Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №132/2292/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2292/25

Провадження № 2/132/84/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого - судді Карнауха Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в місті Калинівці Хмільницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», поданим в його інтересах представником за довіреністю – Мишевською Наталією Миколаївною, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимог позивача.

Представник позивача засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 19.08.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 507150-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов якого Товариство надало кошти в розмірі 8 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти на сплатити проценти за користування кредитним коштами.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику (відповідачу) грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника (відповідача), номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 507150-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти в розмірі 4230 грн, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 507150-КС-001, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 22.06.2025 утворилась заборгованість за договором № 507150-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 21 217,70 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 7 733,18 грн; суми прострочених платежів по процентах – 13 484,52 грн.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без його участі, проти заочного рішення суду не заперечував.

До суду 06.08.2025 засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , у якому він зазначив, що позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити з таких підстав.

З 01.10.2024 він за контрактом проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

25.04.2025 відповідач отримав статус учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період дії особливого періоду (воєнного стану) військовослужбовцям забороняється нарахування штрафів, пені, відсотків та інших фінансових санкцій за невиконання або неналежне виконання кредитних зобов`язань.

До відзиву ОСОБА_1 долучено копії: довідки військової частини про проходження ним військової служби, контракту, посвідчення військовослужбовця та учасника бойових дій.

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Водночас до суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 12.08.2025 надійшли додаткові пояснення у справі представника позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» за дорученням Басалиги Д.М., у яких, серед іншого, представник зазначив, що ознайомився з відзивом відповідача в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Представник позивача звернув увагу суду, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором, здійснення платежів за кредитним договором, наявність заборгованості за кредитним договором.

Додана відповідачем до відзиву на позовну заяву довідка не містить РНОКПП особи, яка перебуває на військовій службі, що унеможливлює встановлення цієї особи, а саме встановлення того, чи є ця особа відповідачем по справі. Відповідно до наданого посвідчення УБД, окрім того, що воно не містить як і довідка РНОКПП особи, також, посвідчення було видане 25.04.2025, тобто, після закінчення строку дії кредитного договору. Відповідачем не було надано разом із відзивом копію військового квитка, копію наказу про зарахування особи до Збройних Сил України.

У зв`язку з цим, з відповідача підлягає стягненню вся сума заборгованості за кредитним договором (заборгованість за тілом та процентами).

Від сторін будь-яких інших заяв та клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України суду не подано.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

15.07.2025 до суду надійшли витребувані відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 15.07.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено у справі судове засідання на 13:00 год. 14.08.2025. Встановлено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу право подати до суду заперечення на відповідь на пізніше п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Разом з тим, цією ухвалою частково задоволено клопотання представника позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про витребування доказів у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської карти № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ); письмовий доказ у вигляді виписки про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти № НОМЕР_2 за 19.08.2024.

Вказана ухвала була надіслана на адресу АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на електронну адресу та шляхом надсилання рекомендованого поштового відправлення на адресу банку - для виконання в частині надання витребуваних судом доказів; позивачу та його представнику - на електронну адресу та за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Вказану ухвалу відповідачу надіслано за її адресою: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням. Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження та судовою повісткою, направлений за адресою відповідача, повернувся до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

До суду з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 22.07.2025 надійшли витребувані судом відомості.

До суду 06.08.2025 засобами поштового зв`язку надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 .

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався. До суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 12.08.2025 надійшли додаткові пояснення у справі представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Через неявку відповідача та неповідомлення ним про причини неявки розгляд справи призначався на 01.09.2025, 09.09.2025, 12.09.2025, 22.09.2025, 29.09.2025, 06.10.2025, 04.11.2025, 24.11.2025, 15.12.2025, 05.01.2026 та 16.03.2026. Виклик відповідача до суду здійснювався також шляхом публікації оголошень на сайті Калинівського районного суду Вінницької області. Однак, відповідач ОСОБА_1 , будучи обізнаним про розгляд справи щодо нього, повідомленим про дати і час судових засідань у справі, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Представник позивача в позовній заяві та в додаткових поясненнях просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, за відсутності представника позивача.

До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 2 ст. 247, ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 19.08.2024 між позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №507150-КС-001, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу кредит в розмірі 8 000,00 грн.

Договір про надання кредиту № 507150-КС-001 укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця: https://my.bizpozyka.com/. Підписаний позичальником електронним підписом – одноразовим ідентифікатором UA-7983.

Відповідно до п. 2 договору позивач надав позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності; строк на який надається кредит - 24 тижні; процентна ставка: в день 1,50000000 %, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 0,80326777, фіксована; комісія за надання кредиту: 1 200, 00 грн; загальний розмір наданого кредиту: 8 000,00 грн; строк дії договору: до 03.02.2025; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 22389,94 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 14261,96%.

Пунктом 3.2.3 договору встановлено графік платежів, якого повинен дотримуватись позичальник. Останній платіж в рахунок повернення боргу позичальник мав сплатити 03.02.2025, загальний розмір платежів, які мав сплатити позичальник по кредитному договору складав 16920,00 грн, в тому числі: проценти за користування кредитом 7720,00 грн; кредит 8000,00 грн; комісія за надання кредиту 1200,00 грн.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» виконало зобов`язання за договором № 507150-КС-001 від 19.08.2024 про надання кредиту. На підставі листа про підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» здійснило успішний переказ грошових коштів, перерахувавши 19.08.2024 на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн, номер транзакції 42407-33687-40404, номер платіжної картки НОМЕР_4 .

Відповідно до наданої інформації АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на ім`я ОСОБА_1 в цьому банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . Згідно із наданою банком випискою на вказаний рахунок ОСОБА_1 19.08.2024 зараховано 8 000,00 грн.

Згідно із наданим позивачем розрахунком за період кредитування з 19.08.2024 по 03.02.2025: видано кредиту – 8000,00 грн; всього нараховано відсотків 16247,7 грн, комісії – 1 200,00 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 сплачено кошти в загальній сумі 4230 грн, з яких: за кредитом – 266,82 грн; по відсотках – 2763,18 грн; по комісії – 1 200 грн.

Станом на 03.07.2025 залишок заборгованості згідно кредитного договору становить 21217,7 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 7733,18 грн та суми прострочених платежів по відсотках – 13484,52 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що є військовослужбовцем, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 01.10.2024 по теперішній час, а також має статус учасника бойових дій з 25.04.2025.

Вказує, що відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період дії особливого періоду (воєнного стану) військовослужбовцям забороняється нарахування штрафів, пені, відсотків та інших фінансових санкцій за невиконання або неналежне виконання кредитних зобов`язань.

На підтвердження свого статусу, як військовослужбовця відповідачем до відзиву долучено копію довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3967 від 22.07.2025, згідно із якою він перебуває на військовій службі за контрактом у цій військовій частині з 01.10.2024 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 №310 (по стройовій частині) від 01.10.2024) по теперішній час (а.с. 87).

Відповідно до наданої відповідачем копії контракту, укладеного т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання проходити військову службу, а Міністерство внутрішніх справ України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 . Згідно із цим контрактом він набирає чинності з 01.10.2025 (а.с. 88-90).

З копії посвідчення військовослужбовця серії НОМЕР_5 від 09.10.2024, виданого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Західного ОТО НГУ, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовій службі в Національній гвардії України (а.с. 91).

Згідно із копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 , виданого 27.04.2025 командувачем НГУ, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 93).

V. Норми права, що регулюють спірні правовідносини, та оцінка суду.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до п.п. 1, 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис; накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Отже, підписання договору відповідачем електронним підписом, що було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучі аналогом власноручного підпису.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом, через що виникла заборгованість за кредитом.

Водночас суд критично оцінює розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача по зазначеному вище кредитному договору з таких підстав.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

На підтвердження свого статусу, як військовослужбовця відповідачем до відзиву долучено копії: довідки начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3967 від 22.07.2025, згідно із якою він перебуває на військовій службі за контрактом у цій військовій частині з 01.10.2024; контракту, укладеного т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; посвідчення військовослужбовця серії НОМЕР_5 від 09.10.2024, виданого т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно із яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовій службі в Національній гвардії України; посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 , виданого 27.04.2025 командувачем НГУ, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Позивач не надав суду доказів, які б спростовували обставини, наведені в поданих відповідачем копіях документів. Клопотань про витребування таких доказів судом не подав.

При цьому, ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У своїй позовній заяві та додаткових поясненнях представники ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просили розглянути справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за їх відсутності, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів, окрім інформації з, не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Таким чином, суд вважає доведеним, що на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, з дня початку проходження ним військової служби – 01.10.2024, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а кредитні установи (ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») під час дії особливого періоду не мають права нараховувати йому відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постановах від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

Згідно із правовим висновком, який міститься у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі №642/548/21, за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом.

Відповідно до матеріалів справи відповідач 03.09.2024, 16.09.2024 та 30.09.2024 здійснив часткову оплату по вищевказаному кредитному договору на загальну суму 4230 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 30.09.2024 ОСОБА_1 погасив заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Водночас після набуття відповідачем ОСОБА_1 статусу військовослужбовця, тобто, після 01.10.2024 він оплату за договором не здійснював.

Починаючи з 01.10.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» нараховано відповідачу заборгованості з відсотків на загальну суму 13484,52 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за договором про надання кредиту № 507150-КС-001 від 19.08.2024 в розмірі 13484,52 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів в особливий період.

В частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7733,18 грн вимоги позивача підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, часткової сплати позичальником суми заборгованості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині тіла кредиту на суму 7733,18 грн.

При цьому, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 882,89 грн, виходячи з обрахунку: 7733,18 грн (розмір задоволеного позову) х 2 422 грн 40 коп. (розмір сплаченого позивачем судового збору): 21217,70 грн (ціна пред`явленого позову).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс № 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за кредитним договором №507150-КС-001 від 19.08.2024 у розмірі 7733 (сім тисяч сімсот тридцять три) грн 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс № 411, код ЄДРПОУ 41084239) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн 89 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №26, офіс № 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 16.03.2026.

Суддя Н.П. Карнаух