Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №462/8691/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8691/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Мруць І. С.,

за участю секретаря судового засідання – Булавки Х.Н.

справа №462/8691/25

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою представника ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» – Бачинського Остапа Михайловича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

встановив:

представник позивача ТзОВ «ФК «Артеміда-Ф» – Бачинський Остап Михайлович через систему "Електронний суд " звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №379052 від 27.12.2019 року у розмірі 12583,18 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 грудня 2019 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №379052 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 3400 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 . Окрім цього додатковим договором від 21.01.2020 року строк користування кредитом продовжено до 16.02.2020 року , а додатковим договором від 16.02.2020 року строк користування кредитом продовжено до 13.03.2020 року. Зазначає, що первісним кредитором за договором виконав в повному обсязі. Відповідач здійснив платежі на суму 2975 грн , дата останнього платежу 16.02.2020 року не виконав свої зобов`язання передбачені умовами договору.

22 лютого 2021 року відповідно до договору факторингу №015-220221 між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Сірко фінанс» до ТзОВ «Сірко фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №379052 від 27.12.2019 року відносно ОСОБА_1 . 21 жовтня 2024 року відповідно до договору факторингу №20241021/2 між ТзОВ «Сірко фінанс» та ТзОВ «Артеміда-Ф» до ТзОВ «Артеміда-Ф» згідно реєстру прав вимоги 189 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №379052 від 27.12.2019 року відносно ОСОБА_1 . У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлялася належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем її проживання, та оголошенням на офіційному сайті суду.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з матеріалів справи, 27 грудня 2019 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписано договір №379052 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, у якій визначено розмір кредиту –3400 грн., строк позики- 25 днів, процентну ставку1.90% за кожен день користування. Також погоджено графік платежів, відповідно до якого, сума позики – 3400 грн. , сума нарахованих процентів – 1615 грн., разом до оплати 5015 грн. Договір та графік платежів підписаний електронним підписом 27.12.2019 11:50:19 ОСОБА_1 (а.с.7-15, 16).

21 січня 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписано додатковий договір 478345 до договору №379052 про надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту від 27.12.2019 року. Даним договором сторонами погоджено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 16.05.2020 року. Також сторони погодили процентну ставку 1.60% зва кожен день користування позикою. Додатковий договір підписаний електронним підписом 21.01.2020 10:08:57 ОСОБА_1 (а.с. 11)

16 лютого 2020 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 підписано додатковий договір 649549 до договору №379052 про надання коштів у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту від 27.12.2019 року. Даним договором сторонами погоджено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів – не пізніше 13.03.2020 року. Також сторони погодили процентну ставку 1.60% зва кожен день користування позикою. Додатковий договір підписаний електронним підписом 16.02.2020 17:06:21 ОСОБА_1 (а.с. 12)

На підтвердження виконання умов договору, щодо здійснення переказу грошових коштів позивачем додано лист генерального директора ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» - Веліканова Євгена Вих №1-1609 від 16.09.2025 року. Даним листом підтверджується успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 27.12.2019 11:52:02 на суму 3400 грн., номер транзакції в системі iPay.ua -45497235, призначення платежу: зарахування 3400 на карту НОМЕР_1 . (а.с. 31)

Таким чином, ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3400 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

22 лютого 2021 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ТзОВ «Сірко фінанс» укладено договір факторингу №015-220221 відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №379052 від 27.12.2019 року. (а.с.13-19, 26-27)

21 жовтня 2024 року між ТзОВ «Сірко фінанс» та ТзОВ «Артеміда-Ф» укладено договір факторингу №20241021/2 відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №379052 від 27.12.2019 року. (а.с.20-25, 30)

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 12583.18 грн. яка складається з 3400 грн. заборгованості за тілом кредиту, 7174 грн. заборгованості по процентам за користування, заборгованість за пенею та штрафами – 0 грн., інфляційне збільшення – 2009,18 грн.

На підтвердження позивачем надано суду розрахунок заборгованості. (а.с.32, 33-34)

У пунктах 15,18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, згідно із п.6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по прострочених відсотках за період з 17.03.2020 року по 13.05.2020 року, нараховувалась відповідно до ст.625 ЦПК України (штрафні санкції згідно розрахунку заборгованості), а відтак не можуть бути стягнуті з відповідача оскільки такий звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, під час дії карантину (дія карантину припинилась 01 липня 2023 року).

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом за період з 27.12.2019 по 12.03.2020 року (в межах дії договору та додаткових договорів до такого) відповідно до долученого позивачем розрахунку заборгованості у розмірі 1360 грн. (а.с.33-34)

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення за період з 14.03.2020 року по 23.02.2022 року такі задоволенню не підлягають, оскільки відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, під час дії карантину (дія карантину припинилась 01 липня 2023 року). (а.с.32)

Таким чином, з відповідача в користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» необхідно стягнути заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №379052 від 27.12.2019 року в розмірі 4760 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3400 грн, заборгованість по відсотках 1360 грн, які були передбачені умовами договору та відповідачем не подано беззаперечних доказів того, що ним погашена така заборгованість.

Представник позивача при подачі позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 211100189 від 29.10.2025, розрахунок судових витрат, Рахунок №1 від 29.10.2025 року, АКТ №1 від 29.10.2025 року, платіжну інструкцію №2142 від 31.10.2025 року, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер від 30.10.2025 року серія ВС №1269270. (а.с. 37-41)

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, вважаю, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є завищеними, не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, необхідністю подання позову, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 4000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422.40 грн. розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (а.с. 43)

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 916 грн. 39 коп. (37,83 % від 2422.40 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Артеміда-Ф» – Бачинського Остапа Михайловича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - заборгованість за договором №379052 від 27грудня 2019 року у розмірі 4760 (чотири тисячі сімсот шістдесят) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» - 916 (дев`ятсот шістнадцять) гривень, 39 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» 4000 (чотири тисячі) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», юридична адреса: 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, 87, оф. 54, код ЄДРПОУ 4265597.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду складено 17 березня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць