Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №174/252/26 — Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

ЄУН 174/252/26

н/п 1-кп/174/47/2026

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2026 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12026046150000003 від 07.01.2026 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянки України, незаміжня, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта базова середня, офіційно не працює, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,-

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.1 ст.182 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2025, близько 09.00 год., ОСОБА_5 знаходилась у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де також знаходився раніше їй знайомий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реалізовуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на здійснення протиправних дій у сфері інформаційних (автоматизованих) систем, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи ціль на незаконне збагачення та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, використовуючи належний ОСОБА_7 мобільний телефон марки «TECNO POP 5 Go», всередині якого перебувала сім-картка з абонентським номером ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , при перегляді додатків, які інстальовані на телефоні, виявила додаток до автоматизованої системи віддаленого доступу WEB-банкінгу «Privat24» системи інтернет (онлайн) банкінгу АТ КБ «ПриватБанк», яка згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом і відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, через всесвітню мережу Інтернет шляхом вводу до автоматизованої системи електронного комплексу персонального ідентифікаційного коду, авторизувалась від імені ОСОБА_7 без його дозволу, що дало можливість ознайомлюватись з інформацією, яка охороняється законом і має обмежений доступ.

Після чого, ОСОБА_5 , при перегляді додатку WEB-банкінгу «Privat24», який був інстальований на викраденому телефоні марки «TECNO POP 5 Go», і який забезпечує дистанційне банківське обслуговування, без дозволу власника в особі потерпілого ОСОБА_7 , не маючи права доступу до інформації, що перебуває в автоматизованій системі AT КБ «Приватбанк», використовуючи технічні можливості вищевказаного мобільного телефону здійснила вхід за допомогою спеціально встановленого програмного забезпечення - мобільного додатку «Privat24», який дає доступ до автоматизованої системи банку, та отримала доступ до рахунків і банківських карток потерпілого ОСОБА_7 , зокрема до банківської картки AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 , тобто здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих систем), що згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

25.03.2025, близько 09.30 год. ОСОБА_5 продовжуючи знаходитись у приміщенні квартири АДРЕСА_2 та продовжуючи використовувати мобільний телефон марки «TECNO POP 5 Go» із сім-картою ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 , який є фінансовим номером клієнта банку, що належить ОСОБА_7 , на якому зберігались його персональні дані, маючи злочинний умисел спрямований на незаконне збирання та використання конфіденційної інформації про особу з метою подальшого оформлення кредиту на потерпілого ОСОБА_7 та в порушення вимог ст. 32 Конституції України, згідно якої «ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»; ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI, згідно якої «поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини»; ст. 21 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, згідно якої «інформація про фізичну особу є конфіденційною, конфіденційна інформація може поширюватись за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом»; а також усвідомлюючи, що згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 «до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження», а отже, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці, отримавши та незаконно зберігаючи вказану конфіденційну інформацію відносно ОСОБА_7 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно - небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснила виконання функції «Banking ID», а саме ідентифікацію користувача, шляхом перевірки правильності ведення коду, направленого Товариством на номер останнього, під час оформлення онлайн заявки від 25.03.2025 о 09:55:53 год. для отримання кредиту в сумі 2 500,00 грн у фінансовій установі Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС Україна» та надала згоду на обробку персональних даних, передачу і отримання інформації до кредитної історії, таким чином без дозволу та відома ОСОБА_7 зібрала та використала конфіденційну інформацію про потерпілого, а саме паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Верхньодніпровським РО УМВД від 17.02.2000 та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , видані на ім`я потерпілого.

Сторонами надана до суду угода про визнання винуватості, укладена 24.02.2026 між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваною ОСОБА_5 , з участю захисника ОСОБА_4 . Згідно якої, ОСОБА_5 беззастережно та у повному обсязі визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.1 ст.182 КК України, сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 , обставин, які пом`якшують її покарання - щире каяття, відсутність обставин, які б обтяжували покарання та покарання, яке вона повинна понести за ч.1 ст.361 КК України - у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, за ч.1 ст.182 КК України - у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11 900,00 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України, загальну міру покарання визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання згідно вимог ст.ст.394, 424, 473, 474, 476 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 пояснила, що права, надані їй законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості, розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди обізнана; характер обвинувачення та його суть зрозумілі; покарання, зазначене в угоді, з нею узгоджено і може виконати взяті на себе зобов`язання, свою вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень визнала повністю. У вчиненому щиро розкаюється. З кваліфікацією дій згодна. Угоду уклала добровільно, будь-якого насильства, примусу та погроз до неї не застосовувалося, укладення угоди не є наслідком будь-яких обіцянок чи інших обставин, ніж ті, що зазначені в угоді. Просить затвердити укладену між нею та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання, яку вона в змозі виконати реально.

Захисник ОСОБА_4 , надану угоду підтримав, пояснив, що угода укладена обвинуваченою добровільно, відповідає її інтересам та нормам закону, тому просить затвердити угоду.

Прокурор ОСОБА_3 , підтримав надану угоду, зазначив, що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, тому просив її затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.

Потерпілий ОСОБА_7 , в судове засідання не з`явився, надав заяву, згідно з якою просить розглянути справу у його відсутність, підтримав надану ним прокурору згоду на укладення угоди про визнання винуватості та не заперечує проти її затвердження судом (а.с.9,27).

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Суд пересвідчився, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди обвинуваченою ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування до неї насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, виходячи з меж судового розгляду, які визначаються змістом угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку, що факт вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , знайшов своє підтвердження в суді, а її дії вірно кваліфіковані:

- за ч.1 ст.361 КК України - несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем;

- за ч.1 ст.182 КК України - незаконне збирання та використання конфіденційної інформації про особу.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій узгодженого сторонами покарання, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети кари, виправлення і запобігання вчиненню винним нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним) та пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення та не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005), а також враховує тяжкість вчинених обвинуваченою ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання, особу обвинуваченої.

Так, ОСОБА_5 вчинила кримінальні проступки.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд, на підставі ч.1 ст.66 КК України, відносить її щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України - судом не встановлено.

Обвинувачена не зважаючи на те, що офіційно не працевлаштована, працює покоївкою в Буковелі та має щомісячний дохід, не одружена, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судима (а.с.39-51).

Таким чином, суд дійшов висновку, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченою, тому угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, а обвинуваченій слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

У відповідності до ст.100 КПК України, речові докази по справі: оптичний диск для лазерних систем зчитування, який отриманий на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 та на якому міститься інформація про банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування, який отриманий на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 та на якому міститься інформація про банківську карту АТ АБ «РадаБанк» № НОМЕР_5 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R на котрому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 24.02.2026 за участю підозрюваної ОСОБА_5 - зберігати у матеріалах судової справи.

Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 376, 468, 469, 472,473, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.02.2026 укладену між прокурором Вільногірського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.1 ст.182, КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання:

- по ч.1 ст.182 КК України - у виді штрафу у розмірі сімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900,00 грн.

- по ч.1 ст.361 КК України - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України загальну міру покарання ОСОБА_5 , визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Речові докази по справі:оптичний диск для лазерних систем зчитування, який отриманий на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 та на якому міститься інформація про банківську карту АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування, який отриманий на підставі ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 та на якому міститься інформація про банківську карту АТ АБ «РадаБанк» № НОМЕР_5 ; оптичний диск для лазерних систем зчитування формату DVD-R на котрому міститься один фрагмент відеозапису слідчого експерименту від 24.02.2026 за участю підозрюваної ОСОБА_5 - зберігати у матеріалах судової справи.

На вирок протягом тридцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку ст.394 КПК України, оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини не допускається.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий - суддя підпис ОСОБА_1