Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №403/143/23 — Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/143/23 провадження № 2/403/20/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Атаманової С.Ю., при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Грінченко І.В.,

представника служби у справах дітей Устинівської селищної ради

Кропивницького району Кіровоградської області Любченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Грінченко І.В. звернулась до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення її, як матері, батьківських прав стосовно двох її дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна вимога обгрунтована тим, що відповідач по справі, являючись матір’ю дітей, починаючи з 2019 року систематично зловживає спиртними напоями, не бере педагогічної, матеріальної, грошової або будь-якої іншої участі у вихованні своїх дітей та не цікавиться їх розвитком та життям взагалі. Сім’я періодично перебувала під соціальним супроводом та у зв’язку зі складними сімейними обставинами діти та за проханням позивача були тимчасово влаштовані в патронатну сім’ю терміном на один місяць. За результатами обстеження будинку за місцем проживання дітей із відповідачем були встановлені: відсутність їжі, задимленість чадним димом та антисанітарний стан приміщення у зв’язку з чим дітей було вилучено та поміщено до медичного закладу для обстеження. Рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради від 22 лютого 2023 року визначено місце проживання дітей в сім’ї батька ОСОБА_1 .. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причин протягом тривалого часу не виконує своїх батьківських обов’язків по вихованню та утриманню дітей, наявні підстави для позбавлення її батьківських прав стосовно них, як таку, що свідомо нехтує своїми обов’язками, передбаченими ст.150 СК України.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач підтримав позов та прохав суд його задоволити. Суду пояснив, що колишня дружина ОСОБА_2 почала вживати спиртне з 2018 року. Перебуваючи на військовій службі він переказував грошові кошти для забезпечення сім’ї, однак відповідач використовувала їх не за призначенням. З 25 грудня 2022 року він проживав в с.Сергіївка з іншою дружиною, з якою на даний час розлучився. З 15 жовтня 2023 року він разом з двома дітьми проживають разом в с.Криничне. Забезпечення дітей одягом, продуктами та приладдям для навчання здійснює він один. Він ніколи не забороняв відповідачу спілкуватись з дітьми, навіть пропонував їй забирати дітей на канікули, однак після цього вона перестала виходити на зв’язок. Син не спілкується з матір’ю, а дочка спілкувалась з нею по телефону.

Представник позивача - адвокат Грінченко І.В. в судовому засіданні по розгляду справи по суті підтримала позов та прохала суд його задоволити з підстав невиконання відповідачем батьківських обов’язків стосовно двох її дітей, що має місце протягом тривалого часу та без поважних причин.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання по розгляду справи по суті не з’явилась. Про місце, день і час розгляду справи повідомлялась у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України, тому вважається, що судовий виклик вручений їй належним чином (а.с.161). Про причини неявки суд не повідомила. Представника для участі у судовому засіданні не направила. Відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач по справі ОСОБА_2 у встановлений судом строк на подала.

В судовому засіданні представник третьої особи - служби у справах дітей Устинівської селищної ради підтримав позов та прохав суд його задоволити, зазначивши, що саме позивач, як батько, забезпечує дітей всім необхідним. За змістом зібраної Службою інформацією відповідач є матір’ю ще однієї малолітньої дитини, яку в неї відібрали через неналежне виконання батьківських обов’язків. Відповідач мала достатньо часу, щоб виправити ситуацію на краще, однак вона не має такого бажання та влаштовує власне життя.

На виконання вимог п.п.2, 3 ч.3 ст.265 ЦПК України суд зазначає заяви та клопотання, що подавались під час судового розгляду справи, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.84-85).

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Грінченко І.В. про забезпечення її участі в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення суду (а.с.133).

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року про закриття підготовчого провадження цивільну справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.142-144).

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Грінченко І.В. про забезпечення її участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів (а.с.199).

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року, постановленою в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України (без оформлення окремого документа із зазначенням у протоколі судового засідання), за наявності згоди позивача та його представника, відповідно до положень ст.ст.280, 281 ЦПК України постановлено провести заочний розгляд справи (а.с.42).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника третьої особи, показання дітей, безпосередньо дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, сторони по справі є батьками двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, де в рядку «Батько» зазначено « ОСОБА_1 », а в рядку «Мати» - « ОСОБА_2 » (а.с.57, 58).

14 липня 2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Устинівської селищної ради відповідача ОСОБА_2 попереджено про неналежне виконання батьківських обов’язків та надано термін до 20 липня 2021 року для створення належних умов для проживання і виховання дітей (а.с.122).

26 серпня 2022 року між позивачем ОСОБА_1 та гр-нкою ОСОБА_5 Казанківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Головного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зареєстровано шлюб, актовий запис №67 (а.с.9).

22 грудня 2022 року комісією з питань захисту прав дитини Устинівської селищної ради прийнято рішення №44 про надання соціальної послуги (соціальний супровід) сім’ї та тимчасове влаштування малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Кіровоградської обласної ради (а.с.123).

Рішенням комісії з питань захисту прав дитини Устинівської селищної ради №45 від 27 грудня 2022 року малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тимчасово влаштовано в сім’ю біологічного батька ОСОБА_1 (а.с.127).

29 грудня 2022 року дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано в сім’ю позивача, зокрема його дружині ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними актами про факт передачі дитини (а.с.60-61, 62).

Рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 22 лютого 2023 року за №38 затверджено висновок про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сім’ї батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.68, 69).

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2025 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 розірваний (а.с.71-72).

Витягом з реєстру Устинівської територіальної громади вбачається наявність зареєстрованого місця проживання двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.109, 110).

Згідно з довідкою Криничненського старостинського округу Устинівської селищної ради №142 від 27 листопада 2023 року ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають по АДРЕСА_3 (а.с.111).

Довідкою Устинівської селищної ради №02-38/93 від 23 лютого 2026 року підтверджується фактичне проживання без реєстрації позивача разом із дітьми по АДРЕСА_3 (а.с.189).

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеного 02 січня 2026 року комісією у складі: начальника ССД Устинівської селищної ради Любченка В.А., головного спеціаліста ССД Руссу В.І. та фахівця із соціальної роботи ЦНСП Ліжник С.А., в житлі, розташованому по АДРЕСА_3 , де проживають позивач з дітьми, виявлені наступні умови проживання: сім’я забезпечена продуктами харчування, є запас дров. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: діти забезпечені спальними місцями, одягом та взуттям, є місце для навчання (а.с.173).

З характеристики позивача ОСОБА_1 , наданої Устинівською селищною радою, вбачається, що скарг від жителів с.Криничне на його поведінку не надходило (а.с.190).

З характеристики ОСОБА_1 , наданої за місцем його роботи в ФГ «Марія» вбачається, що позивач працює трактористом-машиністом с/г виробництва ФГ «Марія» та за час роботи зарекомендував себе як досвідчений, дисциплінований працівник, маючий хорошу професійну підготовку. Має високий авторитет та повагу серед співробітників (а.с.191).

Згідно з довідкою про доходи за період з11 березня по 31 грудня 2025 року позивач отримав дохід у вигляді заробітної плати в сумі 158859,52 грн.(а.с.194).

Згідно з інформацією, наданою Комунальним некомерційним підприємством «Устинівська лікарня» Устинівської селищної ради від 23 лютого 2026 року, позивач ОСОБА_1 на «Д» обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебував та не перебуває (а.с.187, 188).

Згідно з характеристикою учня 8-го класу ОСОБА_3 , наданою Криничненською філією Устинівського ліцею Устинівської селищної ради, дитина перший семестр 8 класу закінчив із достатнім рівнем знань, має добру пам’ять, фізичний розвиток відповідає віковим особливостям. ОСОБА_7 разом з меншою сестрою виховується татом, який приділяє належну вагу навчанню сина та тримає постійний зв’язок із класним керівником, має позитивний вплив на сина (а.с.192).

Згідно з характеристикою учениці 4 класу Криничненської філії Устинівського ліцею Устинівської селищної ради ОСОБА_4 , остання відвідує школу систематично, рівень розумового розвитку дитини відповідає її віковим особливостям. Дівчину виховую батько ОСОБА_1 , який підтримує постійний зв’язок зі школою та класним керівником (а.с.193).

Згідно характеристики відповідача ОСОБА_2 , наданої начальником служби у справах дітей Устинівської селищної ради за №01-27/72 від 01 березня 2023 року ОСОБА_2 систематично ухилялася від виконання батьківських обов’язків - вживала алкогольні напої та залишала дітей самих вдома, на попередження служби у справах дітей не реагувала. Станом на 01 березня 2023 року ОСОБА_2 на території Устинівської громади не проживає (а.с.67).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 22 березня 2023 року №71, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.118, 119-120).

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеного 15 грудня 2025 року комісією у складі: начальника служби у справах дітей Захарчук В.О., головного спеціаліста служби у справах дітей ОСОБА_8 та поліцейським офіцером громади ОСОБА_9 , в житлі, розташованому по АДРЕСА_4 , де проживає відповідач ОСОБА_2 , виявлені наступні умови проживання: у помешканні дуже брудно, антисанітарія, стіл завалений недоїдками та брудним посудом, їжа не зварена, меблі брудні та потребують ремонту. Для проживання дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 умови не створені, у помешканні холодно, запас дров відсутній, дитина хвора (кон’юктивіт) та потребує догляду лікаря, на момент обстеження вже три дні перебуває у сусідки без догляду матері ОСОБА_2 (а.с.179).

Як вбачається з інформації, наданої службою у справах дітей Новобузької міської ради Миколаївської області за вих.№85/04-11 від 03 лютого 2026 року, відповідач ОСОБА_2 проживає на території громади з 2021 року та має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зарекомендувала себе з негативної сторони, перебуває на обліку служби у справах дітей як така, що потрапила у складні життєві обставини. З 22 грудня 2025 року через відсутність умов проживання ОСОБА_10 тимчасово влаштовано в патронатну родину на час подолання матір’ю складних життєвих обставин (а.с.178).

Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 13 червня 2025 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, за фактом незабезпечення необхідних умов проживання для дитини, ІНФОРМАЦІЯ_3 (в будинку брудно відсутні речі першої необхідності, запас харчових продуктів). Накладено адміністративне стягнення у виді попередження (а.с.180-181).

Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, за фактом незабезпечення необхідних умов життя та виховання своєї малолітньої дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (в будинку холодно та брудно, в кімнатах безлад, відсутні продукти харчування та їжа для дитини). Накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с.182).

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Устинівської селищної ради Кіровоградської області від 11 лютого 2026 року №87, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , враховуючи не проживання матері з дітьми протягом останніх трьох років та відсутність її участі у їх догляді, вихованні та утриманні (169, 170-172).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, на виконання вимог ст.12 Конвенції про права дитини, в порядку ч.1 ст.171 Сімейного кодексу України (далі - СК України), ч.1 ст.232 ЦПК України були заслухані діти відповідача по справі - неповнолітній ОСОБА_3 та малолітня ОСОБА_4 , які надали суду показання з приводу позбавлення їх матері батьківських прав.

Так, неповнолітній ОСОБА_3 суду показав, що після розлучення батьків він з сестрою залишився проживати з мамою в с.Криничне. Мати почала пити та приводити додому різні компанії. В цей час вони з сестрою сиділи в сусідній кімнаті, з якої не виходили по декілька годин. На даний час не спілкується з матір’ю ОСОБА_2 взагалі. Останній раз бачив її у 2023 році. Пам’ятає, що за час проживання з матір’ю, остання пила та не готувала їжу, могла прийти додому на 10 хв., а потім знову кудись йшла. У таких випадках він сам готував їжу. Тато, перебуваючи на військовій службі, пересилав на картку гроші і він ходив купував необхідні продукти та речі для себе і сестри. Однак мати часто забирала картку у використовувала її на придбання спиртного та цигарок. Він прохав матір змінити свою поведінку, однак вона говорила, що їй так хочеться. Мати не цікавиться його навчанням та здоров’ям. Ніколи не запрошувала до себе в гості. Він нічого не відчує до своєї матері, лише образу, її відсутність в його житті для нього непомітна. Турботи та любові тата йому вистачає.

Малолітня ОСОБА_4 суду показала, що проживає з татом ОСОБА_2 та братом. Мама ОСОБА_2 їх з братом не доглядає, всім забезпечує тато. Останній раз говорила з мамою по відеозв’язку в минулому 2025 році. Пам’ятає, що за час проживання з мамою, яка не працювала, остання вживала спиртні напої кожний день та приходила додому з компаніями і у таких випадках вони з братом сиділи у себе в кімнаті з обіду і до вечора. На прохання брата припинити пити мама відповідала, що вона не п’є. Після того, як їх з братом забрав тато, мати ніколи не запрошувала їх до себе. Тато ніколи не забороняв спілкуватися з мамою. Зараз їй краще проживати з татом, ніж з мамою. Їй не цікаво, де мати зараз і чому вона себе так поводить, оскільки їй повністю вистачає турботи тата.

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Так, свідок ОСОБА_11 дала суду показання про те, що вона проживає в с.Криничне та добре знає ОСОБА_1 , який сам виховує на даний час двох дітей. Мати дітей ОСОБА_13 почала вживати спиртне приблизно п’ять років тому, мала таку залежність від алкоголю. За час проживання дітей із ОСОБА_2 вона бачила, що діти були недоглянуті, їх одяг був пропитаний запахом алкоголю та сигарет. Неодноразово вона особисто пропонувала допомогу ОСОБА_2 в наведенні порядку в будинку, однак відповідач завжди відмовлялась. Були випадки, що вона приходила додому до ОСОБА_2 , щоб поговорити з нею, однак відповідач навіть не відчиняла дверей. Також вона особисто давала ОСОБА_2 грошові кошти, які остання витрачала в магазині на придбання спиртного. На даний час діти доглянуті та виховуються їх батьком.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що за час проживання ОСОБА_2 з дітьми в с.Криничне, вона неодноразово (2-3 рази на тиждень) відвідувала цю сім’ю. В будинку було холодно, ОСОБА_2 в присутності дітей перебувала в стані алкогольного сп’яніння, посуд не митий, в будинку, крім котів та собак, були навіть кури, одяг накиданий на кучу та потребував прасування. Вона особисто неодноразово говорила із ОСОБА_2 та попереджувала її, що у разі продовження нею такої поведінки, у неї заберуть дітей, однак відповідач не ставилася до цього серйозно. Діти могли бути закриті на замок в будинку, в той час як ОСОБА_2 була відсутня вдома. Також були випадки, коли батько дітей ОСОБА_1 переказував на її картку грошові кошти і вона разом з дітьми їздила купувати їм необхідні речі.

Виконуючи приписи ч.1 ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним позивачем, як учасником справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також доказам, якими вони підтверджуються, з урахуванням засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України (далі - СК України) право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом по справі встановлено, що позивач по справі, будучи батьком дітей, має право на звернення до суду з даним позовом.

У відповідності до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звернення позивача, як одного з батьків, в сім’ї якого проживають діти, до суду з позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до ст.18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За змістом ч.1 ст.9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги, що Європейський суд з прав людини у п.п.47-49 рішення від 18 грудня 2008 року по справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручання у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя). Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п.2 ст.8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як того вимагає ст.8. Також Суд зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв’язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у п.54 рішення від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України» (заява №31111/04) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Питання взаємовідносин між батьками та дитиною також регулюються ст.ст.151, 153, 157, 158, 159 СК України, якими передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

З матеріалів справи, зокрема, письмових доказів, вбачається, що участь відповідача, як матері, у вихованні дітей дійсно була недостатньою, її поведінка свідчить про нерозуміння нею обов’язку піклуватись про дітей, брати участь у їх вихованні та утриманні, підтверджує не бажання відповідача приймати участь у їхньому житті, здійснювати забезпечення дітей всім необхідним.

Згідно вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами та їх змістом на підставі наданих позивачем доказів, суд відповідно до ст.89 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про правомірність втручання у право відповідача ОСОБА_2 на повагу до її сімейного життя, гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою охоплюється і питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд виходить з того, що таке втручання не становитиме порушення ст.8 Конвенції у випадку, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи декільком цілям, визначеним в п.2 даної статті, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей (п.50 рішення Європейського суду у справі «Хант проти України).

Приймаючи до уваги особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України, зокрема, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Досліджуючи питання про відповідність втручання у право відповідача «цілям», зазначеним в п.2 ст.8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров’я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд вважає, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дітей відповідача - неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 , а тому має законну мету у розмінні п.2 статті 8 Конвенції.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», судом були досліджені надані позивачем докази на предмет їх достатності та обґрунтованості, виходячи із того, що поняття «ухилення від виконання обов’язків по вихованню дитини» є оціночним поняттям і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку.

За змістом ч.ч.2, 3 та 4 ст.150 СК України батьки зобов’язані: піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

Натомість дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , починаючи з 2022 року, не приймала достатньої участі у вихованні своїх дітей, не здійснювала їх матеріальне забезпечення, не цікавилася станом їх здоров’я, інтересами та потребами.

В даній конкретній ситуації судом також враховується, що держава має позитивний обов’язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз’єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою (п.52 рішення Європейського суду у справі «Савіни проти України»). Разом з тим, реалізація державою зазначених обов’язків вимагає від відповідача ОСОБА_2 активних дій, які б свідчили про її бажання скористатись такою допомогою держави.

Натомість судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 жодного разу не звернулась до уповноважених державних органів з метою надання їй сприяння у реалізації своїх батьківських обов’язків та не вчиняла дій, спрямованих на поліпшення відносин між нею та двома її дітьми, в тому числі і за час перебування останніх в сім’ї позивача, як батька, після розірвання з ним шлюбу, що було безпосередньо підтверджено в судовому засіданні неповнолітнім ОСОБА_3 та малолітньою ОСОБА_4 ..

Під час судового провадження відповідач ОСОБА_2 жодного разу не з’явилась в судові засідання по розгляду справи про позбавлення її батьківських прав стосовно дітей, що також оцінюється судом як один із проявів байдужого ставлення відповідача, як матері, до подальшої долі дітей та відсутність у неї наміру брати участь у їх житті.

Судом також враховується, що нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов’язками стосовно неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 є свідомим та відображає її життєву позицію самоусунення від виховання та утримання своїх дітей, що безпосередньо підтверджується ставленням відповідача до іншої своєї дитини - дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за незабезпечення умов проживання якої відповідач двічі притягувалась до адміністративної відповідальності.

Наведене в своїй сукупності, на думку суду, свідчить про ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов’язків та не бажання їх виконувати, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Також під час розгляду справи по суті судом було з’ясовано, що діти відповідача по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом останніх трьох років проживають окремо від відповідача, а тому в даному випадку позбавлення її батьківських прав не призведе до відібрання дітей у відповідача, як матері, оскільки вона не проживає разом із ними протягом тривалого часу. Крім того, даний захід не виключає можливості побачення відповідача зі своїми дітьми та спілкування з ними за наявності у неї такого наміру.

Тобто в даному випадку, позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 фактично не змінить тривалу існуючу ситуацію у відносинах між матір’ю та її дітьми.

Крім того, суд звертає увагу, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки та ставлення до дітей на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому ст.169 СК України.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами доказування, як письмові докази та показання свідків.

За змістом ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.77, ч.1 ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги вимоги закону, які регулюють спірні правовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позивач по справі надав суду належні та переконливі докази того, що відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов’язками та довів її винну поведінку щодо умисного ухилення від участі в забезпеченні фізичного, духовного та морального розвитку дітей: неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 ..

За вказаних обставин, позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відповідатиме інтересам дітей, оскільки відповідач, як їх мати, тривалий час не піклується про дітей, тобто не забезпечує їх особистих прав та інтересів; не створює для них всіх необхідних побутових умов; не здійснює їх виховання; не забезпечує підготовки до самостійного життя; не забезпечує необхідним харчування, медичним доглядом та лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток та духовний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти.

Подібна поведінка відповідача свідчить про її байдуже ставлення як до юридичного обов’язку, так і до природної потреби піклуватися про своїх дітей, нерозуміння нею необхідності брати участь у їх вихованні та утриманні, що, як наслідок оцінюється судом як небажання відповідача приймати участь у житті дітей, здійснювати забезпечення їх всім необхідним для нормальної життєдіяльності та розвитку.

Даний висновок суду відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №203/3505/19.

Одночасно з цим судом враховується, що подібна поведінка відповідача, яка фактично самоусунулась (ухилилась) від виховання своїх дітей, позбавляє її можливості підставно заперечувати проти задоволення позову (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №311/563/20).

З огляду на викладене, детально проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача ОСОБА_2 , як матері неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_4 , крайнього заходу впливу, передбаченого ст.164 СК України, у виді позбавлення її батьківських прав стосовно них, як дітей, що, виходячи із дійсних правовідносин сторін та добровільної позиції відповідача, яка не бажає приймати в будь-якій формі участі у житті своїх дітей, не суперечить ст.9 Конвенції про права дитини та ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у зв’язку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Отже, вирішення судом питання про стягнення аліментів з особи, стосовно якої ухвалене рішення про позбавлення батьківських прав, має імперативний характер та не залежить від змісту поданого до суду позову, тобто не охоплюється принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченим ст.13 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред’явлення позову.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач по справі ОСОБА_2 є фізичною особою працездатного віку; належних доказів на підтвердження стану здоров`я, наявності аліментних та (або) грошових зобов`язань перед іншими особами, а також тяжкого матеріального становища, які б унеможливлювали чи істотно впливали на виконання нею обов`язку щодо утримання своїх рідних дітей, відповідачем суду надано не було, а тому суд, з урахуванням відсутності заяви позивача ОСОБА_1 про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, приходить до висновку про спроможність відповідача брати участь в утриманні двох дітей шляхом сплати аліментів в частині від її заробітку (доходу), як платника аліментів, а саме: в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи із 30 березня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходить із вимог діючого законодавства України та необхідності захисту інтересів дітей, що мають першочергове значення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає на необхідне допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру (про позбавлення батьківських прав), за який ним був сплачений судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп. (а.с.1).

На підставі викладеного, приймаючи до уваги задоволення позову, з відповідача по справі ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп..

Інші судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав - задоволити. Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання: дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, як платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи із 30 березня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання даного рішення суду щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду в розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Повне ім’я сторін та найменування інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Устинівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, місцезнаходження: вул.Ювілейна, буд.№2 с-ще Устинівка Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28600, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45076148.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 12 березня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова