Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №703/646/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/646/26

2-а/703/14/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) стрін в залі суду у місті Сміла адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

встановив:

У лютому 2026 року представник позивача, адвокат Примак В.А. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій просив суд скасувати постанову № 3001 від 14 жовтня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 – 1 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що заключенням комісії ВЛК від 08 грудня 1994 року він був визнаний непридатним до проходження військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час. Зазначає, що ОСОБА_1 14 жовтня 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та пройшов ВЛК, після чого обновив свої дані в мобільному застосунку «Резерв +». Після проходження ВЛК ОСОБА_1 направили до ІНФОРМАЦІЯ_3 де відносно нього склали адміністративний протокол за ч. 3 ст. 210 – 1 КУпАП. Вказує на те, що копію протоколу ОСОБА_1 вручено не було, права йому не роз`яснили, дату розгляду справи не повідомили, а позивач поставив свої підписи там де йому сказав юрист.

Представник позивача вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності після спливу строків передбачених ст. 38 КУпАП. А також через те, що він не був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, справа розглядалась без його участі.

Ухвалою судді від 09 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.257-263 КАС України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

09 березня 2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що оскаржувана постанова винесена законно та правомірно. Окрім того, представник наголошує, що відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX від 21 березня 2024 року, ОСОБА_1 був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, для чого самостійно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_4 або отримати направлення на ВЛК через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Оскільки ОСОБА_1 не виконав цю вимогу закону, постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3001 від 14 жовтня 2025 року його визнано винним у вчиненні правопорушенні, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, накладено стягнення в мінімальному розмірі, визначеному санкцією статтті. Зазначив і про те, що твердження позивача, ніби в матеріалах адміністративної справи відсутні докази правопорушення не відповідають дійсності. Оскільки у справі мається копія облікової картки ОСОБА_1 згідно з якою 08 грудня 1994 року він був визнаний обмежено придатний до військової служби у воєнний час. Після цієї дати ОСОБА_1 не прохожив медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби. Цей факт він визнав у власноручно написаних поясненнях у протоколі, визнає його і в позовній заяві. Вказав і на те, що ОСОБА_1 письмово клопотав про відкладення розгляду справи на 14 год. 14 жовтня 2025 року, що і було зроблено з метою надання йому можливості повною мірою скористатись правами, в тому числі отримати допомогу фахівця в галузі права. Отже, ОСОБА_1 знав про місце і час розгляду, а розгляд справи відбувся в обраний ним день і час. Перебуваючи 14 жовтня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 він міг безперешкодно вз`яти участь в розгляді справи.

Зазначив представник відповідача і про те, що термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП відповідачем порушено не було, оскільки правопорушення було виявлено 13 жовтня 2025 року під час перевірки військово – облікових документів ОСОБА_1 мобільною групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскаржувану постанову відповідачем було винесено не пізніше ніж 3 місцяі з моменту виявлення правопорушення скоєного позивачем. Також представик відповідача просив суд залишити позовну заяву без розгляду, оскільки вважає, що позивачем пропущено термін звернення до суду із даним позовом.

Зважаючи на викладене представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість та безпідставність.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, врахувавши доводи сторін, викладені письмово, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову № 3001 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Підставою для винесення постанови вказано невиконання позивачем обов`язку до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

В свою чергу, з протоколу № 1031 від 13 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 ,

який відповідно до раніше пройденого ним ВЛК 08 грудня 1994 року був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, всупереч п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», до 05 червня 2025 року повинен був пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно звернувшись до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово – лікарську комісію для проходження медичного огляду, однак такий огляд до 13 жовтня 2025 року не пройшов, таким чином порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (враховуючи, що діяння вчинене в особливий період) ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З наданої позивачем копії витягу із мобільного застосунку «Резерв +» від 06 вересня 2025 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , 08 грудня 1994 року пройшов ВЛК та визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та не є особою з інвалідністю. Однак у встановлений термін, а саме до 05 червня 2025 року самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, та не пройшов повторний медичний огляд.

