Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №951/162/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/162/26

Провадження №1-кп/951/33/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026211050000040 від 04.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мирне Підгаєцького району Тернопільської області, громадянина України, українця, із неповною вищою освітою, неодруженого, фізична особа - підприємець, не депутата, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бережанського районного суду Тернопільської області №3/593/247/2025 від 20.06.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Разом з тим, 01.02.2026, точного часу не встановлено, у ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне невиконання вказаної постанови суду в частині позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на невиконання постанови Бережанського районного суду Тернопільської області №3/593/247/2025 від 20.06.2025 в частині позбавлення його права керування транспортними засобами, ОСОБА_4 , будучи ознайомленим із вищевказаною постановою, маючи реальну можливість її виконати, однак діючи умисно, та підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, сів за кермо транспортного засобу та почав керувати ним за наступних обставин.

Так, 01.02.2026, близько 18 години 10 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Honda», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , здійснював рух по автомобільній дорозі від населеного пункту с.Криве Козівської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області в напрямку с. Літятин Саранчуківської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, де був зупинений працівниками сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Козова) відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію України».

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

В порядку, передбаченому ст.348 КПК України, в судовому засіданні ОСОБА_4 надав відповіді: суть обвинувачення зрозуміла, вину визнає, бажає надавати показання.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку. Відтак суд ухвалив лише допитати обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідити докази, що характеризують особу обвинуваченого. Також з урахуванням позиції прокурора суд ухвалив долучити докази, щодо долі яких слід вирішити питання у кінцевому процесуальному рішенні у справі.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, також він повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду. Також він щиро розкаявся. Просить суворо його не карати.

Суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 є належним і допустимим доказом його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, тобто умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

Його дії кваліфіковано правильно.

Суд встановив, що обвинувачений засуджує свою поведінку, шкодує про те, що вчинив, у скоєному кримінальному правопорушенні щиро розкаюється, що підтверджується визнанням ним своєї вини та повідомленням під час судового розгляду про повну відповідність обставин, викладених у обвинувальному акті, фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, вік і відомості, що його характеризують, та обставини, які пом`якшують покарання: визнання вини, щире каяття, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику за місцем проживання. Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, відсутні. Суд враховує правову позицію прокурора та сторони захисту щодо призначення покарання винному і вважає, що з метою виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання, передбачене ч.1 ст. 382 КК України, у виді штрафу.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України. Встановлено, що речовим доказом у кримінальному провадженні на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 від 06.02.2026 визнано оптичний диск із відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12026211050000040 від 04.02.2026.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.382 КК України, та призначити йому за даною статтею покарання у виді штрафу в розмірі 675 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 475 гривень (одинадцять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень).

Речовий доказ у кримінальному провадженні - оптичний диск із відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12026211050000040 від 04.02.2026 на підставі постанови слідчого СВ ВП №1 (м.Бережани) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 від 06.02.2026, після набрання вироком законної сили - залишити при матеріалах кримінального провадження № 12026211050000040 від 04.02.2026.

Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1