Вирок від 04 березня 2026 р. у справі №759/24557/23 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/24557/23

пр. № 1-кп/759/348/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12023100080003825, внесеного 01 жовтня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, розлучений, має двох неповнолітніх дітей та мати пенсійного віку, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимий: вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.08.2015 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком 3 роки; вироком Ірпінського міського суду Київської області від 20.03.2017 року за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 4 роки 21 день позбавлення волі; вироком Подільського районного суду м. Києва від 10.05.2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 10.05.2019 по відбуттю покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 30.09.2023 близько 23 години 30 хвилин, знаходячись у дворі між багатоповерховими будинками № 28-В та № 28-Б по вулиці Академіка Булаховського в м. Києві, використовуючи дерев`яну палицю, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно заподіяв ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Так, 30.09.2023 приблизно о 23 годині 25 хвилин ОСОБА_3 , знаходячись на одній із лавочок, розташованих у дворі між багатоповерховими будинками № 28-В та № 28-Б по вулиці Академіка Булаховського в м. Києві, побачив сидячих на іншій лавочці, розташованій неподалік, раніше йому незнайомих ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , після чого вирішив підійти до них з метою спілкування.

Підійшовши до лавочки, на якій сиділи ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , ОСОБА_3 почав розмову з ОСОБА_11 , що не сподобалось останній та ОСОБА_9 , в результаті чого між ним та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 , відчуваючи раптово виниклу особисту неприязнь вирішив спричинити останньому тілесні ушкодження.

Безпосередньо реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 приблизно о 23 годині 30 хвилин, продовжуючи знаходитись біля лавочки на площадці у дворі між багатоповерховими будинками № 28-В та № 28-Б по вулиці Академіка Булаховського в м. Києві, наблизився до ОСОБА_9 , який продовжував сидіти на лавочці, та, перебуваючи на відстані витягнутої руки, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, наніс останньому три удари кулаками обох рук в область голови.

Після чого, з метою продовження спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , не реагуючи на зусилля очевидців його зупинити, ОСОБА_3 підійшов до однієї з лавочок, що знаходилась неподалік на вище зазначеній площадці, та за допомогою фізичної сили рук відірвав дерев`яний фрагмент лавочки (палицю), після чого тримаючи її в руках, знову наблизився до ОСОБА_9 , який стояв неподалік, і, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з метою подальшого спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, цілеспрямовано з розмаху наніс цією палицею один удар в область голови стоячого напроти нього ОСОБА_9 , від якого останній впав на землю та втратив свідомість, а ОСОБА_3 з місця події втік, не надавши будь-якої допомоги потерпілому. Суд враховує, що після нанесення удару потерпілий упав на землю та втратив свідомість, однак обвинувачений не вжив жодних заходів для надання допомоги, не викликав медичних працівників та залишив місце події. Така поведінка свідчить про усвідомлення ним небезпечності наслідків своїх дій.

Своїми вищезазначеними умисними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми: забій головного мозку важкого ступеня з формуванням епідуральної гематоми над правою лобно-скронево-тім`яною часткою, двосторонній субарахноідальний крововилив, зміщення серединних структур мозку вліво, перелом правої скроневої та тім`яної кісток, гематома м`яких тканин правої лобно-скроневої ділянки, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).

Відповідно до вимог статті 370 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з частиною третьою статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив, мета, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною першою статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо під час судового розгляду. Відповідно до статті 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємного зв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На виконання вказаних вимог закону суд безпосередньо дослідив показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, письмові докази, протоколи слідчих дій, висновки експертиз, а також інші матеріали кримінального провадження, після чого дійшов таких висновків.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні злочину не визнав та повідомив суду свою версію події, згідно з якою 30 вересня 2023 року близько 23 години він разом із ОСОБА_12 та братом ОСОБА_13 повертався з магазину, перебував на лавці біля будинку, а неподалік знаходилася компанія осіб, які шуміли, голосно слухали музику та нецензурно висловлювались. За його словами, після зробленого ним зауваження троє чоловіків з тієї компанії почали рухатися у його бік, один з них наніс йому удар по голові, після чого він почав захищатися, згодом почув звук розбитої пляшки та відчув удар по спині, після чого відійшов, відламав палицю від лавки та розмахував нею, щоб до нього не наближалися. При цьому обвинувачений не виключив, що міг вдарити потерпілого палицею, однак наполягав, що його дії нібито не були спрямовані на нанесення удару конкретній особі.

Суд не відкидає показання обвинуваченого лише з тієї підстави, що вони походять від сторони захисту, оскільки відповідно до засад змагальності сторін та свободи в поданні доказів будь-які доводи сторони захисту підлягають перевірці та оцінці у сукупності з іншими доказами. Разом з тим, оцінюючи показання ОСОБА_3 , суд враховує його процесуальне становище як обвинуваченого та очевидну заінтересованість у результаті розгляду справи, у зв`язку з чим його показання потребують особливо ретельної перевірки іншими, незалежними джерелами доказування. У частині, де обвинувачений вказує на сам факт виникнення конфлікту, його раптовий характер, велику кількість осіб на місці події, хаотичність ситуації та наявність взаємної штовханини, його показання загалом не суперечать іншим дослідженим доказам і узгоджуються з ними. Водночас у тій частині, де ОСОБА_3 намагається представити свої подальші дії із відламуванням дерев`яного фрагмента лавки та застосуванням його як хаотичні, несвідомі чи винятково оборонні, його показання спростовуються сукупністю інших досліджених судом доказів, які є більш послідовними, узгодженими між собою та об`єктивно підтвердженими. Отже, суд бере до уваги показання обвинуваченого лише в тій частині, у якій вони узгоджуються з іншими доказами, а саме щодо наявності конфлікту, його розвитку зі словесної суперечки у фізичне протистояння та загального конфліктного характеру події. У тій же частині, де обвинувачений заперечує цілеспрямованість власних подальших дій або намагається надати їм характер правомірного самозахисту, суд визнає його показання недостовірними, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими доказами. Крім того, версія обвинуваченого про хаотичний характер його дій спростовується встановленою послідовністю подій, відповідно до якої він спочатку відійшов до лавки, відламав від неї дерев`яний фрагмент, після чого знову наблизився до потерпілого та застосував цей предмет.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 показав суду, що до події з ОСОБА_3 знайомий не був. 30 вересня 2023 року після повернення з весілля він підійшов до знайомої ОСОБА_14 , яка сиділа на лавці. Приблизно за десять метрів від них перебувала інша компанія осіб, які почали вигукувати у їхній бік нецензурні висловлювання. Коли потерпілий поцікавився причиною такої поведінки, до нього підбігли двоє чоловіків, один із яких, як згодом з`ясувалося, був ОСОБА_3 , та наніс йому три удари кулаками по голові. Після цього потерпілий підвівся з лавки. Під час конфлікту ОСОБА_15 намагалася його припинити, однак обвинувачений її відштовхнув, унаслідок чого вона впала на землю. Також обвинувачений вдарив ОСОБА_16 , який підійшов до місця конфлікту. Надалі потерпілий побачив, як ОСОБА_3 відірвав від лавки дерев`яний фрагмент та побіг у його бік, після чого наніс йому удар, внаслідок якого потерпілий втратив свідомість і прийшов до тями вже у лікарні.

Суд оцінює показання потерпілого як послідовні, логічні та внутрішньо узгоджені.

Потерпілий чітко розмежував окремі фази події: початок словесного конфлікту, нанесення ударів руками, втручання інших осіб, а далі - окрему подальшу дію обвинуваченого, пов`язану з відламуванням дерев`яного фрагмента лавки та нанесенням удару цим предметом. Указані показання узгоджуються з показаннями ряду свідків, результатами слідчих експериментів, даними огляду місця події, а також з висновком судово-медичної експертизи щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень.

Підстав вважати, що потерпілий свідомо обмовляє обвинуваченого або викладає події у спосіб, який повністю спростовується іншими доказами, судом не встановлено. Наявність у потерпілого процесуального інтересу як учасника кримінального провадження не є достатньою підставою для автоматичного відхилення його показань, тим більше за відсутності істотних суперечностей між його показаннями та іншими доказами.

З урахуванням викладеного суд визнає показання потерпілого ОСОБА_9 належним, допустимим та достовірним доказом, який покладається в основу вироку.

Судом були допитані свідки сторони обвинувачення ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 та ОСОБА_20 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що 30 вересня 2023 року близько 23 години вона разом із чоловіком ОСОБА_16 та потерпілим повернулися на таксі з весілля. Потерпілий підійшов до ОСОБА_11 , яка сиділа на лавці, тоді як вона разом із чоловіком забирали речі з автомобіля. У цей момент вона побачила, як ОСОБА_3 наносив потерпілому удари кулаками по голові. Разом з обвинуваченим перебував ще один чоловік. Свідок підбігла до них, стала між чоловіками та намагалася припинити конфлікт, однак обвинувачений штовхнув її та вдарив у плече. Після цього вона побачила, як ОСОБА_3 відірвав палицю від лавки та наніс нею удар потерпілому, внаслідок чого той упав на землю. Крім того, свідок повідомила, що після події обвинувачений погрожував їй, щоб вона не давала показання в суді.

Суд визнає показання ОСОБА_15 послідовними, конкретними та такими, що узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , а також з даними слідчого експерименту за її участю. Вказаний свідок не лише бачив початок конфлікту, а й безпосередньо втручався у нього, намагався припинити сутичку, тобто сприймав подію у безпосередній близькості та в динаміці.

Той факт, що свідок особисто втручалася у конфлікт, не знецінює її показань, оскільки навпаки пояснює, чому вона могла безпосередньо спостерігати важливі для справи обставини. Істотних суперечностей між її показаннями під час проведення слідчого експерименту на досудовому розслідуванні та в суді не встановлено. У зв`язку з цим суд визнає показання ОСОБА_15 достовірними та покладає їх в основу вироку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що повернулася з весілля брата до двору будинку, відійшла поговорити по телефону, після чого почула крики та шум. До неї підбігла її сестра ОСОБА_15 та повідомила, що потрібна допомога ОСОБА_21 , оскільки між ним та ОСОБА_3 виник конфлікт. Коли вона підійшла до місця події, побачила бійку між чоловіками. Намагаючись їх розборонити, вона підійшла до них, однак обвинувачений відштовхнув її, внаслідок чого вона впала. Також він відштовхнув її чоловіка, який також упав. Поки вона надавала допомогу чоловікові, який був без свідомості, вона побачила, як ОСОБА_3 відірвав палицю від лавки та вдарив нею ОСОБА_22 по голові.

Суд оцінює показання ОСОБА_17 як достовірні. Вони є послідовними, узгоджуються з показаннями інших свідків, а також підтверджуються даними слідчого експерименту за її участю. Вказані показання є важливими, оскільки свідок описує не лише сам факт нанесення удару дерев`яним фрагментом, а й обставини, що передували цьому, а саме триваючу агресивну поведінку обвинуваченого щодо осіб, які намагалися припинити конфлікт.

Підстав для сумніву у правдивості показань цього свідка судом не встановлено. Вона не перебуває у близьких стосунках ні з потерпілим, ні з обвинуваченим, а її показання узгоджуються з сукупністю інших доказів. Тому суд визнає їх достовірними та покладає в основу вироку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що до події не була знайома ні з потерпілим, ні з обвинуваченим. Після повернення 30 вересня 2023 року з весілля, де вона познайомилася з потерпілим ОСОБА_23 , ОСОБА_11 сиділа з останнім на лавці у дворі. До них підійшов ОСОБА_3 , який, за її словами, відразу поводився агресивно та вдарив потерпілого рукою. Після цього до місця події підбігли ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_16 , які намагалися припинити конфлікт. Згодом обвинувачений підійшов до сусідньої лавки, відірвав від неї палицю та наніс потерпілому удар по голові зверху вниз, унаслідок чого той впав на землю. Свідок зазначила, що в момент нанесення удару потерпілий стояв спиною до обвинуваченого.

Показання ОСОБА_11 є особливо значущими, оскільки вона перебувала безпосередньо біля потерпілого з самого початку конфлікту та спостерігала розвиток подій безперервно. Її показання узгоджуються з даними слідчого експерименту за її участю, у ході якого вона відтворила місце перебування учасників конфлікту, місце відламування дерев`яного елемента лавки та спосіб нанесення удару. Також її показання узгоджуються з характером тілесних ушкоджень потерпілого, установлених судово-медичною експертизою.

Суд не знаходить підстав не довіряти показанням ОСОБА_11 , оскільки вони є послідовними, конкретними, логічними та взаємно узгодженими з іншими доказами. З цих підстав суд визнає їх достовірними та покладає в основу вироку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що до події знала обвинуваченого та потерпілого лише візуально. Після дзвінка ОСОБА_15 вона разом із чоловіком вийшла у двір. Біля лавки перебували ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , а також ОСОБА_28 та ОСОБА_3 . Між потерпілим та обвинуваченим відбувалася сутичка. Вона бачила, як ОСОБА_29 відштовхнув ОСОБА_17 , а також ОСОБА_16 , які намагалися їх розборонити. Коли чоловік свідка намагався зупинити конфлікт, обвинувачений вдарив його в око. Після цього ОСОБА_3 відірвав палицю від лавки та наніс нею удар по голові ОСОБА_22 .

Суд оцінює показання ОСОБА_18 як достовірні. Вони узгоджуються з показаннями ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 та потерпілого. Той факт, що свідок не брала участі у початковій стадії конфлікту, а підійшла дещо пізніше, не зменшує значення її показань щодо подальших дій обвинуваченого, які є центральними для справи.

Крім того, суд враховує, що у матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_18 про відмову від участі у слідчому експерименті з мотивів побоювання за життя та здоров`я. Така відмова сама по собі не дискредитує її як свідка та не спростовує її показань в суді. Суд оцінює показання свідка за їх змістом, послідовністю та співвідношенням з іншими доказами, а не лише за фактом участі чи неучасті у певній слідчій дії. Отже, суд визнає показання ОСОБА_18 достовірними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що, коли він підійшов до місця події, побачив ОСОБА_15 та ОСОБА_17 на землі, як йому пояснили, їх відштовхнув ОСОБА_3 . Він намагався заспокоїти обвинуваченого та припинити конфлікт, однак той поводився агресивно та розмахував руками, зачепивши його по обличчю. Після цього ОСОБА_3 відірвав палицю від лавки та замахнувся нею, після чого ОСОБА_24 упав, однак самого моменту удару свідок не бачив.

Суд оцінює показання ОСОБА_19 як достовірні в тій частині, в якій вони безпосередньо стосуються сприйнятих ним обставин. Його показання не можуть підтверджувати саме момент нанесення удару палицею, оскільки свідок прямо вказав, що самого удару не бачив. Разом з тим його показання мають важливе значення для встановлення поведінки обвинуваченого безпосередньо перед нанесенням удару, а саме того, що ОСОБА_3 був агресивним, відламав палицю від лавки та замахнувся нею, після чого потерпілий упав.

Таким чином, показання ОСОБА_19 суд бере до уваги як такі, що частково підтверджують послідовність подій, але оцінює їх у межах того, що свідок реально бачив особисто.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що, прибувши до двору будинку, він почув шум та побачив, що на майданчику відбувається конфлікт. На лавці сидів потерпілий ОСОБА_24 , поруч перебувала ОСОБА_25 . Біля них знаходилися двоє чоловіків, серед яких був ОСОБА_3 . Між потерпілим та обвинуваченим відбувалася штовханина. Його дружина ОСОБА_26 одразу підбігла до них, а він пішов за нею, намагаючись припинити конфлікт. Коли зупинити сутичку не вдалося, ОСОБА_3 відштовхнув його дружину, внаслідок чого вона впала на землю. Він допоміг їй підвестися та відійшов, щоб викликати поліцію. Коли повернувся, потерпілий уже лежав на землі. Про те, що обвинувачений наніс удар палицею, свідок дізнався зі слів знайомих, однак не пам`ятає, від кого саме.

Суд оцінює показання ОСОБА_16 диференційовано. У частині, де свідок описує початкову фазу конфлікту, штовханину між потерпілим і обвинуваченим, втручання ОСОБА_15 та агресивні дії обвинуваченого щодо осіб, які намагалися припинити конфлікт, його показання є достовірними та узгоджуються з іншими доказами. Разом з тим у тій частині, де свідок повідомляє про удар палицею, його показання мають похідний характер, оскільки він не бачив самого удару, а дізнався про нього зі слів інших осіб. Тому у цій частині суд не покладає його показання в основу вироку як самостійний доказ факту нанесення удару, але враховує їх як такі, що не суперечать сукупності інших доказів.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що ввечері 30 вересня 2023 року після 22 години поверталася додому, у дворі почула крики, підійшла ближче та побачила бійку між ОСОБА_30 та невідомим їй чоловіком. За її словами, обвинувачений наносив удари у відповідь на удари іншого чоловіка. Вона бачила, як ОСОБА_31 відірвав палицю від лавки, після чого розмахував нею, коли до нього почали наближатися люди. При цьому моменту нанесення удару палицею вона не бачила, після чого залишила місце події.

Суд не відкидає показання ОСОБА_20 як такі, що автоматично є неправдивими. Разом з тим суд оцінює їх критично в тій частині, де вони подають дії обвинуваченого як реакцію на небезпеку з боку невизначеного кола осіб, оскільки вказаний свідок не бачив самого моменту завдання удару палицею, залишив місце події до завершення конфлікту, а її показання у цій частині є менш конкретними, ніж показання тих свідків, які бачили момент удару або послідовно спостерігали розвиток подій до самого завершення.

Крім того, показання ОСОБА_20 в частині механізму подальших дій обвинуваченого не спростовують показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які прямо вказують на те, що ОСОБА_3 після початкової сутички відламав дерев`яний фрагмент лавки та наніс ним удар потерпілому. Отже, суд бере показання ОСОБА_20 до уваги лише у тій частині, в якій вони підтверджують загальний конфліктний характер події та факт відламування обвинуваченим палиці від лавки, але не покладає їх в основу вироку в частині, де вони фактично виправдовують подальші дії обвинуваченого як оборонні.

Суд також звертає увагу на те, що у показаннях окремих свідків можуть мати місце певні розбіжності щодо передумов виникнення конфлікту, окремих висловлювань учасників події чи послідовності незначних деталей. Такі розбіжності є природними з огляду на раптовий характер події, емоційний стан її учасників та різне сприйняття обставин очевидцями.

Разом з тим зазначені розбіжності не стосуються ключових обставин події, а саме факту використання обвинуваченим дерев`яного фрагмента лавки та нанесення ним удару у голову потерпілому. У цій частині показання свідків є узгодженими між собою, а також підтверджуються іншими дослідженими доказами у справі, зокрема протоколами слідчих дій та висновком судово-медичної експертизи.

З огляду на викладене суд оцінює наявні розбіжності як такі, що стосуються другорядних обставин та не впливають на достовірність встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується також наступними дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, які були надані суду стороною обвинувачення, а саме:

- витягом з ЄРДР від 01.10.2023 відповідно до даних якого 30.09.2023 приблизно о 23:30 ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. А. Булаховського, 28-В, умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння ОСОБА_9 ;

- даними протоколу огляду місця події від 01.10.2023, який складений у присутності понятих відповідно до якого об`єктом огляду є дерев`яна лавочка, розташована навпроти будинку № 28-В по вул. Академіка Булаховського в м. Києві. На спинці вказаної лавочки з 7 брусків коричневого кольору відсутній один верхній брусок. При огляді прилеглої ділянки під балконом першого поверху лівіше від під`їзду № 2 будинку № 28-В виявлено дерев`яний брусок - палицю коричневого кольору на двох кінцях якої виявлено пошкодження у вигляді надлому, частинки дерев`яного покриття відсутні, вказаний брусок було вилучено (т. 1 а.п. 180-192);

- даними протоколу слідчого експерименту від 23.10.2023 проведеного за участю потерпілого ОСОБА_9 , з яких убачається, що останній відтворив обставини події, що мала місце 30 вересня 2023 року близько 23 години у дворі будинку № 28-В по вул. Академіка Булаховського у м. Києві. Під час слідчого експерименту потерпілий показав місце, де він перебував разом зі знайомою на лавці, місце розташування компанії осіб, серед яких знаходився ОСОБА_3 , а також місце виникнення конфлікту. Зі слів потерпілого, між ним та обвинуваченим виникла словесна суперечка, після чого ОСОБА_3 підійшов до нього та наніс кілька ударів кулаками по голові, внаслідок чого між ними виникла бійка. Надалі, як показав потерпілий під час проведення слідчого експерименту, ОСОБА_3 підійшов до лавки, відламав від неї дерев`яну палицю, після чого наблизився до потерпілого та наніс йому удар цією палицею по голові зверху вниз. Потерпілий під час експерименту продемонстрував розташування учасників конфлікту, напрямок руху обвинуваченого та спосіб нанесення удару, після якого він втратив рівновагу та впав на землю. Результати слідчого експерименту зафіксовані у відповідному протоколі, до якого додано схеми та графічні зображення, що відображають розташування учасників події та механізм нанесення удару. Суд враховує, що показання потерпілого, відтворені під час слідчого експерименту, узгоджуються з показаннями свідків, які були допитані у судовому засіданні, зокрема щодо того, що ОСОБА_3 відірвав від лавки палицю та наніс нею удар потерпілому по голові. Крім того, зазначені обставини узгоджуються з характером та локалізацією тілесних ушкоджень потерпілого, встановлених висновком судово-медичної експертизи. З огляду на викладене, суд визнає протокол слідчого експерименту належним та допустимим доказом, який у сукупності з іншими доказами підтверджує обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення;

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2023, що складений у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнала під № 2 ОСОБА_3 як чоловіка, який наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 227-229);

- даними протоколу слідчого експерименту від 02.10.2023 проведеного за участю свідка ОСОБА_11 з яких убачається, що остання відтворила обставини події, що мала місце 30 вересня 2023 року у дворі будинку по вул. Академіка Булаховського у м. Києві. Під час проведення слідчого експерименту свідок пояснила, що після святкування весілля вона разом з іншими гостями повернулася на таксі до вказаного будинку. Разом з нею приїхали ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_32 та ОСОБА_24 . Після прибуття ОСОБА_24 підійшов до свідка ОСОБА_11 , і вони разом сіли на лавку у дворі будинку та спілкувалися. Через деякий час до них підійшли двоє чоловіків, один з яких був одягнений у червону куртку, а інший - у сіру куртку та темні штани. Зазначені особи поводилися агресивно та почали конфліктувати з ОСОБА_23 . За словами свідка, чоловік у червоній куртці наблизився до ОСОБА_22 та наніс йому удар кулаком правої руки в голову, внаслідок чого між ними виникла бійка. У цей момент до місця події підбігли ОСОБА_26 , ОСОБА_32 та ОСОБА_27 , які намагалися припинити конфлікт та відтягнути чоловіка у червоній куртці. Під час слідчого експерименту свідок показала, що чоловік у червоній куртці відійшов у бік лавки, відламав від неї дерев`яну дошку (фрагмент лавки) та, тримаючи її в руках, повернувся до ОСОБА_22 . Свідок продемонструвала, що вказаний чоловік підійшов до потерпілого, тримаючи дерев`яну дошку двома руками, та наніс нею один удар у голову зверху вниз. Після нанесення удару ОСОБА_24 впав на землю. Під час проведення слідчого експерименту свідок показала місце розташування учасників конфлікту, напрямок руху чоловіка у червоній куртці, місце відламування дошки від лавки та спосіб нанесення удару. Свідок також пояснила, що удар було нанесено дерев`яним фрагментом лавки у верхню частину голови потерпілого, при цьому удар був спрямований зверху вниз. Після відтворення обставин події ОСОБА_11 підтвердила правильність відтворення механізму конфлікту та нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Результати слідчого експерименту зафіксовані у відповідному протоколі, до якого долучено схеми та графічні зображення, що відображають розташування учасників події та механізм нанесення удару. Суд враховує, що показання свідка, відтворені під час слідчого експерименту, узгоджуються з показаннями потерпілого та інших свідків, дослідженими у судовому засіданні, а також характером та локалізацією тілесних ушкоджень, встановлених висновком судово-медичної експертизи. З огляду на викладене суд визнає протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 належним та допустимим доказом, який у сукупності з іншими доказами підтверджує обставини спричинення потерпілому тілесних ушкоджень (т. 1 а.п. 230-235);

- даними протоколу слідчого експерименту від 03.11.2023 проведеного за участю свідка ОСОБА_33 з яких убачається, що остання відтворила обставини події, що мала місце 30 вересня 2023 року у дворі будинку по вул. Академіка Булаховського у м. Києві. Під час проведення слідчого експерименту остання відтворила обстановку та обставини події, показала місця перебування учасників конфлікту, їх переміщення, а також продемонструвала послідовність розвитку подій. Зокрема, свідок показала місце, де перебував ОСОБА_24 , а також місце розташування лавки у дворі будинку, біля якої виник конфлікт. За словами свідка, між ОСОБА_23 та іншими особами виникла словесна суперечка, яка переросла у бійку. Під час відтворення обставин події свідок показала, що один з учасників конфлікту, одягнений у червону куртку, підійшов до ОСОБА_22 та наніс йому удар кулаком у ділянку голови, після чого між ними продовжився конфлікт. Крім того, свідок показала, що зазначена особа підійшла до лавки, відламала від неї дерев`яний елемент, після чого, тримаючи його в руках, повернулась до потерпілого. Під час слідчого експерименту свідок продемонструвала, що цією дерев`яною частиною лавки було нанесено удар у напрямку голови ОСОБА_22 , внаслідок чого останній впав на землю. Хід та результати слідчого експерименту фіксувались за допомогою відеокамери Panasonic Full HD, що зазначено у протоколі слідчої дії. Отримані під час слідчого експерименту відомості зафіксовані у протоколі та на відеозаписі, який долучено до матеріалів кримінального провадження та переглянуто під час судового розгляду (т. 1 а.п. 236-243);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2023, що складений у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_34 впізнала під № 3 ОСОБА_3 як чоловіка, який 30.09.2023, перебуваючи у дворі будинку по АДРЕСА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 242-244);

- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2023, що складений у присутності понятих, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 впізнала під № 3 ОСОБА_3 як чоловіка, який 30.09.2023, перебуваючи у дворі будинку по АДРЕСА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 245-247);

- даними протоколу слідчого експерименту від 02.10.2023 проведеного за участю свідка ОСОБА_15 з яких убачається, що остання відтворила обставини події, що мала місце 30 вересня 2023 року у дворі будинків АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 , тобто у місці, де відбувались події. Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_15 відтворила обстановку та обставини події, показала місця перебування учасників конфлікту, їх переміщення, а також продемонструвала послідовність розвитку подій. Зокрема, свідок показала місце, де знаходився потерпілий ОСОБА_24 , а також місце розташування лавки біля будинку, біля якої виник конфлікт між учасниками події. За словами свідка, між ОСОБА_23 та іншими особами виникла словесна суперечка, яка у подальшому переросла у фізичний конфлікт. Під час відтворення обставин події свідок продемонструвала, що один з учасників конфлікту, одягнений у червону куртку, підійшов до потерпілого та наніс йому удар кулаком у ділянку голови, після чого конфлікт продовжився. Крім того, свідок показала, що зазначена особа підійшла до лавки, відламала від неї дерев`яний елемент, після чого, тримаючи його у руках, повернулась до потерпілого. Під час слідчого експерименту свідок продемонструвала, що вказаною дерев`яною частиною лавки було нанесено удар у напрямку голови ОСОБА_22 , внаслідок чого останній впав на землю. Хід та результати слідчого експерименту були зафіксовані за допомогою відеокамери Panasonic Full HD, що зазначено у протоколі слідчої дії. Отримані під час проведення слідчого експерименту відомості зафіксовані у протоколі та на відеозаписі, який долучено до матеріалів кримінального провадження та переглянуто під час судового розгляду (т. 2 а.п. 1-6).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, свідку ОСОБА_18 пропонувалось взяти участь у проведенні слідчого експерименту з метою перевірки та уточнення її показань щодо обставин події. Разом з тим із письмової заяви ОСОБА_18 убачається, що вона відмовилась від участі у проведенні слідчого експерименту, посилаючись на можливу загрозу для її життя та здоров`я. Зазначена заява долучена до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.п. 7). При цьому, відмова свідка ОСОБА_18 від участі у слідчому експерименті не спростовує інших досліджених судом доказів.

Як убачається з даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2023, що складений у присутності понятих, свідок ОСОБА_18 впізнала під № 2 ОСОБА_3 як чоловіка, який 30.09.2023, перебуваючи у дворі будинку по АДРЕСА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 8-10).

Як убачається з даних протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.10.2023, що складений у присутності понятих, свідок ОСОБА_19 впізнав під № 2 ОСОБА_3 як чоловіка, який 30.09.2023, перебуваючи у дворі будинку по АДРЕСА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_9 (т. 2 а.п. 11-13).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що свідку ОСОБА_19 пропонувалось взяти участь у проведенні слідчого експерименту з метою перевірки та уточнення його показань. Разом з тим, відповідно до письмової заяви ОСОБА_19 убачається, що останній відмовився від участі у проведенні слідчого експерименту, посилаючись на те, що не вбачає необхідності у проведенні цієї слідчої дії та висловлює побоювання за своє життя та здоров`я. Зазначена заява долучена до матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.п. 14). Відмова свідка ОСОБА_19 від участі у слідчому експерименті сама по собі не спростовує та не ставить під сумнів інші досліджені судом докази у справі.

Як убачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 18.10.2023 слідчим, за участю понятих та свідка ОСОБА_20 проведено слідчий експеримент у дворі між житловими будинками АДРЕСА_5 та № 28-Г по вул. Академіка Булаховського в м. Києві, де відбувалася подія 30.09.2023 року. Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_35 пояснила, що 30 вересня 2023 року близько 23 год. 20 хв. вона поверталася з роботи, а саме з магазину «Сільпо», та зайшла у двір будинку АДРЕСА_3 . За її словами, біля лавочки у сквері у дворі зазначеного будинку перебувала компанія людей чисельністю приблизно 8-10 осіб, серед яких було дві жінки. Свідок пояснила, що вирішила підійти до цієї компанії, оскільки звідти було чути гучний шум. Підійшовши ближче, вона побачила знайомих їй осіб - ОСОБА_36 та ОСОБА_37 . Свідок зазначила, що поцікавилася у них, що сталося, однак чіткої відповіді ніхто не надав. За словами свідка, жінки з компанії почали голосно викрикувати. У подальшому, як пояснила свідок, один із чоловіків із цієї компанії наніс ОСОБА_38 удар кулаком правої руки в область обличчя. Свідок зазначила, що не може пригадати, хто саме завдав цей удар, однак пам`ятає, що цей чоловік був плотної тілобудови. Після цього, за словами свідка, ОСОБА_39 відійшов на декілька кроків назад. Свідок пояснила, що до нього почали наближатися двоє чоловіків з компанії. У подальшому, як зазначила свідок, інші особи почали заспокоювати присутніх. Свідок також пояснила, що після цього ОСОБА_39 підійшов до лавки та відірвав від неї дерев`яний елемент. За словами свідка, після цього він почав розмахувати цим предметом та кричати «не підходь». При цьому, за її словами, особи, які перебували навколо нього, будь-яких предметів у руках не мали. Свідок також пояснила, що після цього вона відволіклася на розмову з двома жінками з цієї компанії. У зв`язку з цим вона не бачила подальшого розвитку подій. Зокрема свідок зазначила, що не бачила, щоб хтось лежав на землі, а також не бачила, куди подівся дерев`яний елемент лавки. Після цього, за словами свідка, вона присіла на лавку, покурила та пішла додому. Хід та результати слідчого експерименту зафіксовано у протоколі, який підписано слідчим, понятими та свідком та зафіксовані у протоколі та на відеозаписі, який долучено до матеріалів кримінального провадження та переглянуто під час судового розгляду (т. 2 а.п. 15-20).

Оцінюючи протокол слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_20 , суд виходить з такого. Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_20 у тій частині, в якій вони можуть свідчити про подальший розвиток конфлікту, оскільки зі змісту протоколу слідчого експерименту вбачається, що після того, як ОСОБА_3 відірвав від лавки дерев`яний елемент та почав розмахувати ним, свідок відволіклася на розмову з іншими особами та не спостерігала подальших подій. Водночас суд враховує показання свідка ОСОБА_20 у частині, що передувала цьому, а саме щодо обставин виникнення конфлікту, кількості осіб, які перебували на місці події, а також факту нанесення ОСОБА_3 удару одним із чоловіків із зазначеної компанії. У цій частині її показання є послідовними, узгоджуються між собою та не суперечать іншим дослідженим у судовому засіданні доказам. Разом з тим, з огляду на те, що свідок не спостерігала подальшого розвитку подій, її показання не можуть бути використані судом для встановлення обставин безпосереднього спричинення тілесних ушкоджень потерпілому.

Як убачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 18.10.2023 слідчим, за участю понятих та свідка ОСОБА_40 проведено слідчий експеримент у дворі між будинками № 28-В та № 28-Г по вул. Академіка Булаховського в м. Києві. Під час проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_41 пояснила, що 30 вересня 2023 року близько 23 години вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 поверталася з магазину «Сільпо». Після цього вони зайшли у двір між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 . За словами свідка, вони присіли на лавочку, розташовану навпроти під`їзду будинку АДРЕСА_3 . До них підійшов брат її чоловіка - ОСОБА_42 . Через деякий час ОСОБА_3 зробив зауваження компанії людей, яка відпочивала на сусідній лавці. Свідок зазначила, що ця компанія складалася приблизно з 8-10 осіб. Після цього між ОСОБА_3 та одним із чоловіків у світлому одязі виникла суперечка. За словами свідка, чоловік у світлому одязі разом з двома іншими чоловіками почав рухатися у бік ОСОБА_3 . Коли відстань між ними скоротилася до відстані витягнутої руки, чоловік у світлому одязі наніс ОСОБА_3 удар у голову. Після цього двоє інших чоловіків почали наносити удари по тулубу та голові ОСОБА_3 . Свідок зазначила, що удари наносилися трьома особами. У подальшому, за словами свідка, чоловік у світлому одязі розбив пляшку горілки біля урни та з уламком пляшки підбіг до ОСОБА_3 та наніс йому удар у спину. Свідок також зазначила, що пізніше вона побачила, як її чоловік відмахувався палицею біля лавки. Після цього, за її словами, він викинув цю палицю та вони пішли додому. Хід та результати слідчого експерименту зафіксовано у протоколі, який підписано слідчим, понятими та свідком та зафіксовані у протоколі та на відеозаписі, який долучено до матеріалів кримінального провадження та переглянуто під час судового розгляду (т. 2 а.п. 21-26).

Суд бере до уваги, що ОСОБА_41 перебуває у фактичних сімейних відносинах із ОСОБА_3 , а тому її показання мають оцінюватися з урахуванням можливого особистого інтересу у результаті розгляду справи. Сам по собі факт близьких стосунків не виключає можливості надання правдивих показань, однак вимагає особливо ретельного співставлення цих показань з іншими доказами. Зміст показань ОСОБА_40 підтверджує лише загальний конфліктний характер події та наявність бійки між кількома особами, однак не спростовує показань тих свідків, які детально описали подальші дії обвинуваченого після початкової сутички. Більше того, сама ОСОБА_41 вказувала, що через кількість присутніх осіб не могла детально спостерігати дії кожного з учасників, тобто її можливість безпосереднього сприйняття всіх суттєвих обставин була обмеженою. За таких обставин суд оцінює показання ОСОБА_40 критично в тій частині, в якій вони можуть тлумачитися на користь версії обвинуваченого про виключно оборонний характер його подальших дій, і не покладає їх в основу вироку в цій частині.

Як убачається з протоколу проведення слідчого експерименту від 27.10.2023 слідчим, за участю підозрюваного ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 проведено слідчий експеримент у дворі будинків № 27-В та № 27-Г по вул. Булаховського в м. Києві. У ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 пояснив шо 30.09.2023 близько 23 години 10 хвилин він зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_43 поверталися з магазину та присіли на одну з лавочок, через 10-15 хвилин до них підійшов його брат ОСОБА_44 . При цьому на лавочці, яка знаходиться навпроти знаходилася компанія чоловіків та жінок, при цьому точну кількість він зазначити не може, приблизно 8-12 осіб, які включили гучно музику і він зробив їм зауваження та попросив зробити музику тихіше, на що компанія відреагувала та зробила музику тихіше, але вказана компанія через 5 хвилин знов почала себе гучно поводити і він зробив вдруге зауваження, на що почув у відповідь нецензурну лайку у відповідь та погрози заподіяння тілесних ушкоджень у свою адресу. Після цього з сусідньої лавочки піднялись три чоловіки, один з них був у кофті світлого кольору та рухався попереду, два інших були у темному одязі та рухались трошки позаду першого. Після того як зазначені чоловіки подолали половину шляху між лавочками він піднявся з лавочки та почав рух у їх напрямку. Коли він перебував на відстані витягнутої руки від чоловіка у світлій кофті, позаду нього на відстані приблизно метру стали двоє зазначені два чоловіки в одязі темного кольору. Після цього чоловік у світлій кофті наніс йому один удар в область лівої частини обличчя та один удар в область тулуба (з правого боку область ребер). Після цього до нього підбігли чоловіки у темному одязі та почали наносити йому удари від яких він почав закриватися та відходити дещо назад та в подальшому праворуч на декілька кроків, удари йому наносили близько 2 хв., він ударів не наносив. Після чого він відійшов до лавки, яка знаходилась дещо праворуч від лавки на якій він сидів, та до нього підійшли ще двоє-троє чоловіків та жінок, які були одягнені в темний колір, та почали до нього стрибати та наносити удари. Коли все це відбувалось він відчув колючий удар в область лопаток з лівої сторони, після чого він обернувся та побачив чоловіка в світлій кофті, який стояв від ОСОБА_3 на відстані метра та тримав у руці уламок пляшки. Після цього, ОСОБА_45 зазначив, що він побіг до лавки та вирвав руками з неї брусок зі сторони сидіння, та відтворив, як він саме хаотично махав бруском, після чого його викинув. Хід та результати слідчого експерименту зафіксовано у протоколі, який підписано слідчим, підозрюваним, його захисником та зафіксовані у протоколі та на відеозаписі, який долучено до матеріалів кримінального провадження та переглянуто під час судового розгляду (т. 2 а.п. 39-44).

Щодо слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 суд враховує, що обвинувачений відтворював версію про хаотичне розмахування бруском. Однак така версія не спростовує сукупність інших доказів, які свідчать про конкретне завдання удару потерпілому саме дерев`яним фрагментом лавки.

Як убачається з висновку судово-медичної експертизи № 042/1-428-2023 від 07.11.2023, проведеної щодо ОСОБА_3 , під час судово-медичного обстеження та вивчення медичної документації на його ім`я встановлено наявність тілесних ушкоджень у вигляді подряпин на задній поверхні грудної клітки в проекції середньо-грудного відділу хребта. Відповідно до висновку експерта, характер, морфологія та локалізація зазначених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися внаслідок дії гострого предмета (предметів), при цьому не виключається можливість їх утворення уламками скла. Указані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень(т. 2 а.п. 54-60).

Суд визнає цей висновок належним, допустимим та достовірним доказом у частині встановлення самого факту наявності у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Разом з тим із цього висновку не вбачається, ким саме та за яких конкретно обставин такі ушкодження були спричинені. Досліджені у судовому засіданні докази не дають можливості достеменно встановити, що зазначені ушкодження спричинені саме діями потерпілого ОСОБА_9 . З урахуванням того, що конфлікт відбувався за участю декількох осіб, мав хаотичний характер, супроводжувався штовханиною, втручанням інших осіб та загальною динамічною зміною обстановки, сама лише наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень та їх локалізація не дає підстав для висновку про те, що на момент подальшого застосування ним дерев`яного фрагмента лавки щодо потерпілого мало місце реальне і триваюче суспільно небезпечне посягання саме з боку ОСОБА_9 . Таким чином, суд враховує факт наявності тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 як обставину, що підтверджує загальний конфліктний характер події, однак не визнає цю обставину такою, що спростовує версію сторони обвинувачення або сама по собі підтверджує перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони. Разом з тим із досліджених судом доказів убачається, що після початкової сутички обвинувачений відійшов до лавки, відламав від неї дерев`яний фрагмент та повернувся до потерпілого. Таким чином між первинною штовханиною та подальшими діями обвинуваченого виникла нова фаза конфлікту, під час якої безпосереднього суспільно небезпечного посягання на нього вже не було. За таких обставин застосування обвинуваченим дерев`яного предмета та нанесення ним удару у голову потерпілого не може розцінюватися як дії у стані необхідної оборони.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №042-1847-2023, складеного експертом ОСОБА_46 , на підставі наданої медичної документації встановлено, що під час звернення потерпілого ОСОБА_9 за медичною допомогою 30.09.2023 о 23:32 у нього були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забою головного мозку важкого ступеня з формуванням епідуральної гематоми над правою лобно-скронево-тім`яною часткою, двостороннього субарахноїдального крововиливу, зміщення серединних структур мозку вліво, перелому правої скроневої та тім`яної кісток, а також гематоми м`яких тканин правої лобно-скроневої ділянки. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, у зв`язку з чим класифікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Згідно з висновком експерта характер та морфологія виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися внаслідок однієї травматичної дії тупим предметом, що узгоджується з обставинами, на які вказував потерпілий під час слідчого експерименту, а також із показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_15 . При цьому експертом зазначено, що виключається можливість утворення зазначених тілесних ушкоджень у результаті падіння потерпілого з вертикального або близького до вертикального положення тіла на поверхню. Таким чином, наведений висновок експерта підтверджує характер і механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілого та узгоджується з іншими дослідженими судом доказами (т. 2 а.п. 61-69).

Суд визнає даний висновок експертизи належним, допустимим та достовірним доказом, оскільки він виконаний уповноваженим експертом у встановленому законом порядку, є обґрунтованим, логічним та узгоджується з показаннями потерпілого і свідків щодо характеру удару та місця його нанесення. Локалізація та тяжкість ушкоджень відповідають механізму завдання сильного удару твердим предметом у голову, про що послідовно повідомляли потерпілий, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а також що частково підтверджується показаннями ОСОБА_19 в частині того, що він бачив, як ОСОБА_3 відламав палицю від лавки, замахнувся нею, після чого потерпілий упав. Вказаний висновок експерта узгоджується з показаннями потерпілого та свідків щодо того, що удар був нанесений дерев`яним предметом зверху вниз у ділянку голови. Характер та локалізація ушкоджень свідчать про значну силу травматичної дії.

Згідно з протоколом огляду від 17.11.2023, складеним слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_47 , було оглянуто компакт-диск формату DVD-R, наданий управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у м. Києві, який містить аудіозаписи звернень громадян, що надійшли на спеціальну лінію «102» 30.09.2023 року з різних мобільних номерів телефонів. Згідно із зазначеним протоколом під час огляду встановлено, що на компакт-диску міститься 13 аудіофайлів, які відтворені за допомогою програми для відтворення аудіозаписів, після чого слідчим складено стенограми розмов між операторами спеціальної лінії «102» та абонентами. З аналізу змісту зазначених аудіозаписів суд встановив, що різні абоненти, які перебували поблизу місця події, повідомляли операторів поліції про конфлікт між кількома особами, що відбувався у дворі будинку по вулиці Академіка Булаховського у місті Києві, та супроводжувався криками, бійкою між чоловіками та агресивною поведінкою окремих учасників конфлікту. Зокрема, у зверненнях громадян повідомлялось про те, що у дворі перебуває значна кількість людей, між якими виникла бійка, при цьому абоненти повідомляли, що учасники конфлікту: голосно кричать; б`ються між собою; розмахують предметом, схожим на палицю. При цьому в одному з аудіозаписів абонент прямо повідомляє оператору поліції, що чоловік взяв палицю та вдарив нею іншого чоловіка, після чого останній лежить без свідомості. Крім того, у зверненнях на лінію екстреної медичної допомоги «103» зазначено, що потерпілий ОСОБА_9 був доставлений до медичного закладу з травмою голови, отриманою внаслідок удару предметом, схожим на палицю. Зокрема, з аудіозаписів звернень медичних працівників вбачається, що потерпілому встановлено попередній діагноз: закрита черепно-мозкова травма; струс головного мозку; забій м`яких тканин голови, що узгоджується з даними судово-медичної експертизи, дослідженої судом (т. 2 а.п. 95-109).

Суд звертає увагу на те, що зазначені звернення здійснювалися різними особами, які не перебувають між собою у будь-яких відносинах та повідомляли інформацію оператору поліції безпосередньо під час розвитку подій, тобто ще до прибуття правоохоронних органів на місце події. У зв`язку з цим такі повідомлення мають характер спонтанних повідомлень очевидців, які фіксують обстановку та перебіг подій у момент їх виникнення, а тому мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Аналіз змісту зазначених аудіозаписів свідчить про те, що різні абоненти, незалежно один від одного, повідомляли схожі обставини події, а саме: наявність конфлікту між кількома особами; бійку між чоловіками; використання предмета, схожого на палицю; наявність особи, яка після удару втратила свідомість.

Зазначені обставини узгоджуються з: показаннями потерпілого ОСОБА_9 ; показаннями свідків, які безпосередньо спостерігали подію; протоколом огляду місця події, під час якого було виявлено та вилучено дерев`яний брусок, відламаний від лавки; висновком судово-медичної експертизи щодо характеру тілесних ушкоджень потерпілого.

Таким чином, суд приходить до висновку, що протокол огляду аудіозаписів звернень на лінію «102» та «103» є належним, допустимим та достовірним доказом, який підтверджує обставини конфлікту, що відбувався у дворі будинку по вул. Академіка Булаховського у місті Києві 30 вересня 2023 року, та узгоджується з іншими дослідженими судом доказами. Разом з тим суд зазначає, що вказані аудіозаписи не містять відомостей щодо особи, яка безпосередньо нанесла потерпілому удар, однак вони підтверджують механізм події, характер конфлікту та факт нанесення удару предметом, схожим на палицю, після чого потерпілий втратив свідомість.

Судом досліджено лист КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва», картку виклику швидкої медичної допомоги, карту виїзду бригади екстреної медичної допомоги та протокол огляду аудіозапису виклику екстреної медичної допомоги від 01.10.2023. Згідно з зазначеними документами встановлено, що 01 жовтня 2023 року о 15 годині 40 хвилин до служби екстреної медичної допомоги надійшов виклик за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 27. У картці виклику швидкої медичної допомоги зазначено, що скарги пацієнта полягали у наявності ран грудної клітки, при цьому у коментарі вказано, що, за словами особи, напередодні його було порізано склом. Відповідно до протоколу огляду аудіозапису звернення на спеціальну лінію «103» встановлено, що під час телефонної розмови абонент повідомив оператору, що напередодні його було поранено розбитою скляною пляшкою, у зв`язку з чим він бажає зафіксувати тілесні ушкодження. Під час зазначеної розмови оператор служби екстреної медичної допомоги повідомив абонента, що фіксація побоїв не належить до компетенції служби екстреної медичної допомоги, та роз`яснив, що для цього необхідно звернутися до правоохоронних органів з подальшим направленням на судово-медичну експертизу (т. 2 а.п. 110-115).

Зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачений звернувся за медичною допомогою наступного дня після події, при цьому характер звернення фактично був пов`язаний із бажанням зафіксувати тілесні ушкодження. Разом з тим з досліджених судом доказів не встановлено, що тілесні ушкодження, які міг отримати ОСОБА_3 , були спричинені саме потерпілим ОСОБА_9 , оскільки під час конфлікту на місці події перебувала значна кількість осіб, між якими відбувалася бійка.

У зв`язку з цим суд не може дійти беззаперечного висновку щодо походження зазначених ушкоджень.

Водночас сам по собі факт отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень не спростовує встановлених судом обставин нанесення ним удару потерпілому дерев`яним предметом по голові, що підтверджується сукупністю інших досліджених доказів, зокрема показаннями свідків, відеозаписами події та висновком судово-медичної експертизи.

Згідно листа КНП «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 09.10.2023 № 2789/Б, наданого у відповідь на запит органу досудового розслідування, встановлено, що 30 вересня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, буд. 28-Г, у базі даних ПАК «ОДС ЕМД» зареєстровано три виклики екстреної медичної допомоги, а саме: № 081762 о 23 год. 31 хв. з приводу «травма кримінальна», № 081769 о 23 год. 36 хв. з приводу «травма кримінальна», та № 081770 о 23 год. 37 хв. з приводу «непритомність/порушення свідомості». Зазначені виклики здійснювалися як безпосередньо заявником, так і через оператора чергової частини ГУНП у м. Києві. За результатами реагування на вказані повідомлення бригади екстреної медичної допомоги здійснили виїзди за зазначеною адресою, зокрема до гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . До листа додано копії карт виїзду бригади швидкої медичної допомоги (форма № 110/о) від 30.09.2023 року, які були оглянуті судом у судовому засіданні. Зі змісту зазначених карт вбачається, що медичними працівниками під час огляду потерпілого зафіксовано тілесні ушкодження травматичного характеру, зокрема травму голови та забій м`яких тканин, у зв`язку з чим потерпілому було надано відповідну медичну допомогу. Крім того, судом досліджено протокол огляду від 01 листопада 2023 року, складений слідчим Святошинського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_47 , відповідно до якого було оглянуто флеш-накопичувач, наданий КНП «Центр ЕМД та МК», що містив аудіозаписи телефонних звернень на спеціальну лінію «103» від 30.09.2023 року. Згідно з протоколом огляду, під час відтворення аудіозаписів встановлено, що абоненти повідомляли оператору служби екстреної медичної допомоги про бійку за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 28-Г, зазначаючи про наявність потерпілої особи, яка отримала тілесні ушкодження та потребує медичної допомоги. Вказані письмові докази узгоджуються між собою, підтверджують факт виникнення події за зазначеною адресою та часом, а також факт звернення за екстреною медичною допомогою у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень (т. 2 а.п. 116-123).

Згідно з протоколом огляду відеозапису від 20.10.2023, складеним слідчим СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві, оглянуто диск формату DVD-R, на якому міститься відеофайл «Video 2023-10-01.mp4» із записом з камери відеоспостереження, встановленої на балконі квартири АДРЕСА_7 та спрямованої на внутрішній двір і парковку між будинками №28-В та №28-Г. Із відеозапису вбачається, що 30.09.2023 у період приблизно з 23:29:17 до 23:30:18 у дворі будинку чоловік, одягнений у футболку червоного кольору та штани чорного кольору, підійшов до лавки, після чого руками вирвав її дерев`яний елемент (брусок), який тримав у руках. Надалі зазначений чоловік, тримаючи цей брусок, рухався у напрямку інших осіб, при цьому на відеозаписі зафіксовано замах вказаним предметом у їх бік, після чого поблизу лавки на землі видно особу, навколо якої перебувають інші люди, при цьому чути крики різних осіб. Після цього чоловік разом з іншою особою залишив місце події у напрямку будинку (т. 2 а.п. 124-147).

Суд оцінює зазначений протокол огляду відеозапису як належний та допустимий доказ у даному кримінальному провадженні, оскільки він складений уповноваженою службовою особою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, містить детальний опис оглянутого носія інформації та відображених на ньому подій, а сам відеозапис долучений до матеріалів кримінального провадження на оптичному носії. Зафіксовані на відеозаписі обставини узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами у справі, зокрема щодо місця події, часу її вчинення та характеру дій особи, яка вирвала дерев`яний елемент лавки та надалі використовувала його під час конфлікту з іншими особами. Підстав не довіряти зазначеному доказу або сумніватися у його достовірності судом не встановлено.

Сторона захисту звертала увагу на те, що відеозапис з камери спостереження не відображає повного початку конфлікту між учасниками події. Суд враховує зазначені доводи сторони захисту, однак сам по собі факт відсутності на відеозаписі початкової стадії конфлікту не свідчить про недопустимість такого доказу або сумнів у його достовірності, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону жоден доказ не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі. При цьому відеозапис є лише одним із доказів у даному кримінальному провадженні. Зміст відеозапису узгоджується з показаннями потерпілого та свідків у частині обставин перебування учасників події на місці конфлікту, характеру дій обвинуваченого під час конфлікту та подальшого розвитку подій і не суперечить обставинам, встановленим під час проведення слідчих дій. Таким чином, неповнота відеозапису щодо початкової стадії конфлікту сама по собі не спростовує встановлених судом обставин кримінального правопорушення та не впливає на оцінку доказів у їх сукупності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 показала, що обвинувачений ОСОБА_45 є її цивільним чоловіком, з потерпілим до події вона знайома не була. 30.09.2023 року близько 23 год. вона разом з ОСОБА_48 , повертаючись з магазину, присіли на лавку у дворі будинку за адресою: м. Київ, вул. Академіка Булаховського, 28Г. Поруч на іншій лавці перебувала компанія чоловіків та жінок, які вживали спиртні напої, голосно слухали музику та висловлювались нецензурною лексикою.

За словами свідка, ОСОБА_45 зробив зазначеним особам зауваження, на що вони почали агресивно реагувати, після чого декілька чоловіків з цієї компанії почали рухатися у його бік. У подальшому між ними виникла бійка. Свідок повідомила, що в цей час один із чоловіків наніс ОСОБА_49 удар, після чого той відійшов до лавки, відламав від неї дерев`яну палицю та почав розмахувати нею, щоб до нього не підходили. При цьому свідок зазначила, що момент нанесення будь-якого удару палицею вона не бачила. При цьому свідок підтвердила обставину використання обвинуваченим дерев`яного фрагмента лавки під час конфлікту, що узгоджується з іншими доказами у справі.

Суд оцінює показання свідка ОСОБА_40 з урахуванням того, що вона перебуває у близьких стосунках з обвинуваченим, у зв`язку з чим у цій частині вони підлягають критичній оцінці. Разом з тим її показання у частині обставин виникнення конфлікту, присутності компанії осіб у дворі будинку та використання обвинуваченим дерев`яного фрагмента лавки узгоджуються з показаннями інших свідків, потерпілого та дослідженим судом відеозаписом. Та обставина, що свідок не бачила безпосереднього моменту нанесення удару, сама по собі не спростовує встановлених судом обставин події, що зумовлено динамічним характером конфлікту та значною кількістю осіб, які перебували на місці події.

За таких обставин суд бере до уваги показання зазначеного свідка лише в частині, що не суперечить іншим дослідженим доказам у справі.

Оцінюючи досліджені докази кожен окремо та у їх сукупності і взаємозв`язку, суд виходить з того, що показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , у певній частині ОСОБА_19 , а також дані протоколу огляду місця події, протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, слідчих експериментів і висновку судово-медичної експертизи щодо потерпілого утворюють послідовну, внутрішньо узгоджену та логічну систему доказів.

Ця сукупність доказів свідчить про таку послідовність подій: після виникнення словесного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ситуація переросла у фізичне протистояння, до якого втручалися інші особи, намагаючись його припинити; однак надалі ОСОБА_3 не припинив своїх дій, а, навпаки, відійшов до лавки, відламав від неї дерев`яний фрагмент, наблизився з ним до потерпілого та наніс удар цим предметом у ділянку голови, після чого потерпілий упав та втратив свідомість.

Зазначена послідовність подій підтверджується сукупністю взаємно узгоджених доказів, отриманих з різних джерел доказування: показаннями потерпілого, показаннями свідків, результатами слідчих експериментів, протоколами слідчих дій та висновками судово-медичної експертизи. Ці докази узгоджуються між собою щодо ключових обставин події та не містять істотних суперечностей.

Суд окремо перевірив доводи сторони захисту, а також пояснення самого ОСОБА_3 про те, що його дії з дерев`яним фрагментом лавки були нібито хаотичними, не спрямованими на конкретну особу, продиктованими страхом або бажанням лише відвернути наближення інших осіб.

