Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №638/11900/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/11900/24

Провадження № 1-кп/638/783/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в приміщенні зали судових засідань кримінальне провадження №62022170020000701 від 15.09.2022 року стосовно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ізюм Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, яка обіймала посаду головного державного інспектора Ізюмського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС в Харківській області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, колегія суддів, -

встановила:

Судовим розглядом встановлено, що починаючи з 07.03.2022 року, ОСОБА_7 , будучи громадянкою України, обіймаючи посаду головного державного інспектора Ізюмського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління Державної податкової служби в Харківській області, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії РФ проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та співпрацювала з представниками збройних формувань РФ, які здійснили окупацію міста Ізюм Харківської області за наступних обставин.

Так, в період часу з 07.03.2022 року по 18.08.2022року (більш точний час судовим розглядом не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Ізюм Харківської області, в невстановленому в ході судового розгляду місці, будучи працівником правоохоронного органу України, протиправно, умисно, за власним бажанням, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, без отримання будь-яких вказівок від керівництва Державної податкової служби України, з метою надання допомоги ворожій державі РФ та заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, державній, економічній та інформаційній безпеці України, в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, вступила у контакт з невстановленими в ході судового розгляду представниками збройних формувань РФ на території міста Ізюм Харківської області, пройшла співбесіду та атестацію з представниками окупаційних військ на зайняття посади податківця у створюваному окупантами податковому органу.

В подальшому, ОСОБА_7 отримала від вказаних осіб пропозицію про співпрацю з представниками РФ, з метою становлення та зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над територією м. Ізюм Харківської області, тобто переходу на бік ворога, що виражалося у вступі ОСОБА_7 до незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ на території м. Ізюм – «Податкова служба Харківської області», цільовим призначенням якого є незаконне адміністрування обов`язкових платежів з мешканців тимчасово окупованої території Харківської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, в період часу з 07.03.2022 року по 18.08.2022 року (більш точний час судовим розглядом не встановлено) ОСОБА_7 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Ізюм, Харківської області, в невстановленому в ході судового розгляду місці, добровільно погодилася активно співпрацювати з представниками окупаційної держави РФ та вступила до незаконно створеного органу окупаційної адміністрації ЗС РФ на території м. Ізюм – «Податкова служба Харківської області», цільовим призначенням якого є незаконне адміністрування та стягнення на користь окупаційних військ обов`язкових платежів з мешканців тимчасово окупованої території Харківської області.

Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 використала свої знання та досвід співробітника Державної податкової служби України, з метою забезпечення становлення та функціонування на території тимчасово окупованого Ізюмського району Харківської області незаконно створеного органу окупаційної адміністрації – «Податкова служба Харківської області», сформувала та передала наявні в Ізюмському відділі камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління Державної податкової служби в Харківській області дані платників податків на території Ізюмського району Харківської області представникам окупаційних військ та забезпечила здійснення патентування (видачу патентів) підприємницької діяльності господарчих суб`єктів на території Ізюмського району Харківської області, стягнення за це визначених представниками окупаційних військ сум грошових коштів та податкових платежів, що призвело до надходження у фінансові фонди окупаційної влади грошових надходжень.

Тобто, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу України, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України, та зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вступила до незаконно створеного органу, окупаційної адміністрації – «Податкова служба Харківської області», що призвело до надходження у фінансові фонди окупаційної влади грошових надходжень, здійснивши, тим самим, перехід на бік ворога в період збройного конфлікту з РФ, в умовах воєнного стану, тобто умисно вчинила діяння на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Судова колегія вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_7 , яка показань суду не надала, будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Ухвалою Дзержинського районного суду Харківської області від 04.11.2024 по справі № 638/11900/24 постановлено про здійснення судового провадження на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №62022170020000701 від 15.09.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченої (in absentia).

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_7 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Особиста присутність особи у судовому процесі, виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь - якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п. п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КПК України суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Процедури «in absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці ЄСПЛ були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок. Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією. Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»).

Таким чином, судова колегія вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , яка повинна була знати про розпочате щодо неї кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом за діяння вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо у суді, а також свідчать про її намір ухилення від кримінальної відповідальності на території держави агресора – рф.

У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_7 від правосуддя судова колегія оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з гарантій презумпції невинуватості.

У той же час, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_6 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській та Луганській областях.

Захисник обвинуваченої здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої: приймала участь у дослідженні доказів, виступала у дебатах.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що стороною обвинувачення вживалися достатні заходи щодо дотримання прав ОСОБА_7 як підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

У свою чергу судова колегія звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

При призначенні покарання захисник ОСОБА_6 покладалась на справедливий судовий розгляд. Зазначила, що в матеріалах судової справи та долучених матеріалах кримінального провадження відсутні докази винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному злочині, а тому вона підлягає виправданню.

Винуватість ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого злочину передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, підтверджується доказами, зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження та безпосередньо дослідженими судом.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 повідомила, що з 2020 року вона працювала в Державній податковій службі. З моменту вторгнення 24.02.2022 року співробітників ДПС перевели у простій. Вона була мобілізована. Коли розпочали перевіряти співробітників ДПС та обдзвонювати їх з метою встановлення їх місця перебування (живі вони чи ні), стало відомо, що ОСОБА_7 працювала в Ізюмському ДПІ, а в період окупації начебто займалась камеральними перевірками. Від ОСОБА_9 , яка є співробітником Ізюмської ДПІ, свідок дізналась, що ОСОБА_7 вважає себе керівником окупованої Ізюмської ДПІ та телефонує співробітникам із пропозицією працювати на окупаційну владу. Про це свідку також повідомляли співробітники ДПІ ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Особисто з ОСОБА_7 вона не спілкувалась. Наскільки їй відомо, то ОСОБА_7 втекла на територію рф.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_7 є його знайомою. Вони зустрічались по робочих питаннях та на різних заходах. До окупації вона працювала в ДПІ, однак на якій саме посаді він не знає. Після окупації вона входила у склад так званої тимчасової влади, персонал набирала та зайняла посаду в податковій вже при окупації м. Ізюм. Заробітну плату отримувала від окупаційної влади та була начальником податкової. Сам він перебував у м. Ізюм до червня 2022 року, а потім виїхав через гуманітарний коридор. Вказував, що наразі ОСОБА_7 перебуває на території рф.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 повідомила, що в період окупації м. Ізюм ОСОБА_7 пішла працювати на окупантів. До окупації обвинувачена працювала в м. Ізюм в ДПІ. За час роботи там, в неї залишилась вся інформація щодо платників податків, яку вона використовувала в подальшому при окупаційній владі. ОСОБА_7 повністю підтримувала окупантів та співпрацювала із ними. Її робоче місце знаходилось і м. Ізюм, після деокупації місцезнаходження ОСОБА_7 їй не відоме, однак точно знає, що на території рф.

Вказані покази є послідовними, логічними та підтверджуються іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За клопотанням прокурора та зі згоди учасників судового провадження інші свідки не викликались для допиту в судове засідання.

Окрім показів свідків, наданих в судовому засіданні, винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України також підтверджується сукупністю зібраних та досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів, а саме:

- інформацією щодо працівників структурних підрозділів Головного управління ДПС в Харківській області, які знаходяться на непідконтрольній території

(або сіра зона) згідно якого вбачається, що під номером 48 у вказаному списку значиться ОСОБА_7 , головний державний інспектор Ізюмського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області;

- протоколом обшуку від 14.09.2022 року, проведеного старшим 2 СВ ТУ ДБР м. Полтава ОСОБА_14 у приміщенні Ізюмського відділу поліції (за період окупації) за адресою м. Ізюм, вул. Соборна, 50, за участю прокурорів Харківської обласної прокуратури ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , оперуповноваженого ДБР ОСОБА_17 у присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 згідно якого обшук проведено як невідкладна слідча дія в порядку ст. 233 КПК України, у зв`язку невідкладним випадком, пов`язаним із відшукуванням майна, а саме у зв`язку із тим, що територія м. Ізюм була деокупована ЗСУ 12.09.2022 року. Та в Ізюмському районі ще тривають бойові дії та існує реальна загроза знищення (пошкодження) майна та документів. Приміщення поліції займає перший поверх вказаної будівлі. Вхід в хол, прямо чергова частина, ліворуч кабінети карного розшуку, начальника відділу та заступника. Праворуч кабінети дільничних інспекторів поліції. Хід проведення обшуку записаний на диск, який є частиною протоколу та оглянутий у судовому засіданні;

- висновком експерта №СЕ-19/121-24/13542-ПЧ від 06.06.2024 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, згідно висновків якої рукописні записи в «Заявлении на ім`я ОСОБА_20 начальника ОП ОСОБА_21 від ОСОБА_22 від 27.07.2022» на російській мові на аркуші 3 «Матеріалів ЖЕУ №172», починаючи зі слів « ОСОБА_23 начальника ОП ОСОБА_21 » і закінчуючи словами «написано собственноручно. 27.07.2022 ОСОБА_22 » - виконані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підпис від імені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в «Завлении на ім`я начальника ОП ОСОБА_21 від ОСОБА_22 від 27.07.2022» на російській мові (на аркуші 1) - виконані ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Дії обвинуваченої ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.111 КК України, а саме як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану.

Судова колегія враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86). Вищевказані письмові та речові докази узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено такі документи: витяг з ЄРДР № №62022170020000701 від 15.09.2022 року; постанову про визначення групи слідчих від 15.09.2022 року; постанову про призначення групи прокурорів від 15.09.2022 року; постанову про заміну групи прокурорів у кримінальному провадженні від 21.02.2024 року; постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 15.09.2022 року; постанову про призначення групи прокурорів від 31.05.2022 року; рапорт старшого оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР м. Полтави ОСОБА_24 від 17.06.2022 року; фотодокументи; рапорт оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР м. Полтави ОСОБА_24 від 30.06.2022 року; рапорт оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР м. Полтави ОСОБА_24 від 26.07.2022 року; рапорт рапорт оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР м. Полтави ОСОБА_24 від 29.08.2022 року; супровідний лист; особову картку державного службовця №9363 ОСОБА_7 ; автобіографію ОСОБА_7 ; копію паспорту ОСОБА_7 ; заяву ОСОБА_7 про переведення від 01.06.2017 року; заяву ОСОБА_7 про ознайомлення з Правилами етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС від 01.06.2017 року; завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; заяву ОСОБА_7 про надання відпустки від 04.04.2018 року; заяву ОСОБА_7 про переведення; висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; індивідуальну програму підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; заяву ОСОБА_7 про ознайомлення з Правилами етичної поведінки та запобігання корупції в органах ДФС від 05.04.2019 року; заяву ОСОБА_7 про переведення від 19.08.2019 року; повідомлення про обробку персональних даних; завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; заяву ОСОБА_7 про переведення від 10.09.2020 року; попередження ОСОБА_7 про звільнення з посади; завдання, ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; витяг з наказу №99-о/ВП від 04.02.2021 про призначення ОСОБА_7 в порядку переведення на посаду головного державного ревізора-інспектора Ізюмського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Харківській області; характеристику ОСОБА_7 ; біографічну довідку ОСОБА_7 ; повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.08.2022 року; пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного у кримінальному провадженні; повістки про виклик ОСОБА_7 ; лист слідчого ДБР ОСОБА_25 ; публікацію оголошення в «Урядовому кур`єрі»; оголошення на сайті Генеральної прокуратури України про виклик ОСОБА_7 ; вимогу відносно ОСОБА_7 ; довідку №204-22092022/53801; медичні довідки відносно ОСОБА_7 ; постанову про оголошення розшуку ОСОБА_7 від 17.09.2022 року; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_26 від 23.12.2022 року про надання дозволу з метою затримання підозрюваної ОСОБА_7 ; ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.12.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_27 від 13.09.2023 року про надання дозволу з метою затримання підозрюваної ОСОБА_7 ; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_27 від 17.04.2024 року про надання дозволу з метою затримання підозрюваної ОСОБА_7 ; лист Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів №3345-20-22/40 від 18.11.2022 року з диском; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_27 від 23.12.2022 року про арешт майна; рапорт старшого оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР м. Полтави ОСОБА_24 від 08.11.2022 року; рапорт старшого оперуповноваженого Другого оперативного відділу ТУ ДБР м. Полтави ОСОБА_28 від 21.02.2024 року; лист ДПС України №19-13211/18/24-вих від 23.02.2024 року; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_29 від 28.02.2024 року про здійснення спеціального досудового розслідування; повістки про виклик ОСОБА_7 ; публікацію в газеті «Урядовий кур`єр»; оголошення на сайті Генеральної прокуратури України про виклик ОСОБА_7 ; постанову про визнання речовими доказами від 15.09.2022 року; ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_30 від 16.09.2022 року про надання дозволу на проведення обшуку; ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_30 від 16.09.2022 року про арешт майна; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_27 від 10.04.2024 року про надання тимчасового доступу до документів; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.05.2024 року з описом; ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_27 про продовження строку досудового розслідування від 30.04.2024 року; постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань в одне кримінальне провадження від 19.04.2024 року; лист слідчого ДБР ОСОБА_25 ; повістки про виклик ОСОБА_7 ; публікації на сайті Генеральної прокуратури України про виклик ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В ході судового розгляду судова колегія безпосередньо, всебічно та повно дослідила усі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, зокрема відеозаписи слідчої дії (обшуку), і встановила правильність збирання стороною обвинувачення та закріплення кожного з них, тому, виходячи з положень статті 86 КПК України вважає їх допустимими.

Крім того, судова колегія дійшла до висновку, що досліджені у судовому засіданні докази прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, тому є належними.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч.1 ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, судова колегія за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, поза розумним сумнівом.

Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судовою колегією не встановлено. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи судовою колегією встановлено також не було.

Виходячи з зазначеного, судовою колегією достовірно встановлено, що ОСОБА_7 вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинений в умовах воєнного стану, тобто вчинила кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч.2 ст. 111 КК України.

У відповідності до положень ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 цього ж Кодексу покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченої встановлено, що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Ізюм Харківської області, громадянка України, з вищою освітою, обіймала посаду головного державного інспектора Ізюмського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС в Харківській області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.

Призначаючи покарання обвинуваченій у відповідності до вимог ст. 65 КК України, судова колегія враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, відомості про обвинувачену, відсутність обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , судова колегія виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України, яке віднесено до особливо тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу винної, відсутність визнаних судом обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про необхідність призначення обвинуваченій покарання, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки її виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Також, санкцією ч.2 ст.111 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна, яке в даному випадку не є обов`язковим і може не призначатися судом.

Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 55 КК України, суд може призначити як додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Судова колегія зважаючи на всі обставини кримінального провадження вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємствах, а також в органах, що надають публічні послуги, на строк 3 (три) роки з конфіскацією усього, належного їй на праві власності майна.

На переконання судової колегії призначення обвинуваченій саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з моменту її фактичного затримання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Судові витрати у кримінальному провадженні, пов`язані із проведенням експертиз підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.

Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, судова колегія, -

ухвалила:

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та призначити їй покарання:

- у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємствах, а також в органах, що надають публічні послуги, на строк 3 (три) роки з конфіскацією усього, належного їй на праві власності майна.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту її фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_7 12116 (дванадцять тисяч сто шістнадцять) гривень 48 копійок за проведення судової почеркознавчої експертизи на користь держави.

Речові докази: канцелярська папка сірого кольору – 1 шт.;зошит кольоровий з написом «FLORAL» - 1 шт.;заяви від громадян на ім`я військового коменданта м. Ізюм; зошит з написом «WHITE AND GRAY» - 1 шт.; «Журнал учета военнослужащих, совершивших грубые дисциплинарный проступки в районе ответственности военной комендатуры г. Изюма» – 1 шт.; «Книга учета обращений (предложений, заявлений или жалоб) поступивших в военную комендатуру г. Изюма» – 1шт.; «Книга регистрации сообщений о преступлениях, поступивших в военную комендатуру г. Изюма» – 1 шт.; канцелярська папка сірого кольору з поточною документацією «Военной комендатуры г. Изюма» – 1 шт.; «Книга регистрации сообщений о преступлениях, поступивших в воинскую часть (учреждение)» червоного кольору – 1 шт.; «Журнал учета военнослужащих, совершивших грубые дисциплинарных проступков выявленные должностными лицами военной полиции» червоного кольору - 1 шт.; Копія «федерального закона о полиции российская федерация от 7 февраля 2011 г. № 3-Ф3» – 2 шт.; книга канцелярська у білій кортонній обкладенці – 1 шт.; «Указ главы временной гражданской администрации Харьковской области г. Купянск № УГ-/22» в папці фіолетового кольору – 1 шт.; «Журнал единого учета заявлений и сообщений в Изюмском отделе полиции, начато 16.06.2022» в картонній обкладинці сірого кольору – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 218» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 219» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 220» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 221» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 227» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 204» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 90» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 108» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 186» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 185» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 44» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 172» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 46» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 286» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 279» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 308» – 1 шт.; «Материалы ЖЕУ № 240» – 1 шт.;картонна папка білого кольору з ксерокопіями паспортів громадян України– 1 шт.;картонна папка зеленого кольору з поточною документацією – 1 шт.;поточна документація військової комендатури в м. Ізюм» у червоній папці - 1шт.; «Журнал входящей документации» бордового кольору. - 1шт; «Журнал исходящей документации» - 1шт.; папка червоного кольору в якій містяться «сводки оперативных сведений о преступлениях и происшествиях на территории ОП №2 УВД ВГА - Харьковской области с 05.09.2022г.» - 1шт.;папка сірого кольору з копіями посвідчень учасників бойових дій. - 1шт; «Журнал учета фототеки г. Изюм» - 1шт.;папка червоного кольору в якій містяться «Приказами и Распоряжения в г. Купянск и в г. Изюм» - 1 шт.;книга приймання - завдання чергування. - 1 шт.;червона папка з матеріалами роботи «ИВС» 1 - шт.;вінчестер Western Digital s/n WMANN1218657;вінчестер серійний номер ZO16900107;вінчестер SAMSUNG p/n 0611J1AWA75636; вінчестер Western Digital s/n WCAMD3881717;вінчестер Western Digital s/n ЦЬФЬ9ІМ17008; печатки «горрайонный отдел полиции города изюма»;трудові книжки ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та ОСОБА_33 ;фотокартки у кількості 14 штук; посвідчення ОСОБА_34 ; шеврони у кількості 9 шт.;«Материалы ЖЕУ» №№:135, 24, 145, 190, 119, 192, 94, 209, 189, 182, 199, 196, 89, 216, 229, 235, 236, 239, 261, 263, 277, 280, 168, 159, 68, 71, 162, 154, 149, 258, 257, 11, 30, 38, 193, 113, 34, 12, 10, 27, 222, 224, 232, 247, 248, 250, 40, 146, 281, 295, 296, 298, 324, 327, 299, 211, 114, 127, 130, 147, 160, 156, 155, 165, 152, 151, 39, 150, 203, 206, 214, 200, 259, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 283, 288, 293, 302, 118, 122, 7, 126, 139, 153, 79, 45, 57, 163, 42, 167, 207, 173, 205, 62, 31, 166, 140, 138, 136, 26, 131, 133, 129, 20, 123, 6, 9, 225, 301, 314, 61, 60, 181, 56, 58, 63, 170, 184, 300, 325, 14, 333, 335, 72, 86, 2, 95, 175, 1, 137, 143, 142, 330, 319, 208, 287, 297, 303, 310, 238, 326, 202, 237, 234, 233, 231, 226, 223, 215, 242, 284, 294, 243, 290, 269, 274, 74, 80, 78, 36, 212, 210, 213, 18, 35, 66, 183, 67, 75, 76, 69, 188, 70, 81, 84, 85, 87, 88, 82, 289, 304, 230, 246, 249, 251Ю, 252, 254, 255, 256, 260, 264, 265, 266, 268, 278, 282, 201, 195, 194, 191, 217,169, 105, 97, 112, 37, 29 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_7 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст.323 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3