Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №466/12052/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12052/25

Провадження № 2-а/466/38/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Білінської Г.Б.

за участю секретаря Ханас С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії ЕНА №6325591 від 11.12.2025 року, на підставі якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 127 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування своїх вимог вказала, що 11 грудня 2025 року приблизно о 21:00 годині на вул. Винниця, 5, у м. Львові її було зупинено екіпажем поліції. При цьому поліцейські здійснили зупинку транспортного засобу без увімкнених проблискових маячків, лише подали звуковий сигнал службовим пристроєм, не повідомивши, що саме є підставою для зупинки. Один із поліцейських повідомив лише, що «ймовірно, не горить задній ліхтар». Під час спілкування, не пред`явили службове посвідчення, що унеможливило встановлення їхніх посадових осіб.

Як стверджується у позовній заяві, розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача здійснювала інспектор 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Цебенко Юрій Юрійович. Попри це, встановлення факту порушення та дослідження наявних доказів і обставин справи здійснював інший інспектор поліції, на ім`я «Роман». Вважає, що в даному випадку поліцейськими порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже справу про адміністративне правопорушення розглядала одна посадова особа, а дослідження доказів і обставин справи здійснювала інша посадова особа. Окрім того, позивачу перед початком розгляду справи не було роз`яснено її права та обов`язки.

Також позивач стверджує, що оскаржувана постанова інспектора, попри заперечення ОСОБА_1 факту вчинення правопорушення, не міститься жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням поліцейського, вважає себе невинуватою, а постанову серії ЕНА №6325591 від 11.12.2025 року необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням при її постановленні норм матеріального та процесуального права. За таких обставин просить визнати вищевказану постанову незаконною, скасувати її та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що згідно оскаржуваної постанови, позивач 11 грудня 2025 року приблизно 22 год. 55 хв. у м. Львові, по вул.Винниця, 5 керувала велосипедом без переднього ліхтаря у темну пору доби, чим порушила п. 6.6.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306.

Як стверджує сторона відповідача, екіпаж патрульної поліції, здійснюючи патрулювання у місті Львові та рухаючись по вулиці Винниця, виявив факт порушення позивачем вимог ПДР України, а саме велосипедистка керувала велосипедом без переднього ліхтаря у темну пору доби, а тому інспектор, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення велосипедистки та винесення постанови.

Щодо твердження позивача про ймовірні, на її думку, процедурні порушення, вважає, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. При цьому, вчинені суб`єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки. З наведених міркувань представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позовної заяви немає.

Позивач в судове засідання не прибула, на адресу суду 18.02.2026 року за Вх.№5288 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про наявність поважних причин неприбуття до суду не інформувала.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із оскаржуваної постанови серії ЕНА №6325591 від 11.12.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто інспектором 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Цебенко Ю.Ю. до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Згідно оскаржуваної постанови позивача визнано винною в тому, що вона 11.12.2025 року о 20 год. 55 хв. у м. Львові по вул. Винниця, 5, керувала велосипедом без переднього ліхтаря у темну пору доби, чим порушила п. 6.6.а Правил дорожнього Руху України.

Частиною 2 ст. 127 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил дорожнього руху особами, які керують велосипедами, гужовим транспортом, і погоничами тварин.

Згідно з п.6.6 а ПДР України велосипедисту забороняється керувати велосипедом: в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з вимкненим ліхтарем (фарою) чи без світлоповертачів.

Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке її притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КУпАП, натомість в ньому міститься лише посилання на оформлену постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6325591 від 11.12.2025 року, яка оскаржується позивачем.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

В контексті наведеного, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою "внутрішнього переконання" чи системою "поза межами розумного сумніву", який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином, буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Відповідно до положень ст.62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕНА №6325591 від 11.12.2025 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.127 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України - закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно із ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп., слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 247, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

у х в а л и в:

Позовну заяву задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6325591 від 11.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.127 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.127 КУпАП, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г. Б. Білінська