Рішення від 15 лютого 2026 р. у справі №756/19255/25 — Оболонський районний суд міста Києва

16.02.2026 Справа № 756/19255/25

Унікальний номер 756/19255/25

Номер провадження 2/756/10328/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 лютого 2026 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участі секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, у якій просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування у розмірі 11028,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 88,04 грн, 3 % річних у розмірі 145,93 грн, пеню у розмірі 1507,97 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 300,00 грн.

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що 10.08.2024 сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю транспортного засобу «Ford Focus», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та транспортного засобу «Jeep Grand Cherokee», д.н. НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на день ДТП була застрахована у ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ».

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2024 у справі № 756/10740/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП.

За завдану внаслідок ДТП відповідачем шкоду позивач ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» сплатило на користь потерпілої страхове відшкодування у розмірі 11028,00 грн.

13.06.2025 відповідачу було направлено вимогу про виплату грошових коштів, однак лист повернувся позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, у позивача виникло право вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування на підставі ст. 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України «Про цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 18.12.2025 відкрито спрощене провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час та місце повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, у якій також зазначила, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Судом встановлено, що постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2024 у справі № 756/10740/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, ч. 1 ст 130 КУпАП.

Як вбачається з вказаної постанови, 10.07.2024 о 22:00 год ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Ford Focus», д.н. НОМЕР_1 по пр-ту Володимира Івасюка в дворі будинку № 59 в м. Києві, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Jeep Grand Cherokee», д.н. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, 10.07.2024 о 22:00 год ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Focus», д.н. НОМЕР_1 по пр-ту Володимира Івасюка в дворі будинку № 59 в м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіряного покриву. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2024, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка набрала законної сили, відповідно до яких відповідача визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді.

Отже, з огляду на викладене вина відповідача ОСОБА_1 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді є доведеною.

Цивільно-правова відповідальність відповідача станом на день ДТП була застрахована у ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», що підтверджується Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 000111572.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхове відшкодування потерпілій ОСОБА_2 за завдані відповідачем матеріальні збитки виплачене страховиком ТДВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» у розмірі 11028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 11733 від 11.12.2024.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.

Згідно підпункту в) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними нормами цивільного законодавства України, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про стягнення в порядку регресу з відповідача ОСОБА_1 на його користь суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 11028,00 грн, а також відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 19.06.2025 по 26.11.2025 інфляційних втрат у розмірі 88,04 грн, пені у розмірі 1507,97 грн та 3 % річних у розмірі 145,93 грн.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7300,00 грн суд уважає необхідним зазначити наступне.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені позивачем витрати у сумі 7 300,00 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим представником обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для неї, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 4-5, 12-13, 133, 137, 141, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 39433769; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14) страхове відшкодування у розмірі 11028 (одинадцять тисяч двадцять вісім) гривень 00 копійок, інфляційні втрати у розмірі 88 (вісімдесят вісім) гривень 04 копійки, пеню у розмірі 1507 (одна тисяча п`ятсот сім) гривень 97 копійок, 3 % річних у розмірі 145 (сто сорок п`ять) гривень 93 копійки, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

У іншій частині судових витрат - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна