Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №201/601/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/601/26

Провадження № 3/201/164/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовської Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Державної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі – ОСОБА_1 ) громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),

установив:

Формулювання обставин, які визнані суддею доведеними.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1869, складеного 20.12.2025 року, при здійсненні виїзду на проведення фактичної перевірки торгівельного місця за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено, що в торгівельному місці проводиться приймання готівкових коштів без наявності дозвільних документів, ліцензій, без реєстратора розрахункових операцій або…. Реєстратора розрахункових операцій без видачі роздрукованих документів встановленої форми фіскальних касових чеків у торгівельному місці за вищевказаною адресою. Здійснює діяльність ОСОБА_1 , яка згідно інформаційних баз ДПС не є фізичною-особою підприємцем. За вчинені дії передбачена відповідальність ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Позиція учасників розгляду справи.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток, до суду не з`явилась. Клопотань та заяв від неї не надходило.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

З огляду на вищевикладене, суддя дійшов висновку про розгляд справи за наявними у справі письмовими доказами без особистої участі правопорушника, яка про день слухання справи сповіщена належним чином і достовірно обізнана про розгляд справи відносно неї Соборним районним судом міста Дніпра, не цікавилася про його хід, із заявами про відкладення розгляду справи не зверталась.

Докази на підтвердження встановлених суддею обставин і висновки судді.

Поняття господарської діяльності міститься у ст. 3 Господарського кодексу України (далі – ГК України), відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями.

Згідно зі ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» № 3 від 25.04.2003 року зазначено, що господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність, системність її здійснення з метою отримання прибутку.

Водночас, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодних підтверджень стосовно того, що ОСОБА_1 відноситься до суб`єктів господарювання.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, виконання на професійній основі, такі дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність таких випадків, зв`язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.

Отже з метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КУПАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність.

В постанові Пленуму від 25.04.2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Однак відомості про системність (три і більше разів протягом року) зайняття ОСОБА_1 будь-яким видом діяльності в наданих до суду матеріалах відсутні, хоча наявність таких відомостей є обов`язковим, оскільки основною умовою настання відповідальності за ст. 164 КУпАП є провадження особою такого виду діяльності системно, тобто три і більше разів протягом року.

Відсутні також в матеріалах справи відомості про отримання ОСОБА_1 від такої діяльності прибутку, отже мета отримання прибутку в даному випадку та системність таких дій не доведена.

Фото та відео матеріали, які б підтверджували факт здійснення ОСОБА_1 вищезазначеної діяльності до матеріалів долучено не було.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Разом із тим, у протоколі не зазначено усіх обставин вчинення адміністративного правопорушення, не викладено відомостей про те, яку господарську діяльність здійснювала ОСОБА_1 , у зв`язку з чим остання отримувала приймала грошові кошти. Окрім того відсутня інформація про самостійність, регулярність та тривалість діяльності ОСОБА_1 , отримання від такої діяльності прибутку.

Відповідно до ст. 256 КУпАП протокол є єдиним документом, у якому зазначається суть правопорушення, тобто це є фактично те обвинувачення, яке висунуто особі від імені держави відповідними посадовими особами. Під час розгляду справи суддею у межах порушеного провадження надається правова оцінка діянню на предмет його протиправності. Протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП України є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).

Отже, кладений ГУ ДПС у Дніпропетровській області матеріал не забезпечує такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.В.Давидовська