Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №706/1787/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1787/25

2/706/218/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 березня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді – Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання – Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики № 75338534 від 17.08.2021 у розмірі 34 063,01 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, що складають 13 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75338534, за яким позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 10 000 грн, а позичальник, у свою чергу, взяла на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) за ставкою 1,99 % в день.

Позивач стверджує, що первісний кредитор надав ОСОБА_1 позику в обумовленому договором розмірі, а відповідач, у свою чергу, зобов`язання за Договором позики №75338534 не виконала, у результаті чого утворилася заборгованість в сумі 34063,01 грн, яка складається із 10 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 23 880 грн заборгованості за процентами, 160 грн інфляційних збитків та 23,01 грн – 3% річних.

Згідно укладеного 27.01.2022 Договору факторингу № 27/01/2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором позики № 75338534.

ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, на підставі укладеного 10.01.2023 Договору про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги №10-01/2023 відступило право вимоги за Договором № 75338534 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».

Таким чином, позивач зазначає про наявність у нього права вимоги до відповідача та просить стягнути із останнього на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість у загальному розмірі 34 063,01 грн, судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 03.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судові засідання, призначені на 22.01.2026 та 06.03.2026, представник позивача не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданій до суду позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи і винесення заочного рішення не заперечує.

У судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, шляхом направлення за місцем реєстрації судової кореспонденції, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не подано.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. 280 – 283 ЦПК України, про що 06.03.2026 протокольно постановив відповідну ухвалу.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

06.03.2026 ухвалення та проголошення судового рішення у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України відкладено до 16 год 30 хв 16.03.2026.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75338534 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі по тексту – Договір позики).

За умовами пункту 2 укладеного Договору позики відповідач 17.08.2021 отримала позику в сумі 10 000 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,99 % в день.

Датою видачі позики є 17.08.2021, датою повернення – 16.09.2021.

Підписанням Договору позики відповідач підтвердила, що вона ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1. п.5 Договору позики), а також погодилася, що до моменту підписання Договору позики вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору їй зрозумілі (п.п.5.2. п.5 Договору позики).

За змістом пункту 4 Договору позики № 75338534 проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Договір позики № 75338534 укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно – телекомунікаційних систем товариства, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано відповідачем накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором – J3FqR91kEc.

Відповідач також ознайомилася із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яку підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно наявної у таблиці інформації, сума кредиту становить 10 000 гривень, проценти за період із 17.08.2021 по 16.09.2021 становлять 2 089,50 грн, чиста сума кредиту складає 12 089,50 грн.

Довідкою № КД-000065622/ТНПП від 23.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінекспрес» підтвердило, що цим товариством, на виконання умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», прийнято до виконання та завершено таку платіжну операцію – переказ 10 000 грн на картку отримувача – Полонської Каміли, ЕПЗ № НОМЕР_1 , дата платежу – 17.08.2021.

27.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» - прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», і стає новим кредитором за договорами позики, укладеними між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та боржниками.

Відповідно до витягу із Реєстру боржників №1 до Договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 33 880 грн, з яких: 10 000 – заборгованість за тілом кредиту, 23 880 грн – заборгованість за відсотками.

Дослідженням Договору про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року суд встановив, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу новому кредитору належні йому права, а ТОВ «Коллект Центр» як новий кредитор, набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1, 3 до цього договору.

ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 34063,01 грн, з яких 10 000 грн – сума заборгованості за основним зобов`язанням, 23 880 грн – заборгованість за відсотками та 183,01 грн – відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України. Зазначені обставини підтверджені долученою до позову копією витягу із Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

Вивченням розрахунків заборгованості за Договором позики № 75338534 від 09.09.2021 суд встановив, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахувало відповідачу проценти в сумі 23 880 грн за користування у період із 17.08.2021 по 15.12.2021 позикою.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», як послідуючий кредитор за договором факторингу № 27/01/2022, донарахувало ОСОБА_1 згідно ст. 625 ЦК України 183,01 грн інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, загальна сума боргу, за якою позивач набув право вимоги до відповідача склала 34 063,01 грн.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Із досліджених судом документів – Договору позики № 75338534 від 17.08.2021 встановлено, що відповідач уклала означений правочини шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.

Заперечень з приводу укладення Договору позики № 75338534 від 17.08.2021 відповідач до суду не подавала.

За змістом частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні передбаченні у статті 512 ЦК України, пунктом першим частини першої якої визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступленням права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Право вимоги, яка не має особистого характеру може бути предметом договору купівлі – продажу (ч. 3 ст. 656 ЦК України). У такому випадку до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд встановив, що позивач набув права вимоги відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило шляхом продажу новому кредитору належні йому права, у тому числі до ОСОБА_1 за Договором позики № 75338534 від 17.08.2021.

Право вимоги за Договором позики № 75338534 від 17.08.2021 ТОВ «Вердикт Капітал», у свою чергу, набуло на підставі Договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022, що укладений із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідач факт отримання від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у позику грошових коштів в сумі 10 000 грн не спростувала, доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору позики № 75338534 від 17.08.2021 у строки, передбачені цим правочином, не надала.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми позики за Договором позики № 75338534 від 17.08.2021 як первинному позикодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», так і його правонаступникам: ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із неї 10 000 грн в рахунок погашення основного зобов`язання підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, окрім основної суми боргу за договором позики, заявлено вимогу про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі 183,01грн, що нараховані відповідачу ТОВ «Вердикт Капітал». Зазначену вимогу суд вважає обґрунтованою, вмотивованою та такою, що підлягає до задоволення.

Вирішуючи спір про стягнення заборгованості за процентами, суд виходить із таких положень Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вивченням розрахунку заборгованості за Договором позики № 75338534 від 17.08.2021, здійсненим первинним позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 27.01.2022, тобто на день укладення між вищевказаним товариством та ТОВ «Вердикт Капітал» Договору факторингу №27/01/2022, встановлено, що розмір боргу за процентами за користування позикою становить 23 880 грн. Проценти за користування позикою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нараховані позичальнику ОСОБА_1 за період із 17.08.2021 по 15.12.2021.

В такому ж розмірі заборгованість відповідача по відсотках за Договором позики №75338534 від 17.08.2021 відступлена Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», а в послідуючому – від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Центр» на підставі Договору факторингу № 27/01/2022 та Договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023 відповідно.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У пункті 2.2 Договору позики № 75338534 від 17.08.2021 сторони погодили, що строк позики становить 30 днів, а проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

З наданого розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач не здійснювала погашення сум за отриманою позикою, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості відповідача перед позикодавцем.

Відповідно до пункту 5.2 Договору позики № 75338534 від 17.08.2021 позичальник до моменту його підписання вивчила Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору позики № 75338534 від 17.08.2021, а також що зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, їй зрозумілі.

Підписавши Договір позики № 75338534 від 17.08.2021 відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), які діяли на час укладення правочину та які долучені до позовної заяви, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Згідно з положеннями п. 7.12 Правил з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично продовжується на один календарний день (автопролонгація).

Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договору. Позичальник погодилася, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Продовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику (п. 7.14 – 7.16 Правил).

Таким чином, Правилами передбачена автопролонгація строку дії договору, яка обмежена 90 календарними днями.

Оскільки проценти за користування позикою нараховані відповідачу в межах строку дії договору, нею не оспорені, тому суд вбачає підстави для їх стягнення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000 гривень, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», 2) заявки на надання юридичної допомоги № 172 від 01.10.2025, 3) витягу з Акту № 15 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 звернув увагу на те, що враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, віднесення справи до категорії малозначних, незначної складності, наявність узгодженої та усталеної судової практики, невеликий обсяг досліджених доказів, суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу до 4 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони.

При вирішенні питання стягнення із відповідача на користь позивача витрат по оплаті судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, за змістом якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0578660412 від 21.011.2025.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог із відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 280 – 284, 289, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором позики № 75338534 від 17.08.2021 у розмірі 34 063 (тридцять чотири тисячі шістдесят три) гривні 01 копійку.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені позивачем витрати на сплату судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Текст рішення суду складений та проголошений 16 березня 2026 року.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», ЄДРПОУ – 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, м. Київ, 01133.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА