Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №564/149/26 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Рівне

Справа № 564/149/26

Провадження № 33/4815/323/26

Рівненський апеляційний суд в складі судді Ковальчук Н. М.,

секретар судового засідання - Міщук Л. А.,

з участю ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Власюка П. О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Больбіної Софії Сергіївни на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 20 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 20 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Не погодившись з постановою суду, захисник ОСОБА_1 – адвокат Больбіна С. С. подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що оскаржувана постанова суду є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог законодавства, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що договір про надання правової допомоги з ОСОБА_1 було укладено 19.01.2026 року (за день до судового засідання), тому адвокатом Больбіною С. С. в судовому засіданні 20.01.2026 року було заявлено клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, однак суд відмовив у наданні реального часу для ознайомлення, що унеможливило аналіз доказів, обговорення з клієнтом ефективної стратегії захисту. Такі дії суду суперечать принципу змагальності сторін та рівності процесуальних прав. Також судом було проігноровано клопотання захисту про допит інспектора поліції, який складав адміністративний протокол. У судовому засіданні було досліджено відеозапис, на якому зафіксовано, що з боку потерпілої лунали крики, образи, приниження та знущання на адресу ОСОБА_1 , але суд взагалі не надав оцінки цьому відеозапису. В оскаржуваній постанові вказано, що встановлення ОСОБА_1 замка у його кімнаті перекриє потерпілій доступ до груби, яка обігріває дві інші житлові кімнати, що не відповідає дійсності, оскільки у кімнаті ОСОБА_1 немає доступу до груби. Також вказує, що судом було відмовлено у задоволенні його клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання, посилаючись на відсутність електропостачання, хоча через кілька хвилин електропостачання було відновлено, однак фіксацію не було забезпечено, що свідчить про обмеження процесуальних прав сторони захисту. У судовому засіданні потерпіла підтвердила, що конфлікт виник через те, що ОСОБА_1 зачинив свою кімнату, до якої вона намагалася потрапити. Суд не врахував наступні факти: - житловий будинок належить ОСОБА_1 на праві власності; - встановлення замка у власній кімнаті є законною реалізацією права власника помешкання; - потерпіла проживає у будинку разом з дітьми, однак не має права без згоди власника проникати до його особистої кімнати; - встановлення замка було зумовлено систематичним псуванням речей ОСОБА_1 , крадіжками, курінням у кімнаті під час його відсутності, псуванням речей. Стверджує, що дії ОСОБА_1 мали оборонний та захисний характер, а не були спрямовані на вчинення домашнього насильства. Також вказує, що суд безпідставно відмовив у долученні до матеріалів справи характеристики ОСОБА_1 , доказів сплати аліментів та інших матеріалів, що позитивно характеризують його особу. Під час судового засідання суддя неодноразово зверталася до апелянта з висловлюванням: « ОСОБА_3 , ви нормальний?», що є неприпустимим, принижує честь і гідність особи та свідчить про упереджене ставлення суду. Судом не враховано практику ЄСПЛ. Вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена матеріалами справи. З огляду на зазначене просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 471917 від 05.01.2026 року ОСОБА_1 цього дня близько 11 год. 40 хв., перебуваючи за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав її нецензурними словами у присутності неповнолітніх дітей, чим було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.Протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписано 05.01.2026 року.

Потерпілою у протоколі зазначено: ОСОБА_2 .

При складанні протоколу, ОСОБА_1 надав пояснення по суті порушення, які додано на окремому аркуші. У пояснення він категорично заперечив вчинення домашнього насильства, не6цензурно виразився у відповідь на нецензурну лексику ОСОБА_4 , хотів у кімнаті, в якій відпочиває, поставити замок з метою обмежити присутність у кімнаті бувшої дружини, запобігти крадіжці речей.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 від 05.01.2026 року, в яких вона вказала, що 05.01.2026 року близько 11 години вона поїхала в місто по справах, близько 11 год., 40 хв. їй зателефонував син та повідомив, що її колишній чоловік ОСОБА_1 проводить заміну замка в одній кімнаті будинку. Коли вона повернулася додому, то ОСОБА_1 почав її ображати нецензурною лайкою та сказав, що поріже колеса в автомобілі, який є їхнім спільним майном. Конфлікт відбувався у присутності двох спільних дітей 2009 р.н. та 2014 р.н. Такі конфлікти впливають на її психологічне здоров`я, їй було завдано шкоду, у неї підвищився АТ тиск, почала сильно боліти голова, погіршилося самопочуття (а.с. 5).

Свідком у протоколі зазначено: ОСОБА_5 . У його письмових поясненнях від 05.01.2026 року вказа, що коли його мама ОСОБА_2 поїхала в місто по справах, то його батько ОСОБА_1 почав міняти замок у дверях, тому він зателефонував до мами. Коли вона приїхала, то почалась сварка, під час якої тато ображав маму нецензурними словами, після чого погрожував порізати колеса автомобіля. Такі сварки відбуваються не вперше, після сварок і образ мама стає знервованою, погано себе почуває, плаче (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Згідно ст. 1 Закону України "Про попередження насильства в сім`ї" від 15 листопада 2001 року, під насильством в сім`ї слід вважати будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї по відношенню до іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Психологічне насильство в сім`ї це насильство, пов`язане з дією одного члена сім`ї на психіку іншого члена сім`ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров`ю.

Заперечуючи свою вину у вчиненні домашнього насильства, ОСОБА_1 вказував на те, що з бувшою дружиною розлучені, однак проживають разом у спільно збудованому будинку. Ініціює сварки дружина і у зв"язку з цим він у одній з кімнат будинку, яку він вибрав для проживання, вирішив поставити замок, щоб дружина не заважала відпочивати. 05.01.2026 року сварку почала дружина, коли приїхала з міста.

Пояснення ОСОБА_1 підтверджуються письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , в яких він зазначив, що сварка почалась коли мама приїхала з міста.

Заперечень ОСОБА_1 суд першої інстанції не первірив, не дав їм належної оцінки.

Як видно з пояснень ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , наданих у суді апеляційної інстанції, вони є бувшим подружжям, на даний час проживають у одному будинку, який є спільною сумісною власністю, у суді перебуває справа про його розподіл.

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство щодо потерпілої ОСОБА_2 . Апеляційним судом досліджено копію відеозапису, зробленого з нагрудної камери поліцейських, які приїхали у будинок за викликом ОСОБА_2 . Згідно цих відеозаписів саме розмова останньої є збудженою, емоційною в присутності дітей.

Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції не дав належної оцінки матеріалами справи, відносини між бувшим подружжям щодо спору про поділ спільного майна, суд розцінив, як домашнє насильство.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не підтверджена належними та допустимими доказами, тому, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях останнього складу правопорушення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищезазначене, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч. 1 ст.247 , ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Больбіної Софії Сергіївни задовольнити.

Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 20 січня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16.03.2026 року.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Ковальчук Н. М.