Постанова від 05 березня 2026 р. у справі №711/5004/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/12/26 Справа № 711/5004/25 Категорія: ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 18.06.2025 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Фащівка

Перевальського р-ну Луганської обл., грома-

дянина України, має середню освіту, не од-

ружений, не працює, проживає

АДРЕСА_1 , або

АДРЕСА_2 ,

визнано винним та притягнуто до адмінвідповідальності за ст. 124, ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, із застосуванням ст. 36 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 27.05.2025 р. о 2:40 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота Land Cruiser 200, р/номер НОМЕР_1 , по вул. С. Жужоми, 5 у м. Черкаси, порушуючи вимоги п. п. 2.3. б), 2.5., 13.1. ПДР, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на автомобіль Suzuki Liana, р/ номер НОМЕР_2 , який припаркований з правої сторони, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Також, 27.05.2025 р. о 2:45 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота Land Cruiser 200, р/номер НОМЕР_1 , по вул. С. Жужоми, 5 у м. Черкаси, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під час безперервної відеофіксації на нагрудні камери № № 471683, 470997, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 27.05.2025 р. о 2:45 год. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота Land Cruiser 200, р/номер НОМЕР_1 , по вул. С. Жужоми, 5 в м. Черкаси, порушуючи вимоги п. 2.1. а) ПДР, не маючи права керування транспортним засобом, а саме будучи особою, яка позбавлена права керування, повторно вчинив правопорушення, що підтверджується постановою серії ЕНА № 4065940 від 13.02.2025 р. за ч. 4 ст. 126 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення у його діях на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, або змінити постанову в частині накладення стягнення шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин постанови рішення суду про позбавлення права керування транспортними засобами на строк п`ять років.

Підставою для поновлення строку зазначає те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності та його захисника. Постанова суду йому для відома не надсилалася. Про існування оскаржуваної постанови ухваленої 18.06.2025 р. дізнався лише 23.06.2025 р. з ЄДРСР та 2.07.2025 р. подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Вважає, що в його діях відсутній склад адмінправопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, сформовану в постанові Касаційного адміністративного суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а, зазначає, що на відеозаписах з боді камер вбачається, що працівники поліції тривалий час взагалі не могли встановити наявність пошкоджень на автомобілі Suzuki Liana. Пояснення власниці зазначеного автомобіля про те, що вона «виявила ушкодження заднього бамперу з лівої сторони, а саме подряпини, яких до цього не було» не можуть слугувати беззаперечним доказом того, що таких «подряпин» там не було і що їх завдано саме ОСОБА_1 . Власниця автомобіля Suzuki Liana не має жодних матеріальних претензій до ОСОБА_1 , до страхової компанії з метою відшкодування завданих збитків не зверталася. Доказів наявності вини матеріали справи не мають, а недоведена вина прирівнюється до доведення невинуватості, а тому провадження за ст. 124 КУпАП має бути закрите.

Стосовно відсутності складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначає, що відповідно до фабули він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. З таким формулюванням не погоджується, оскільки весь час наголошував, що не керував транспортним засобом. На питання поліцейського «Ви готові пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Драгер? Готові пройти?» відповів, що не керував транспортним засобом, повторював це неодноразово. Судом не взято до уваги недотримання інспекторами порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного чи іншого сп`яніння, що має важливе значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення. В разі відмови водія від огляду на місці такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Зауважує, що направлення такого водія до найближчого закладу охорони здоров`я є обов`язковим, але поліцейські водія не направили на огляд до закладу охорони здоров`я, як мало б бути, ані перед складанням протоколів, ані під час складання.

Крім того, акт огляду наданий на підпис лише о 4:22 год., про складання направлення на огляд до закладу охорони здоров`я взагалі не було мови. Його не направляли на огляд до закладу охорони здоров`я, а отже він не міг відмовитися від проходження такого огляду, але в постанові суду зазначено, що від огляду він відмовився. Вважає, що висновок суду про його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці або в медзакладі є помилковим. Доставлення водія на огляд до медзакладу покладається на поліцейського, оскільки він не направлявся на огляд до закладу охорони здоров`я, тому не міг відмовитися від такого огляду, а запис про те, що він відмовився від огляду, повністю спростовується відеозаписами та вказує на відсутність необхідної ознаки складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в його діях, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та має наслідком обов`язок суду закрити провадження у справі.

Всі дії поліцейських були направлені на складання протоколів відносно нього за ст. 124, ч. 1 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Стосовно відсутності складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП зауважує, що до матеріалів не додано ані фото, ані відео, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля Тойота Land Cruiser 200 в період його руху, все що відзнято, то як автомобіль рухається по нічній дорозі без можливості ідентифікувати чи хоча б розгледіти водія, а тому не доведено наявності об`єктивної сторони адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а відтак відсутній склад даного правопорушення, оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, таким чином і в цій частині відсутній склад адмінправопорушення в його діях.

Відмінність адмінправопорушення від злочину полягає насамперед у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену в абз 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, а також про адмінправопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. № 14, що позбавлення права керування транспортними засобами можна застосовувати лише як основне адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст.122, ст. 1222, ч. 3 ст. 123, ст. 124 та ст. 130 КУпАП, можливості накладення на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Застосування вказаної правової позиції є сталою судовою практикою, а відтак станом на 27.05.2025 р. ОСОБА_1 був позбавлений права керування транспортними засобами, то в разі доведення вчинення ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, правомірним є накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Кузьмінський О.О. присутніми не були. Матеріали справи містять дані про направлення ОСОБА_1 копії судового рішення від 18.06.2025 р., але даних про дату отримання постанови суду матеріали справи не містять. Згідно даних з відкритих джерел, а саме ЄДРСР, лише 23.06.2025 р. до постанови суду від 18.06.2025 р. забезпечено надання загального доступу (а. пр. 71) та 2.07.2025 р. апеляційну скаргу здано на пошту (а. пр. 75), що є причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адмінправопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст. ст. 51, 146, 160, 1724 - 1729, 173, ч. 3 ст. 178, ст. ст. 185, 1851, 1857, 187 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адмінвідповідальності, є обов`язковою.

Апеляційний суд неодноразово направляв ОСОБА_1 судові повістки - повідомлення на адреси, які зазначені ОСОБА_1 при оформленні матеріалів справи про адмінправопорушення, на адресу, яка зазначена апелянтом у апеляційній скарзі, однак вся поштова кореспонденція повернута до суду з поміткою «адресат відсутній», номер телефона зазначений ОСОБА_1 при оформленні поліцейськими протоколів про адмінправопорушення, повідомлено некоректно, а в апеляційній скарзі взагалі не вказаний, що на думку суду апеляційної інстанції апелянтом вчинено навмисно, з метою затягування строків розгляду справи про адмінправопорушення.

Суд апеляційної інстанції вжив всі необхідні заходи для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, тому з урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини (Рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3.04.2008 р.), відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи без участі ОСОБА_1 та за відсутності його захисника на підставі письмових доказів наявних в матеріалах справи, для дотримання передбачених КУпАП процесуальних строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Юридична відповідальність передбачає для порушника настання обов`язків зазнавати несприятливих наслідків у вигляді особистого, майнового та іншого характеру, вид і міра яких передбачені санкціями правових норм.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з 2.3. б) ПДР, водій для забезпечення безпеки дорожнього руху зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Правовою підставою для притягнення особи до адмінвідповідальності є наявність складу вчиненого адмінправопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 126 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, адмінвідповідальність настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2 - ч. 4 цієї статті.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про невідповідність процедури оформлення поліцейським протоколів та матеріалів про адмінправопорушень з огляду на те, що 27.05.2025 р. ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп`яніння як на місці, так і в медичному закладі.

Відповідно до вимог ст. ст. 130 та 266 КУпАП, працівникам поліції цілком достатньо встановити (побачити, почути) наявність у водія ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння (а вони вказані у протоколі про адмінправопорушення та відповідають тим, які перелічені в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 9.11.2015 р. № 1452/735) та на цій підставі провести огляд водія на стан сп`яніння. Водій, за наявності таких обставин, зобов`язаний пройти огляд, цей обов`язок покладений на нього п. 2.5. ПДР України. Обов`язки водія транспортного засобу, як суб`єкта правовідносин - це юридично закріплена в нормативно-правових актах міра належної та необхідної суспільно-правової поведінки, яка полягає в необхідності здійснення дій активного або пасивного характеру. Ніякі обставини чи причини не звільняють водія від проходження такого огляду, водій повинен виконати всі дії для повного та беззаперечного виконання всіх вимог відповідних осіб, відмова від проходження огляду має наслідком адмінвідповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляції стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, з огляду на те, що дійсно на відеозаписі видно, що він вийшов з автомобіля через задні праві пасажирські дверцята, але це не сприймається судом як доказ, що він перебував в якості пасажира, тому що у нього було достатньо часу, щоб вийти не через водійські двері, а саме у такий спосіб, крім того будь-яка інша особа не заявила, що саме вона керувала цим автомобілем.

Недотримання водієм ОСОБА_1 безпечного бокового інтервалу, в результаті чого він скоїв наїзд на інший автомобіль, який був припаркований з правої сторони, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, підтверджено належними доказами, відсутність претензій матеріального характеру з боку власника іншого автомобіля не спростовують факт вчинення адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а стосуються виключно намірів потерпілої сторони стосовно способу відшкодування завданої шкоди.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2025 р. було притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відеозаписи, додані до матеріалів справи про адмінправопорушення, повністю узгоджуються з протоколами про адмінправопорушення, не суперечать їм і не можуть слугувати підставою для визнання протоколів неналежним доказом.

На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.

Після перегляду відеозапису подій, апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції будь-яких дій, які можуть бути кваліфіковані як протиправні або вчинені з порушенням будь- яких інструкцій, будь-яких даних про упередженість дій працівників поліції ці матеріали не містять.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та за ч. 5 ст. 126 КУпАП - повторного протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2 - ч. 4 цієї статті.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії».

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову у зв`язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.

Аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводяться до власного тлумачення апелянтом положень закону, переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушень, передбачених ст. 124, ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.

ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його внаслідок керування транспортним засобом під час дії комендантської години, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі істотного порушення вимог ПДР України.

Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення. Особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка позбавлена такого права, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення.

Подібна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4.09.2023 у справі №702/301/20. Вказана правова позиція ґрунтується на тому, що додаткове покарання полягає у забороні здійснення діяльності з керування транспортними засобами, незалежно від факту наявності у винного відповідного посвідчення. Закон не містить заборони щодо призначення такого покарання особам, які де-факто керували транспортом, не маючи права на це.

У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 р. у справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголосив, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху.

Отже, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров`я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, що його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо виключно шляхом призначення стягнення у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, без оплатного вилучення транспортного засобу в межах санкції, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст. 23 КУпАП, відповідає меті адмінстягнення.

Крім того, зафіксована на відеозапису, доданому до матеріалів справи про адмінправопорушення, поведінка ОСОБА_1 , який свідомо керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами, свідчить про підвищену суспільну небезпеку таких дій, унеможливлює досягнення мети покарання без застосування відповідного стягнення у виді заборони подальшого керування ним транспортними засобами.

Інші доводи апелянта апеляційний суд розцінює як безпідставні і такі, що спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинене адмінправопорушення.

Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.

Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, відсутні та апелянтом суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не сприймаються судом, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об`єктивно спростувати його винність правопорушника у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Придніпровського райсуду м. Черкаси від 18.06.2025 р.

Постанову Придніпровського райсуду м. Черкаси від 18.06.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 5 ст. 126 та за ч. 1 ст. 130 та КУпАП, із застосуванням ст. 36 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.