проживав на момент смерті (час відкриття спадщини) із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи свої вимоги тим, що 06.11.2025 позивач звернувся до нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 та 100% квартиру за адресою АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 (прабаба), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, згідно постанови від 06.11.2025 № 305/02-31. Підставами для відмови є те, що позивач не надав документів, які підтверджують факт прийняття ОСОБА_2 (мама) спадщини від померлої ОСОБА_3 .

Згідно ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при підготовці до вчинення нотаріальних дій обов`язково користується даними відповідних електронних реєстрів, у тому числі Реєстром територіальної громади міста Миколаєва. Але даний Реєстр не містить інформації до 2014 року, тому для нотаріуса неможливо встановити факт проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач не підтвердив передбачені ст. 1223 ЦК України підстави для спадкування, тому необхідно у судовому порядку визнати своє право на спадщину, а саме встановити факти, що мають юридичне значення.

Ухвалою суду від 07.01.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.02.2026 замінено неналежних відповідачів на належних до участі у справі, а саме Миколаївську міську раду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача Миколаївської міської ради також надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу за відсутності їх представника та прийняти рішення на підставі законодавства України.

Відповідно до ч. 3 ст.185 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи та прийняття рішення за результатом підготовчого провадження за відсутності відповідачів, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, пояснень позивача та представника.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

В ст. 1216 Цивільного кодексу України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч.1ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 227/3750/19 від 22.09.2021 зазначено, що статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

У шлюбі між ОСОБА_3 (прабаба) та ОСОБА_3 (прадід) народилась донька ОСОБА_4 (баба). У шлюбі між ОСОБА_5 (баба) та ОСОБА_6 (дід) народилась доньки ОСОБА_7 (мама). 20.08.1982 шлюб між ними розірвано.

У другому шлюбі у ОСОБА_8 (баба) народилась друга донька ОСОБА_9 (тітка/відповідач). У шлюбі між ОСОБА_10 (мати) та ОСОБА_11 (батько) народились два сина ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_12 (брат/відповідач).

15.07.2009 рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 2-7-6373/09 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . 15.02.2008 ОСОБА_3 (прабаба) придбала 100% квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . 20.02.2008 ОСОБА_3 (прабаба) придбала 1/2 квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2 . Також придбала 1/2 цієї квартири ОСОБА_9 (тітка/відповідач).

ОСОБА_3 (прабаба) з моменту придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата смерті) проживала в цій квартирі разом з позивачем, ОСОБА_2 (мати) та ОСОБА_12 (брат/відповідач). ОСОБА_3 (прабаба) заповіту не залишала, спадкових договорів не укладала.

ОСОБА_2 (мама) як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Заяву про відмову від спадщини вона не подавала, а отже прийняла її.

При цьому ОСОБА_9 (тітка) та ОСОБА_13 (баба) не прийняли спадщину від ОСОБА_3 (прабаби), адже постійно не проживали з нею разом на час відкриття спадщини та не подавали нотаріусу заяви про прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 (баба) померла. 19.12.2024 ОСОБА_2 (мама) померла, заповіту не залишала, спадкових договорів не укладала.

Позивач зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 разом з мамою із моменту придбання квартири прабабою до моменту смерті мами. Тому на момент смерті ОСОБА_2 (мама) позивач як спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Заяву про відмову від спадщини він не подавав, а отже прийняв її. ОСОБА_12 (брат/ відповідач) хоча і зареєстрований за адресою цієї квартири, але не прийняв спадщину від ОСОБА_2 (мама), адже постійно не проживав з нею разом на час відкриття спадщини та не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_9 (тітка) будучи неповнорідною сестрою не прийняла спадщину від ОСОБА_2 (мама), адже постійно не проживала з нею разом на час відкриття спадщини та не подавала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Інших спадкоємців як на момент смерті ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , так і на момент зверненні до суду не має.

Відповідно до відомостей Другої Миколаївської державної нотаріальної контори за № 22/01-16 від 15.01.2026 спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не зводилась.

Відповідно до копії спадкової справи Другої Миколаївської державної нотаріальної контори за № 18/01-16 від 19.01.2026, зведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 .

Факт постійного проживання ОСОБА_2 (мама) з ОСОБА_3 (прабаба), ОСОБА_2 (мама) з позивачем підтверджується довідками про проживання, які видано головою ОСББ «Мирний-Плюс» із підписами сусідів позивача, збереженими копіями документів на квартиру, договором на користування електричною енергією 3 0032051 від 14.09.2009, документами прабаби, мами.

У постанові від 29.09.2021 у справі № 464/566/19 Верховний Суд зробив висновок, що у розумінні статей 1218 та 1221 ЦК України, частини третьої статті 1268 ЦК України та статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та обставина, що спадкодавець та спадкоємці не проживали у квартирі, яка входить до складу спадкового майна та в якій вони були зареєстровані, а проживали разом за іншою адресою, не впливає на факт прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки відповідно до наведених вище норм закону спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї, а місце розташування спадкового майна не обов`язково має співпадати із його місцем проживання.

Таким чином, суд вважає що в судовому засіданні доведений факт щоОСОБА_2 (мама) постійно проживала на момент смерті (час відкриття спадщини) із спадкодавцем ОСОБА_3 (прабаба); ОСОБА_1 (позивач) постійно проживав на момент смерті (час відкриття спадщини) із спадкодавцем ОСОБА_2 (мама). Іншого способу встановити вказане, аніж в судовому порядку, не існує.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині встановлення юридичних фактів підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, необхідно зазначити наступне.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 205/2102/19-ц від 14.04.2021 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.04.2023 у справі № 204/1052/20 відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Факт, про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення, оскільки надає правові підстави для спадкування та від його встановлення залежить виникнення прав позивача.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

06.11.2025 позивач звернувся до нотаріуса Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 та 100% квартиру за адресою АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 (прабаба), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, згідно постанови від 06.11.2025 № 305/02-31. Підставами для відмови є те, що позивач не надав документів, які підтверджують факт прийняття ОСОБА_2 (мама) спадщини від померлої ОСОБА_3 .

Згідно ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при підготовці до вчинення нотаріальних дій обов`язково користується даними відповідних електронних реєстрів, у тому числі Реєстром територіальної громади міста Миколаєва. Але даний Реєстр не містить інформації до 2014 року, тому для нотаріуса неможливо встановити факт проживання та реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач не підтвердив передбачені ст. 1223 ЦК України підстави для спадкування, тому необхідно у судовому порядку визнати своє право на спадщину, а саме встановити факти, що мають юридичне значення.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України, захисту в судовому порядку підлягають лише порушені, невизнані та оспорюванні права та інтереси. В даній справі судом встановлено, що нотаріус, до функцій якого віднесено видача свідоцтв про право на спадщину, відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину лише у зв`язку з відсутністю підтвердженого факту проживання спадкодавця та спадкоємця на час смерті.

Порушене право в даному випадку відновлюється шляхом встановлення такого факту. Відповідно, у разі набрання вказаним рішенням суду законної сили, позивач має право звернутися до нотаріуса з вказаним рішенням суду та оформити право на спадщину у визначеному законом порядку.

Відповідно до абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Доказів неможливості отримання позивачем Свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі за умови встановлення необхідних юридичних фактів, суду не надано.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання права власності в порядку спадкування є передчасними, оскільки після встановлення юридичних фактів, у позивача відсутні перешкоди для оформлення спадкових прав в позасудовому порядку.

Оскільки при поданні позовної заяви позивач вимоги про розподіл судового збору не заявляв та таких вимог не заявляв і в судовому засіданні, враховуючи межі судового розгляду і диспозитивність цивільного судочинства, розподіл судового збору суд не здійснює.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала на момент смерті (час відкриття спадщини) із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав на момент смерті (час відкриття спадщини) із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позову в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Повний текст судового рішення складено 16.03.2026.

Суддя Г.С. Костюченко