Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №536/2043/15-ц — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/2043/15-ц Номер провадження 22-ц/814/1227/26Головуючий у 1-й інстанції Река А.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді: Чумак О.В.,

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

за участю секретаря Галушко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року, постановлену суддею Река А.С.

по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавчий лист, виданий 23.02.2016 Кременчуцьким районним судом Полтавської області у справі № 536/2043/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 340-К-Ф від 26.12.2007 року в загальній сумі 67 348,22 доларів США.

07.10.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1.

В порядку ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 ВП № НОМЕР_2 направлено боржнику поштовим повідомленням № 3960506728716 з повідомленням про вручення за адресою зазначеною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 .

Боржнику достеменно відомо про наявність відкритих відносно нього виконавчих проваджень, оскільки останній приймав особисту участь під час здійснення приватним виконавцем виконавчої дії з опису та арешту нерухомого майна, про що свідчить власноруч зроблений підпис ОСОБА_1 в постанові про опис та арешт майна боржника від 28.08.2020 ВП № НОМЕР_2.

Постановою приватного виконавця про опис та арешт майна боржника було описано та накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 194,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить боржнику на праві власності. Зберігачем арештованого майна призначено боржника ОСОБА_1 , який зобов`язався забезпечити належне зберігання майна.

Однак, з відповіді Державної прикордонної служби України встановлено, що ОСОБА_1 у 2022 році виїхав за межі території України, не повідомивши про це приватного виконавця, та станом на теперішній час до України не повертався.

Таким чином, боржник самоусунувся від виконання обов`язків зберігача, що створює реальні ризики втрати, псування або незаконного відчуження арештованого нерухомого майна, оскільки на даний момент жодна особа не забезпечує належне його зберігання.

09.09.2025, з метою перевірки арештованого майна боржника, було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення виконавчих дій в присутності понятих було встановлено, що двері до житлового будинку були зачинені, доступ до об`єкта відсутній. Будь-яких представників боржника або інших осіб, які могли б надати доступ до приміщення, виявлено не було.

Вищевказані обставини зафіксовані у акті приватного виконавця від 09.09.2025 у зведеному ВП № НОМЕР_1, який підтверджує неможливість виконання покладених на виконавця обов`язків з перевірки стану арештованого майна в звичайному порядку.

Вказав, що відсутність боржника на території держави унеможливлює перевірку майна без відповідного рішення суду про входження, внаслідок чого просив суд надати дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипнику Володимиру Леонідовичу на примусове проникнення до житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про надання дозволу на примусове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що до матеріалів подання приватним виконавцем не додано відомостей про належність боржнику частини нерухомого майна, про надання дозволу на проникнення до якого вказано у поданні, а також про інших його співвласників. Окрім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про проведення виконавчих дій з виходом до житла, про призначення часу і дати проведення виконавчих дій, чи обізнаність боржника про проведення виконавчих дій, а також перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Перебування боржника за кордоном не є перешкодою щодо інформування останнього (зокрема, засобами телефонного зв`язку, Інтернет-ресурсу тощо), а також інших співвласників майна та проживаючих там осіб про здійснення виконавчих дій, з метою уникнення порушення їх прав.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржило ПАТ АБ "Укргазбанк", просило її скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення подання, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що судом першої інстанції не були належним чином проаналізовані та досліджені обставини того, що боржник ОСОБА_1 , який достовірно знав про наявність відкритих виконавчих проваджень, не вчинив жодних дій щодо виконання судового рішення.

Зазначено, що виконати вимоги виконавчого документа без надання дозволу на тимчасове проникнення до володіння особи, в якої перебуває майно боржника не є можливим та що таке обмеження буде пропорційним меті його застосування.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні приймав участь представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Дзех Т.В.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, у провадженні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 за виконавчим листом, виданим 23.02.2016 Кременчуцьким районним судом Полтавської області у справі № 536/2043/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укргазбанк» в особі Полтавської філії АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 340-К-Ф від 26.12.2007 року в загальній сумі 67 348,22 доларів США (т. 2, а.с. 25).

Вищевказане виконавче провадження входить до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1, що підтверджується постановою про об`єднання виконавчих проваджень №№ НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_2, НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 від 07.10.2019 (т. 2, а.с. 26).

Боржнику ОСОБА_1 було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2019 ВП № НОМЕР_2 поштовим повідомленням з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулося як таке, що не вручене адресату, з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» (т. 2, а.с. 27).

Згідно відповіді з Виконавчого комітету Піщанської сільської ради № 02- 24/1922 від 16.10.2019, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вищевказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2, а.с. 28).

28.08.2020 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було описано та накладено арешт на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, загальною площею 194,9 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та зберігачем арештованого майна призначено боржника ОСОБА_1 , який зобов`язався забезпечити належне зберігання майна, про що свідчить його підпис у вищевказаній постанові (т. 2, а.с. 28 (зворотня сторона) - 29).

З акту приватного виконавця від 09.09.2025 ЗВП № НОМЕР_1 вбачається, що 09 вересня 2025 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника. В присутності понятих було встановлено, що двері до житлового будинку ніхто не відчинив, доступ до об`єкта надано не було (т. 2, а.с. 30 (зворотня сторона) - 31).

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 30.10.2025 ОСОБА_1 у 2022 році виїхав за межі території України.

Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, суд першої інстанції виходив з того, що виконавцем не надано суду доказів щодо доцільності проникнення до житла і володіння боржника, перешкоджання ним у вільному доступі до його володіння, що свідчить про його безпідставність та неогрунтованість.

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1-3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до частиною 1 статті 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у статті 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканість житла.

У частинах 1, 2 статті 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Згідно пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

У постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі №757/41727/19-ц зазначено, що приватний (державний) виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі за № 678/282/16-ц, право виконавця на звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього виконавчим документом зобов`язань. При цьому, відповідно до діючого законодавства у поданні про примусове проникнення до житла особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, повинні бути зазначені достовірні дані про наявність такого майна у приміщенні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення.

Проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що боржник перешкоджав приватному виконавцю у вчиненні виконавчих дій, приховував майно або вчиняв інші дії щодо умисного ухилення від виконання судового рішення. Акт виконавця від 09.09.2025 про відсутність боржника ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_1 та недопуск до вказаного приміщення за відсутності доказів, що боржник був повідомлений про дату, час та місце проведення виконавчих дій та мав знаходитись за вказаною адресою у визначений виконавцем час, або забезпечити допуск у приміщення через свого представника, не є доказом ухилення боржника від виконання судового рішення та перешкоджання встановленню виконавцем належного боржникові майна.

Для надання дозволу на проникнення до житла чи іншого володіння боржника суду мають бути надані переконливі докази того, що виконавець вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до майна, проте це не дало результатів.

Виконавцем не надано суду першої інстанції доказів на обґрунтування доцільності проникнення до місця знаходження боржника, а також не доведено, що ним вжито повний обсяг заходів, визначених законодавством про виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, не використані всі права, надані виконавцям, спрямовані на своєчасне та повне вчинення виконавчих дій.

Примусове проникнення до приміщення боржника не є першочерговим засобом, а навпаки є одним з крайніх заходів примусового виконання рішення суду. Матеріали подання не містять належних та допустимих доказів, які б вказували на свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду, що дійсно були вжиті першочергові заходи виконавчого провадження, та вжиття інших заходів виконання не забезпечить його ефективність, що в свою чергу обґрунтовувало б наявність підстав для такого втручання в особисті охоронювані законом права боржника.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_1 та доводами апеляційної скарги представника стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» такі висновки суду не спростовуються.

Інших доводів, які б давали підстави вважати, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення подання приватного виконавця, апеляційна скарга не містить.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.В. Чумак

Судді: Ю.В. Дряниця

Л.І. Пилипчук