Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №703/8619/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8619/25

2/703/703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Бізнес позика» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 18 вересня 2024 року ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу пропозицію (оферту) щодо укладення договору №481741-КС-005 про надання кредиту.

Цього ж дня 18 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення вказаного договору на умовах, визначених офертою.

Таким чином, 18 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 481741-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за договором виконав шляхом перерахування вказаних коштів на банківську картку ОСОБА_1 . Водночас, відповідач порушила умови договору не сплативши кошти.

В результаті наведеного у ОСОБА_1 станом на 01.12.2025 утворилась заборгованість в розмірі 14530,00 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту –7000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 6860,00 грн., суми прострочених платежів за комісією –670,00 грн.

Посилаючись на викладене ТОВ «Бізнес позика» просить суд стягнути з відповідача вказаний борг в примусовому порядку.

Ухвалою від 30 грудня 2025 року суд постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

05 січня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, узагальнені доводи в якому зводяться до наступного.

Так, сторона відповідача вказує, що вона не заперечує факту отримання кредитних коштів та визнає обов`язок повернення тіла кредиту. Разом з тим, категорично не погоджується із нарахуванням штрафів, пені, підвищених відсотків та інших додаткових платежів, оскільки позивач не надав належних, зрозумілих та читабельних доказів, які б підтверджували законність і обґрунтованість заявлених штрафних санкцій.

Тому вона готова добровільно врегулювати спір шляхом сплати виключно тіла кредиту.

07 січня 2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, узагальнена позиція в яких зводиться до того, що стягнення процентів за Кредитним договором, порядку їх нарахування та розміру здійснюється відповідно до норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18.09.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 481741-КС-005 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п.2 Предмету договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Сторонами було погоджено строк кредиту 16 тижнів, процентну ставку 1% в день, фіксована, комісію за видачу кредиту 1400,00 грн., термін дії договору до 08.01.2025, орієнтовну загальну вартість наданого кредиту 7126,42 грн., дена процентна ставка 0,90 процентів, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 14126,42 грн., дата видачі кредиту 18.09.2024; дата повернення кредиту 08.01.2025;

Згідно з п.4.2.1 договору сторонами було погоджено також графік платежів.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 23.02.2026 стосовно рахунків ОСОБА_1 , повідомляється, що на її ім`я в банку емітовано картку № НОМЕР_1 та відповідно до виписки по рахунку підтверджується нарахування 18.09.2024 грошових коштів у розмірі 7000,00 грн.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Суд зазначає, що спірний кредитний договір містить інформацію як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину та процентну ставку, строк його дії, відповідальність сторін та порядок розрахунків, окрім того містить всі істотні умови, передбачені законодавством України, і позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується його електронним підписом одноразовим ідентифікатором в договорі.

ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши кредитні документи, погодила таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що станом на 28.11.2025 утворилась заборгованість в розмірі 18030,00 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту – 7000,00 грн., суми прострочених платежів по відсотках - 6860,00 грн., заборгованості по комісії – 670,00 грн., заборгованості по штрафам – 3500,00 грн.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договорами не надано.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту – 7000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах 6860 грн. - підлягають до задоволенню, а саме у загальній сумі 13130,00 грн.

Щодо стягнення заборгованості по комісії за видачу кредиту в розмірі 670,00 грн., то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту в сумі 670,00 грн., які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку про те, що положення договору в цій частині є нікчемними.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії необхідно відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжної інструкції №21384 від 17.12.2025 позивач сплатив 2422 грн. 40 коп. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом.

Враховуючи, що позов підлягає до часткового задоволення з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 2189,00 грн.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №481741-КС-005 від 18 вересня 2024 року в сумі 13130 грн. 00 коп., та 2189 грн. 00 коп. судового збору, а всього 15319 (п`ятнадцять тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», адреса місця знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: Ю. В. Крива