Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №645/1893/25 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1893/25

Провадження № 2/645/1200/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судового засідання - Пастушенко К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2025 року представник ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.05.2024 р. станом на 24.12.2024 року (дата переходу права вимоги) у розмірі 40080,00 гривень, витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного договору №4622569 про надання споживчого кредиту від 05.05.2024 року між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 , останній було надано кредит у розмірі 8000 гривень 00 копійок, строком на 360 днів, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора. Кредитний договір підписаний Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 05.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК». Згідно п. 1.4. Кредитного договору, Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів. Згідно п.1.2 Кредитного договору, Відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. 24.12.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого право вимоги за Договором №4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС». У зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань, заборгованість за Кредитним договором, станом на 24.12.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 40080,00 гривень, яка складається з: - 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 28080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 05.05.2024 року по 26.08.2024 року (включно); - 4000,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.

Ухвалою суду від 27 березня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 19.05.2025 року позов ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за Договором № 4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.05.2024 р. станом на 24.12.2024 року (дата переходу права вимоги) у розмірі 40080 гривень 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 06.01.2026 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 19.05.2025 по цивільній справі №645/1893/25 задоволено, заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 19.05.2025 скасовано. Справу призначено до судового розгляду в поряду спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21.01.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кореняк Ю.С., в якому остання просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначила, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Нарахування процентів за користування кредитом в розмірі 28 080,00 гривень суперечить принципам добросовісності та призводить до істотного дисбалансу прав та обов`язків, що шкодить споживачу. Вважає, що розмір заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом є надмірним, несправедливим, так таким, що становить надмірний тягар для відповідача. З урахуванням того, що на теперішній час положеннями ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, вважає справедливим розрахунок заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 1 % за кожен день користування кредитом. Вважає незаконним нарахування заборгованості за штрафом, оскільки Кредитний договір № 4622569 05.05.2024 був укладений під час дії воєнного стану. Неустойка була нарахована відповідачу під час дії в Україні воєнного стану, всупереч п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Також вважає, що вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. завищеними, нерозумними та такими, що не відповідають рівню складності справи. Витрати в розмірі 10 000,00 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Слід також зауважити, що дана справа є типовою, складності у написанні позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором не має, так як для позивача повернення заборгованості за кредитом є професійною діяльністю. Крім того, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже не відноситься до складних справ.

27.01.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, у якій останній зазначив, що відповідач згідно умов Кредитного договору, п. 6.1.16, 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті в ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 05.05.2024 року о 01:43:24 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 66330, надісланий на номер телефону, що наданий Відповідачем. Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 05.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК». Сума кредиту по укладеному Кредитному договору, перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована шляхом блокування певної суми коштів. Сума блокування грошових коштів на платіжній карті № 473121XXXXXX3937 відома тільки відповідачу. Зазначення суми блокування на платіжній карті підтверджує, що саме відповідач підтверджує верифікацію платіжної карти. Вказаний номер телефону відповідача, в тому числі співпадає з даними Українського бюро кредитних історій. Щодо правомірності нарахування відсотків за Договором № 4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.05.2024 року Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, Первісний кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування. За п. 1.2. Кредитного договору, Позивач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно п.п. 5.4.1. Кредитного договору, Позивач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором. Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості, що наданий Первинним кредитором.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону країни «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ, установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Національний банк України у листі від 19.02.2024 року вих. №. 14-0004/12907 надав роз`яснення щодо правомірності застосування штрафних санкцій в зв`язку з внесенням зміни до пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 26.08.2024 року (дата переходу права вимоги до Позивача) становить 40080,00 гривень, яка складається з: 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 28080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 05.05.2024 року по 26.08.2024 року (включно); 4000,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було долучено до Позовної заяви: - завірену копію договору про надання юридичних послуг; - завірену копію Свідоцтва № 2412 від 23.10.2018 року; - завірену копію довіреності, виданої ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» адвокату Руденку К.В.; - завірену копію акту приймання-передачі наданих послуг; - завірену копію Витягу Реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг; - завірену копію платіжного доручення про сплату витрат на правову допомогу. Окрім цього, вважаємо суму витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн. співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

02.02.2026 від представника відповідача до суду надійшли заперечення, в яких остання звертає увагу на значний розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Так, заборгованість за тілом кредиту складає лише 8 000 гривень, у той час як заборгованість за нарахованими відсотками складає 28 080 гривень, що втричі перевищує основну заборгованість. Стверджує, що розмір відсотків за користування кредитними коштами є надмірним для відповідача. Також позивач протиправно нарахував відповідачу неустойку - заборгованість за штрафом. Вважає, що розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшений до 3000,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи у його відсутність, вимоги позову просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

05.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, останній було надано кредит у розмірі 8000 гривень 00 копійок, строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,5% річних).

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 66330 05.05.2024 о 01:43.

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 360 днів.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.4.1. кредитного договору, кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування.

Кредитні кошти були перераховані ОСОБА_1 05.05.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПРИВАТБАНК».

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 27.03.2025 року, з АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, зі змісту якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (ІВАN НОМЕР_3 ). Надали виписку по рахунку № НОМЕР_2 за період з 05.05.2024 по 10.05.2024, з якої вбачається, що кошти в сумі 8000,00 грн 05.05.2024 зараховано переказом на її картку. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження за платіжною картою № НОМЕР_2 за період з 05.05.2024 по 10.05.2024 - фінансовий номер телефону НОМЕР_4 . (а.с. 66, 67).

Крім цього, суд приймає до уваги, що факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів не оспорюється.

24.12.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», укладено Договір факторингу № 24/12/24 від 24.12.2024 року, відповідно до умов якого, з урахування витягу з реєстру боржників, право вимоги за Договором №4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.05.2024 року перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

Позивач, звертаючись до суду із позовом посилається на те, що внаслідок порушення зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед кредитором, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 24.12.2024 року (дата переходу права вимоги) складається з:

- 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом;

- 28080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 05.05.2024 року по 26.08.2024 року (включно);

- 4000,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст.3 ЗаконуУкраїни «Про електроннукомерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 05.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді за допомогою інформаційно- телекомунікаційної системи та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 66330, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення договору відповідач не заперечував.

Разом із тим, представник відповідача наголошує, що відсотки визначені в договорі суперечать положенню Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З умов договору убачається, що сума кредиту складає 8000,00 грн, тип кредиту - кредит, строк кредитування - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в позику коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Суд, перевіряючи розрахунок процентів за кредитним договором, наданий позивачем, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

В прохальній частині позову позивач просив стягнути заборгованість за Кредитним договором, станом на дату переходу права вимоги - 24.12.2024 року, в сумі 40080,00 гривень, яка складається з: 8000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 28080,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом (547,5% річних) за період з 05.05.2024 року по 26.08.2024 року (включно); 4000,00 грн. - заборгованість за штрафом відповідно до Кредитного договору.

Однак, із наданого позивачем розрахунку (а.с. 27-27) вбачається, що позивачем здійснено розрахунок відсотків за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом за період з 05.05.2024 року по 24.12.2024 року (включно), а не по 26.08.2024 року, як зазначено в позовній заяві.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна процентна ставка має становити не більше 2,5%, - з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, - з 20.08.2024 року - не більше 1%.

Керуючись вимогами Закону, суд, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просить стягнути відсотки за користування кредитом за період з 05.05.2024 року по 24.12.2024 року.

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем за період з 05.05.2024 до 20.08.2024 (включно), здійсненим за ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом, згідно якого розмір нарахованих відсотків за вказаний період становить 12960 грн.

Однак, з 21.08.2024 по 24.12.2024 року (126 днів) розрахунок відсотків річних суд здійснює за денною процентною ставкою 1% від суми заборгованості (8000грн*1%=80 грн.), що становить 10080 грн. (126*80=10080).

Усього заборгованість по відсоткам - 23040,00 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками в розмірі 23040,00 грн. за період з 05.05.2024 року по 24.12.2024 року (12960+10080=23040 грн).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладання кредитного договору, факт набуття права вимоги та факт наявності заборгованості за кредитним договором, шляхом надання належних та допустимих доказів, які містяться в матеріалах справи та не спростовуються доводами наведеними відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Посилання відповідача на надмірний розмір відсоткової ставки є неспроможним, оскільки позивач надав всі наявні документи, що підтверджують погодження сторонами умов кредитного договору та отримання на його виконання відповідачем кредитних коштів. При цьому відповідачем не спростовано надані докази і вимоги про визнання цих договорів недійсними, зміни або розірвання їх відповідачем не заявлялись.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що розглядається, відповідачем не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надані докази того, що вона не користувалась кредитними коштами. Більш того, відповідач не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Таким чином, обставини укладення вищевказаного договору відповідачем та погодження з його умовами не спростовано належними та допустимими доказами. Відповідач була належним чином ознайомлена з умовами вищезазначеного договору.

Твердження представника відповідача про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих відсотків за кредитним договором судом було перевірено та здійснено відповідний перерахунок суми нарахованих відсотків, згідно Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

З огляду на свободу договорів, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначених договорів. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавались недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. На договорах міститься електронний підпис відповідача, що в свою чергу доводить їх укладення з боку останньої.

Відповідно до умов вказаного договору, його підписанням позичальник підтвердив, що повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про іншу інформацію, необхідно для свідомого вибору фінансової послуги.

Також, судом враховано, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалось нарахування жодних відсотків та штрафних санкцій.

Щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 4000 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 05.05.2024 року, відповідно і штраф нарахований після 24.02.2022 року. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором станом на 24.12.2024 в розмірі 31040,00 грн., яка складається з тіла кредиту - 8000,00 грн., відсотків - 23040,00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Метою впровадження цього принципу пропорційності є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати, пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги у сумі 10000, 00 грн на відповідача. Понесені витрати підтверджуються: договором про надання юридичних послуг № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року, скан-копією Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору наданням правничої допомоги № 44 від 03 лютого 2025 року, скан-копією свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; скан-копією довіреності адвоката, копію платіжної інструкції № 1989 від 06 лютого 2025 року, згідно якої ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_2 оплату за надання юридичних послуг по Договору № 02/08/2024 від 02 серпня 2024 року згідно акту № 44 від 03 лютого 2025 року, у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.

Матеріали справи містять клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критеріїв реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд вважає за необхідне в порядку ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1865,25 грн. (77% від 2422,40 грн) пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10-13, 81, 82, 141, 263, 265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) заборгованість за Договором № 4622569 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05.05.2024 р. станом на 24.12.2024 року у розмірі 31040 (тридцять одну тисячу сорок) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 41915308) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1865 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 25 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», адреса:03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 16.03.2026 р.

Суддя Г. С. Шевченко