Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №644/10311/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/10311/25

Провадження № 2/644/991/26

16.03.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи- приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати виконавчий напис, вчинений 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, що зареєстрований в реєстрі за № 34006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором № 1635416 від 13.11.2018 року в розмірі 13374 гривень таким, що не підлягає виконанню, стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи. В обґрунтування позову зазначив, що при вчиненні виконавчого напису було порушено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України; сума заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією є по суті оспорюваною сумою та такою, що не визнана позивачем як безумовна, що є обов`язковим для вчинення виконавчого напису нотаріусом, вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями не вбачається за можливе. Позивач зазначає, що жодної вимоги від відповідача не отримував, а тому вчинення виконавчого напису не могло бути можливим внаслідок подання відповідачем неповного пакету документів. А отже не направлення такої вимоги боржнику є самостійною підставою для задоволення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Крім того, з 20.06.2018 року вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими заборонено законом. Таким чином, Приватний нотаріус не мав жодного законного права на вчинення оспорюваної нотаріальної дії - Виконавчого напису. Водночас, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, приватний нотаріус не отримав від представника відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості є безспірним. Розрахунок боргу, наданий представником відповідача, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків кредитора, та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог відповідача до позивача. Таким чином, Приватний нотаріус достовірно знаючи, що борг не є безспірним, повинен був відмовити у вчиненні Виконавчого напису, адже такий виконавчий напис прямо суперечить нормам законодавства.

Представником відповідача ТОВ «Алекскредит» поданий відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною було вчинено виконавчий напис №34006. Строк позовної давності на оскарження виконавчих написів становить три роки з моменту їх вчинення. Позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню подана позивачем зі спливом загальної позовної давності. Крім того зазначив, що між позивачем та відповідачем укладений Договір про надання кредиту №1635416 від 13.11.2018 року. На підставі укладеного договору позивачу були надані кредитні кошти у тимчасове, строкове, платне користування. У зв`язку з невиконанням взятих на себе кредитних зобов`язань, за договором виникла заборгованість, яка не була погашена позивачем. Відповідачем направлено претензію позивачу з вимогою про погашення заборгованості за договором про надання кредиту. Позивач її отримав, але не виконав. Будь-яких заперечень не надав, що свідчить про визнання вимоги відповідача в повному обсязі, наслідком чого стало звернення відповідача до приватного виконавця для вчинення виконавчого напису. Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимоги, оскільки незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису, крім тверджень позивача, нічим об`єктивно не підтверджена. Позивач до матеріалів позовної заяви не долучив будь-які докази, які б свідчили про спірність суми заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 04.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, представник позивача просив проводити розгляд справи без його участі та без участі позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином та своєчасно, причини неявки суд не повідомили.

Судом встановлено, що 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. було вчинено виконавчий напис № 34006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості, що виникла за Кредитним договором № 1635416 від 13.11.2018 року. Строк платежу за Кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 13.01.2019 року по 05.03.2021 року включно. Сума заборгованості складає 11574 грн., в тому числі:- 6000 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту;- 2610 гривень прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; -2964 грн. строкова заборгованість за штрафами і пенями. Плата, отримана зі Стягувача, за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом, на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат», та яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача- 1800 грн.

16.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. було відкрито виконавче провадження № 65178056 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 34006 від 23.03.2021 року.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, «Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5та, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вимоги ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачають, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №61-154св18. Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).

Таким чином, основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що під час вчинення виконавчого напису приватний нотаріус не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, сума заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією є по суті оспорюваною сумою та такою, що не визнана позивачем як безумовна.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Представник відповідача не надав суду докази, які б свідчили про те, що на момент вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, що заборгованість існувала взагалі, що була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, що не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості, її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

В своїй позовній заяві позивач також посилається на те, що згідно чинного законодавства виконавчий напис можливо вчинити лише на підставі оригіналу нотаріального посвідченого договору, проте нотаріусом незаконно було вчинено виконавчий напис на підставі договору, вчиненого у простій письмовій формі.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі №910/10374/17 зазначено, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06 березня та 04 квітня 2017 року виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14.

Беручи до уваги, що позивач по справі заперечує укладання ним нотаріально посвідченого кредитного договору, який би став підставою для вчинення виконавчого напису нотаріуса, а відповідач по справі не надав суду такий нотаріально посвідчений кредитний договір, суд дійшов висновку про те, що нотаріус Головкіна Я.В. під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису недотрималася вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №34006, вчиненого 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року по справі № 357/12818/17зазначено, що аналіз підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Відповідач по справі не надав суду докази того, що надсилав позивачеві по даній справі як боржникові повідомлення - письмову вимогу про усунення порушень, що також свідчить про порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вищевикладене є підставами для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №34006, вчиненого 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Заперечення представника відповідача щодо позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідач не надав суду жодного доказу щодо спростування вимог позивача.

Щодо доводів представника відповідача, що позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню подана позивачем зі спливом загальної позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року у справі №369/6892/15-ц виклала правовий висновок про те, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04 вересня 2025 року, відновлено обчислення строків позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис №34006 вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. 23.03.2021 року. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 03.11.2025 року.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду з даним позовом 03.11.2025 року, не пропустив строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд стягує сплачений позивачем судовий збір по справі в розмірі 1211,20 грн. (за подання позовної заяви) та судовий збір по справі в розмірі 605,50 грн. (за подання заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.12, 13, 16, 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», - суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., зареєстрований в реєстрі за № 34006, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит», заборгованості в розмірі 13374 грн., що виникла за Кредитним договором № 1635416 від 13.11.2018 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1816,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Якова Самарського, б. 12А, ЄДРПОУ: 41346335).

Третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна ( місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Ярмоленко Олександр Валентинович (місцезнаходження: м. Харків, пров. Поштовий, б. 5).

Суддя: М. С. Зайцева