Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №398/853/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/853/26

провадження №: 2-а/398/59/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" березня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

До Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Кошеленко А.В., до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 1536 від 20 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову представник позивача вказує про відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки при прийнятті оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не враховано, що він не знав, що треба прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 24 листопада 2024 року, оскільки не отримував ніяких оповіщень про виклик. В оскаржуваній постанові відсутні будь які посилання, щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглянута без участі ОСОБА_1 , отже відповідачем не дотримано вимоги ст.ст. 256, 268 КУпАП. Крім того представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має дружину - ОСОБА_2 , яка має онкологічне захворювання та є особою з інвалідністю III групи, його мати – ОСОБА_3 , є також інвалідом ІІ групи загального захворювання, яка потребує постійного стороннього догляду. Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 йому надано відстрочку, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +». До 11 лютого 2026 року позивач не був обізнаний про наявність матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності. 11 лютого 2026 року з застосунку «Дія» ОСОБА_1 дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження. Майже одразу були заблоковані його рахунки у банківських установах, шляхом накладення арешту державним виконавцем. З відповіді на його усне звернення до відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) позивач довідався, що з нього стягується на користь держави вже подвійний розміру штрафу в сумі 34000,00 грн та отримав ксерокопію постанови №1536 від 20 жовтня 2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 17000 грн, за правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КупАп, яке не вчиняв, тому з вказаною постановою не погоджується. На підставі зазначеного просив суд поновити строк на звернення до суду із цим позовом, оскаржувану постанову № 1536 від 20 жовтня 2025 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

09 березня 2026 року, після усунення представником позивача недоліків відповідно до ухвали від 02 березня 2026 року, поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позовну заяву разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується відзив. Витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримав 10 березня 2026 року.

10 березня 2026 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов відзив на позов, відповідач просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.Зазначив, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на дату формування повістки перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_5 та підлягав призову на військову службу, оскільки не скористався наявним правом на відстрочку. Відстрочка від призову на військову службу надана протоколом засідання комісії Олександрійського РТЦКта СП від 16 жовтня 2025 року відповідно до даних ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення № 1536. Позивачу в автоматичному режимі було сформовано та направлено за задекларованою адресою: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з описом вкладення УКРПОШТИ № 0610204931634 повістку № 1065542 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 годину 00 хвилин 24 листопада 2024 року з метою уточнення даних. Зазначений лист з повісткою було повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» у довідці ф20. 24 листопада 2024 року позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 та у визначений законом термін не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки. 15 жовтня 2025 року діловодом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_5 було складено протокол № 1536 від 15 жовтня 2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 09 годину 00 хвилин 20 жовтня 2025 року, про що зазначено у протоколі та повідомлено позивачу. У зв`язку із тим, що позивач відмовився від отримання копії протоколу під особистий підпис та надання пояснень, зміст протоколу було озвучено та доведено в присутності свідків, про що містяться підписи свідків. ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 було розглянуто справу та, враховуючи наявні докази, надані пояснення, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини, особу особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, винесено постанову № 1536 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Ппри прийняті рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та визначені покарання, а саме розміру штрафу уповноваженою особою було враховано усі наявні обставини, пояснення, факти та докази. Таким чином, до позивача застосовано найменший розмір штрафу, який передбачений ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме 1000нмдг (17000грн.).

10 березня 2026 року від відповідача на запит суду надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення № 1536

Справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши надані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року №3696-IX (далі - Закон № 3696-ІХ), який набув чинності 19 травня 2024 року, стаття 210-1 КУпАП викладені в такій редакції:

«Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» оголошено про проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, застосовується в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

За положеннями частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

З аналізу зазначеної норми вбачається обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За обставинами цієї справи позивачу на адресу його зареєстрованого місця проживання засобами поштового зв`язку направлено повістку з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24 листопада 2024 року, яка не отримана позивачем.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Виходячи з наведених правових норм, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24 листопада 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з частиною п`ятою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.

Частиною дев`ятою статті 38 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто за змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.

Приведеним приписом Закону №3543-ХІІ встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За обставинами цієї справи судом встановлено, що згідно повістки № 1065542 від 08 листопада 2024 року позивачу був встановлений термін прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24 листопада 2024 року о 09.00 годині.

ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24 листопада 2024 року, як вказано у повістці.

Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 210-1 КУпАП, є 24 листопада 2024 року, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити саме 24 листопада 2024 року.

При цьому суд зауважує, що явка позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 в будь-який інший день після 24 листопада 2024 року, утворить склад такого правопорушення.

Постанова № 1536 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП винесена ІНФОРМАЦІЯ_7 20 жовтня 2025 року, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення.

За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що на час винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені частиною першою статті 38 КУпАП, суд доходить до висновку, що оскаржена позивачем постанова має бути скасована, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите.

Суд не надає оцінку іншим доводам позивача, зважаючи на те, що закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності виключає притягнення позивача до цього виду відповідальності.

Підсумовуючи усе викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у справі на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 38, 210-1, 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 246, 258, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 № 1536 від 20 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 13 березня 2026 року.

Суддя І.П. Шинкаренко