Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №607/26579/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/26579/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.

Провадження № 22-ц/817/277/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу №607/26579/24 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року, ухвалене суддею Дзюбичем В.Л., дати складення повного тексту не зазначено, у справі за заявою представника позивача - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» про визнання недійсним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.09.2025 позов ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним Договір позики «Бездоганний» № 2435210577-3783965 від 31.10.2024, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Є Гроші». Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» в дохід держави 1211.20 грн судового збору.

12.09.2025 представником позивача - адвокатом Авдєєнко В.В. через систему «Електронний суд» подано суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.09.2025 вказану заяву задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» на користь ОСОБА_2 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене додаткове рішення суду та постановити нове про відмову у задоволенні заяви.

Зокрема зазначає, що до заяви не додано жодного документу, який підтверджує понесені Позивачем витрати, а також не надано документів щодо виконання представником позивача робіт, про які ним зазначено в наданому до заяви звіті, а також те, що витрати є значно завищеними та такими, що не відповідають складності цієї справи, часу, витраченому адвокатом на підготовку та подання відповідних документів, а також кількості годин, проведених в судових засіданнях.

Зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Проте, як стверджує апелянт, всі ці документи відсутні в матеріалах справи.

02.02.2026 представник ОСОБА_2 - адвокат Авдєєнко В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, яка не містить прохальної частини.

Як вбачається зі змісту вказаного відзиву, адвокатом Авдєєнком В.В. зазначаються лише мотиви, які стосуються розгляду справи по суті, і жодного обґрунтування щодо оскарженого ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.09.2025 про стягнення витрат на правничу допомогу даний відзив не містить, як і не містить доводів на спростування апеляційної скарги, поданої ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» на вказане додаткове рішення суду.

Разом з тим, адвокатом Авдєєнком В.В. зазначено, що попередній розрахунок судових витрат позивача в суді апеляційної інстанції становить 20000 грн і докази таких витрат будуть подані до суду після ухвалення рішення по суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні у справі докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не зазначеним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Згідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2019 в справі № 464/944/17 (провадження № 61-4050св19) зроблено висновок по застосуванню ст.270 ЦПК України і зазначено, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у ч.1 ст.270 ЦПК України підстав.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Згідно ст.182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Відповідно до ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Колегія суддів зауважує, що вказівка у ч.8 ст.141 ЦПК України, ч.1 ст.246 ЦПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед переходом суду до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст.270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві, поданій представником позивача - адвокатом Авдєєнком В.В., вказано про те, що попередній розрахунок судових витрат становить 20000 грн, що є очікуваними витратами позивача за надання йому професійної правничої допомоги.

Однак, до закінчення судових дебатів, під час розгляду даної справи по суті, представником позивача не долучено до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу.

Також, в матеріалах справи відсутня заява адвоката Авдєєнка В.В. про те, що такі докази на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судом рішення по суті.

Більше того, в оскаржуваному додатковому рішенні суду також відсутні будь-які доводи щодо виконання адвокатом Авдєєнком В.В. приписів ч.8 ст.141 ЦПК України, чи будь-які обґрунтування щодо поновлення строку на подання відповідної заяви.

Звертаючись до суду першої інстанції 12.09.2025 з заявою про ухвалення додаткового рішення, адвокат Авдєєнко В.В. у своїй заяві не навів жодних обґрунтувань щодо необхідності стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, а також щодо поновлення строку на звернення з такою заявою, обмежившись лише одним реченням, де просив ухвалити у справі додаткове рішення про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу згідно з обґрунтуванням витрат, що додається.

Крім того, слід зазначити, що згідно з долученого до заяви про ухвалення додаткового рішення договору про надання правничої допомоги, такий укладений 07.12.2024, а розмір витрат на правничу допомогу фактично встановлено у фіксованому розмірі - 20000 грн (п.3.1), що також вбачається з наданого адвокатом Авдєєнком В.В. Детального опису наданих послуг (Звіт адвоката) по справі №607/26579/24 від 12.09.2025.

Тобто, представником позивача, всупереч вимог ч.1 ст.246 ЦПК України, не вказано на наявність будь-яких поважних причин неможливості подання доказів про такі витрати до закінчення судових дебатів у справі.

Більше того, як встановлено вище апеляційним судом, така сума гонорару є фіксованою та обумовленою.

Тобто, фактично між адвокатом Авдєєнком В.В. та ОСОБА_2 сума послуг з надання правничої допомоги була погоджена ще до вирішення справи в суді першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 (провадження № 61-4799св23) вказав, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що заявником не вчинено передбачених цивільно-процесуальним законом дій щодо обґрунтування поважності причин неможливості подати докази розміру понесених витрат до закінчення судових дебатів.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування додаткового рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22.09.2025 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви адвоката Авдєєнка В.В. про стягнення з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Технофінанс» витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» - задовольнити.

Додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 вересня 2025 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Авдєєнка Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №607/26579/24 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» про визнання недійсним кредитного договору, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді