Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №645/6409/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/6409/25 Головуючий суддя І інстанції Алтухова О.Ю..

Апеляційне провадження № 33/818/439/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника - Ісмаілова Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Ісмаілова Р.Г. на постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 13.09.2025 року о 21:55 год. в селі Бражники, вул.Бражниківська, 50, керував автомобілем марки «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest» або в медичному закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В своїй апеляційній скарзі захисник Ісмаілов Р.Г. просить зупинити провадження у справі або скасувати постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 10.11.2025 щодо ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що висновки суду, що викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом за обставин у цій справі, в момент ДТП знаходився на пасажирському сидінні, а також в цей день не міг керувати автомобілем через травму ноги. Зазначає, що на долученому відеозаписі не зафіксовано момент керуванням ОСОБА_1 своїм транспортним засобом чи момент його зупинки, а вина останнього не доведена жодним належним та допустимим доказом у справі.

Захисник також зазначає, що працівниками поліції також було порушено вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція від 09.11.2015 № 1452/735), адже ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, не було повної відеофіксації події у цій справі, порушено порядок проведення/пропозицію проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, не залучено двох свідків, належним чином не зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння, а також поліцейськими не роз`яснено ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вислухавши доводи захисника Ісмаілова Р.Г. та ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту у повному обсязі, дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема, згідно відомостей протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453071 від 13.09.2025, в якому зазначено факт керування 13.09.2025 року о 21 год. 55 хв. в селі Бражники, вул.Бражниківська, 50, ОСОБА_1 своїм транспортним засобом транспортним засобом «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу допомогою приладу Drager Alcotest 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ». Від надання письмових пояснень та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився (а.с. 1, 2, 2а).

З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.09.2025 (далі – Направлення на огляд водія транспортного засобу від 13.09.2025, з якого вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду (а.с. 5).

Згідно відомостей акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, працівником поліції виявлені у ОСОБА_1 наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.6).

Відповідно до рапорту поліцейського роти №5 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП, сержанта поліції Горбаня В. від 13.09.2025, 13.09.2025 під час патрулювання Салтівського району, за адресою близько Селища по вул. Бражниківська було виявлено транспортний засіб «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час спілкування були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 та у спеціальному медичному закладі відмовився. На водія складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 453071 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, про що він був повідомлений. Транспортний засіб залишився на місці події без порушення ПДР (а.с.7).

Апеляційний суд бере до уваги, що рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення та цей рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому, вищезазначені відомості письмових доказів також узгоджуються та підтверджуються відомостями відеозаписів (відеофайлів «export-5vprh», «export-6sjsn», «export-d7ccj»), долучених до матеріалів справи (а.с.3), з яких вбачається, що працівники поліції, прибувши на місце ДТП, виявили пошкоджений транспортний засіб, який здійснив наїзд на металевий відбійник та перебував біля нього. При цьому, працівники поліції виявили ОСОБА_1 у кюветі на значній відстані від місці події ДТП та останній намагався сховатись від поліцейських, оскільки перебував у кущах в положенні лежачі та не подавав будь-яких звуків, коли його шукали. Крім того, з відеозаписів вбачається, що на запитання працівника поліції ОСОБА_1 відповів, що він потрапив у ДТП, у зв`язку з чим опинився поза межами проїзної частини. Також ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що у нього болять ребра та травму ноги отримав в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Окрім цього, з долучених відеозаписів вбачається, що працівники поліції з`ясували, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої у цей день, на що він відповів позитивно (відеофайл «export-5vprh», починаючи з 00 хв. 57 сек.; відеофайл «export-6sjsn», 01 хв. 47 сек.; «export-d7ccj», починаючи з 03 хв. 50 сек.) При цьому, працівниками поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, роз`яснені наслідки відмови від проходження цього огляду та його права за ст.63 Конституції України і ст.268 КУпАП. Разом з цим, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом та лише їхав «на соседнем руле». Водночас, з долучених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції жодних відомості про конкретну особу, яка, за його версією, керувала транспортним засобом. В подальшому працівники поліції допомогли ОСОБА_1 піднятися до проїзної частини, куди вже на цей час приїхала швидка медична допомога, після чого його посадили на розкладні ноші та дали закурити цигарку. З відеозаписів також вбачається, що на запитання поліцейського ОСОБА_1 відповів, що у нього немає при собі посвідчення водія та взагалі його не отримував. Після чого працівники поліції повторно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але останній закрив очі та почав робити вигляд, що він різко заснув (відеофайл «export-5vprh», починаючи з 08 хв. 03 сек.; відеофайл «export-6sjsn», починаючи 08 хв. 53 сек.; «export-d7ccj», починаючи з 10 хв. 56 сек). При цьому, ОСОБА_1 , роблячи вигляд, що він спить чи втратив свідомість, все одно реагував на дії працівника поліції, схвативши його за руки, коли поліцейський намагався повернути йому документи. В подальшому працівники швидкої медичної допомоги забрали ОСОБА_1 з місця події до лікарні (а.с.3).

