Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №755/7191/23 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7191/23

Провадження №: 2/755/1202/26

ДОДАТКОВЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, заяву позивача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, подану представником - адвокатом Потьомкіним Сергієм Олександровичем в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, зобов`язання не чинити перешкод в користуванні квартирою, визнання договору оренди недійсним, виселення, стягнення безпідставно набутих коштів за користування майном, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, зобов`язання не чинити перешкод в користуванні квартирою, визнання договору оренди недійсним, виселення, стягнення безпідставно набутих коштів за користування майном.

Ухвалено:

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до всіх приміщень квартири та передачі одного комплекту ключів від вхідних дверей до квартири та від вхідних дверей до під`їзду, в якому знаходиться квартира.

В іншій частині позову - відмовлено.

Встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на правничу допомогу - до 02 березня 2026 року включно.

02 березня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Потьомкіним С.О. подано до суду через систему «Електронний суд» заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками на її обґрунтування, в якій позивач просить стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на свою користь витрати на правову допомогу - по 34 000,00 грн з кожного відповідача.

09 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Вітер В.М. подані до суду через систему «Електронний суд» заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні заяви.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Потьомкін С.О та представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Вітер В.М. подали до суду заяви про проведення судового засідання без їх участі.

Згідно положень ч. 2 та 3 ст. 246 ЦПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.4 ст.270 ЦПК України).

Суд, вивчивши доводи поданої представником позивача заяви, доводи заперечень представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 710/1367/20 (провадження № 61-18295св23), в додатковій постанові Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 904/1101/23, в ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 638/6853/21 (провадження № 61-16912св23) зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, зокрема і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Про подання доказів понесення витрат на правову допомогу, але за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, роз`яснено судам і в пункті 102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

До закінчення судових дебатів у справі, представником позивача зроблена відповідна заява.

Заява позивача про ухвалення додаткового рішення з додатками на її обґрунтування подана до суду в межах визначеного законом строку - 02 березня 2026 року.

Що стосується доводів поданих стороною відповідача заперечень з приводу пропуску позивачем визначеного строку подання доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд зауважує, що представником позивача були подані до суду через систему «Електронний суд» дві ідентичні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - 02 березня 2026 року та 05 березня 2026 року, друга - з доказами доставки цієї заяви з додатками до електронного кабінету представника відповідача.

Отже, стороною позивача виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч.1 ст.632 ЦК України)

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

11 лютого 2022 року між АБ «Сергія Потьомкіна» (далі - адвокат) та ОСОБА_1 (далі - позивач) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №91-22 (далі - договір), в п.3.2. якого обумовлено, що клієнт сплачує бюро винагороду (гонорар), розмір якого, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами в додатках до цього договору.

09 травня 2023 року між адвокатом та позивачем укладено додаток №2 до договору, за яким сторони домовились про погодинний порядок обчислення гонорару бюро та визначили вартість однієї години часу, витраченого бюро, адвокатом на надання правової допомоги в цій справі - 4 000,00 грн.

Також до заяви про розподіл судових витрат долучено: акт наданих послуг №363 від 26 лютого 2026 року, який містить детальний опис робіт, кількість витраченого адвокатом часу по кожному виду правової допомоги, погодинну ставку обумовлену додатком №2, вартість послуг за кожною послугою адвоката та загальну вартість правничої допомоги в сумі 102 000,00 грн; рахунок на оплату №363 від 27 лютого 2026 року та платіжну інструкцію від 02 березня 2026 року про сплату позивачем послуг адвоката в цій справі в сумі 25 500,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, а також обсягу наявних в матеріалах справи доказів, судом установлений значний обсяг наданих представником позивача адвокатських послуг.

Разом із тим, суд погоджується з доводами сторони відповідача Євдокименко О.М. про те, що не всі вказані в акті послуги адвоката були неминучими, а витрачений адвокатом на частину послуг час є завищеним.

Так, в розрізі спірних правовідносин та предмету доказування у справі, суд вважає недоречною компенсацію іншою стороною витрачання адвокатом часу на складання та направлення адвокатських запитів на адресу КП «ЖИТЛО-СЕРВІС»; КП ВОР «Київтеплоенерго»; ПрАТ «АК «Київводоканал»; АТ «Київгаз»; ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

На переконання суду також не було необхідності в складанні та поданні до суду клопотання пор витребування доказів з одного з двох відділів державної реєстрації актів цивільного стану та про витребування доказів у Державного підприємства «ДОКУМЕНТ» та у Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», адже необхідна для вчинення відповідних процесуальних дій інформація була отримана судом.

Крім того, виготовлення примірників (у тому числі й додаткових) позовної заяви та клопотання про витребування доказів і їх направлення (загалом 2 голини часу) мало охоплюватись послугою складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

Загалом, на переконання суду, не підлягають компенсації стороною відповідача витрати позивача на правничу допомогу за 4 години 30 хвилин роботи адвоката (послуги визначені в погодинній оплаті).

Разом із тим, суд не погоджується з доводами сторони відповідача про те, що визначена адвокатом вартість кожної конкретної послуги, відображеної в акті є завищеною та неспівмірною як зі складністю справи так і з витраченим адвокатом часом, необхідним для надання правничої допомоги в даній справі.

Загалом суд вважає обґрунтованим та необхідним витрачання адвокатом 22 годин 30 хвилин часу при здійсненні представництва позивача в даній справі в суді першої інстанції (з урахуванням 9 годин 30 хвилин участі адвоката в підготовчому та судовому засіданні), що дорівнює 90 000,00 грн, виходячи із визначеної умовами договору вартості адвокатських послуг.

Що стосується посилань сторони позивача в заяві на те, що спір виник саме внаслідок неправомірних дій відповідача 1, яка достеменно знала про відсутність у неї майнових прав на спірну квартиру, належність права власності на 1/2 частку спірної квартири позивачу, і попри це все одно без згоди останньої протиправно вселила в квартиру відповідача 2 і відповідача 3, а також внаслідок допущеної недбалості з боку відповідача 2 і відповідача 3, які перед вселенням у спірну квартиру не приділили належної уваги перевірці обставини, чи належить спірна квартира на праві власності відповідачу 1, і чи має він право передавати зазначену квартиру в оренду, і у зв`язку з чим позивач просить покласти на відповідачів обов`язок відшкодувати судові витрати позивача на правову допомогу у повному розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. (Постанова ВС від 12.10.2021 у справі № 311/2121/19 (провадження № 61-11958св20).

Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (Постанова Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

З приводу наведених у цій частині заяви тверджень, суд відзначає, що відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом всього майна ОСОБА_6 , заповіт в судовому порядку недійсним не визнано, що виключає відсутність у неї прав на квартиру. Спадщина відкрилась 27 квітня 2021 року. Позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на частину квартири лише 31 березня 2023 року, а достовірних відомостей про те, з якого часу ОСОБА_3 достеменно стало відомо про права позивача на частину квартири, матеріали справи не містять та позивачем надані не були, що виключає застосування положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України до вказаного відповідача, а тим більше до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які до 05 травня 2023 року (дати спроби позивача потрапити до квартири) не могли знати про те, що на квартиру, в якій вони проживають з дозволу ОСОБА_3 , претендує інша особа. В задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судом відмовлено.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заявленої до стягнення суми на правничу допомогу в контексті положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, необхідним для на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена стороною позивача сума є надмірною.

Враховуючи викладене, а також те, що позов задоволено частково (з 5 вимог немайнового характеру та 1 вимоги майнового характеру задоволено 2 вимоги немайнового характеру), та враховуючи, що заявлений стороною позивача в заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3 , є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок вказаного відповідача, з огляду на заперечення останньої, підлягає зменшенню та відшкодуванню в сумі 30 000,00 грн.

За наведених вище підстав, витрати на правничу допомогу з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягненню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 258, 263-265, 246, 270, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву позивача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

В іншій частині заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: