Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №643/21451/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/21451/25

Провадження № 2/643/2609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого Пасічника О.М.,

за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М.,

представник відповідача Стрельніков Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Трунілова Я.О. звернувся до суду з позовною заявою в обґрунтування якої зазначив, що шлюб з відповідачем зареєстрований 26 липня 2023 року, про що зроблений відповідний актовий запис за № 1709 у Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Малолітніх або неповнолітніх дітей сторони не мають. Шлюбні відносини між сторонами не склались через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на сімейне життя. Шлюбно-сімейні відносини сторони не підтримують, спільне господарство не ведуть.Позивач вважає, що шлюб існує формально та подальше його збереження неможливе, тому просить шлюб розірвати.

Ухвалою суду від 08.12.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

05.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Стрельникова Є.А. через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечувала про розірвання шлюбу з позивачем, мотивуючи необхідністю збереження шлюбу, звернулась до суду з клопотанням про надання їй та позивачу строку на примирення посилаючись на те, що відсутня згода на розірвання шлюбу, оскільки не вичерпані усі можливості збереження шлюбу.

09.03.2026 від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Трунілова Я.О. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява, в якій позивач зазначив, що примирення між сторонами не може бити оскільки позивач немає ніяких почуттів до Відповідача - ОСОБА_2 , обґрунтовуючи тим, що коли він отримав травму і перебував на стаціонарному лікуванні, та потребував сторонньої допомоги, ОСОБА_2 не цікавилася його станом здоров`я, єдине, що її цікавило, то це доступ до квартири, яку купував Позивач за кошти, які отримав після полону. Просив розгляд справи проводити без їх участі, позов задовольнити.

Представник відповідач в судовому засідання проти задоволення позову заперечував та просив надати строк для примирення сторонам.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В суді встановлено, що 26 липня 2023 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1709.

Від шлюбу малолітніх та неповнолітніх дітей не мають.

Сторони фактично припинили шлюбні відносини, у зв`язку з тим, що в родині відсутнє взаєморозуміння, що призвело до втрати чоловіком почуттів до дружини, притаманних подружжю.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Згідно зі статтею 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Статтею 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

За приписами ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Аналізуючи норми діючого законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо.

Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки.

Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання такого шлюбу.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18.

Судом було з`ясовано, що на час звернення до суду з позовом підставою слугувало те, що спільне життя з відповідачкою не склалося, вони тривалий час проживають один від одного, різний погляд на життя, сім`ю та шлюб, відсутні спільні інтереси, відсутнє взаєморозуміння, втратили почуття любові та поваги один до одного. Проти клопотання відповідачки щодо надання строку для примирення, позивач заперечував, оскільки вважає що відповідачка усіляко намагалася затягнути судовий процес щодо розірвання шлюбу.

Представник відповідача в суді просив суд надати строк для примирення.

Суд, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, який позов підтримує і заперечує проти надання строку для примирення сторін.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства та за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.

Оскільки суд не має можливості формально застосувати інститут примирення подружжя, розглядаючи клопотання відповідачки про надання строку для примирення, суд враховує, що з моменту подання позову про розірвання шлюбу минуло понад три місяці, сторони в судове засідання не з`явилися, що розцінюється як небажання контактувати між собою. Крім того, спільних дітей сторони не мають, шлюб тривав недовго — з 26.07.2023 року, при цьому позивач у цей період проходив службу у Збройних силах України. З огляду на чітку позицію позивача щодо необхідності розірвання шлюбу та неможливості збереження сім`ї, суд доходить висновку про відсутність обставин, які б свідчили про можливість примирення сторін.

На підставі встановлених обставин, наведених норм сімейного законодавства, строку перебування справи у провадженні суду, суд не вважає доцільним надання сторонам строку для примирення, і вбачає законні підстави для задоволення позову, що є предметом цього судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки відповідач заяви щодо зміни прізвища суду не подала, при ухваленні рішення про розірвання шлюбу суд залишає їй прізвище, надане при його реєстрації.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 10-13, 60,74,79, 84,88, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 укладений 26 липня 2023 року, про що зроблений відповідний актовий запис за № 1709 у Першому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - розірвати.

Після розірвання шлюбу відповідачу залишити прізвище ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Дані відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , (остання відома адреса проживання:: АДРЕСА_2 ).

Суддя О.М. Пасічник