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З метою повного та всебічного судового розгляду, а також перевірки апеляційних доводів захисника в частині того, що ОСОБА_1 не керував своїм транспортним засобом за обставин події у цій справі, апеляційним судом було задоволено клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_2 , який під час апеляційного розгляду пояснив, що ОСОБА_1 знає з 2022 року, перебував у дружніх стосунках, а також зазначив, що ОСОБА_1 є його колегою по роботі та вони разом працюють у швидкій медичній допомозі. Свідок пояснив, що 13.09.2025 близько 21 год. 00 хв. йому подзвонив по мобільному телефону ОСОБА_1 , який попросив привезти йому милиці, оскільки травмував ногу. Коли свідок прибув до ОСОБА_1 , останній попросив з`їздити разом на його автомобілі до знайомого в інший район міста, щоб забрати запчастини на транспортний засіб. При цьому, свідок зазначив, що він не має посвідчення водія, але він мав багато практики та сподівався, що все буде добре, а тому погодився на прохання ОСОБА_1 . Свідок пояснив, що саме він керував транспортним засобом ОСОБА_1 за обставин події у цій справі. Також свідок пояснив, що він не справився з керуванням через те, що наїхав колесом на щось, у зв`язку з чим сталось ДТП, після чого він посварився з ОСОБА_1 та залишив місце пригоди, оскільки злякався. Після події автомобіль залишився на дорозі, транспортний засіб мав пошкодження його лівої сторони. Крім того, свідок зазначив, що він бачив приїзд працівників поліції та швидкої медичної допомоги, але на якій відстані це було він не пам`ятає, після чого пішов до лісосмуги. В подальшому свідок не спілкувався з ОСОБА_1 , оскільки він посварився з ним із-за пошкодженого транспортного засобу. Свідок зазначив, що не звертався до органів поліції та не з`являвся до суду через те, що він злякався того, що він не мав права керування.

Натомість, суд апеляційної інстанції критично ставиться до показань свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не керував своїм транспортним засобом за обставин події у цій справі, оскільки цей свідок перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_1 , а також його показання не відповідають та суперечать відомостям інших доказів у справі та поясненнями самого ОСОБА_1 .

Зокрема, під час свого допиту під час апеляційного розгляду свідок ОСОБА_2 не зміг назвати конкретну марку транспортного засобу, яким з його пояснень він керував за обставин події у цій справі, а також не зміг описати механізм ДТП та кінцеве місцерозташування автомобіля після зіткнення з відбійником, хоча він добре пам`ятав час та дату події у цій справі.

Належить також врахувати, що з відомостей долученого відеозапису вбачається, що транспортний засіб «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , своєю лівою частиною знаходиться на узбіччі на місці своєї зупинки. При цьому, ліва частина цього транспортного засобу впритул розташована до металевого відбійника, з яким фактично контактує, що об`єктивно унеможливлює вільно відкрити ліві двері автомобіля та вийти з його салону (відеофайл «export-5vprh», починаючи з 09 хв. 40 сек.). Тобто, після події ДТП, враховуючи відомості відеозапису, вийти з цього транспортного засобу можливо було тільки через праві двері автомобіля, про свідок не зазначав під час свого допиту в суді апеляційної інстанції.

Крім того, під час свого допиту свідок ОСОБА_2 зазначив, що цей транспортний засіб має автоматичну коробку перемикання передач та дві педалі, але, в свою чергу, під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вказав, що в його автомобілі механічна коробка перемикання передач, що також підтверджується відомостями долученого відеозапису з нагрудної камери поліцейського (відеофайл «export-6sjsn», починаючи з 05 хв. 40 сек.).

Окремо належить зазначити, що під час свого допиту свідок ОСОБА_2 зазначив, що не має посвідчення водія, а сторона захисту не змогла пояснити, які саме обставини об`єктивно вимагали від ОСОБА_1 забрати запчастини для його транспортного засобу у його знайомого, який мешкає в іншому районі міста Харкова, майже у нічний час доби.

Тобто, показання свідка ОСОБА_2 про те, що саме він керував транспортним засобом «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , за обставин події у цій справі, на переконання апеляційного суду, містять суперечності з відомостями інших доказів у справі та поясненнями ОСОБА_1 , що об`єктивно свідчить про наявність сумнівів в правдивості таких показань свідка.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_1 протягом всього часу відеофіксації та спілкування з працівниками поліції, жодного разу не вказав прізвища та імені людини, яка, за його версією, була водієм автомобіля «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 .

Більш того, згідно відомостей долучених відеозаписів вбачається, що працівниками поліції було виявлено ОСОБА_1 в кюветі на значній відстані від місця зупинки його транспортного засобу. При цьому, ОСОБА_1 намагався сховатись від працівників поліції, перебуваючи в положенні лежачи у кущах та будь-яким не реагуючи, коли його шукали поліцейські.

Отже, враховуючи сукупність наявних доказів у справі, вищезазначені показання свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом в день подій у цій справі, суд апеляційної інстанції розцінює як обраний спосіб захисту з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності, а тому вважає такі показання свідка необ`єктивними та не бере їх до уваги.

Доводи сторони захисту про те, що 13.09.2025 о 21 год. 55 хв. ОСОБА_1 не міг керувати своїм транспортним засобом через травму ноги, яку він отримав раніше, на переконання апеляційного суду, є необґрунтованими та неспроможними.

Зокрема, судом першої інстанції правильно враховано, що зі скріншоту з додатку «Helsi.me» вбачається, що 13.09.2025 року у коментарі до встановлення діагнозу ОСОБА_1 зазначено «Розтягнення? лівого г/с суглоба». Будь-яких інших рекомендацій, які пов`язані з обмеженням ОСОБА_1 в русі та керуванні транспортним засобом відсутні.

З консультаційного висновку спеціаліста КНП « Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР від 13.09.2025 вбачається, що травма ОСОБА_1 визначена як пошкодження зв`язок правого гомілкового суглоба.

При цьому, наступний запис в додатку Helsi.me від 18.09.2025 року має чіткий діагноз, а саме розтягнення зв`язок та перенапруження гомілковостопного суглобу ділянка не уточнена з коментарем – правого гомілкового суглоба. Травма 13.09.2025 року.

Проте, матеріали справи не містять достовірних доказів коли саме ОСОБА_1 була отримана травма, яка могла б завадити йому керувати транспортним засобом до чи після виявлення адміністративного правопорушення 13.09.2025.

Водночас, з долученого відеозапису (відеофайл «export-d7ccj») вбачається, що на запитання працівника невідкладної медичної допомоги, коли саме була отримана травма ноги, ОСОБА_1 відповів, що: «…зараз, повністю…».

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що надані суду докази сторони захисту є суперечливими та не можуть свідчити про неможливість ОСОБА_1 керувати транспортним засобом за фактичних обставин у цій справі.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд також враховує, що стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Аналізуючи такі відомості, апеляційний суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , за обставин події у цій справі, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Що стосується доводів захисника про те, що працівники поліції не вели безперервну відеофіксацію на свої нагрудні камери та на долучених відеозаписах відсутня фіксація події щодо зупинки транспортного засобу і встановлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, що робить цей доказ недопустимим, на думку апеляційного суду, не є слушними, з огляду на наступне.

