Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №388/379/26 — Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Івочки Л.П.,

представника ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з цією заявою та просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , встановити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього на строк шість місяців такі обов`язки:

1.заборонити перебувати в місці проживання постраждалої ОСОБА_2 ;

2.заборонити наближатися на відстань не менше 300 м до місця проживання постраждалої ОСОБА_2 ;

3.заборонити контактувати, вести телефонні переговори, смс – повідомлення, повідомлення в соціальних мережах з постраждалими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Заяву мотивує тим, що 30 листопада 2018 року з ОСОБА_3 зареєстрували шлюб. У них двоє дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця стверджує, що протягом останнього року постійно потерпає на очах своїх дітей від фізичного та психологічного насильства зі сторони ОСОБА_3 . Його поведінка негативно впливає на психологічний стан дітей, особливо сина, якого він постійно залякує, а доньку намагається схилити на свій бік, налаштовуючи проти матері.

7 вересня 2025 року ОСОБА_2 зверталась за захистом до правоохоронних органів, оскільки ОСОБА_3 здійснив її побиття. У зв`язку з цим йому було винесено терміновий заборонний припис. Однак, ОСОБА_3 не змінив своєї поведінки та систематично продовжує вчиняти насильство в сім`ї.

1 жовтня 2025 року ОСОБА_3 вчинив домашнє насильство із застосуванням фізичного та психологічного впливу, що зафіксовано в постанові Долинського районного суду Кіровоградської області від 8 жовтня 2025 року.

Фізична та психологічна агресія ОСОБА_3 стосовно заявниці продовжується до сьогодні, щоразу посилюється, що може становити загрозу її життю та психологічному здоров`ю.

ОСОБА_3 має інше місце проживання, а також іншу жінку, в якої часто перебуває, тому до нього можливо застосувати заборону перебувати в місці проживання заявниці.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 заяву підтримали та просили її задовольнити. Заявниця суду пояснила, що ОСОБА_3 цими вихідними ображав її нецензурною лайкою. Стверджує, що він зі своєю коханкою її вб`ють, а коханка спричиняла їй тілесні ушкодження під час зустрічі. Дійсно одного разу лікувалась від алкогольної залежності. 18 лютого 2026 року ОСОБА_3 наніс їй удар ногою в тіло, про що має на тілі синці. Приблизно за день до цієї дати він її ображав. З приводу його дій зверталась до правоохоронних органів. Діти ці події спостерігали. Особисто боїться з ОСОБА_3 разом проживати. Син також його боїться.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти заяви. Суду пояснив, що стосовно нього дійсно правоохоронними органами виносився заборонний припис стосовно кривдника. Сварки між ним та ОСОБА_2 відбуваються кожного дня. Особисто алкоголь вживає як всі інші люди. Коли поліція приїздить за викликом до них до дому то він перебуває тверезим. Був випадок коли поліція приїздила, а він перебував у стані сп`яніння. З приводу поведінки своєї дружини також звертався до поліції. Вона лікувалась від алкогольної залежності. Стверджує, що його провокують дружина разом з його сестрою, через що виникають сварки. Дійсно під час сварки може штовхнути дружину. Він також колись давно лікувався від алкогольного отруєння. Особисто не бажає перебувати із заявницею в одному будинку. Також дружині заявляв, що після безхатченків вона йому непотрібна.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є соціальним педагогом у школі. Сім`я до певного часу була ідеальною. Сім`ю знає давно. Подружжя колись лікувалось від туберкульозу та ОСОБА_3 заявницю тоді привіз із лікувального закладу. Вони виховують двох дітей. Тепер діти почали замикатись у собі. ОСОБА_2 їй як учителю повідомляла, що ОСОБА_3 її виганяє з будинку, з цього приводу вона плакала. Не знає хто в цій сім`ї кого бив, однак люди в селі розмовляють про конфлікт між ними. Син у школі плаче, однак з якого приводу не розповідає. Стверджує, що заявниця плачучи з приводу дій ОСОБА_3 до неї прибігала. Особисто радила їй звертатися до поліції. На сьогоднішній день не бачила, щоб вони обоє зловживали алкоголем.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_3 важко, все у сім`ї на його плечах. Був випадок коли ОСОБА_2 прийшла до них з дружиною в обірваній одежі та повідомила, що спатиме в них. Особисто не бачив, щоб ОСОБА_3 спричиняв тілесні ушкодження чи тягав дружину. Все забезпечення сім`ї на ньому. Проживає від них через город та трохи в сторону. Зі свого двору бачить їхній двір. У них поряд з двором бачив поліцію, однак не знає з якого приводу. Коли ОСОБА_2 прибігла до них обірваною то не запитував у неї, що сталось. Ця подія була восени, було холодно. Стверджує, що не бачив, щоб ОСОБА_3 бив свою дружину. Не знає чи заявниця зловживає алкоголем. Коли до ОСОБА_3 приходив до дому то дружини не бачив.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що живуть разом з батьком, матір`ю та братом. На її переконання мати та тітка провокують батька. Мати раніше зловживала алкоголем та з цього приводу лікувалась. Особисто боїться матір. Коли батькові розповідала з приводу поведінки матері то вона хотіла нанести їй тілесні ушкодження. Дійсно особисто проживає з матір`ю та батьком, однак любить виключно батька. Мати до неї ставиться погано. Між батьками часто відбуваються сварки. Коли вони сваряться то одягає навушники, щоб не чути сварку. Стверджує, що тітка разом з матір`ю провокують батька. Батько не любить матір, а любить її, брата та іншу жінку. Нова жінка батька бажає створити з ними сім`ю, вона є заміжньою. Мати хотіла батька приворожити. Особисто хотіла б, щоб батьки розлучилися. Коли батьки проживали разом то билися один з одним. Мати тепер не зловживає алкоголем. 28 лютого 2026 року батько вживав алкоголь, оскільки в племінника його коханки було день народження. Коли батько тоді прийшов до дому то ліг спати, вони з матір`ю не сварилися. Не пам`ятає чи була між батьками сварка 1 березня 2026 року. Коли батько дізнався, що мати стосовно нього подала до суду то був сердитий. Поліція до них до дому приїздила. Мати більше спілкується з меншим братом, а вона з батьком. Мати завжди до неї ставилась погано. Особисто спілкується з коханкою батька як мати з донькою, вона її повчає. Мати її ніколи не підтримувала. Батько стосовно неї та брата насильство ніколи не вчиняв, агресію не проявляв. Ніколи не було застосування стосовно неї та брата з боку батька домашнього насильства.

Суд, заслухавши пояснення заявниці, її представника, заінтересованої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення заяви частково з таких підстав.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3 Конституції України).

Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції України).

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України).

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 32 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Згідно з преамбулою Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон № 2229-VIII) цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до п. 2, п. 3, п. 6, п. 8, п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII:

кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі – постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

домашнє насильство – діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII).

У ч. 2 ст. 26 Закону № 2229-VIII передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 2229-VIII рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Норми Закону № 2229-VIII визначають, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 531/352/22 зазначено:

«У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення».

Факт (факти) вчинення домашнього насильства – це необхідна умова застосування судом до відповідної особи (кривдника) спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом № 2229-VIII.

Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати форми домашнього насильства, яким піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, достатності та достовірності, які встановлені ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 9 березня 2023 року у справі № 711/3693/22, Верховний Суд зазначив:

«Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».

Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 452/317/19-ц зазначив, що:

«Виходячи з того, що ОСОБА_2 4 квітня 2018 року о 14 год. 30 хв. знаходився за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_1 в АДРЕСА_1, і вчинив із нею сварку, під час якої виражався в її сторону нецензурною лайкою, в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, однак попри визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення надсилав на номер телефону ОСОБА_1 текстові повідомлення образливого характеру Верховний Суд, виходячи з аналізу зазначених норм закону та матеріалів справи, погоджується із висновками апеляційного суду.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 вчинялося домашнє насильство і були ризики їх повторення, а тому з метою захисту прав заявника від насильства в сім`ї, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про можливість застосувати до ОСОБА_2 обмежувальний припис у вигляді заборони йому здійснювати листування та телефонні розмови з ОСОБА_1 строком на 6 місяців з дня ухвалення постанови.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що судом апеляційної інстанції не було встановлено випадків домашнього насильства відносно заявника спростовуються матеріалами справи та наведеними вище обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції».

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 753/7157/19, Верховний Суд доходив до висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_8 , заявниця посилається на те, що вона є постраждалою особою від психологічного та фізичного домашнього насильства, яке вчиняє її чоловік, що виявилося, зокрема, у її побитті, залякуванні, приниженні.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_2 надала докази, а саме: терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 7 вересня 2025 року № 368403, згідно з яким ОСОБА_3 , який вчинив домашнє насильство фізичного характеру стосовно дружини, що вразилось в ударі кулаком в обличчя, заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою в період з 7 по 8 вересня 2025 року; постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 8 жовтня 2025 року у справі № 388/2086/25, згідно з якою 7 вересня 2025 року та 1 жовтня 2025 року ОСОБА_3 за місцем проживання вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, хапав її руками за шию, виштовхував з будинку, спричинив невпевненість та побоювання за своє життя та здоров`я, стискав шию та обличчя правою рукою, чим завдав фізичного болю.

Зі змісту цього судового рішення слідує, що ОСОБА_3 неодноразово здійснював стосовно ОСОБА_2 діяння у виді домашнього насильства.

Окрім цього, особисто ОСОБА_3 у судовому засіданні визнавав, що між ним та дружиною відбуваються сварки кожного дня, а під час сварок може її штовхати. Окрім цього стверджує, що з нею проживати не бажає, наголошуючи, що вона після безхатченків йому не потрібна.

Також роду пояснення за своїм характером дають підстави вважати про реальні ризики створення з його боку стосовно заявниці домашнього насильства.

По суті показання заявниці, а також свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за своїм змістом свідчать про наявність між подружжям постійного конфлікту, що супроводжується сварками. Тобто знову ж таки ці обставини свідчать про реальні ризики створення з боку ОСОБА_3 діяння у виді домашнього насильства.

Сукупність вищезазначених доказів свідчить про обґрунтованість доводів заявниці про застосування стосовної неї домашнього насильства, а саме діяння психологічного та фізичного насильства, а також вірогідність вчинення таких діянь з боку заінтересованої особи в майбутньому.

З урахуванням оцінки ризиків та обставин справи, суд вважає визначити строк дії обмежувального припису у шість місяців.

Заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 на строк, вказаний судом, які просить встановити заявниця, відповідають Закону № 2229-VIII, є пропорційними та необхідними.

Проте, є необґрунтованими вимоги заявниці щодо заборони ОСОБА_3 контактувати, вести телефонні переговори, смс – повідомлення, повідомлення в соціальних мережах з дітьми, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Суд не встановив на підставі фактичних даних вчинення ОСОБА_3 стосовно дітей якихось неправомірних дій. Навпаки, свідок ОСОБА_4 категорично заперечувала в судовому засіданні з його боку неправомірну поведінку стосовно неї та її брата. Надані заявницею психологічні характеристики дітей, згідно з їх змістом базуються на інформації наданій заявницею, яка переслідує у справі свій інтерес, відповідно їх зміст не можна вважати об`єктивним.

З огляду на вищезазначене, вимоги заявниці є обґрунтованими частково, відповідно заява підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 19, 42, 76, 83, 95, 258, 259, 263-265, 268, 293, 319, 350-1-350-6 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього на строк шість місяців такі обов`язки:

1.заборонити перебувати в місці проживання постраждалої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2.заборонити наближатися на відстань менше двадцять метрів до місця проживання постраждалої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині заяви відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Повідомити про видачу обмежувального припису відділення поліції № 1 Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та виконавчий комітет Долинської міської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16 березня 2026 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський