Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №208/14375/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/14375/24

провадження № 2/208/267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О.І.,

представника позивача: Сологуба Д. О.,

представника відповідача: Толіпової А. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Федоренко Роман Вікторович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника звернулася до Заводського районного суду м. Кам`янське з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 491 627,34 грн. матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, а також судовий збір в сумі 4916,28 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 6800,0 грн. та 10000,0 витрат на правову допомогу.

Вказує, що матеріальна шкода заподіяна їй в результаті ДТП, яка мала місце 29.08.2024р. приблизно о 13:40 год. в м. Кам`янське на перехресті проспектів Шевченка та Аношкіна.

Відповідачка, керуючи своїм автомобілем Vоkrswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи поворіт наліво, не надала перевагу автомобілю BMWХ5, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивачки, який рухався у зустрічному напрямку.

29.08.2024р. було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому водійку ОСОБА_2 визнано винною у порушенні пункту 16.6 Правил дорожнього руху.

У той ж день було направлено повідомлення до страхової компанії «Кредо», в якій застрахована цивільно-право відповідальність власника автомобіля Vоkrswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У зв`язку з тривалим неприняттям страховиком рішення щодо оцінки майнової шкоди, завданій їй в результаті ДТП, ОСОБА_1 звернулась до незалежного експерта ОСОБА_3 .

Згідно Висновку експерта № 440/24 від 27.09.2024 р. розмір збитку, завданого власнику автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 651 627,34 грн.

Постановою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Похвалітої С.М. від 01.10.2024 р. у справі № 208/9293/24 визнано ОСОБА_2 винною у скоєні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,0 грн.

21.11.2024 р. СК «Кредо» перерахувала на рахунок ОСОБА_1 156 800,0 грн., що є різницею між лімітом страхового відшкодування (160000 грн) та франшизою (3200 грн). Франшизу відповідач сплатила добровільно.

Таким чином, невідшкодованою залишається сума в розмірі 491 627,34 грн., яку позивач просить стягнути з винуватиці ДТП.

У відзиві на позов представник відповідача адвокат Таліпова А. Г. позовні вимоги визнає частково в сумі 134384 грн. 28 коп. При цьому посилається на такі обставини.

1.Не погоджується з беззаперечністю як доказу вини ОСОБА_2 постанови суду про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Посилається на освідомленість ОСОБА_2 про розгляд адміністративної справи.

Вважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Послалася на практику Верховного Суду, яка підтверджує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути єдиним доказом вини водія. Зокрема,у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 суд зазначив, що обставини, підтверджені лише показаннями працівника поліції, не можуть бути достатніми для висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Суд підкреслив, що такі показання мають узгоджуватися з іншими доказами у справі.

Наводить підстави для оспорювання об`єктивності протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 271309 від 29.08.2024 року, а слід, і постанови судді про накладення адміністративного стягнення.

2.Вважає, що Висновок експерта № 4409/24 від 27.09.2024року, згідно якого матеріальний збиток заподіяний позивачу становить 651 627 грн.34 коп., неналежним доказом.

На обгрунтування такого висновку посилається на те, що за змістом пунктів 34.2, 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках,передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Підкреслює, що саме страховик зобов`язаний вчинити дії, направлені на визначення розміру збитків і лише у випадку зволікання з вчиненням таких дій потерпілий наділений правом самостійно вжити заходів для визначення розміру збитків.

Надалі вказує, що як вбачається з поданих документів, повідомлення про ДТП складено 29.08.2024 року по заяві Позивача. Також, в матеріалах справи є лист позивача, де остання запрошує представника ТДВ “СК “КРЕДО” для огляду пошкоджень на 11.09.2024 року та міститься протокол огляду транспортного засобу представником страховика, складеной 11.09.2024 року.

Тобто, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП представником ТДВ “СК “КРЕДО” було проведено огляд пошкодженоготранспортного засобу Позивача, за результатами якого складено акт огляду.

Після чого на замовлення страховика було проведено автотоварознавче дослідження з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, за результатами якого складено звіт, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 597505 грн. 96 коп., з урахуванням ПДВ 86274 грн. 53 коп.

Разом з тим, Позивачем не надано жодних доказів щодо незгоди зі Звітом № 11-09-24В від 07.11.2024 року.

Крім того зазначає, що дослідивши та порівнявши два звіта про оцінку, було встановлено те, що у Висновку складеного на вимогу позивача, є деталі та роботи які відсутні в Звіті проведеного незалежним експертом на вимогу страхової компанії, а також збільшена кількість часу на виконання робіт.

Також звертає увагу суду, що згідно інформації зазначеної позивачем в оголошенні про продаж автомобіля, він був в ДТП на території США. Згідно наявної у відкритому доступі інформації, вказаний автомобіль був придбаний на аукціоні в США, де зазначено основне пошкодження після повені.

Однак, Позивачем не повідомлено спеціалістів по оцінці матеріального збитку обставини, які також впливають на визначену суму.

Так, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, визначено, що якщо транспортний засіб іноземного виробництва зі строком експлуатації до 7-ми років і який раніше був аварійно пошкоджений та/або піддавався відновленню, то втрати товарної вартості в такому випадку не нараховуються.

Отже, вважає, що Позивачем навмисно було приховано інформацію про те, що автомобіль був в ДТП на території США і додатково проведено оцінку вартості матеріального збитку за для завищення стягнення суми з Відповідача.

Також, наданими страховою компанією документами підтверджується, що матеріальні збитки визначались відповідно до згаданого Звіту, а Позивачка отримала на підставі вказаного звіту кошти від страховика, що підтверджує її згоду з Звітом № 11-09-24В від 07.11.2024 року.

Отже, відповідач вважає, що Висновок експерта № 4409/24 від 27.09.2024 року є належним доказом, адже позивач не довела та не обґрунтувала потребу проведення своєї експертизи, а тому вказаний висновок не може судом братися до уваги.

3.Не погоджується із сумою матеріальних збитків і підкреслює, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 22.1.статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно абз. 2 п. 36.2. ст. 36 Закону (що діяв намомент дорожньо-транспортної пригоди) якщо відшкодування витрат напроведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Отже, у випадку здійснення страхової виплати на рахунок потерпілого страховик зменшує розмір страхової виплати на суму ПДВ. Вказану суму страховик зобов`язаний доплатити у випадку надання доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на СТО, яке має статус платника ПДВ.

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

Якщо докази ремонту відсутні, то компенсувати ПДВ не повинен ані страховик, ані винуватець.

Така позиція узгоджується з позицією викладеною в Постанові КЦС ВС від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.

Отже, вартість матеріального збитку без врахуванням ПДВ складає 511231 грн. 43 коп.

21.11.2024 року, відповідно до наданих Позивачем доказів, їй було виплачено максимальну страхову суму згідно полісу, зменшену на суму франшизи, яка становить 156 800 грн. 00 коп.

10.09.2024 року відповідач, через погрози позивача щодо наполягання під час розгляду адміністративної справи на позбавлення її водійських прав, була вимушена перерахувати суму франшизи у розмірі 3200 грн. 00 коп., що підтверджується їх перепискою.

Тобто, різниця між визначеним матеріальним збитком і отриманою позивачем компенсацією становить 351231 грн. 43 коп.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за наявності вини всіх володільців автомобілів розмір відшкодування суд визначає у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, зокрема залежно від ступеня вини кожного володільця.

А у зв`язку з тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди позивач також порушила Правила дорожнього руху (п.п. 12.3 та 16.5.), а саме не дала дорогу транспортним засобам, що завершували рух через перехрестя та не вжила заходів щодо зменшення швидкості чи здійснення повної зупинки автомобіля з метою уникнення зіткнення і з урахування того, що Відповідач здійснювала ремонт свого автомобіля за власний кошт, відповідач вважає, що сума відшкодування полягає у розмірі 50% від визначеної вартості матеріального збитку.

Тобто, 511231 грн. 43 коп. (сума матеріального збитку) / 2 - 156800 грн. 00коп. (страхове відшкодування) - 3200 (відшкодована франшиза) = 134384 грн. 28 коп.

4. Щодо стягнення витрат понесених на проведення експертизи.

Як вже зазначалося раніше, страховою компанією у відповідності до норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» своєчасно вжиті всі необхідні заходи щодо визначення матеріального збитку з яким і погодилася позивач, адже не надано жодних доказів, які підтверджували необхідність проведення повторної експертизи, а тому вказані витрати стягненню не підлягають.

5. Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Підкреслює, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Частина. 4 статті 137 ЦПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що згідно п. 5 договору №54/фо-1124 про надання правничої допомоги від 13.11.2024 року Замовник сплачує Виконавцю 1500 грн. за одну годину роботи адвоката.

Відповідно до попереднього розрахунку сум судових витрат, представник позивача в позовній заяві зазначає наступні витрати: витрати на підготовку справи для подачі до суду - біля 2000 грн., складання процесуальних документів (у т.ч. позовної заяви, відповіді на відзив, заяв, клопотань) - біля 8000 грн., а всього щонайменше 10 000грн.

Однак, представником позивача не зазначено скільки часу ним витрачено на підготовку справи та складання позовної заяви у відповідності до погодинної оплати, що унеможливлює спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року усправі № 638/7748/18, зазначено про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, вважає, що заявлена вимога щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності з огляду на незначну складність справи, не зазначення часу, витраченого адвокатом та обсяг наданих ним послуг, а тому не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю.

У Відповіді на Відзив представник позивача надає свою оцінку доводам сторони відповідача і зазначає таке.

По першому пункту Відзиву (щодо беззаперечності як доказу постанови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 01.10.2024 року № 208/9293/24) представник вважає ці доводи неспроможними.Стверджуючи, що ця постанова не може бути достатніми для висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, проте, одночасно із цим відповідач частково визнає позов в розмірі 134 384 грн. 28 коп., тобто фактично визнає свою вину у вчиненому правопорушенні.

Згідно вказаної постанови Заводського районного суду, відповідач є учасником даної справи та в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду. Про причини своєї неявки не повідомила і суд врахував, що правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою, ч. 2 ст. 268 КУпАП.

Суд окрім описання адміністративного правопорушення в резолютивній частині постанови чітко вирішив, відповідачку «визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП».

При цьому, позивач в силу закону звільнений від доказування вини відповідача, адже згідно ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

В даному випадку «особою, яка не брала участі у справі» законодавець мав на увазіне участь у судовому засіданні, а участь у справі, тобто наявність статусу сторони, а вданому випадку особою, яка притягалась до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, вина відповідача у порушенні правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП та нанесення матеріальної шкоди позивачу є доведеним фактом, встановленим постановою суду.

Більше того, той факт, що відповідач не оскаржувала вказану постанову в апеляційному порядку свідчить про її згоду з тим, що вона винна у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, як і часткове визнання позову.

Щодо юридичної сили суми Висновку експерта і Звіту оцінювача.

Представник позивача акцентує увагу на те, що п.34.3. Закону України № 1961--IV«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не забороняє потерпілому самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди, тим більше для звернення до суду про відшкодування шкоди.

Крім того, дані твердження відповідача стосуюься виключно страхового випадку та правовідносин, що виникли між страховиком та страхувальником з метою відшкодування повної або часткової шкоди у передбачених законом випадках і вмежах сум визначених договором.

В даному випадку, страховик виплатив максимально можливу суму, якої було недостатньо для відшкодування завданої відповідачем шкоди в цілому.

У разі, якщо сума страхової виплати недостатня для покриття збитків, завданих внаслідок ДТП, винуватець ДТП зобов`язаний відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що передбачено ст.1194 ЦК України.

При цьому, оцінку колісного транспортного засобу страхова компанія визначила за Звітом № 11-09-24В від 07.11.2024 року, складеним, згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , який не ставив свого підпису про обізнаність про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України і не вказав, що Звіт виконується для суду.

