Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №487/9350/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9350/25

Провадження № 2/487/866/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м. Миколаїв Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Нікітіна Д.Г, за участю секретаря судового засідання Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання ОСОБА_1 ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство оборони України, просить встановити факт, що вона та ОСОБА_4 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби) проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день загибелі ОСОБА_4 ).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з грудня 2023 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з чоловіком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), між ними були фактичні шлюбні відносини, у них народилися двоє дітей: ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 , та 16 липня 2012 року - ОСОБА_7 , вони спільно виховували дітей, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, піклувалися про одне одного, спільно вирішували побутові питання, називали одне одного чоловіком та дружиною, проживали з грудня 2003 року в квартирі АДРЕСА_1 , належній матері ОСОБА_4 ОСОБА_2 , де народилися їх діти, а в 2014 році переїхали жити до матері позивачки ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим що діти ходили до шкоди поруч із цим домом. Після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України вона разом з дітьми виїжджала до Німеччини, та повернулась в Україну в серпні 2022 року, після чого вони разом з дітьми переїхали жити до м. Одеси, де 23.08.2022 року ОСОБА_4 орендував квартиру на АДРЕСА_3 . В 2024 році вона повернулася з дітьми в м. Миколаїв, де проживає зараз разом зі своєю матір`ю ( АДРЕСА_2 ), а ОСОБА_4 був мобілізований в квітні 2024 року до Збройних Сил України, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи бойове завдання в зоні бойових дій поблизу населеного пункту Нью-Йорк в Бахмутському районі Донецької області, причиною смерті стала вибухова травма із залученням декількох ділянок тіла. Позивачка зазначає, що вони з ОСОБА_4 підтримували тісний сімейний зв`язок до його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення зазначеного факту необхідно позивачу для отримання частки одноразової грошової допомогиу зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_4 , передбаченої ст.ст. 16, 16-1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою від 16.12.2025 року даний позов прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є батьками загиблого ОСОБА_4 , 26.12.2025 року подали до канцелярії суду заяви про визнання позову, якими визнали позов повністю та підтвердили вказані в позові обставини, зокрема що ОСОБА_1 дійсно з грудня 2003 року проживала з їх сином ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у них народилися двоє дітей: в 2009 році - ОСОБА_6 та в 2012 році - ОСОБА_7 , яких вони спільно виховували. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували побутові питання, піклувалися один про одного, називали один одного чоловіком та дружиною. В будь-якому іншому шлюбі ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 не перебували. В квітні 2024 року ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України, однак вони з ОСОБА_1 підтримували тісний сімейний зв`язок аж до того як ОСОБА_4 , виконуючи обов`язок військової служби в Збройних Силах України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час бойових дій в Бахмутському районі Донецької області, захищаючи Батьківщину. Просять позов ОСОБА_1 задовольнити.

Третя особа Міністерство оборони України 15.01.2026 року подало пояснення через підсистему Електронний Суд, яким позов не визнало, вважає що позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про встановлення факту проживання однією сім`єю, спільне проживання позивача та загиблого ОСОБА_4 як жінки та чоловіка, тобто наявність сім`ї, зокрема, що позивач та загиблий ОСОБА_4 постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті. Просить залишити позов без задоволення.

В підготовче судове засідання 05.03.2026 року учасники справи не з`явились, при цьому від представника позивача адвоката Зотікова С.Є. надійшла до канцелярії суду заява про розгляд справи у відсутність позивачки та її представника, позов підтримує, просить його задовольнити.

Відповідачі також просили розглянути справу у їх відсутність, про що зазначили у своїх заявах про визнання позову, поданих до канцелярії суду 26.12.2025 року.

Від Міністерства оборони України не надійшло до суду будь-яких заяв, крім пояснень третьої особи від 15.01.2026 року. Про дату і час розгляду справи 05.03.2026 року третя особа повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи,суд установив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2024 року № 151 старшину ОСОБА_4 , військовослужбовця призваного за мобілізацією, призначеного на посаду старшого водія 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_9, який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_4 , з 28 травня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 («старший солдат»), з вислугою років станом на 28 травня 2024 року: 00 років, 01 місяць 11 днів. Згідно Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2024 року № 156, старшині ОСОБА_4 , старшому водію 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйонувійськової частини НОМЕР_1 присвоєно військове звання «Головний сержант».

Актом службового розслідування від 23.08.2025 року (п. 3) встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 19:00 головний сержант ОСОБА_4 , старший водій 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 разом з іншими військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_1 виконував військовий обов`язок, а саме приймав безпосередню участь у бойових діях із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області, перебуваючи в засобах індивідуального захисту сертифікованого зразку (бронежилет, шолом кевларовий) та без явних ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння або дії психотропних речовин та їх аналогії, пересувався з ПВ «БИК» на точку евакуації та потрапив під ворожий мінометний обстріл, під час якого зник безвісті.

Згідно п. 4 Актом службового розслідування від 23.08.2025 року зазначено відомості про особу зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний 13.04.2024 року, сімейний стан - не одружений, батько ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 , діти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Актом службового розслідування (п.п. 5, 5.1.) встановлено, що зникнення безвісті ОСОБА_4 сталося під час проходження служби за призовом під час мобілізації, пов`язане з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі й стримування збройної агресії з боку збройних сил Російської Федерації на території Донецької області, та не пов`язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вина військовослужбовця ОСОБА_4 відсутня, порушень військової дисципліни, вимог статей Статутів Збройних Сил України не відбувалось. Порушень чинного законодавства України з боку військовослужбовця не було.

Відомості про зникнення безвісті на території бойових дій (під час воєнних дій) внесені ОСОБА_4 були внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин (витяг з реєстру № 20250709-1879).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Заводським відділом ДРАЦС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21 жовтня 2025 року, лікарського свідоцтва про смерть №1018 від 29.09.2025 року та довідки про причину смерті форми №106/о від 29.09.2025 року, ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Нью-Йорк в Бахмутському районі Донецької області, безпосередня причина смерті - вибухова травма із залученням декількох ділянок тіла, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.

Таким чином, судом встановлено що ОСОБА_4 , військовослужбовець Збройних Сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи обов`язок військової служби в зоні бойових дійпоблизу населеного пункту Нью-Йорк в Бахмутському районі Донецької області,внаслідок вибухової травми із залученням декількох ділянок тіла.

Згідно п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно підпункту 1 п. 2 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно п. 1 ст. 16-1 Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Згідно п. 2 ст. 16-1 Закону, за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець ) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Згідно п. 3 ст. 16-1 Закону, у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

Пунктом 4 статті 16-1 Закону визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно п. 3 ст. 16-2 Закону, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень; розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.

Згідно п. 1 ст. 16-3 Закону, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Згідно п. 6 ст. 16-3 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права(п. 6 ст. 16-3 Закону).

Отже, суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із загибеллю військовослужбовця при виконанні обов`язків військової служби, є категорії осіб, вичерпний перелік яких міститься у пункті 4 статті 16-1 Закону, і саме між вказаними особами може бути спір про право щодо отримання одноразової грошової допомоги. Міністерство оборони України не може бути учасником такого спору про право.

При цьому суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23, п. 106, згідно якого, між позивачем та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач (Міністерство оборони України) не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Аналогічний за змістом висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 298/1350/22, провадження № 61-15100св24, що у справах про встановлення факту, що має юридичне значення для отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, та відповідно, між позивачем та Міністерством оборони України такого спору бути не може, оскільки ця заінтересована особа (Міністерство оборони України) не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).

Як зазначалось, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали повністю обставини, наведені в позовній заяві, щодо проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період з грудня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день загибелі ОСОБА_4 при виконанні обов`язків військової служби в Збройних Силах України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 6 ст. 49 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд вважає що визнання позову в даній справі відповідачами - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є батьками ОСОБА_4 та є суб`єктамиотримання одноразової грошової допомоги згідно п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Факт проживання однією сім`єю позивачки з ОСОБА_4 , підтримання сімейного зв`язку після призову ОСОБА_4 до ЗСУ за мобілізацією в квітні 2024 року, підтверджується також наявними у справі доказами, наданими позивачем, а саме:

свідоцтвами про народження дітей: ОСОБА_7 (серії НОМЕР_5 видане 24 липня 2012 року) та ОСОБА_6 (серії НОМЕР_6 видане 22 жовтня 2009 року), де у якості батьків зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

листом Миколаївського ліцею № 22 від 15.04.2025 року, де навчається ОСОБА_6 , з якого вбачається, що батько ОСОБА_6 ОСОБА_4. регулярно відвідував батьківські збори, цікавився успіхами доньки та її шкільним життям, займав активну позицію у вихованні доньки, і що сімейна ситуація ОСОБА_6 ускладнена у зв`язку з пережитою емоційною втратою, пов`язаною зі зникненням безвісті батька у серпні 2024 року;

договором оренди житлового приміщення від 23.08.2022 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_18 щодо оренди квартири в АДРЕСА_5 , для проживання сім`ї з 4 осіб, строком до 31.03.2024 року;

спільними сімейними фотографіями, листуванням ОСОБА_1 з ОСОБА_4 у месенджері в період його військової служби.

Позивачка не перебувала в будь-якому іншому шлюбі (що підтверджується листом Відділу ДРАЦС у місті Миколаєві від 30.12.2025 року № 23.19-36/1689. ОСОБА_4 також не перебував за життя в будь-якому іншому шлюбі, що визнається його батьками відповідачами, та підтверджується Актом службового розслідування від 23.08.2025 року (п. 4).

За такого, враховуючи визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 200, 206, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання ОСОБА_1 ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби) проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з грудня 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день загибелі ОСОБА_4 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Г. Нікітін