Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №643/6837/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/6837/25

Провадження № 2/643/627/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 – Малець Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2025 року представник КП «Харківські теплові мережі» - Давидов В.О. звернувся до Салтівського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість у сумі 62 687,94 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг КП «ХТМ», що надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182. Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг у відповідачів станом на 01.04.2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 59 773,16 грн., що утворилась за період з 01.02.2017 року по 31.03.2025 року. У зв`язку із викладеним представник КП «ХТМ» звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06.05.2025 року відкрито провадження у справі за правила спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29 травня 2025 року через канцелярію суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Крім того зазначає, що при розгляді справи просить врахувати всі обставини які наведені в цій заяві. Квартира за адресою АДРЕСА_2 була придбана згідно договору купівлі-продажу 09.07.2013 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса прописки : АДРЕСА_3 , але фактично увесь час до 24.02. 2022 року він мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником квартири є ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є колишнім її чоловіком, який весь час проживав у цій квартирі. Тож, просить врахувати, що квартира на момент виникнення боргу знаходилась у власності ОСОБА_2 . Він не хотів здійснювати плату, а вона знаходилась у декретній відпустці, тож не мала спроможності здійснювати плату за комунальні послуги із-за відсутності грошових коштів, карточка по виплатам на дітей знаходилась у нього. Вона знаходилась у декретній відпустці тривалий період часу, оскільки у неї троє дітей. Однією з причин розлучення, є борги за комунальні послуги. Після розлучення вона сплатила за послуги КП «Харківські теплові мережі» за: 2020 рік - 5760,71 грн., 2021 рік - 18357,01 грн., 2022 рік - 7474,10 грн., 2023 рік - 10088,70 грн., 2024 рік - 9146,60 грн., 2025 рік - 7293,10 грн. Загальна сума, яку вона сплатила склала 58120,22 грн. Просить суд врахувати, що вона багатодітна мати, але за період з 2021 року по 2025 рік повністю сплачує нараховану суму за надані послуги тепловими мережами за цей період борги відсутні, а колишній чоловік (який весь час був власником помешкання та фактично проживав у цій квартирі) не сплатив ні копійки. На її вимоги про необхідність сплати боргів за комунальні послуги він не реагував.

18 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 , скористувавшись своїми процесуальними права подала відзив на позовну заяву.

02 липня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання представник позивача зазначив, що в рамках судової справи за нововиявленими обставинами позивачем встановлено, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на підставі договору купівлі-продажу квартири № 1060 від 09.07.2013 (копія даного договору та витяг з ДРРПННМ про реєстрацію права власності міститься в матеріалах справи) є власником квартири АДРЕСА_4 , у зв`язку з чим, виникла об`єктивна необхідність залучити ОСОБА_2 в якості співвідповідача по даній справі.

Того ж дня, представник позивача через систему «Електронний суд» подав додаткові письмові пояснення.

29 липня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подала до суду доповнення до відзиву не позовну заяву.

11 вересня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 подала до суду відзив на додаткові пояснення позивача.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 18.12.2025 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено. Залучено до участі у даній справі, в якості співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судове засіданні представник позивача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Надала заперечення та просила засосувати до вимог позивача строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов`язків, крім договору, можуть бути і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов на допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг. Згідно із п. 7 ч. 2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг з управління побутовими відходами є - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб`єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, позивач як теплопостачальна організація надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків м. Харкова. Постачання теплової енергії на потреби опалення у багатоквартирні будинки м. Харкова КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року.

З 1 грудня 2021 року на підставі частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у багатоквартирних будинках набрали чинності індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, які є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті КП "Харківські теплові мережі" в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 31 жовтня 2021 року (далі - Індивідуальні договори).

Відповідно до п. 4 Індивідуальних договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Згідно з п. 5 Індивідуальних договорів Виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу. Розрахунковим періодом відповідно до п. 32 Індивідуальних договорів є календарний місяць. Згідно з п. 34 Індивідуальних договорів споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення штати за спожиту послугу.

Пунктами 51, 52 Індивідуальних договорів передбачено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51). Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається подовженим на черговий однорічний період (п. 52). Виходячи з положень п. 4 Індивідуальних договорів датою їх акцептування є 01 12 2021, тобто факт отримання послуг.

За приписами частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства, плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 № 1186 "Про визначення виконавців послуг у житловому фонді міста Харкова» КП Харківські теплові мережі є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У період з березня 2007 року по червень 2022 року КП Харківські теплові мережі здійснювало технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Харкова на підставі укладеного договору з балансоутримувачем зазначеного житлового фонду КП «Жилкомсервіс».

З 1 липня 2022 року набрали чинності публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності та публічний договір з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, які опубліковані на офіційному сайті КП Харківські теплові мережі в мережі Інтернет www.hts.kharkov.ua 01 червня 2022 року (далі - Публічні договори).

Зазначені договори укладені з урахуванням ст. 11, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 2 Публічних договорів договір вважається укладеним між виконавцем та споживачами багатоквартирного будинку через 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця (https://www.hts.kharkov.ua), якщо протягом цього періоду власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, не повідомили виконавця про свою відмову від укладення договору.

Відповідно до п. 4 зазначених договорів фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 Публічних договорів виконавець зобов`язується надати споживачу послуги з технічного (у тому числі аварійного) обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплатити виконавцю надані послуги за затвердженою вартістю в строки та умовах, визначених цим договором.

Пунктами 13, 14, 15 Публічних договорів передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць (п. 13). Плата за послугу включається до єдиного рахунку на оплату послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (п. 14). Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за отримані послуги (п. 15).

Згідно з пунктами 30, 31 Публічних договорів договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 30). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний термін (п. 31). Виходячи з положень статті 4 зазначених Публічних договорів датою їх акцептування є 01.07.2022, тобто факт отримання послуг.

Крім того, статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Типовий договір позивачем опубліковано на сайті підприємства.

Також відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відтак суд виснує, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються умовами опублікованих на сайті позивача договорів.

Так, згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.07.2013 року, з 09 липня 2013 року відповідач ОСОБА_2 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав від 04.02.2025 року убачається, що відповідач ОСОБА_1 , є власником квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 17.05.2019.

Отже, судовим розглядом встановлено, що відповідачі у справі є співвласниками квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та повинні сплачувати кошти за надані їм комунальні послуги.

За вказаною адресою КП «Харківські теплові мережі» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я відповідача ОСОБА_1

КП «Харківські теплові мережі» надавались комунальні послуги в житловому приміщенні за вищевказаною адресою.

Відповідно до відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу у відповідачів наявна заборгованість, з яких: за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.02.2017 по 31.03.2025 у розмірі 57 366,56 грн.; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 у розмірі 793,80 грн.; за послугу з постачання гарячої води за період з 01.02.2017 по 31.03.2025 в сумі 1120 гривень; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 у розмірі 492,80 грн.; інфляційні втрати у сумі 2086,03 грн., 3% річних у сумі 828,75 грн.

Статтями 319 та 322 ЦК України, закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача на отримання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 5 Закону України «Про житлово комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг, серед іншого, належать послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Крім того, відносини між позивачем та відповідачами врегульовані Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, якими також передбачений обов`язок споживачів оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

У відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року №1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг`встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі».

Також статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Приписами цивільного законодавства передбачено, що Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною п`ятою статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі не виконували свої обов`язки з оплати послуг теплопостачання, які фактично були надані КП «Харківські теплові мережі» за період з 01.02.2017 року по 31.03.2025 року.

Разом з тим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і тривав по 01 липня 2023 року.

Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Крім того, 17 березня 2022 року набув чинності Закон України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесені зміни до ЦК України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України, які затверджувались Законами України, воєнний стан продовжувався та триває до теперішнього часу.

Отже, оскільки з 24 лютого 2022 року та на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги (01.05.2025 року) в Україні діяв правовий режим воєнного стану, а 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року, відповідно до п.п. 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення КП «Харківські теплові мережі» із даною позовною заявою 01.05.2025 року та період нарахування останнім заборгованості за надані послуги, який становить з 01.02.2017 року по 31.03.2025 року, то позовні вимоги КП «ХТМ» про стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 включно подані поза межами строку позовної давності, та задоволенню не підлягають.

В межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2017 по 31.03.2017 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.

При обчислені строку позовної давності судом були враховані положення статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких, плата за-комунальні послуги (послуги з теплопостачання) нараховується щомісячно, а отже перебіг позовної давності починається після не сплати (часткової оплати) чергового платежу.

З даним позовом до суду КП «Харківські теплові мережі» звернулося 01.05.2025 року.

А тому, суд не позбавлений можливості застосувати строк позовної давності в три роки, а саме з 01.04.2017, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 по 31.03.2025, заявлені в межах строку позовної давності.

Разом з цим, згідно матеріалів справи, судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 частково сплачувала кошти за надана позивачем послуги, що підтверджується копіями квитанцій, які долучені до матеріалів справи.

А тому, за допомогою розрахунків, які були здійснення судом, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості яка складається з заборгованості: за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 31.03.2025 у розмірі 53 205,48 грн.; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 у розмірі 634,44 грн.; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 у розмірі 254,24 грн.

Що стосується вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає, наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

В даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

У зв`язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем нараховано 2086,03 грн. інфляційні втрати за час прострочення та 828,75 грн. - 3% річних, з якими погоджується суд.

Так, Постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету міністрів України № 390 від 21.04.2023 р. заборонено стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій.

Проте, заборгованість, інфляційні витрати та 3 % річних нараховані відповідачам до 24.02.2022 року, а тому вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони нараховані до початку введення в дію воєнного стану в Україні. А тому, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних у сумі 828,75 грн. та інфляційних втрат у сумі 2086,03 грн. підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість: за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 31.03.2025 у розмірі 53 205,48 грн.; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 у розмірі 634,44 грн.; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 у розмірі 254,24 грн.; інфляційні втрати у сумі 2086,03 грн., 3% річних у сумі 828,75 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір в розмірі 2753,69 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 16 березня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник