Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №452/186/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/186/26

Провадження № 1-кп/452/242/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

із участю: прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області кримінальне провадження №12025141290000598 від 30.11.2025 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бісковичі Самбірського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, раніше не судимого, –

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 у вечірній час 28 листопада 2025 року в лісовому масиві у кварталі №11 виділ №11 Самбірської техдільниці Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» поблизу с. Сприня Ралівської територіальної громади Самбірського району Львівської області, не маючи спеціального дозволу для використання лісових ресурсів, знищення лісових насаджень, самохідним транспортним засобом марки JCB535 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , який на праві власності належить ФГ «Колос-К», самовільно зрізав шляхом відділення стовбура від кореня 12(дванадцять) дерев породи «Осика» діаметрами 28см., 25см., 28см., 25см, 26см., 24см., 24см., 13см., 14см., 10см., 12см., 12см. - кубомасою 2,19 метра кубічних, 4(чотири) дерева породи «Береза» діаметрами 25см., 24см., 18см., 25см. - кубомасою 0,86 метра кубічних, 5(п`ять) дерев породи «Дуб» діаметрами 18см., 24см., 23см., 12см., 28см. - кубомасою 1,17 метра кубічних, 6(шість) дерев породи «Ялиця» діаметрами 24см., 14см., 13см., 10см., 50см., 19см. - кубомасою 2,01 метра кубічних, 1(одне) дерево породи «Граб» діаметром 12см. - кубомасою 0,03 метра кубічних, 8(вісім) дерев породи «Липа» діаметрами 22см., 22см., 25см., 24см., 25см., 24см., 27см., 23см. - кубомасою 1,83 метра кубічних, 2(два) дерева породи «Сосна» діаметрами 27см., 30см. - кубомасою 0,65 метра кубічних, 13(тринадцять) дерев породи «Бук» діаметрами 30см., 33см., 27см., 24см., 28см., 20см., 24см., 17см., 12см., 22см., 30см., 22см., 24см. - кубомасою 3,31 метра кубічних, загальною кількістю 51(п`ятдесят одне) дерево кубомасою 12,05 метра кубічних, чим завдав матеріальну шкоду інтересам держави в особі Ралівської територіальної громади Самбірського району в розмірі 174422,83грн, яка у шістдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, - що спричинило тяжкі наслідки.

Судом проаналізовано показання обвинуваченого, позиції прокурора, представника потерпілого та захисту, докази досудового розслідування в сукупності та, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив незаконну порубку дерев у лісах, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України; кваліфікація дій за вказаною нормою Кримінального Закону є вірною і обвинувачений повинен за це понести кримінальну відповідальність.

На підтвердження встановлених судом обставин винність особи вбачається із допитаного безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , який свою вину в скоєнні кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому розкаявся; пояснив, що у листопаді 2025 року перебуваючи у лісовому масиві у с. Сприня Самбірського району здійснив порубку дерев для власних потреб на дрова, однак на це дозволу не мав; не очікував, що його такі дії буде виявлено, оскільки почав викорчовувати дерева на землі, що відносилася до пайового фонду громадян і далі продовжив на території громади Ралівської сільської ради, - Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс». У наступному під час досудового розслідування у грудні 2025 року після вирахування суми збитків екологічною інспекцією сплатив ці кошти в розмірі 174423грн, а також перерахував сто тисяч гривень для потреб Збройних Сил України; просив із урахуванням цього як наслідок обрати несуворе покарання та оштрафувати його, оскільки працює і має стабільний дохід та певні заощадження.

Крім визнання вини обвинуваченим його винність в інкримінованому правопорушенні доведена сукупністю доказів зібраних у ході досудового розслідування, дослідження яких відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд за погодженням із учасниками кримінального провадження визнав недоцільним. Водночас судом з`ясовано чи правильно розуміють сторони кримінального провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи раніше наведене та наявні дані матеріалів кримінального провадження, суд переконаний у доведенні вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

За ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким злочином. У відповідності до вимоги ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Тому за результатом розгляду і аналізу обставин, що склались, беручи до уваги за основу звернення обвинуваченого, що він спроможний сплатити штраф і таке підтримано захисником та не заперечила сторона обвинувачення під час обговорення цього питання, суд дійшов до наступного висновку:

Таке покарання обвинуваченому перебуватиме у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; при цьому судом справедливість у даному конкретному випадку розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (постанова ВС від 10 червня 2020 року в справі №161/7253/18), - що має місце в даній ситуації при застосуванні судом покарання у виді штрафу щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого; також судом узято до уваги особу винного, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, беззастережно визнав свою винуватість, відшкодував заподіяну шкоду потерпілому, перерахував кошти на Збройні Сили України; його позитивну характеристику, сімейне становище та утримання дитини, обставини вчинення кримінального правопорушення. Із урахуванням цього суд призначає обвинуваченому ОСОБА_5 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів і, на переконання суду із урахуванням наведеного, складеної судової практики у подібних правовідносинах, у даному кримінальному провадженні слід призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 більш м`яке, ніж передбачене Законом, виходячи у тому числі з далі викладеного:

Обвинувачений ОСОБА_5 згідно довідки Інформаційного Центру раніше не судимий; згідно характеристики позитивно характеризується за місцем проживання; обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття, сприяння слідству та суду при встановленні істини у справі, того, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, добровільного відшкодування завданого збитку потерпілому, перерахував кошти на користь Збройних Сил України, які здійснюють захист територіальної цілісності України та протидіють збройному нападу військовим силам Російської федерації.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. Застосування ст. 69 КК України можливе за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Із огляду на викладене, враховуючи наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, що є: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення, добровільним відшкодуванням завданої матеріальної шкоди Ралівській територіальні громаді, критичного ставлення обвинуваченого до вчиненого, відсутність претензій представника потерпілого та безпосередньої позиції самого представника потерпілого щодо застосування до обвинуваченого покарання із застосуванням ст. 69 КК України; із урахуванням перерахованої допомоги обвинуваченим Збройним силам України, а також за відсутності обтяжуючих обставин, - відтак суд уважає все зазначене таким, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, - а тому приходить до переконання, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_5 доцільно призначити покарання у виді штрафу застосувавши ч. 1 ст. 69 КК України, - слід перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за це кримінальне правопорушення, - що мало б бути достатнім з метою виправлення, виховання та соціальної реабілітації обвинуваченого.

Відповідно до ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті, де регламентовно, що р озмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті.

Санкцією частини четвертої статті 246 КК України такого виду покарання як штраф не передбачено, а вказаною вище нормою Кримінального Закону констатується про граничний мінімальний розмір у три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за відповідної іншої умови, тому суд доходить переконанння, що саме такий розмір за цим судовим рішеннням буде справедивим та у досягнені відповідного співвідношення. Як зазначено вище під час судового розгляду ОСОБА_5 визнав винуватість у вчиненому, щиро розкаявся та вказав, що відшкодував потерпілому шкоду в повному обсязі та який не має до нього будь-яких претензій, що підтвердив представник потерпілого. Також суд встановив, що факт добровільного відшкодування шкоди свідчить про активну поведінку винної особи, яка спрямована на усунення заподіяних нею негативних наслідків кримінально-караного діяння. Тобто суд відповідно до приписів статті 66 КК України визнав пом`якшуючими покарання ОСОБА_5 обставинами визнання ним винуватості та добровільне відшкодування шкоди завданої злочином.

Судовою практикою визначено, що суди в подібних випадках мають призначати, як правило, суворі міри покарання особам, які вчинили заподіяння потерпілим значної фізичної або матеріальної шкоди. Разом з тим доцільно застосовувати міри покарання, не пов`язані з позбавленням волі, а за наявності підстав, зазначених у ст. 69 КК України, - і більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, щодо осіб, які вчинили менш небезпечні діяння та можуть бути виправлені без ізоляції від суспільства.

Так, поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.03.2018 року по справі №761/34674/15.

Дискреційні повноваження суду також визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду, тощо.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає та попереджує вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, а також роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року, суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Отже, розглядаючи кримінальну справу в межах пред`явленого звинувачення обвинуваченому, із урахуванням наведеного і загальних засад призначення покарання, аналізуючи наявні матеріали досудового розслідування в сукупності із поясненнями обвинуваченого, позицій сторони обвинувачення, представника потерпілого, захисника-адвоката; беручи до уваги чіткі пояснення обвинуваченого про визнання вини у знищенні лісонасадження загальною кількістю 51(п`ятдесят одне) дерево кубомасою 12,05 метра кубічних і про тепер усвідомлення своїх дій що завдав матеріальної шкоди інтересам держави в особі Ралівської територіальної громади Самбірського району в розмірі 174422,83грн, яка у шістдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (податкову соціальну пільгу), - що спричинило тяжкі наслідки, а також про повне відшкодування ОСОБА_7 як підозрюваним під час досудового розслідування у грудні 2025р. ще до його завершення; із урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , поведінки під час та після вчиненого; наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, - суд прийшов до висновку, що йому слід призначити відповідно ст. 69 КК України покарання інше, - більш м`який вид основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього кодексу за це кримінальне правопорушення та визначити особі штраф у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Водночас поза увагою суду не залишилось питання, що помилковою є позиція процесуального прокурора під час обговорення спроможності обвинуваченим сплатити штраф, про який ОСОБА_5 безпосередньо і переконливо просив суд до нього застосувати та, визначення такого за пропозицією прокурора в орієнтовному розмірі не меншому за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - оскільки таке правило як вказано і вмотивовано судом вище стосується вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу, а в санкції ч. 4 ст. 246 КК України є лише позбавлення волі. Також суд зауважує про не до кінця повноту досудового розслідування, котре в свою чергу не розмежувало конкретно на яких землях відбулась незаконна порубка дерев або чагарників, у зв`язку з чим обвинувачений вживає термін «викорчовував дерева», де саме у лісах, захисних чи інших лісових насадженнях, або на землі пайового фонду громадян чи цивільного позивача (потерпілого) Ралівської сільської ради, у зв`язку з чим не проведено земельних, товарознавчих експертиз для визначення площі землі та дійсної вартості пошкоджень, а за основу взято лише Звіт державної Екологічної інспекції у Львівській області; цілком опущено питання трудових відносин ОСОБА_5 із ФГ «Колос-К» та їх відношення до скоєного обвинуваченим на самохідному транспортному засобі, що їм належить на праві власності та, нічого іншого матеріали досудового розслідування не містять, - що відомо з обвинувального акту та Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025141290000598 від 30.11.2025р., де у наступному вже під час судового провадження через беззастережне визнання винуватості суд визнав недоцільним дослідження будь-яких доказів за погодженням із учасниками кримінального провадження із роз`ясненням законних наслідків такого.

Цивільного позову у встановленому законом порядку не заявлено, - як встановлено судом обвинувачений відшкодував завдану шкоду; питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України, - слід дерево кубомасою 12,05 метра кубічних передати Ралівській сільській раді Самбірського району Львівської області для реалізації суспільних потреб, а саме обумовлених інтересами територіальної громади, - якщо становить цінність, має придатний стан - для опалення котлових школи, інших комунальних приміщень тощо; витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000(п`ятдесят одну тисячу)гривень.

Речові докази згідно Постанови про визнання та приєднання до справи речового доказу від 10.12.2025 року після набрання вироком законної сили, а саме: 12(дванадцять) дерев породи «Осика», 4(чотири) дерева породи «Береза», 5(п`ять) дерев породи «Дуб», 6(шість) дерев породи «Ялиця», 1(одне) дерево породи «Граб», 8(вісім) дерев породи «Липа», 2(два) дерева породи «Сосна», 13(тринадцять) дерев породи «Бук», - загальною кількістю 51(п`ятдесят одне) дерево кубомасою 12,05 метра кубічних, - передати Ралівській сільській раді Самбірського району Львівської області для використання.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. У відповідності до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскарженим в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього кодексу.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору; роз`яснити, що інші учасники також вправі отримати копію судового рішення (ч. 15 ст. 615 КПК України).

Суддя