Згідно ч.7 ст.102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Так, на замовлення позивача було проведено Товарознавчу експертизу по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ і судовим експертом Дроздовим Ю.В. складено Висновок експерта № 4409/24 від 27.08.2024р., в якому зазначено, що він виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність.

Зазначає, що Звіт, який складений в процедурі страхової виплати, не є висновком експерта врозумінні закону і не може бути належним доказом у даній справі на підтвердження розміру шкоди.

Той факт, що позивач отримала кошти від страховика на підставі Звіту № 11-09-24В від 07.11.2024 року свідчить лише про її намір скористатися своїм правом на відшкодування частини збитків від ДТП за рахунок страхової компанії винуватця пригоди.

Отже, належним доказом розміру матеріальної шкоди є якраз Висновок експерта №4409/24 від 27.09.2024р., а не Звіт №11-09-24В від 07.11.2024 року.

Щодо суми матеріального збитку (пункт 3 Відзиву), представник позивача погодився з тим, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Проте, за логікою відповідача, суду необхідно зменшити суму заявленої до стягнення шкоди на суму ПДВ, після цього відповідач в ролі страховика відшкодовує позивачу шкоду, потім позивач надасть відповідачу докази проведеного ремонту на СТО з урахуванням ПДВ, а потім відповідач компенсує позивачу розмір ПДВ.

При цьому, на думку позивача, зазначені твердження є перекручуванням норм діючого законодавства і є помилковими.

Тож, сума не відшкодованого матеріального збитку, заподіяного автомобілю позивача в наслідок ДТП, становить: 651 627,34 грн. – 3 200,00 грн. – 156 800,00 грн. =491 627,34 грн.

З пункту 4 Відзиву (Щодо стягнення витрат понесених на проведення експертизи) представник позивача підкреслює, що Звіт оцінювача не є належним доказом у даній справі, адже не відповідає вимогам висновку експерта, а наданий позивачем Висновок No4409/24 від 27.08.2024р. судового експерта Дроздова Ю.В. є належним доказом.

При цьому, сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 22 листопада 2023 року у справі No 712/4126/22.

Таким чином, на думку позивача, витрати, понесені на оплату експертного висновку повинні бути відшкодовані відповідачем.

Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу представник позивача посилається на постанову Верховного Суду від 23.01.2025 р. у справі № 240/32993/23, в якій вважається допустимим зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив`язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.

Крім того, в позовній заяві наведено лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Остаточний розрахунок витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, та докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, будуть подані, згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Обставини, встановлені судом:

29.08.2024 р. приблизно о 13:40 год. в м. Кам`янське на перехресті проспектів Шевченка та Аношкіна відповідач ОСОБА_2 керуючи своїм автомобілем Vоkrswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи поворіт ліворуч, не надала перевагу автомобілю BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивачки ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали пошкодження.

29.08.2024 р. було складено протокол про адміністративне правопорушення ААД № 271309 від 29.09.2024 р., в якому водійку ОСОБА_2 визнано винною у порушенні пункту 16.6 Правил дорожнього руху (а.с.69 на звороті) .

Постановою судді Заводського районного суду м. Кам`янського Похвалітої С. М. від 01.10.2024 р. у справі № 208/9293/24 визнано ОСОБА_2 винною у скоєні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,0 грн.(а.с.8-11)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна», страховий поліс № ЕР 218153686 від 28.11.2023 р. Страхова виплата – 160000 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»; страховий поліс № 219425114 від 15.02.2024 р.(а.с.24)

29.08.2024 р. до ТДВ «СК «Кредо» було направлено повідомлення про ДТП (а.с.84).

02.09.2024 р. ОСОБА_1 подала заяву до СК «Кредо» про те, що 11.09.2024 р. о 13:00 годині буде проводитися огляд ТЗ, просить направити представника (а.с.77).

11.09.2024 р. представником страховика складено протокол огляду транспортного засобу № 3016626, в якому не вказано ким він складений, лише підпис (а.с.89-91).

Одночасно огляд ТЗ здійснювався експертом Дроздовим Ю. В., залученим позивачкою з метою надання експертної оцінки суми збитків для подальшого вирішення питання про їх відшкодування в порядку цивільного судочинства, про що складено протокол огляду транспортного засобу від 11.09.2024 р. (а.с.111-114).

За результатами огляду експертом Дроздовим Ю. В. наданий Висновок № 440/24 від 27.09.2024 р., яким визначений розмір збитку, завданого власнику автомобіля BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який дорівнюється 651 627,34 грн.(а.с.15-20)

07.11.2024 р. ФОП Якименко Р. В. складено Звіт № 11-09-24В, згідно до якого вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 597505,96 грн, у тому числі ПДВ – 86274,53 грн. Ані підпису ОСОБА_5 , ані підпису виконавця Рощина В. В. на ньому немає (а.с.95-97).

За результатами розгляду Звіту від 07.11.2024 р.21.11.2024 р. СК «Кредо» перерахувала на рахунок ОСОБА_1 156 800,0 грн., що є різницею між лімітною страховим відшкодуванням (160000 грн) та франшизою (3200 грн).

Франшизу відповідачка сплатила добровільно (а.с.25) .

Таким чином, невідшкодованою залишається сума в розмірі 491 627,34 грн., яку позивачка просить стягнути з вінуватиці ДТП.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Сологуб Д.О., підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у його мотивувальній частині, з урахуванням позиції, викладеної у відповіді на відзив.

Відповідач представник відовідача – адвокат Таліпова А.Г. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, просила врахувати позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Стаття 22 Цивільного кодексу передбачає, щоособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

В цілях ухвалення законного та обгрунтованого рішення у справі суд виходить з таких принципів, встановлених процесуальними нормами.

Стаття 4 Цивільного процесуального кодексу встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК наголошує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 цього Кодексу визначає таки принципи, як здійснення цивільного судочинствана засадах змагальності сторін; рівність прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; тягар доказування своїх вимог або заперечень покладається на сторони, тому вони несут ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому суд зберігає об`єктивність і неупередженість.

Відповідно до статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Стаття 82 ЦПК встановлюєпідстави звільнення від доказування. Серед них вказується на обставини, які визнаються учасниками справи, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Також не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тощо.

Виходячи з положень вказаних норм матеріального та процесуального права і керуючись вимогами статті 89 ЦПК, суд надає оцінку правовим позиціям сторін і наданим ними доказам.

Враховуючи, що у відзиві на позов, що наданий предстаником відповідача, систематизовані основні питання, які є предметом судового дослідження, тому суд надає правову оцінку доказам у тому ж обсязі і порядку.

І. Правова обов`язковість постанови Заводського районного суду від 01.10.2024 у справі № 208/9293/24 (а.с. 8-10) про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальностіза статтею 124 КУпАП для розгляду справи про відшкодування збитків.

Сторона відповідача вважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Надалі наводяться підстави для висновку про наявність взаємної вини обох водіїв у скоєні ДТП.

Суд враховує, що згідно із частиною 4 статті 82 ЦПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У той ж час, частина 6 статті 82 ЦПК передбачає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Це означає, що у даному випадку не підлягає доказуванню 1) факт порушення Правил дорожнього руху та 2) особа, яка здійснила таке порушення.

При цьому суд зазначає, що відповідачем постанова про притягнення до адміністративної відповідальності в апелційному порядку не оскаржувалась.

Відтак, розглядаючи спір, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача (оскільки вона вже встановлена), а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування.

З огляду на наведене, слід зауважити на необгрунтове посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17, в якій Суд зазначив, що обставини, підтверджені лише показаннями працівника поліції, не можуть бути достатніми для висновку про винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Помилковість посилання на цю постанову полягає у тому, що її ухвалено за результатами розгляду адміністративної справи за позовом про визнання неправомірною постанови працівників ДАІ про притягнення до адміністративної відповідальності.

2. Допустимість доказів, на підставі яких належить виходити при визначенні суми збитків, завданих потрепілій в результаті ДТП

Висвітліючи це питання, суд, перш за все, розмежовує дві форми відшкодування шкоди, завданій транспортному засобу в результаті ДТП: внесудовий - шляхом використування механізму, що регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, і судовий порядок.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Тобто, судова форма захисту майнових прав потерпілого застосовується за умовами, що передбачаються статтею 1194 Цивільного кодексу.

В такому випадку звернення ОСОБА_1 до суду з цивільним позовом про відшкодування завданої в результаті майнової шкоди обумовлено тим, шо вартість відповлювального ремонту транспортного засобу перевищує суму отриманої страхової виплати за договором страхування цивільно-правової відповідальності.

Розгляд такої справи здійснюється на основі норм цивільного та цивільного процесуального права.

Основним спірним питанням між сторонами є питання щодо акту, на підставі якого здійснювалось визначення суми матеріальної шкоди, завданий транспортному засобу позивачки.

Як зазначалось, в матеріалах справи фігурують:

- Висновок експерта Дроздова Юрія Володимировича від 27.09.2024 р. (а.с. 15-19), згідно якому вартість відновлювального ремонту авто складає 651627,34 грн., у тому числі Втрата товарного вигляду - 49925,43 грн.;

- Звіт ФОП Якименко Р. В. від 07.11.2024 р. № 11-09-24В, згідно до якого вартість матеріальної шкоди, завданої автомобілю BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 597505,96 грн, у тому числі ПДВ – 86274,53 грн.

Представник відповідача вважає Висновок експерта є неналежним доказом, а представник позивача таким вважає Звіт від 07.11.2024 р.

Вирішуючи це питання, суд виходить з того, що Звіт складено на виконання положень Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При розгляді спорів в порядку цивільного судочинства такий документ може бути прийнятий судом у разі згоди на те обох сторін і за відсутності спору щодо розміру майнових вимог сторін.

В іншому випадку доказом може служити тільки висновок експерта.

Вважаючи Висновок експерта від 27.09.2024 р. неналежним доказом, представник відповідача посилається на норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, а саме на пункти 34.1, 34.2 та 34.3. статті 34, які наголощують:

34.1. Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

34.2. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

34.3. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

З цього представник робить висновок, що тільки у разі неявки представника страховика для оцінки ТЗ потерпілий може самостійно обрати експерта для оцінки сумт збитків. А оскільки було здійснено огляд ТЗ і складено Звіт від 07.11.2024 р., то Висновок експерта є неналежним доказом.

Суд не погоджується з такою позицією, по-перше, наданий відповідачем до суду ексземпляр Звіту навіть не підписаний ані керівником ФОП ОСОБА_6 , ані виконавцем Рощиним В. В. По-друге, надана копія Звіту не посвідчена належним чином, а тому не може розглядатися навіть як звичайний письмовий доказ. По-трете, цей документ не можна назвати висновком експерта.

Стаття 102 ЦПК наводить вимоги до висновку експерта і передбачає, що

3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта Дроздова Ю. В. цим вимогам відповідає, на відміну від Звіту від 07.11.2024 р.; відповідає вимогам статті 106 ЦПК України, експерт має кваліфікацію судового експерта з право проведення транспортно-товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», а також експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/1029/18 від 18 грудня 2019 року зроблені таки висновки.

Стаття 106 ЦПК України передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експертне дослідження не може бути визнане належним та допустимий доказом, якщо воно не відповідає цим вимогам.

3.Стосовно доведеності (недоведеності) позовних вимог суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У постанові ВС від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 підкреслюється, що під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

І Верховний Суд України (ВСУ) неодноразово підтверджував, що право на відшкодування збитків при ДТП не залежить від факту проведення ремонту автомобіля. Збитки визначаються на основі експертної оцінки вартості відновлювального ремонту, а не витрачених на СТО коштів.

Із позиції відповідачки та її представника слідує, що їх незгода із складовими витрат на проведення відновлювального ремонту відноситься до оспорювання включення до складу таких 1) податку на додану вартість (ПДВ), 2) збитків від втрати товарного виду (ВТВ), 3) половини кінцевої суми, оскільки, на думку представника, має місце взаємна вина обох водіїв. При цьому свій розрахунок представник відповідача робить на основі даних Звіту від 07.11.2024 р.

Стосовно невключення до складу збитків позивача податку на додану вартість представник відповідача посилається на абзац 2 пункту 36.2. статті 36 Закону № 1961-IV, який передбачає, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

На думку сторони відповідача, вартість ремонту автомобіля, з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

Неважко помітити, що наведений механизм виплати страхового відшкодування застосовується у відносинах між страхувальником та страховиком і в порядку, встановленому Законом № 1961-IV.

У даному випадку страховик виконав свої обов`язки у повному обсягу, а тому ніяких наступних вимог шляхом надання йому документів про сплату ПДВ у складі вартості придбаних деталей, виконаних ремонтних робіт тощо заявити не можна.

До того ж, така позиція відповідача не узгоджується із змістом статей 22 та 1166 Цивільного кодексу про повне відшкодування завданих збитків, а також не ідповідає поняттю «збитки», під яким розуміються й майбутні витрати, необхідні для поноалення пошкодженого майна.

Щодо незгоди відповідача із включенням до складу збитків від ДТП втрати товарного вигляду автомобілю, то з цього приводу суд виходить з того, що така позиція обумовлена відсутністю цієї складової у розрахунку збитків, наведеному у Звіті від 07.11.2024 р., з приводу чого виконавець вказав: «В даному випадку ВТВ не розраховується, відповідно договору оцінки (із страховиком)». І відповідно пункту 32.7 статті 32 Закону № 1961-IV цей вид збитків не страхується. Однак, він є безпосередньо збитком, оскільки тягне за собою зменшення вартості майна.

Пункт 8.3. Глави VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р. встановлює, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою:

Y = Ср + См + Сс (1- Ез) + ВТВ, де: Ср- вартість ремонтних робіт; См- вартість необхідних для ремонту матеріалів; Сс- вартість нових матеріалів, необхідних для заміни; ВТВ – втрати товарного виду, Ез – коефіцієнт зносу.

Відповідно до п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років для інших легкових КТЗ.

Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 – 2020 рік, а тому коефіцієнт фізичного зносу даного автомобіля дорівнює нулю.

Згідно Висновку експерта Дроздова Ю. В. від 27.09.2024 р.Ср=57567,49 грн.; См=34968,81 грн, Сс= 509165,81 грн., ВТВ = 49925,43 грн

Загальна вартість відновлювального ремонту дорівнюється 651627,34 грн.

У Відзиві на позов представник відповідача посилається на те, що позивач приховала факт пошкодження авто ще у США, а тому не повинно було визначатися ВТВ. Однак, вона не скористалася своїм правом заявити клопотання про допит у судовому засіданні з цього питання експерта або призначення додаткової автотоварознавчої експертизи

Щодо позиції представника відповідача про виключення з обсягу вимог половини вартості витрат на відновлювання автомобілю у зв`язку із взаємною виною водіїв, то відповідь на це питання була наведена вище.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно до статті 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Стаття 137 ЦПК встановлює, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 139 ЦПК експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється у відповідності до статті 141 ЦПК, а саме:

1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Розглянув справу, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, тому судові витрати також підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 – 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Федоренко Роман Вікторович до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної в наслідок дорожньо – транспортної пригоди в розмірі 491 627 (чотириста дев`яносто одна тисяча шістсот двадцять сім) гривень 34 (тридцять чотири) копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті: судового збору в сумі 4916 (чотири тисячі дев`ятсот шістнадцять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок; витрати на проведення експертизи в сумі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень, витрати на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 354, 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 16.03.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_7 , «АО «Федоренко, Сологуб і партнери», адреса: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ;

- представник відповідача: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя А.С. Кузнєцова