Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №759/30125/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/30125/25

пр. № 1-кп/759/760/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12025100080003235 від 04.11.2025 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Києва, громадянин України, освіта середня, неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 виявив у квартирі АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, в сумці, яку йому на зберігання залишив знайомий військовослужбовець, корпус гранати Ф-1, запал дистанційної дії типу УЗРГМ та револьвер моделі "Наган" калібру 5,6 мм, що має зміни, внесені саморобним способом.

Усвідомлюючи, що дані предмети відносяться до бойових припасів та вогнепальної зброї, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання бойових припасів і вогнепальної зброї, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, ОСОБА_3 вирішив їх залишити за місцем мешкання в кв. АДРЕСА_1 , таким чином придбав їх і почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

В подальшому, 03.11.2025 в період часу з 16:30 по 19:10, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 у кв. АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: корпус гранати Ф-1 із запалом дистанційної дії типу УЗРГМ, які є конструктивними елементами бойового припасу - оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, та револьвер моделі «Наган», який належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброї, призначений для стрільби патронами калібру 5,6 мм.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Показав, що у вересні 2025 року до нього додому за адресою АДРЕСА_1 приїхав знайомий військовослужбовець та попросив ОСОБА_3 залишити на тимчасове зберігання у квартирі його сумку з речами, на що обвинувачений погодився. Через декілька тижнів, у жовтні 2025 року, ОСОБА_3 дізнався, що знайомий військовослужбовець загинув. Коли обвинувачений розбирав його речі з сумки, то виявив там ручну гранату Ф-1 та револьвер моделі «Наган», які він вирішив залишити у себе вдома, оскільки боявся здати працівникам поліції. Під час обшуку в його квартирі 03.11.2025 граната та револьвер були вилучені працівниками поліції. Свою вину визнає повністю, щиро кається,до вчиненого ставиться критично.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання своєї винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним, при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також їм роз`яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню за кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини за кримінальним правопорушенням, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним, за згодою учасників кримінального провадження, у зв`язку із відсутністю сумнівів правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання та зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, сімейний стан, вік обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та має підвищену суспільну небезпеку, обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, отже відсутні сумніви в його осудності. ОСОБА_3 неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, суспільно-корисною працею не займається, зареєстрований та проживає у м. Києві, на момент вчинення інкримінованого правопорушення судимостей не мав.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, яке виразилося в наданні правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

На підставі викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості й індивідуалізації покарання, вважає, що для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів йому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального.

Також суд враховує, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік. Відтак, остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Згідно з висновками щодо застосування положень статей 70, 75 КК України, сформованих Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 по справі №199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК.

Враховуючі такі висновки Верховного Суду, зважаючи на обставини даної справи, суд вбачає підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного йому за сукупністю злочинів покарання з випробуванням та визначення йому максимального іспитового строку в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 після викриття його незаконної діяльності активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; надав правдиві визнавальні свідчення органу досудового розслідування та суду; має на утриманні непрацездатну сестру, яка є особою з інвалідністю 1 групи; критично ставиться до вчиненого; щиро покаявся; запевнив суд про бажання стати на шлях виправлення. Дані обставини, на думку суду, свідчать про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Саме таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, на думку суду, буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання щодо витрат, пов`язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, з урахуванням призначеного покарання та звільнення від його відбування, до обвинуваченого необхідно застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, призначеного за даним вироком, більш суворим покаранням у виді 5 років позбавлення волі, призначеним за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2025 року, остаточно, за сукупністю злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Застосовати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили обов`язки, передбачені пп. 1-3 ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати в розмірі 8914 (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять) гривень за проведення експертиз під час досудового розслідування.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні: оборонна осколкова ручна граната Ф-1, револьвер моделі «Наган», пневматичний пістолет типу «ПМ», передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві - конфіскувати на користь Збройних Сил України.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя ОСОБА_5