Із даного витягу вбачається, що станом на дату його формування 06 вересня 2025 року ОСОБА_1 допустив порушення правил війського обліку, про що в ньому зазначено над анкетними даними позивача.

Із цього ж витягу вбачається, що датою уточнення даних є 10 червня 2003 року.

Позивач, як на підтвердження того, що він вчасно оновив дані через застосунок «Резерв +» та пройшов ВЛК, посилається на витяг із застосунку «Резерв +» в якому зазначено, що його дані уточнено 17 жовтня 2025 року.

З наданої позивачем копії витягу з мобільного застосунку «Резерв +» від 03 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК 13 жовтня 2025 року та визнаний придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НУ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони. Із цього витягу вбачається, що позивач уточнив свої дані 17 жовтня 2025 року.Оскаржувана позивачем постанова винесена 14 жовтня 2025 року.

Правомірність та обґрунтованість постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли внаслідок притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП внаслідок порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не проходження повторного медичного огляду.

Як слідує з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за непроходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, та його дії кваліфіковані за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення - вчинення такого порушення в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2018 року в справі №521/12726/16-ц.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.

Отже як на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності (14 жовтня 2025 року), так і в період не проходження повторного медичного огляду, зазначеного в постанові, діяв особливий період.

Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція ст. 210-1 КУпАП є бланкетною та відсилає до спеціального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII зі змінами (надалі - Закон №2232-XII).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).

Згідно з абзацом 4 частини 1 Закон № 3543-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до пп. 4 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

Отже, положеннями вищевказаних нормативно-правових актів встановлено обов`язок військовозобов`язаних громадян України проходити медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби.

4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі за текстом Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2025 року № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 зі змінами, зокрема абзац другий пункту 69 викладено в такій редакції: «Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 08 грудня 1994 року визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

Так, у період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року у позивача, якого було визнано обмежено придатними до військової служби у воєнний час до набрання чинності вище вказаним Законом, виник обов`язок повторно пройти медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Отже, ОСОБА_1 , будучи громадянином України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, який був визнаний обмежено придатними до військової служби у воєнний час, був зобов`язаний до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, самостійно ініціювавши проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК або звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Однак, до 05 червня 2025 зазначених дій позивачем не було вчинено.

Як вбачається із витягу з «Резерв+», станом на 05 червня 2025 року позивач не мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період і не мав інвалідність.

Твердження представника позивача про те, що у позивача не виник обов`язок проходити ВЛК, оскільки йому не було вручено відповідну повістку до 13 жовтня 2025 року, є безпідставними, в зв`язку з наступним.

Так, до внесення змін до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року, організацією медичного огляду займались територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання військовозобов`язаних громадян України.Водночас, після внесення змін до вищевказаних положень Законом України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року саме на громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) було покладено обов`язок самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в період з 04 травня 2024 року до 05 червня 2025 року і пройшов медичний огляд до 05 червня 2025 року, суду не надано.

Крім того із наданого позивачем витягу із мобільного застосунку «Резерв +» вбачається, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК 08 грудня 1994 року та 13 жовтня 2025 року.

Судом встановлено, що позивач лише 13 жовтня 2025 року пройшов повторний медичний огляд, яким його було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Тим самим позивач не виконав вчасно вимоги закону.

Те, що позивач вважав, що оскільки є «обмежено придатним» за рішенням ВЛК від 08 грудня 1994 року, а тому не повинен знову проходити ВЛК, не звільняло його від обов`язку пройти повторно медичний огляд до 05 червня 2025 року.

Зазначені обставини підтверджують факт порушення позивачем ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист".

Такі дії вчинені в особливий період.

Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Щодо доводів представника позивача, адвоката Примака В.А. про порушення відповідачем строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення даного правопорушення, суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постановою № 3001 від 14 жовтня 2025 року (яке було виявлено 13 жовтня 2025 року), тобто у строк не пізніше одного року з дня його вчинення.

Щодо тверджень представника позивача про порушення процедури розгляду адміністративної справи, оскільки позивача не було повідомлено про день, час та місце розгляду справи, суд вказує на таке.

Відповідно до ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення як порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).

Згідно з розділом ІІ Інструкції під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Уповноважена посадова особа, яка склала протокол, пропонує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ознайомитися із складеним протоколом, дати письмове пояснення по суті вчиненого правопорушення із проставлянням свого підпису та дати. Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, можуть бути викладені на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Так, суддею, з метою з`ясування усіх обставин справи, ухвалою від 09 лютого 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 , надати суду матеріали на підставі яких винесена постанова № 3001 від 14 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

09 березня 2026 року на виконання зазначеної ухвали суду від відповідача надійшли витребувані судом матеріали.

Під час дослідження копії протоколу № 1031 від 13 жовтня 2025 року встановлено, що останній складався в присутності ОСОБА_1 , якому роз`яснено положення ст.63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про дату розгляду справи, що підтверджується його особистим підписом.

Із розділу «пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» вбачається, що ОСОБА_1 особисто здійснив напис «не пройшов ВЛК, тому що не знав» дата 13 жовтня 2025 року та підпис.

Крім того із даного розділу вбачається, що ОСОБА_1 особисто здійснив напис «Прошу розгляд справи перенести на 14 жовтня 2025 року 14.00. дата 13 жовтня 2025 року, підпис, прізвище та ініціали позивача.

При цьому, в протоколі № 1031 про адміністративне правопорушення від 13 жовтня 2025 року наявний підпис ОСОБА_1 про отримання другого примірника протоколу.

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що позивач не знав про існування протоколу, а також про те, що підписи у ньому він поставив за вказівкою юриста ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак жодних доказів того, що під час складення відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 (в тому числі і юриста, як про то зазначає позивач) відносно ОСОБА_1 було вчинено неправомірні дії та застосовано примус, як позивачем так і його представником до матеріалів позовної заяви не надано.

Крім того твердження позивача про те, що він не знав про існування протоколу № 1031 від 13 жовтня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності, спростовуються наявною у справі копією зазначеного протоколу. Відповідно до копії протоколу позивач ОСОБА_1 достеменно знав про існування протоколу, був особисто присутній під час його складення, заявив клопотання про перенесення розгляду справи на наступний день, яке було відповідачем задоволенно, надав пояснення по суті порушення та отримав копію протоколу. Посилання позивача та його представника про те, що ОСОБА_1 не було відомо про існування протоколу суд сприймає, як намагання позивача уникнути відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.

Крім того, позивач стверджував, що він поставив свій підпис там де йому сказав юрист ТЦК та СП не розуміючи, що то протокол. Однак, такі твердження також не відповідають дійсності, оскільки, окрім підписів ОСОБА_1 , протокол про адміністративне правопорушення містить власноручно здійсненні написи ОСОБА_1 , відповідно до яких він просить ІНФОРМАЦІЯ_6 відкласти розгляд справи на 14 жовтня 2025 року. Таким чином, надаючи пояснення по суті порушення та заявляючи клопотання про перенесення розгляду справи, позивач знав та розумів, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення та про те, що 14 жовтня 2025 року о 14 год. 00 хв. відбудеться розгляд справи. Однак, скориставшись своїм правом та заявивши клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задовлено, на розгляд протоколу 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 не з`явився.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позивачем, не подано до суду доказів порушення відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вище наведене, суд не погоджується із доводами представника позивача та позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 09 лютого 2025 року питання про поновлення позивачу строку звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови № 3001 від 14 жовтня 2025 року вирішено та такий строк ОСОБА_1 поновлено.

Таким чином, питання пропуску строку позивачем, судом вирішено, ухвалою від 09 лютого 2025 року, під час відкриття провадження у справі. Відповідно клопотання представника відповідача в цій частині до задоволення не підлягає.

За правилами ст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Сторонами не наведено суду інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 березня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , юридична адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий: В. О. Прилуцький