Постанова від 19 лютого 2026 р. у справі №297/4843/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 297/4843/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі судді Фазикош Г. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Мацепура Валерій Степанович, на постанову судді Берегівського районного суду від 14 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Берегівського районного суду від 14 січня 2025 року гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Відповідно до постанови, - 02 листопада 2024 року о 19 год. 40 хв. прикордонним нарядом "Контрольний пост" на напрямку 214 прикордонного знаку на околиці населеного пункту Велика Бийгань на відстані 2500 м. до держаного кордону України було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску із України в Угорщину в пішому порядку у складі групи осіб.

Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 9, 12 Закону «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 та його захисник Мацепура В. С. подали апеляційну скаргу. Вказують на незаконність винесеної постанови, просять її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Одночасно апелянт порушує питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови. Клопотання про поновлення строку мотивує тим, що він не брав участі у справі, копія судового рішення йому не надсилалася. Про існування постанови апелянт дізнався 19.03.2025 року від державного виконавця та одразу подав апеляційну скаргу (29.03.2025 року).

Апелянт також зазначає, що не мав наміру перетинати кордон, а затримання відбулося на контрольному пості дороги загального користування М-25. Мета його поїздки до Закарпаття – туристична, а також оздоровчо-рекреаційна в с. Косонь. Для підтвердження надав студентський квиток, військово-обліковий документ із «Резерв+», а також скріншоти бронювання та оплати релакс туру «Термальне Закарпаття».

У судове засідання в апеляційній інстанції 20.02.2026 року ОСОБА_1 та його захисник Мацепура В. С. не з`явилися, однак подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови.

Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

В даному випадку апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не брав участі у справі, копія судового рішення йому не надсилалася. Про існування постанови дізнався 19.03.2025 року від державного виконавця та одразу її оскаржив (апеляційна скарга подана 29.03.2025 року). За цих обставин клопотання про поновлення строку є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Цих вимог суд першої інстанції при розгляді цієї справи не дотримав. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення місцевий суд не з`ясував чи було вчинено дане адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчинені.

Частина 2 статті 204-1 передбачає відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 ставиться у вину спроба перетину державного кордону поза пунктами пропуску в складі групи осіб.

Однак, належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення будь-яких дій, які б мали на меті спробу перетину державного кордону, матеріали справи не містять.

Вищевикладене свідчить про те, що прикордонною службою не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання та рапорт не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, адже такі документи є способом фіксації, а не підтвердження даних.

Крім того, ставлячи у вину ОСОБА_1 , спробу перетину державного кордону у складі групи осіб, в протоколі не вказано осіб, які входили до цієї групи.

Апелянт зазначає, що не мав наміру перетинати кордон, а затримання відбулося на контрольному пості дороги загального користування М-25. Мета його поїздки до Закарпаття – туристична, а також оздоровчо-рекреаційна в с. Косонь. Для підтвердження надав студентський квиток, військово-обліковий документ із «Резерв+», а також скріншоти бронювання та оплати релакс туру «Термальне Закарпаття».

Гр. ОСОБА_1 є студентом 3-го курсу денної форми навчання Національного лісотехнічного університету. Згідно військово-облікових даних ОСОБА_1 є призовник, тимчасово непридатний.

Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 мав намір перетнути державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, в матеріалах справи не має. Подорож здійснювалася на туристичному автобусі, був затриманий після відвідування оздоровчо-рекреаційного комплексу ОСОБА_2 на зворотньому шляху.

За цих обставин апеляційний суд вважає, що постанова судді Берегівського районного суду від 14 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки подія і склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами наявними у справі, і таких не було здобуто в ході апеляційного розгляду.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки з урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, то провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє захисник Мацепура Валерій Степанович, – задовольнити.

Постанову судді Берегівського районного суду від 14 січня 2025 року – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя: Фазикош Г. В.