Однак такі доводи не знаходять свого підтвердження у сукупності досліджених доказів.

Як показали потерпілий та свідки, після початкової фази конфлікту і втручання інших осіб ОСОБА_3 не залишив місце події, не припинив конфлікт, не обмежився уникненням подальшого контакту, а вчинив окрему активну дію - підійшов до лавки, відламав від неї дерев`яний фрагмент, тобто фактично озброївся предметом, придатним для завдання удару.

Таким чином, обвинувачений не лише продовжив конфлікт, а свідомо створив для себе перевагу шляхом використання предмета, придатного для завдання удару.

З показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , після цього ОСОБА_3 не лише тримав у руках зазначений предмет, а саме використав його для нанесення удару в голову потерпілому. Це виключає тлумачення його подальших дій як суто хаотичних, безадресних чи випадкових.

Суд також враховує, що на момент, коли обвинувачений підійшов до лавки та відламав від неї дерев`яний фрагмент, активне фізичне протистояння між сторонами фактично припинилося, а інші особи намагалися припинити конфлікт.

Характер тілесних ушкоджень потерпілого, встановлений судово-медичною експертизою, а саме наявність важкої закритої черепно-мозкової травми, епідуральної гематоми, переломів кісток черепа, двостороннього субарахноїдального крововиливу та зміщення серединних структур мозку, свідчить про значну силу травматичного впливу та узгоджується саме з версією про нанесення прицільного сильного удару твердим предметом у голову, а не з версією про безладне розмахування палицею без наміру заподіяти шкоду конкретній особі. Такі ушкодження за своїм характером є типовими для сильного прицільного удару твердим предметом у життєво важливу ділянку тіла - голову.

Доводи обвинуваченого про те, що він нібито лише захищався від наближення багатьох осіб, не узгоджуються з показаннями тих свідків, які бачили, що саме ОСОБА_3 продовжував проявляти агресію щодо осіб, які втручалися з метою припинити конфлікт, зокрема штовхав ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , а також вдарив ОСОБА_16 та ОСОБА_19 . Така поведінка об`єктивно не свідчить про прагнення лише ухилитися від небезпеки або припинити напад, а навпаки вказує на продовження агресивних дій.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку, що версія обвинуваченого про випадковий, хаотичний або винятково оборонний характер його дій є способом захисту, спрямованим на уникнення кримінальної відповідальності, та спростовується сукупністю інших досліджених доказів.

Сторона захисту вказувала на наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, хаотичний характер події, участь у конфлікті кількох осіб та обставини первинної сутички як на підстави для висновку про можливе перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони.

Перевіряючи зазначені доводи, суд виходить із положень статті 36 Кримінального кодексу України, відповідно до якої необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка обороняється, або іншої особи, а також суспільних інтересів чи інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, якщо така шкода є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

Із змісту зазначеної норми вбачається, що для визнання дій особи такими, що вчинені у стані необхідної оборони, повинні бути встановлені у сукупності такі умови: наявність реального суспільно небезпечного посягання, його дійсність і безпосередність; спрямованість дій особи саме на захист від такого посягання; необхідність і достатність заподіяної шкоди для негайного відвернення або припинення посягання.

Суд погоджується з тим, що початкова фаза події дійсно мала конфліктний та хаотичний характер, а також що в ході первинної сутички ОСОБА_3 міг зазнати легких тілесних ушкоджень. Проте по собі наявність конфлікту або взаємної штовханини між учасниками події не означає автоматичної наявності стану необхідної оборони у подальших діях обвинуваченого.

Судом установлено, що після початкової сутички, втручання інших осіб та загальної зміни обстановки ОСОБА_3 вчинив нову, окрему та цілеспрямовану дію - підійшов до лавки, відламав від неї дерев`яний фрагмент та використав його для нанесення удару в голову потерпілому ОСОБА_9 . За встановлених судом обставин такі дії не можуть бути оцінені як необхідні та достатні для негайного відвернення посягання, оскільки вони не мали характеру безпосереднього захисту, а свідчать про продовження та ескалацію конфлікту з боку самого обвинуваченого.

Суд також враховує, що дослідженими доказами не встановлено, що на момент нанесення ОСОБА_3 удару дерев`яним фрагментом лавки по голові потерпілому ОСОБА_9 або інші особи вчиняли щодо нього таке реальне і безпосереднє суспільно небезпечне посягання, яке вимагало б саме такого способу негайного захисту. Навпаки, із сукупності доказів убачається, що інші особи намагалися розборонити сторони та припинити конфлікт, а не продовжити напад на обвинуваченого.

Крім того, суд бере до уваги, що тілесні ушкодження потерпілого були спричинені ударом у життєво важливу частину тіла - голову, що саме по собі свідчить про значну небезпечність та інтенсивність застосованого насильства. За встановлених судом обставин таке насильство не може розцінюватися як необхідне і достатнє для негайного відвернення посягання.

З урахуванням викладеного доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_50 у стані необхідної оборони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Оцінивши показання потерпілого, свідків, результати слідчих експериментів, дані протоколу огляду місця події, а також висновок судово-медичної експертизи щодо потерпілого, суд приходить до висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 та спричиненими ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями.

Зазначений висновок ґрунтується на тому, що: потерпілий та декілька свідків прямо вказали на завдання ОСОБА_3 удару дерев`яним фрагментом лавки у голову ОСОБА_9 ; протокол огляду місця події підтверджує наявність відламаного дерев`яного фрагмента лавки; висновок судово-медичної експертизи встановлює наявність саме таких тяжких тілесних ушкоджень, які відповідають механізму сильного удару твердим предметом у ділянку голови; будь-яких інших обставин, які б могли пояснити виникнення у потерпілого таких ушкоджень, судом не встановлено.

Отже, суд вважає доведеним, що саме дії ОСОБА_3 у вигляді нанесення удару дерев`яним фрагментом лавки спричинили ОСОБА_9 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відповідно до частини першої статті 121 Кримінального кодексу України кримінально караним є умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Судом установлено, що ОСОБА_3 , діючи умисно, після конфлікту з потерпілим відірвав дерев`яний фрагмент лавки та наніс ним удар у голову ОСОБА_9 , внаслідок чого останньому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Про умисний характер дій ОСОБА_3 свідчать: характер обраного ним предмета як знаряддя впливу; спосіб його застосування; локалізація удару у життєво важливу частину тіла - голову; значна сила травматичного впливу, що підтверджується характером заподіяних ушкоджень; поведінка обвинуваченого до і під час події, зокрема продовження агресивних дій після первинної сутички.

Отже, дії ОСОБА_3 правильно кваліфікуються за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Оцінивши всі досліджені докази відповідно до вимог статті 94 КПК України, суд дійшов висновку, що кожний із доказів, покладених в основу вироку, є належним, допустимим і достовірним, а їх сукупність є достатньою, внутрішньо узгодженою та такою, що утворює єдину логічну систему доказування.

Суд окремо перевірив версію обвинуваченого, доводи сторони захисту про хаотичний, випадковий або оборонний характер його дій, а також обставину наявності у нього тілесних ушкоджень. Усі ці доводи були предметом безпосереднього дослідження та оцінки суду, проте не знайшли свого підтвердження у сукупності доказів і не спростували доведеності обвинувачення.

За таких обставин суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 121 КК України вірна, оскільки він своїми діями спричинив тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_9 .

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень статей 50, 65, 66, 67 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення особи та на умови життя її сім`ї.

Суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ступінь тяжкості вчиненого є значним, оскільки потерпілому ОСОБА_9 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, зокрема важку закриту черепно-мозкову травму, переломи кісток черепа, епідуральну гематому та інші тяжкі ушкодження, що свідчить про виняткову небезпечність застосованого насильства.

Суд також враховує спосіб вчинення кримінального правопорушення. Як установлено судом, після початкової словесної суперечки та фізичного конфлікту ОСОБА_3 не припинив протиправних дій, а відламав від лавки дерев`яний фрагмент, використав його як предмет для нанесення удару та завдав ним потерпілому сильного удару в голову. Такий спосіб дії свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності вчиненого.

При призначенні покарання суд враховує що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий: вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31 серпня 2015 року за частиною другою статті 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 3 роки; вироком Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2017 року за частиною третьою статті 185, статтею 71 КК України до 4 років 21 дня позбавлення волі; вироком Подільського районного суду міста Києва від 10 травня 2019 року за частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 10 травня 2019 року по відбуттю покарання. При цьому, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року його було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання у виді штрафу.

У подальшому у зв`язку з несплатою штрафу судом 10 січня 2020 року було постановлено ухвалу про заміну несплаченої суми штрафу іншим видом покарання, а саме громадськими роботами строком 50 годин.

Оцінюючи можливість врахування зазначеного вироку при призначенні покарання у даному кримінальному провадженні, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 88 Кримінального кодексу України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання обвинувальним вироком законної сили і до моменту погашення або зняття судимості.

Разом з тим закон передбачає, що юридичне значення судимості пов`язується не лише з фактом постановлення вироку, але й з фактом реального виконання призначеного покарання.

Відповідно до положень статті 80 Кримінального кодексу України встановлюються строки давності виконання обвинувального вироку.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання обвинувальним вироком законної сили його не було виконано у такі строки: два роки - у разі засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.

Громадські роботи, які були призначені ОСОБА_3 у 2020 році у порядку заміни несплаченого штрафу, належать саме до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі.

Таким чином, строк давності виконання зазначеного покарання становить два роки.

З матеріалів кримінального провадження не вбачається, що призначене ОСОБА_3 покарання у виді громадських робіт було фактично виконано.

Водночас з моменту ухвалення рішення про заміну штрафу громадськими роботами у 2020 році до моменту розгляду даного кримінального провадження минуло значно більше ніж два роки.

Отже, на час розгляду даної справи строк давності виконання вироку сплив.

Відповідно до правової природи інституту строків давності виконання вироку їх сплив означає втрату державою права на примусове виконання призначеного покарання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначений вирок не може враховуватися як такий, що характеризує особу обвинуваченого з точки зору наявності судимості та не відбуте покарання не може бути приєднано до покарання за даним вироком.

Оцінюючи наведені відомості, суд виходить із того, що вони характеризують особу обвинуваченого та підлягають врахуванню при призначенні покарання. Разом з тим правове значення для цього кримінального провадження має питання про наявність чи відсутність у ОСОБА_3 незнятої або непогашеної судимості саме на момент вчинення кримінального правопорушення 30 вересня 2023 року.

Відповідно до статей 88-90 Кримінального кодексу України судимість має правове значення до моменту її погашення або зняття у встановленому законом порядку, а строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що на момент вчинення цього кримінального правопорушення інші судимості ОСОБА_3 за попередніми вироками не були погашені або зняті у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд враховує наявність у обвинуваченого незнятих та непогашених судимостей на момент вчинення нового умисного злочину.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння), а також ст. 185 КУпАП (злісна непокора законній вимозі працівника поліції).

З наданих суду матеріалів убачається, що упродовж 2022-2023 років відносно нього неодноразово ухвалювалися постанови судів про притягнення до адміністративної відповідальності за зазначені правопорушення, зокрема із застосуванням адміністративних стягнень у виді штрафів та позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому частину вказаних адміністративних правопорушень обвинувачений вчинив у період дії щодо нього запобіжного заходу, що свідчить про його зневажливе ставлення до вимог закону та покладених на нього процесуальних обов`язків, а також характеризує особу обвинуваченого негативно.

Суд бере до уваги, що обвинувачений має середню освіту, при цьому офіційно не працевлаштований, розлучений, має двох неповнолітніх дітей, мати ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою пенсійного віку та яка після зникнення безвісті на війні її сина ОСОБА_52 одна виховує малолітнього онука ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що саме по собі підлягає врахуванню як дані про особу, однак не може істотно зменшити ступінь тяжкості вчиненого чи виправдати застосування до потерпілого насильства такого рівня небезпечності.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що пом`якшують покарання, суд виходить із положень статті 66 КК України. Під час судового розгляду не встановлено обставин, які відповідно до закону слід визнати такими, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 . Зокрема, обвинувачений вини не визнав, щирого каяття не висловив, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення не вчинив, добровільного відшкодування завданої шкоди судом не встановлено.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що обтяжують покарання, суд виходить із положень статті 67 КК України. З огляду на встановлену судом наявність у ОСОБА_3 на момент вчинення цього кримінального правопорушення незнятих та непогашених судимостей, а також з урахуванням того, що він знову вчинив умисний злочин, суд визнає у його діях рецидив злочинів, який відповідно до пункту 1 частини першої статті 67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання.

Суд окремо враховує, що дії ОСОБА_3 були пов`язані із застосуванням насильства, небезпечного для життя потерпілого, та вчинені в присутності інших осіб, які намагалися припинити конфлікт. Поведінка обвинуваченого після початкової фази конфлікту свідчить не про випадковість чи емоційний зрив, а про свідоме продовження агресивних дій.

Оцінивши характер і ступінь тяжкості вчиненого, спосіб дії, дані про особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючої обставини, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_3 положень статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки таке рішення не відповідало б тяжкості вчиненого, наслідкам для потерпілого, способу вчинення злочину, даним про особу обвинуваченого та не забезпечило б досягнення мети покарання.

З огляду на викладене суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції частини першої статті 121 КК України, і саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням усіх наведених обставин суд доходить висновку, що справедливим, співмірним і таким, що відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, є покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду чи розміру покарання.

Потерпілим ОСОБА_9 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною першою статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд виходить із того, що під час кримінального провадження встановлено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілому ОСОБА_9 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Зазначені обставини підтверджені дослідженими судом доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків, даними протоколу огляду місця події, результатами слідчих експериментів, а також висновком судово-медичної експертизи.

Таким чином, судом встановлено наявність усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки обвинуваченого, шкоди, завданої потерпілому, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями обвинуваченого та заподіяною шкодою, а також вини обвинуваченого.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі незаконними діями іншої особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом установлено, що внаслідок умисних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, що призвело до істотного порушення його нормального способу життя, тривалого лікування та необхідності подальшої реабілітації.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілий після отримання тілесних ушкоджень перебував у лікарні, проходив лікування, зазнав значного фізичного болю, а також психологічних переживань, пов`язаних із небезпекою для життя та наслідками травми. Крім того, суд враховує що на момент отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень останній проходив службу в ЗСУ, але у зв`язку з погіршенням стану здоров`я був звільнений з військової служби за станом здоров`я, що не пов`язаний з проходженням служби, йому була встановлена інвалідність і на даний час він не має можливості працевлаштуватися.

Суд враховує, що тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, за своєю природою спричиняють потерпілій особі значні фізичні та моральні страждання, пов`язані із пережитим болем, страхом за власне життя, тривалим лікуванням, обмеженням звичного способу життя та необхідністю відновлення здоров`я.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд враховує характер та тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого, небезпечність цих ушкоджень для життя, фізичний біль і тривалі моральні страждання потерпілого, вимушені зміни у його звичному способі життя, спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, а також інші обставини справи, що мають істотне значення.

Разом з тим заявлений потерпілим розмір моральної шкоди у сумі 500 000 гривень суд вважає завищеним та таким, що не повною мірою відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.

З урахуванням установлених обставин кримінального правопорушення, характеру та тяжкості тілесних ушкоджень, яких зазнав потерпілий, а також ступеня моральних і фізичних страждань, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цивільного позову у частині моральної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.

Щодо матеріальної шкоди суд зазначає, що потерпілим подано документи на підтвердження понесених витрат, пов`язаних із лікуванням та подоланням наслідків заподіяних тілесних ушкоджень.

Оцінивши надані потерпілим документи на підтвердження понесених витрат, а також зважаючи на характер і тривалість лікування, яке об`єктивно було необхідне у зв`язку з отриманням тяжких тілесних ушкоджень, суд доходить висновку, що вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, оскільки саме в цій частині розмір шкоди знайшов своє підтвердження дослідженими доказами та перебуває у причинному зв`язку із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Щодо вимог про відшкодування витрат на майбутню операцію та подальшу реабілітацію суд зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували необхідність проведення потерпілому конкретного оперативного втручання у майбутньому, його вартість, а також необхідність і вартість подальшої реабілітації.

За таких обставин вимоги у цій частині мають припущений характер і не підтверджені належними доказами.

Водночас відмова у задоволенні позову в цій частині не позбавляє потерпілого права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства у разі фактичного понесення таких витрат або належного підтвердження необхідності їх здійснення.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає, що у матеріалах кримінального провадження наявні документи, які підтверджують понесення потерпілим витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 19 140 (дев`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень витрат на правову допомогу.

Отже, цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди та витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 100 КПК України речові докази після набрання судовим рішенням законної сили підлягають поверненню законним володільцям, передачі відповідним установам, конфіскації або знищенню, залежно від їх правової природи та значення.

Судом установлено, що у кримінальному провадженні речовими доказами є: дерев`яний брусок; DVD-R диски; флеш-накопичувачі.

З огляду на характер указаних предметів та їх значення для кримінального провадження, суд вважає, що: дерев`яний брусок, як предмет, використаний при вчиненні кримінального правопорушення та такий, що не має самостійної цінності, підлягає знищенню; DVD-R диски та флеш-накопичувачі, які містять інформацію, що має значення для кримінального провадження, підлягають зберіганню при матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані, зокрема, із залученням експертів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у справі були понесені процесуальні витрати за проведення експертиз: № 042-1847-2023 від 10 листопада 2023 року в розмірі 6013 гривень; № 042/1-428-2023 від 07 листопада 2023 року в розмірі 2672 гривень.

Оскільки судом ухвалюється обвинувальний вирок, зазначені процесуальні витрати підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, призначене покарання у виді реального позбавлення волі, характер наслідків злочину, дані про особу ОСОБА_3 , а також наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 128, 368, 370, 373, 374, 376, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 05 березня 2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 01 жовтня 2023 року по 28 грудня 2023 року включно та з 30 січня 2026 року по 04 березня 2026 року включно, а також строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 29 грудня 2023 року по 02 жовтня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Речові докази у справі:

дерев`яний брусок - знищити;

DVD-R диск - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

DVD-R диск - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

флеш-накопичувач - зберігати при матеріалах кримінального провадження;

флеш-накопичувач - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи № 042-1847-2023 від 10 листопада 2023 року в розмірі 6013 (шість тисяч тринадцять) гривень та за проведення експертизи № 042/1-428-2023 від 07 листопада 2023 року в розмірі 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) гривні.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ):

120 000 (сто двадцять тисяч) гривень матеріальної шкоди;

300 000 (триста тисяч) гривень моральної шкоди;

19 140 (дев`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень витрат на правову допомогу.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1