Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №128/564/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/564/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вінниці кримінальне провадження, відомості по якому 17.06.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020050000523 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Писарівка Шаргородського району Вінницької області, мешканця АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, працюючого черговим помічником начальника табору відділу нагляду Державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_2 », маючого на утриманні 3 неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , відповідно до наказу Держаної установи « ІНФОРМАЦІЯ_2 » №2/ЩС-23 від 16.11.2023, капітан внутрішньої служби, призначений на посаду чергового помічника начальника табору відділу нагляду ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», він є працівником правоохоронного органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів із питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціями і громадянам.

Згідно Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001:

п. 2.3 (б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год».

Водночас, у порушення вищевказаних норм законодавства ОСОБА_4 , 16 червня 2024 року біля 17 год. 40 хв., керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у напрямку м. Бар Вінницької області по автомобільній дорозі «М-21», сполученням «Виступовичі - Житомир - Могилів-Подільський», в межах с. Пултівці Вінницького району Вінницької області, на відрізку автодороги 325 км, обравши швидкість руху 65 км/год, яка перевищує максимально дозволену швидкість руху в межах населених пунктів, проявивши злочинну недбалість до забезпечення встановлених вимог безпеки дорожнього руху та дорожньої обстановки, нехтуючи особистою безпекою та безпекою пасажирів автомобіля, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх та погодних умовах, відволікся від керування транспортним засобом у межах свої смуги руху, внаслідок чого змінив напрямок руху ліворуч по ходу свого руху та допустив зіткнення з острівцем безпеки, що знаходиться посередині проїжджої частини вищевказаної автодороги.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , неповнолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми: відкритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку, лінійного перелому лобної кістки праворуч, що переходить на верхній край лівої очниці, перелому передньої і задньої стінок лобної пазухи праворуч, що поширюється на решітчастку кістку, перелому передньої стінки лівої верхньощелепової пазухи, гемосинуситу, забійної рани лобної ділянки справа, гематоми повік правого ока, субкон`юктивного крововиливу справа, множинних саден кінцівок. Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_6 за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки перелом кісток склепіння та основи черепа являлися небезпечними для життя в момент заподіяння.

В даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.п. 2.3(б), 10.1, 12.4 ПДР. Дії водія автомобіля марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР, з технічної точки зору, перебувають у причинному звя`язку з виникненням події даної ДТП.

Таким чином, ОСОБА_4 за викладених обставин порушив вимоги п.п. 2.3(б), 10.1, 12.1 ПДР.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 10.1 ПДР знаходяться в безпосередньому причинному зв`язку з наслідками ДТП - спричиненням пасажиру автомобіля марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. В своїх показах повністю підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 16.06.2024 біля 17-40 год. він їхав на автомобілі «Volkswagen Crafter» в напрямку м. Могилів-Подільський Вінницької області. В його автомобілі перебували пасажири, серед яких було двоє неповнолітніх, одна з яких ОСОБА_6 , які сиділи на задніх сидіннях. Рухаючись в с. Пултівці Вінницького району Вінницької області зі швидкістю 60 - 65 км/год., він відволікся, внаслідок чого його автомобіль змістився ліворуч та допустив наїзд на острівець безпеки. Від цього автомобіль розкрутило і він вдарився у дорожнє огородження. В результаті ДТП потерпіла ОСОБА_6 випала із автомобіля через вікно. Інші пасажири самостійно покинули автомобіль. Відразу після ДТП він попросив аби викликали швидку медичну допомогу та працівників поліції, а сам почав надавати потерпілій ОСОБА_6 першу медичну допомогу. Відразу після завершення оформлення ДТП, він поїхав в лікарню до ОСОБА_6 , однак лікарі не повідомили йому про стан потерпілої та яка необхідна допомога, оскільки він не був родичем ОСОБА_6 .. На наступний день, вранці, він поїхав до лікарні, де спілкувався із батьком ОСОБА_6 .. Потерпілу він щодня відвідував в лікарні приносив їй гостинці. Бували такі дні коли він по два рази відвідував потерпілу в лікарні. Також він неодноразово пропонував батькові ОСОБА_6 кошти на лікування, проте, той категорично відмовлявся, пояснюючи це тим, що така ситуація може статися із кожним водієм, їхня родина мє кошти на лікування. Потерпіла ОСОБА_6 перебувала в лікарні 7 днів і щодня він її відвідував. З батьком потерпілої він ще продовжував спілкуватися біля року після цього. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати, висновки експертиз не оспорив. Також просив не позбавляти права керування траснпортними засобами, оскільки він проживає в с. Хоменки Жмеринського району Вінницької області, а службу проходить в ДУ «Табір для тримання військовополонених « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться в Могилів-Подільському районі Вінницької області, де працює з 2012 року, і через складне транспортне сполучення він добирається на службу та додому на власному транспортному засобі. Посвідчення водія йому необхідне, щоб добиратися до місця проходження служби.

Потерпілою у даному кримінальному провадженні визнано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання потерпіла ОСОБА_6 та її законний представник ОСОБА_7 не з`явилися. 10.03.2025 та 09.02.2026 подали до суду заяви, в яких просили розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 проводити у їх відсутність, претензій матеріального і морального характеру до обвинуваченого не мають, цивільний позов не подавали та наміру подавати не мають.

Окрім визнання вини обвинуваченим, його вину у вчиненні кримінального правопорушення підтверджують зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, на які послалась сторона обвинувачення та неоспорені стороною захисту:

- рапорти чергового чергової частини ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 16.06.2024 про отримання по спецлінії «102» повідомлень про подію ДТП в с. Пултівці Вінницького району Вінницької області та про отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень внаслідок даної ДТП;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024020050000523 від 17.06.2024 за правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 286 КК України, згідно якого 16.16.2024 біля 17-40 год. водій автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , рухаючись в напрямку м. Бар, автодорогою «М-21», в межах с. Пултівці, не вибравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожню обстановку допустив зіткнення з острівцем безпеки, що знаходиться посередині проїжджої частини, в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження, а малолітній пасажир ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, забій головного мозку, забита рана лобної ділянки та гематома м/т лобної частини;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 16.06.2024 із додатками: схемою ДТП від 16.06.2024 та фототаблицею, відповідно до якого зафіксовано та описано розташування транспортного засобу марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , на дорозі, зафіксовано та описано пошкодження автомобіля, сліди ДТП;

- постанова про визнання вилучених речей речовими доказами від 17.06.2024, відповідно до якої автомобіль марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та визначено місце його зберігання - територію спеціального майданчику ІНФОРМАЦІЯ_5 для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №127/20255/24, відповідно до якої накладено арешт на автомобіль марки «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 ;

- висновок експерта №СЕ-19/102-24/13037-ІТ від 12.07.2024, відповідно до якого на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться у працездатному стані. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного автомобіля до початку розвитку події ДТП не виявлено. На момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться в несправному та непрацездатному стані, через несправності вказані в дослідницькій частині. У деталях та вузлах рульового керування автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б могли виникнути до ДТП не виявлено. Зазначені несправності виникли в процесі розвитку дорожньо-транспортної пригоди;

- висновок експерта №СЕ-19/102-24/15426-ІТ від 09.08.2024, відповідно до якого у досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 2.3(б), 10.1, 12.4 Правил дорожнього руху. У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, можливість уникнення зіткнення з острівцем безпеки у водія автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з технічної точки зору визначалась виконанням вимог п. 10.1 ПДР, для чого були відсутні будь-які перешкоди технічного характеру при умові постійного контролю за рухом даного автомобіля. У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, в діях водія автомобіля «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимог п.п. 2.3 (б), 10.1, 12.4 ПДР. Дії водія «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , які не відповідали вимогам п. 10.1 ПДР з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з виникненням події даної ДТП;

- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.07.2024 у справі №127/22014/24, якою надано дозвіл слідчому на тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме до картки стаціонарного хворого ОСОБА_6 , з можливістю вилучення оригіналів документів;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.08.2024 та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, відповідно до яких в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » вилучено картку стаціонарного хворого ОСОБА_6 ;

- висновок експерта 631/362 від 15.08.2024, відповідно до якого згідно медичних документів у ОСОБА_6 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді політравми: «Відкрита черепно-мозкова травма - забій головного мозку; лінійний перелом лобної кістки праворуч, що переходить на верхній край лівої очниці; перелом передньої і задньої стінки лобної пазухи праворуч, що поширюється на решітчастку кістку; перелом передньої стінки лівої верхньощелепової пазухи; гемосинусит; забійна рана лобної ділянки справа; гематома повік правого ока; субкон`юктивальний крововилив справа; множинні садна кінцівок». Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_6 належать до тяжких тілесних ушкоджень, оскільки переломи кісток склепіння та основи черепа являлися небезпечними для життя в момент заподіяння, виникли від травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні чи групові особливості яких не відобразилися, давністю утворення, можливо, в строк та за обставин, вказаних в постанові про призначення експертизи - 16.06.2024.

Інші докази сторонами не надавались та судом не досліджувались.

Суд приймає до уваги досліджені докази, вважаючи їх належними, допустимими, такими, що містять відомості, які підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зібрані в межах строків досудового розслідування та в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Стороною захисту не заявлено про неналежність чи недопустимість досліджених вище доказів.

Враховуючи наведене, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 була доведена під час досудового слідства та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Згідно вимог національного законодавства України, та висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.

Обвинувачений ОСОБА_4 на час вчинення кримінального правопорушення був повнолітнім; раніше не судимий; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не значиться; проходить службу в органах ІНФОРМАЦІЯ_7 з 20.11.2012, на посаді чергового помічника начальника табору відділу нагляду ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з 16.11.2023; відповідно до службової характеристики за місцем проходження служби характеризується позитивно, відповідає займаній посаді; перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 , від якого мають спільну дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також на його утриманні перебувають неповнолітні діти дружини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; проживає із сім`єю без реєстрації в с. Хоменки Жмеринського району Вінницької області; за місцем проживання характеризується позитивно; на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку КНП « ІНФОРМАЦІЯ_11 » №0665 від 16.06.2024, не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння; не є інвалідом першої-другої груп.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67, 68 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке, згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином; вчинення суспільно небезпечного діяння проти безпеки руху та експлуатації транспорту та є злочином вчиненим з необережності; особу обвинуваченого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, регулярно відвідував потерпілу в медичному закладі, надав потерпілій першу медичну допомогу до приїзду лікарів; позицію сторони потерпілої, які не мають претензій до обвинуваченого та просили суворо не карати обвинуваченого та не позбавляти його волі; не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога; обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінального правопорушення; надання правдивих показів в суді.

А також суд враховує те, що одночасно з обвинувальним актом до суду було направлено угоду про визнання винуватості, укладену 13.02.2025 між заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_4 , згідно якої сторони погодилися на призначення обвинуваченому за тяжкий злочин більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням вимог ст. 69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 12000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204 (двісті чотири) тисячі гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців.

Проте, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому засіданні під час вирішення питання щодо затвердження угоди про визнання винуватості просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, що свідчило про те, що обвинувачений не повністю погоджувався на покарання, що було узгоджено сторонами угоди про визнання винуватості, судом ухвалою від 15.10.2025 відмовлено в затвердженні угоди про визнання винуватості.

Суд зазначає, що згідно положень частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частинами 1 та 2 статті 65 Кримінального кодексу України, зокрема встановлено, що суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який в своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При цьому суд використовує повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами при призначенні покарання, кожна з яких є законною, застосовує принцип індивідуалізації покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, та вважає, що обране покарання є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.

Положеннями статті 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків визначених цією статтею, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Приписи ст. 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

В рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 Європейський суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

При цьому суд враховує, що щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Отже, щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Суд зауважує, що безпосередньо сприймаючи під час судових засідань пояснення, показання, поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , дійшов переконання, що обвинувачений дійсно виражає глибокі переживання щодо того, що сталося, повно розкриває деталі скоєного задля забезпечення сприяння установлення усіх обставин, що мають значення для справи, щиро засуджує свою кримінально карану поведінку, що може свідчити про позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь соціальної небезпечності обвинуваченого, який виражає повну готовність нести кримінальну відповідальність та прийняте будь-яке покарання призначене судом.

Що стосується активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставини, що пом`якшує покарання, то це добровільна допомога слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Судом встановлено, що ОСОБА_4 брав участь у слідчих діях, де повідомляв про обставини вчинення кримінального правопорушення. Надані ним у суді покази відповідають дослідженим судом доказам, є послідовними та спрямовані на встановлення дійсних обставин справи, відтак у суду відсутні сумніви у добровільності його бажання сприяти розкриттю кримінального правопорушення.

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду (постанова Верховного Суду від 08 лютого 2018 року у справі №361/2704/16-к).

Обвинуваченим ОСОБА_4 із власної ініціативи з моменту перебування потерпілої в лікарні та до моменту постановлення судового рішення по суті обвинувачення вживалися дії щодо відшкодування шкоди потерпілій, завданої внаслідок вчинення злочину в добровільному порядку. Потерпілою ОСОБА_6 та її законним представником - ОСОБА_7 підтверджено у заявах про розгляд справи у їх відсутність щодо відсутності претензій матеріального і морального характеру, а також потерпіла ОСОБА_6 просила не позбавляти обвинуваченого волі.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого, вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень із застосуванням положень ст. 69 КК України. Оскількинаявні обставини, які пом`якшують покарання, потерпіла та її законний представник ані моральних, ані матеріальних претензій до обвинуваченого не мають, просили не позбавляти обвинуваченого волі, обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд доходить висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 можливо призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією частини другої статті 286 КК України, а саме покарання у виді штрафу в розмірі дванадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, без позбавлення права керування транспортними засобами, так як ОСОБА_4 має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, проживає в с. Хоменки Жмеринського району Вінницької області, працює на посаді чергового помічника начальника табору відділу нагляду ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в м. Могилів-Подільському, тобто місце проходження служби знаходиться на значній відстані від місця проживання та для прибуття до місця служби йому необхідне використання транспортного засобу. Суд також приймає до уваги, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Призначення ОСОБА_4 вказаного додаткового покарання погіршить його становище та позбавить його можливості як працювати так і забезпечувати себе та сім`ю.

Визначене покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень виходячи із принципу індивідуалізації покарання та дискреційних повноважень суду.

Цивільний позов не заявлявся.

На підставі ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати в загальній сумі 4165,04 грн., а саме за проведення експертиз: №СЕ-19/102-24/13037-ІТ від 12.07.2024 в сумі 2650,48 грн., №СЕ-19/102-24/15426-ІТ від 09.08.2024 в сумі 1514,56 грн..

Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20.06.2024 - скасувати.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України та матеріалів кримінального провадження речові докази, а саме: автомобіль «Volkswagen Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 та поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області - повернути власнику ОСОБА_4 .

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Відповідно до ст.ст. 65, 69 КК України, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та із дотриманням вимог ч. 2 ст. 53 КК України - у виді штрафу в розмірі 12000 (дванадцяти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 204000 (двісті чотири тисячі) гривень 00 копійок без позбавлення права керування транспортними засобами.

Скасувати, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2024, арешт з майна - автомобіля «Volkswagen Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Речовий доказ - автомобіль «Volkswagen Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 та поміщено на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Ботанічна, 30-32) - повернути власнику ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення експертиз на загальну суму 4165 (чотири тисячі сто шістдесят п`ять) гривень 04 копійки.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після проголошення направити потерпілому, якщо він не був присутній при його проголошенні.

Суддя ОСОБА_1