Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №751/10704/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/10704/25

Провадження №2-а/751/45/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Яременко І.В.,

з участю секретаря судового засідання Усік Ю.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

16.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду через «Електронний суд» з позовом до ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6279567 від 04.12.2025 в розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та закриття провадження у справі.

Позов мотивовано тим, що 04.12.2025 на а/д Чернігів-Пакуль-КПП Славутич 8 км, старшим інспектором Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Кремізіоном С.О. відносно нього було винесено постанову серії ЕНА № 6279567 від 04.12.2025 та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за те, що він керував автомобілем Mitsubishi Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 , пересік вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки та на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР. Вважає постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектор не надав жодних доказів, які б підтверджували факт перетину суцільної лінії дорожньої розмітки, відеозапис з приватного телефону сумнівної якості не є належним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП, зупинка є безпідставною, а вимога надати документи – незаконною. Крім того, інспектором було проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи для залучення захисника.

Ухвалою судді від 18.12.2025 позов ОСОБА_1 залишено без руху для виправлення вказаних у ній недоліків.

Ухвалою судді від 26.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У встановлений ухвалою строк представником відповідача подано відзив на позов, в якому просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначають, що 04.12.2025 о 15:49 год під час несення служби з нагляду за дорожнім рухом було виявлено транспортний засіб Mitsubishi Pajero Sport д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки. Після законної зупинки водію було повідомлено причину зупинки, здійснено відеофіксацію подій на портативний відеореєстратор, роз`яснено права відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Водій відмовився надати для перевірки посвідчення водія відповідної категорії. У зв`язку з цим на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП було винесено постанову серії ЕНА № 6279567. Факт перетину вузької суцільної лінії дорожньої розмітки був зафіксований службовим відео реєстратором, а мобільний телефон використовувався виключно як засіб відтворення запису. Відсутність звуку на частині відеозапису не нівелює візуальну фіксацію правопорушення. У зв`язку з тим, що на службовому відеозаписі відсутній звуковий супровід, відповідачем було виявлено відеозапис із повним аудіо супроводом, розміщений самим позивачем у соціальних мережах, який відображає обставини зупинки транспортного засобу, спілкування з працівниками поліції та момент відмови від пред`явлення посвідчення водія. Закон не встановлює вичерпного переліку джерел доказів. Відеозапис, розміщений у відкритому доступі в мережі Інтернет, а саме на YouTube каналі ПравоБути UA, під назвою Фантасти і є електронним доказом. Відеозапис зі звуком підтверджує повідомлення причини зупинки, роз`яснення прав відповідно до ст. 268 КУпАП, законність вимоги пред`явити посвідчення водія, фактичну відмову позивача від пред`явлення документа, відсутність належного клопотання про відкладення розгляду справи до моменту винесення постанови. Отже, відеоматеріал безпосередньо підтверджує правомірність дій працівників поліції та спростовує доводи позивача (а.с. 37-47).

На підставі ст. 262 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 04.12.2025 ст. інспектором Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Кремізіоном С.О. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6279567, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 04.12.2025 о 15 год 49 хв, на а/д Чернігів-Пакуль-КПП Славутич 8км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero Sport, д.н.з. НОМЕР_1 , та пересік вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки та після чого на вимогу поліцейського не надав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП. (а.с.10).

У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додається відеозапис з бодікамери.

Частинами 1 та 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Частинами 1 та 2 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

У п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 «в» Правил дорожнього руху).

Правилами дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема:

- посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (підпункт «а» пункту 2.1);

- реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон) (підпункт «б» пункту 2.1);

- чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (підпункт «ґ» пункту 2.1);

У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналогічні положення закріплені і в статті 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов`язаний мати, зокрема при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов`язаний надати, зокрема посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Частиною першою статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених в пункті 2.1 Правил дорожнього руху кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Сама по собі їх наявність не спростовує факту адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред`явленні відповідного документа на вимогу працівників поліції.

Крім того, у зв`язку з введенням з 24.02.2022 Указом Президента України «Про ведення воєнного стану» №64/2022 воєнного стану на території України, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції (пункт 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456).

У той же час, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).

Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

У даному випадку на порушення позивачем вимог пункту 2.1 Правил дорожнього руху відповідачем було надано відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення, на якому відсутній звуковий супровід.

Відповідачем було надано відеозапис, який розміщений самим позивачем у відкритому доступі в мережі Інтернет на YouTube каналі ПравоБути UA, під назвою Фантасти.

Так, з наданого відеозапису вбачається, що інспектором поліції було повідомлено позивачу, за яке порушення він притягається до адміністративної відповідальності, надано відеозапис з підтвердженням порушення ПДР, роз`яснено позивачу його права, тобто дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. У зв`язку з відмовою надавати посвідчення водія, інспектором патрульної поліції було роз`яснено позивачу, що відносно нього буде складено постанову та буде притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. ст. 126 КУпАП.

Суд вважає, що зазначений запис встановлює наявність адміністративного правопорушення та винність позивача у його вчиненні, є належним доказом у справі, оскільки безпосередньо фіксує обставини правопорушення, позивач самостійно оприлюднив відеозапис у публічному доступі, що виключає будь-які порушення права на приватність.

Суд звертає увагу на те, що незгода позивача з поставленим йому в провину порушенням ПДР України не звільняє його від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17 та від 24.01.2019 у справі № 201/6167/17.

Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17) Верховним судом зазначено наступне: «Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи».

У зазначених постановах Верховним Судом наголошено, що відповідно до діючого законодавства на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. При цьому право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, ст. 279 КУпАП зобов`язує працівника поліції роз`яснити водію його права та обов`язки.

Згідно положень ст. 258 КУпАП у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, зокрема передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП, уповноважена посадова особа на місці вчинення правопорушення виносить постанову. Положеннями КУпАП не передбачено можливість перенесення розгляду вказаної справи для надання правової допомоги.

Також Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч. 1 ст. 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Тому відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Матеріали справи не підтверджують, що під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП інспектором поліції здійснювались будь-які дії, які б могли трактуватися судом, як перешкоди у реалізації права позивача на отримання правової допомоги. У відповідності до чинного законодавства до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, окрім випадків застосування адміністративного затримання, коли інформуються центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу з її правами, однак виключно така особа вирішує, чи скористається вона своїми правами та в який спосіб.

Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.12.2023 у справі № 750/11909/23, Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.09.2024 у справі № 671/1209/24.

За таких обставин, суд вважає, що ст. інспектор Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Кремізіон С.О., приймаючи оскаржувану постанову, діяв в межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову, а оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, постанова серії ЕНА № 6279567 від 04.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, винесена ст. інспектором Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області Кремізіон С.О. ґрунтується на вимогах закону, тому підстав для задоволення позову суд не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про дорожній рух України», Законом України «Про Національну поліцію», ст.ст. 7, 126, 222, 245, 251, 252, 258, 268, 278, 280, 283, 287, 288, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 9, 72-78, 90, 94, 241-246, 257, 262, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягм десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 24.02.2026.

Суддя І.В. Яременко