Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №461/1515/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1515/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

секретаря судових засідань Курилюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Герич Ірина Богданівна, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст заявлених вимог.

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт належності їй договору дарування квартири від 12.08.1994р., посвідченого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Юнко М.Т. за №7269 та реєстраційного посвідчення, виданого 06.10.1994р. Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, записаного в реєстрову книгу №5 за №6236 (викладених українською мовою), виданих на ім`я « ОСОБА_1 ».

Заяву мотивує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 з 1994 року.

Маючи намір відчужити належне нерухоме майно, вона звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Герич Ірини Богданівни, яка після ознайомлення із правовстановлюючими документами та наданим паспортом громадянина України з`ясувала розбіжності у написанні її прізвища.

Вказує, що після одруження, їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_2 », що підтверджується відповідним свідоцтвом про укладення шлюбу.

В подальшому, їй було видано внутрішній (громадянки СРСР) та закордонний паспорти на прізвище « ОСОБА_2 » та було оформлено вищезазначений договір дарування квартири на вказане прізвище.

ОСОБА_1 вказує, що у 1996 році, замість внутрішнього паспорта старого взірця, вона отримала паспорт громадянина України, у якому прізвище зазначено як « ОСОБА_3 ».

Наголосила, що до отримання паспорта громадянина України у 1996 році, видача попередніх паспортних документів здійснювалося із вимогами чинного на той час законодавства, а саме у всіх документах на видачу паспортів написання прізвища, імені та по батькові зазначали не українською, а російською мовою.

Таким чином, з врахуванням неможливості реалізувати своє право на розпорядження належним нерухомим майном у встановленому законом порядку через органи нотаріату y зв`язку із різним написанням прізвища y правовстановлюючих документах та в паспорті громадянина України, у неї виникла необхідність у зверненні до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Рух справи у суді.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.02.2026 року було відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Герич Ірина Богданівна, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Позиція сторін в судовому засіданні

Представник заявника – адвокат Лавринів М.Я, в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити повністю..

Заінтересована особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Герич Ірина Богданівна у поданій заяві просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Встановлені судом фактичні обставини.

Судом встановлено, що 31 липня 1981 року заявник одружилася, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 , виданим 31.07.1981р. Львівським палацом урочистих подій. Після одруження, останній присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ».

Згідно договору дарування квартири від 12 серпня 1994 року (викладеного українською мовою), посвідченого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріально контори Юнко М.Т., ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 (яка проживає у АДРЕСА_2 ) прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до реєстраційного посвідчення Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 06.10.1994 року, ОСОБА_1 на праві особистої власності, на підставі договору дарування від 12.08.1994 року, належить квартира АДРЕСА_1 .

У паспорті гр. України серії НОМЕР_2 , виданого 09.12.1996 року, прізвище заявниці зазначено « ОСОБА_3 ».

Крім того, відповідно інформації, яка міститься у вказаному паспорті, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до листа-відповіді Західного міжрегіонального управління ДМС від 09.01.2026 року, згідно з наявними обліками ЗМУ ДМС та ЄІАС УМП ДМС України значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Остання документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 09.12.1996 Залізничним РВ УМВС України у Львівській області та оформленого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 оформлено у зв`язку з обміном паспорта на підставі паспорта громадянина колишнього СРСР (зразка 1974) серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.1986 Залізничним РВВС м. Львова УВС Львівської області. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована паспортом громадянина колишнього СРСР (зразка 1974) серії НОМЕР_3 , виданого 26.05.1986 Залізничним РВВС м. Львова УВС Львівської області. Паспорт серії НОМЕР_4 , оформлено на ім`я " ОСОБА_1 ", ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище та ім`я по батькові у заяві про видачу паспорта вказано російською мовою.

Як вбачається із письмової відповіді нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Герич І.Б. від 22.12.2025р., при огляді поданих ОСОБА_1 документів для посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було виявлено розбіжності у прізвищі заявниці. Останній рекомендовано звернутись до суду для встановлення факту приналежності правовстановлюючих документів з підстав наявних розбіжностей у написанні прізвища у різних документах.

Мотиви прийняття рішення.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс 18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Юридичний факт належності заявнику договору дарування квартири від 12.08.1994р., посвідченого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Юнко М.Т. за №7269 та реєстраційного посвідчення, виданого 06.10.1994р. Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, записаного в реєстрову книгу №5 за №6236, виданих на ім`я « ОСОБА_1 », підтверджується дослідженими судом доказами (письмовими документами).

Судом встановлено, шо заявник була документована паспортом громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_3 , у якому написання прізвища здійснювалося російською мовою, а саме « ОСОБА_2 ». Відтак, вищевказані правовстановлюючі документи, були помилково оформлені на прізвище заявника, викладене російською мовою.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати права власника квартири щодо володіння, користування та розпорядження нею. Оскільки іншого порядку встановлення факту належності особі правовстановлюючих документів, окрім судового, не встановлено, тому беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 258,259,263-265, ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Герич Ірина Богданівна, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,- задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) правовстановлюючих документів - договору дарування квартири від 12.08.1994року, посвідченого державним нотаріусом Другої львівської державної нотаріальної контори Юнко М.Т. за №7269 та реєстраційного посвідчення, виданого 06.10.1994р. Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, записаного в реєстрову книгу №5 за №6236, виданих на ім`я « ОСОБА_1 ».

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2026 року.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мироненко Л.Д.