Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №621/3578/25 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/3578/25

Провадження 1-кп/621/144/26

17 березня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 621/3578/25 (провадження ЄРДР №12025221260000406 від 02.12.2025), за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Балаклія Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , українець, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із середньою освітою, має інвалідність другої групи, в силу ст. 89 КК України не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про наявність постанови судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_6 від 22.10.2024 (справа №621/3184/24, провадження №3/621/832/2024), яка набрала законної сили 01.11.2024 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 статті 126, ч. 1 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 статті 129-1 Конституції України та ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи єдиний умисел, направлений на невиконання судового рішення в частині позбавлення права керування транспортними засобами, продовжував керувати транспортним засобом за наступних обставин:

Так, 09.05.2025 року, о 18 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , будучи позбавлений права керувати транспортними засобами, повторно протягом року керував автомобілем Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по вул. Лиманській в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, де був зупинений екіпажем СРПП відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324834 за ч.5 статті 126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №324802 за ч. 3 статті 130 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи усвідомлено і протиправно, виконав усі необхідні дії, які вважав за необхідне для досягнення своєї мети, спрямовані на умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Крім того, що постановою судді Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_7 від 01.07.2025 (справа №621/1504/25, провадження №3/621/551/2025), яка набрала законної сили 14.07.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 статті 126, ч.3 статті 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років.

Незважаючи на це, достовірно знаючи про складену стосовно нього постанову, якою в тому числі його позбавлено було права керування транспортними засобами строком на 10 років, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, з метою невиконання рішення суду в частині позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 статті 129-1 Конституції України та ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжував керувати транспортним засобом, за наступних обставин.

17.07.2025 року, о 17 годині 15 хвилин, ОСОБА_4 , будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, повторно протягом року, керував автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався по вул. Таранівське шосе в м. Зміїв Чугуївського району Харківської області, де був зупинений екіпажем СРПП відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, за що стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394596 за ч.5 статті 126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №394560 за ч.3 статті 130 КУпАП

Систематичне керування ОСОБА_4 транспортними засобами з порушенням вимог пунктів 2.1.а, п.2.5 , 12.1, 12.2 Правил дорожнього руху, свідчить про умисне ухилення останнього від виконання постанов суду, що є однією з форм невиконання судового рішення.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за що передбачена відповідальність за ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального судочинства, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обґрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, та зазначив, що дійсно він був обізнаний про наявність складених щодо нього постанов суду про притягнення до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, за якими йому застосовувалося стягнення у виді штрафу та він був позбавлений права керування транспортними засобами, в останнє: строком на 10 років. Штрафи за вказаними постановами частинами стягуються з його пенсії. Він дійсно, як зазначено в обвинувальному акті, після ухвалення вказаних постанов керував належним йому автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки одного разу йому потрібно було поїхати до аптеки за знеболювальним, а інший раз - він зустрічав дружину з роботи. На даний час він усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого, суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення, пояснюють мотиви його вчинення, узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. Підстав для самообмови судом не встановлено.

Кримінальна відповідальність за ч. 1 статті 382 Кримінального кодексу України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

Об`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення включає в себе, зокрема, повне ігнорування судового рішення, що набрало законної сили.

З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Обов`язковість судового рішення, згідно статті 129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Обвинувачений, будучи обізнаним з постановами суду, якими його було позбавлено права керувати транспортними засобами, в останнє: строком на 10 років, ігнорував заборони, встановлені судом, та все одно сідав за кермо та повторно неодноразово порушував Правила дорожнього руху, що свідчить про умисне ухилення обвинуваченого від виконання постанови, що і є однією з форм невиконання судового рішення в розумінні ч. 1 статті 382 Кримінального кодексу України.

Оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, які є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України, а саме - в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 382 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.4 статті 12 Кримінального кодексу України, є нетяжким злочином.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, уродженцем м.Балаклія Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_2 , одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із середньою освітою, інвалід другої групи, в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Скарг на порушення громадського порядку чи інших компрометуючих відомостей щодо обвинуваченого до органів місцевої влади за місцем проживання та реєстрації не надходило.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, що обтяжують покарання, згідно положень статті 67 Кримінального кодексу України, судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та вчинення злочину особою повторно.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (зі змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання постанови суду, що набрала законної передбачено покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Враховуючи, що постановами в адміністративних справах на обвинуваченого накладалися штрафи за порушення Правил дорожнього руху, які на даний час не погашені, обвинувачений є інвалідом ІІ групи, не працює, а отже не має достатнього доходу для виконання покарання у виді штрафу, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

При цьому, з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без реального відбуття призначеного покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою.

Відповідно до ч.1 статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства в умовах контролю за його поведінкою, а отже можливо звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та покласти на нього обов`язки, передбачені ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 392-393 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Вирок складено і проголошено 17.03.2026.

Суддя ОСОБА_9