У відповідності до п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 (далі Інструкція №1026 від 18.12.2018), передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції №1026 від 18.12.2018, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Твердження апелянта про те, що відеозапис працівниками поліції ведеться не безперервно є надуманими та спростовуються відомостями цього відеозапису, оскільки на долученому до справи DVD-R диску містяться три відеозаписи (відеофайли «export-5vprh», «export-6sjsn», «export-d7ccj»), які засвідчують одну й ту саму подію з різних нагрудних камер різних працівників поліції, не є пошкодженими та тривають безперервно.

Крім того, на вищезазначених відеозаписах зафіксовано момент прибуття працівників на місце дорожньо-транспортної пригоди, виявлення водія на значній відстані від зупинки транспортного засобу, з`ясування працівниками поліції у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої у цей день, на що він відповів позитивно. Крім того, на долучених відеозаписах також зафіксовано, що працівники поліції двічі запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, але останній фактично відмовився від проходження відповідного огляду, посилаючись спочатку на те, що він не керував транспортним засобом, а потім почав вдавати, що він втратив свідомість чи раптово заснув, але при цьому реагував на дії поліцейського.

Таким чином, апеляційний суд не погоджується з апеляційними доводами захисника про те, що у даному конкретному випадку працівниками поліції було порушено вимоги ст.266 КУпАП та Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735 щодо порядку проведення огляду та незалучення двох свідків, у зв`язку з чим апеляційна скарга в цій частині є безпідставною та суб`єктивною.

Належить також зазначити, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП доказами можуть бути будь-які фактичні данні, які в тому числі, встановлюються за допомогою різноманітних технічних засобів відеозапису.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

При цьому, матеріали цієї справи містять усі відомості, які працівники поліції, а також особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник вважали за необхідне до них долучити.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи. Відеозапис суд оцінює у сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами.

Перевіривши долучені відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони, у даному конкретному випадку, надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, конкретизувати поведінку ОСОБА_1 та працівників поліції, а також інші фактичні обставини, що мають значення у вирішенні цієї справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга захисника в цій частині є безпідставною.

Апеляційний суд також враховує, що працівники поліції прибули на місце події за викликом, а тому об`єктивно не могли зафіксувати на свої нагрудні камери як момент ДТП, так і зупинку транспортного засобу «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до вимог ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» превентивними заходами є зокрема: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону поліцейський має право зупиняти транспортний засіб якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Разом з тим, відповідно до диспозиції викладеній у ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність встановлена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, змістом вищезазначених вимог, належить врахувати, що процесуально визначальною обставиною є саме керування транспортним засобом та фіксація керування об`єктивними відомостями, які можуть бути зафіксовані відеозаписом, поясненнями учасників справи або свідків або іншими доказами, які містяться у матеріалах конкретної справи або їх сукупністю. Тобто зупинення транспортного засобу, як превентивний захід може бути, а може і не бути застосованим працівником поліції, оскільки правова привода превентивних заходів, передбачених ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», вимагає їх застосування за обставин яких вимагає фактична обстановка події.

На переконання апеляційного суду, визначальним для застосування цього превентивного заходу, як і будь-якого іншого, є обставини обумовлені подією правопорушення та провадяться, зокрема, з метою реалізації як завдань адміністративного провадження, передбачених ст. 245 КУпАП, так і завдань, передбачених ст. 1 Кодексу, в цілому. З огляду на викладене, працівники поліції мають право застосовувати ті превентивні заходи, які вони вважають необхідними для реалізації своїх повноважень та в тих межах яких потребують обставини події правопорушення відповідно до чинного законодавства.

З відомостей матеріалів справи, зокрема з долучених відеозаписів, а також відомостей наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що ОСОБА_1 був учасником дорожньо-транспортної пригоди у зв`язку з чим на місце ДТП за викликом приїхали працівники поліції. Сукупність цих обставин, у даному конкретному випадку, вочевидь не потребують застосування такого превентивного заходу, як зупинення транспортного засобу, оскільки водій з місця дорожньо-транспортної пригоди фактично не зник, а був виявлений працівниками поліції у кюветі, коли намагався сховатися. Водночас, ці обставини є процесуально визначальними для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки надають можливість суду фактично встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Апеляційний суд також враховує, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтвердив, що стосовно нього працівниками поліції також складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП та в подальшому його було притягнуто судом до адміністративної відповідальності за цим складом адміністративного правопорушення, що додатково спростовує апеляційні доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_2 , за обставин події у цій справі.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та суб`єктивними.

Щодо апеляційних доводів захисника про те, що працівники поліції не встановлювали ознак алкогольного сп`яніння та безпідставно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, на думку апеляційного суду, є суб`єктивними та неспроможними, з огляду на наступне.

Так, з долучених до справи відеозаписів вбачається, що на запитання працівника поліції, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої у день події у цій справі, останній відповів позитивно.

Крім того, з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 скаржився працівникам поліції, що у нього болять ребра та він отримав травму ноги внаслідок ДТП. В подальшому працівниками поліції було двічі запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що останній фактично відмовився, не надавши чіткої відповіді, яка була зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Належить зазначити, що проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, та відповідно до Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду від 17.12.2008 № 1103.

Відповідно до ч. 2 Розділу X Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395 від 07.11.2015), обов`язковому огляду підлягають водії транспортних засобів - учасники ДТП, унаслідок якої є особи, які отримали тілесні ушкодження.

Згідно п.3 розділу Х Інструкції № 1395 від 07.11.2015, направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (зі змінами) (далі – Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду від 17.12.2008 № 1103).

У п. 4 цього Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду від 17.12.2008 № 1103 зазначено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку).

При цьому, відповідно до п.4 Розділу І Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.

Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було запропоновано ОСОБА_1 .

За таких обставин, в цьому конкретному випадку у працівника поліції було достатньо підстав вважати, що водій може перебувати у стані алкогольного сп`яніння, що, в свою чергу, обумовлює законність вимоги поліцейського до ОСОБА_1 щодо проходження останнім відповідного огляду у встановленому законом порядку.

При цьому, законодавець в п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов`язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп`яніння.

Відмова від виконання вимог працівника поліції щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння за наявності незаконності такої вимоги.

Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Кирюши О., ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 12.11.2013 (а.с.4).

Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що останній знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов`язкового іспиту на знання цих Правил.

Водночас, захисником не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності дій працівників поліції щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Таким чином, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному в Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, а також підтверджуються відомостями долученого відеозапису, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився.

Разом з цим, апеляційний суд також враховує, що матеріали справи не містять відповідних відомостей, які свідчать про невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, в своїй апеляційній скарзі захисник не заперечує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ».

Щодо доводів захисника про порушення працівниками патрульної поліції вимог закону через те, що вони не роз`яснили ОСОБА_1 його права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що такі твердження апелянта є надуманими та суб`єктивними, оскільки повністю спростовуються відомостями долученого до справи відеозапису (відеофайл «export-d7ccj», починаючи з 05 хв. 55 сек.).

Крім того, апеляційний суд відзначає, що права, що перелічені в ст. 268 КУпАП, передбачають їх використання під час розгляд справи, зокрема користуватися юридичною допомогою адвоката, оскаржити постанову по справі.

Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисники скористалися своїм процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державними особами, але ОСОБА_1 та його захисники не скористалися процесуальною можливістю і не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва, в порядку ст.267 КУпАП, з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій/бездіяльності керівництва патрульної поліції при розгляді скарг на дії працівників поліції, що складали адміністративний матеріал у цій справі.

Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час проведення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Згідно з вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, аналізуючи відомості вищезазначених доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому закону порядку.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що, виходячи з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Решта доводів апеляційної скарги захисника Ісмаілова Р.Г., які він зазначив в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

З огляду на викладене, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції є безпідставними.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Ісмаілова Р.Г. залишити без задоволення.

Постанову судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 10 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков