Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №397/106/26 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/106/26

н/п : 2/397/292/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16.03.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Волошаненко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Ткаченко Юлії Олегівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі ТОВ «Фінпром Маркет») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» суму заборгованості за договором позики № 71296257 в розмірі 6600,00 грн. та суму заборгованості за договором позики № 8389488 в розмірі 11772,00 грн., з яких: 3000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2308,50 грн. – сума заборгованості за процентами; 517.50 грн. – сума заборгованості за комісією; 5946,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою, а також витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову посилається на те, що 22.05.2025 між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (далі ТОВ ««1 БАНК») укладено кредитний договір № 71296257, який підписано електронним підписом відповідача та на підставі якого останній отримав кредитні кошти на умовах визначених договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 6600,00 грн., з яких 2000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 300,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 300,00 – сума заборгованості за комісією, 4000.00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами, яку представник позивача просить стягнути з відповідача.

Крім цього, 13.06.2025 між відповідачем та ТОВ «1 БАНК» укладено договір позики № 8389488, який підписано електронним підписом відповідача та на підставі якого останній отримав кредитні кошти на умовах визначених договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 11772,00 грн., з яких: 3000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 2308,50 грн. – заборгованість за відсотками, 517,50 грн. - комісія за надання кредиту та 5946,00 грн., сума заборгованості за пенею/неустойкою.

16.10.2025 між позивачем та ТОВ « БАНК» укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до якого право вимоги за вищевказаними договорами перейшло до позивача.

Ухвалою судді від 09.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано відповідачу строк для усунення недоліків, які представником позивача було усунуто (а.с. 9-10).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 16.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачці було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву (а.с. 20-21).

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі (а.с. 28).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, а саме: за кредитним договором № 71296257 від 22.05.2025 в розмірі 2000,00 грн. та 300,00 грн. за процентами, за кредитним договором № 8389488 від 13.06.2025 в розмірі 3000,00 грн. за основною сумою боргу та 2308,50 грн. заборгованості за проценти. Стосовно стягнення заборгованості за комісією за договорами зазначив, що умови договорів щодо їх встановлення є нікчемними, також вважає, що стягнення суми заборгованості пенею/неустойкою не підлягають задоволенню, так як у період дії воєнного стану пеня та неустойка відповідно до прикінцевих положень Цивільного кодексу України не стягується. Також просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 36).

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Як вбачається з ч.ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в ньому, відповідачка тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати його умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 1 частини 1статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 22.05.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71296257, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2000,00 грн. строком на 30 днів (з 22.05.2025 по 20.06.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.5%, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Комісія за надання кредиту складає 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 300,00 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 85681.

На виконання умов договору ТОВ «1 БАНК» через платіжну систему ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» 22.05.2025 здійснило операцію з перерахування коштів в сумі 2000,00 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Крім цього, 13.06.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 8389488, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн. строком на 360 днів (з 13.06.2025 по 07.06.2026), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 517,50 грн.). У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 150 грн. за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 736426.

На виконання умов договору ТОВ «1 БАНК» через платіжну систему ТОВ «Європейска платіжна система» 13.06.2025 здійснило операцію з перерахування коштів в сумі 3000,00 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 .

Факт укладання договорів та отримання коштів відповідачем визнається та не оспорюється.

16.10.2025 ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25 за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за вказаними вище кредитними договорами

Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16.10.2025 – кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором № 71296257 від 22.05.2025 в сумі 6600,00 грн. з яких 2000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 300,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 300.00 грн. - сума заборгованості за комісією, 4000,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 16/10/25-01 від 16.10.2025 – кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8389488 від 13.06.2025 в сумі 11772,00 грн. з яких 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2308,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, 517,50 грн. - сума заборгованості за комісією, 5946,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Отже, враховуючи наведене вище, право вимоги за кредитними договорами № 71296257 від 22.05.2025 та № 8389488 від 13.06.2025 належить позивачу.

Таким чином, судом встановлено, що первісний кредитор виконав свої обов`язки за кредитним договором, в той час, як відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та згідно матеріалів справи має заборгованість перед ТОВ ««Фінпром Маркет» у розмірі 6600,00 грн. за договором позики № 71296257 яка складається з 2000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 300,00 грн. – сума заборгованості за процентами; 300.00 грн. – сума заборгованості за комісією; 4000,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою, та 11772,00 грн. за договором позики № 8389488, яка складається з 3000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 2308,50 грн. – сума заборгованості за процентами; 517,50 грн. – сума заборгованості за комісією; 5946,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Що стосуються стягнення пені та штрафних санкцій суд зазначає, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавцем звільнено позичальників за кредитними договорами від сплати неустойки (штрафу, пені), які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, оскільки договори № 71296257 від 22.05.2025 та № 8389488 від 13.06.2025 укладено після 15.03.2022, заборгованість з відповідача за пенею/неустойкою у розмірі 4000,00 грн. за договором № 71296257 від 22.05.2025 та у розмірі 5946,00 грн. за договором № 8389488 від 13.06.2025 не підлягає стягненню.

Що стосується стягнення заборгованості по комісії, суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі необхідність внесення плати за надання кредиту комісія передбачена в п. 1.12. договорів відповідно до якого комісія за надання кредиту – грошові кошти, які згідно умов договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання кредит в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.

При цьому, в кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.

Ураховуючи, що позивачем не зазначено та не наведено доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати разову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 300,00 грн. за кредитним договором № 71296257 від 22.05.2025, та у розмірі 517,50 грн. за кредитним договором № 8389488 від 13.06.2025.

За таких обставин, суд вважає що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 7608,50 грн., яка складається з заборгованості за кредитним договором № 71296257 від 22.05.2025 в розмірі 2300,00 грн., у томи числі за тілом кредиту у розмірі 2000,00 грн. та 300,00 грн. суми заборгованості за процентами, та заборгованості за кредитним договором № 8389488 від 13.06.2025 у розмірі 5308,50 грн., яка складається з 3000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 2308,50 грн. заборгованості за процентами.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 18372,00 грн. Позов задоволено частково на загальну суму 7608,50 грн. Тому, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2205 грн. 00 коп.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до договору від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, ордеру від 27.11.2025 серія АХ № 1287257, акту приймання – передачі справ на надання правничої допомоги, витягу з а акту №8ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 платіжної інструкції кредитового переказу коштів встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача становить 4500,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, а також відповідне клопотання відповідача, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника Ткаченко Юлії Олегівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 7608,50 грн. яка складається з заборгованості за кредитним договором № 71296257 від 22.05.2025 в розмірі 2300,00 грн. та заборгованості за кредитним договором № 8389488 від 13.06.2025 в розмірі 5308,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» 2205,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», адреса: 08205, місто Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, адреса: 08205, місто Ірпінь, вул. Садова, 31/33, РНОКПП – НОМЕР_3 , ордер серії АХ 1287257 від 03.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.09.2018

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО