Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №644/4381/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/4381/25

Провадження № 2/644/1051/26

16.03.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики №77881916 від 29.10.2021 року в розмірі 49553,36 грн. та понесені судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.10.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №77881916. Згідно договору, кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 14800 грн., строком на 30 днів, з процентною ставкою 1,99 % річних на споживчі потреби, а позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом. 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, за яким право вимоги за договором №77881916 передано ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Своїх зобов`язань за договором ОСОБА_1 не виконала, в зв`язку з чим має перед позивачем непогашену заборгованість за договором позики № 77881916 від 29.10.2021 року в розмірі 49553,36 грн., яка складається з 14800 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 34753,36 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Ухвалою суду від 22.05.2025 року відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що між нею та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено електронний договір позики №77881916 від 29.10.2021 року, відповідно до якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 14800 грн. строком на 30 днів, тобто до 28.11.2021 року. Вона як відповідач по справі не визнає вимоги щодо відсотків, оскільки строк кредитування за договором про споживчий кредит був погоджений сторонами та становив 30 днів з процентною ставкою 1,99% за кожен день строку користування кредитом. Після того сторони не укладали договір про продовження строку дії договору. Таким чином після спливу строку дії договору нарахування відсотків неправомірно. Також вказує, що договір факторингу укладений 14.06.2021 року, тобто до моменту виникнення спірного зобов`язання, відповідно спірна вимога не могла бути предметом відступлення, також у реєстрі боржників, який є додатком до договору факторингу, відповідач ОСОБА_1 відсутня, що підтверджує що право вимоги за договором позики не передавалося. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виконання первісним кредитором умов договору надання коштів у позику і щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок відповідачки. Крім того зазначила, що позов поданий після спливу позовної давності. Клопотання про її поновлення позивач не подавав, підстав для поновлення судом не встановлено.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явилися, подали спільну заяву з проханням розглядати справу без участі сторони відповідача. В позові просили відмовити на підставі доводів та заперечень, викладених к відзиві.

Судом встановлено, що 29.10.2021 року ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики №77881916 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір підписаний електронним підписом позичальника. Згідно договору відповідачка отримала кредит в розмірі 14800 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 1,99 % в день. Дата надання позики 29.10.2021 року, дата повернення позики 28.11.2021 року.

Згідно п. 3 договору, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартість всіх супровідних послуг, наведеної в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка зазначена у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 5 договору, підписанням договору позичальник стверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послугами. Згідно п. 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику.

Згідно п. 9 договору, позичальник має право протягом 14 календарних днів з моменту укладання договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Згідно п. 10 позичальник має право достроково виконати договір, шляхом повернення позики, сплати процентів за період від дня одержання позики до дня їх повернення з процентною ставкою, визначеною у п. 2 договору.

Договір позики № 77881916 підписаний ОСОБА_1 29.10.2021 року з використанням одноразового ідентифікатора. Додаток №1 до договору позики № 77881916 від 29.10.2021 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, який також підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, укладеного між ТОВ «1Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», з урахуванням додаткових угод до договору факторингу №2 від 28.07.2021 року, №12 від 27.10.2023 року, вимоги за договором №77881916 від 29.10.2021 року, передано ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Згідно витягу з реєстру боржників № 11 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року до позивача перейшло право вимоги за договором № 77881916 від 29.10.2021 року, в якому боржником вказана ОСОБА_1 , номер договору позики № 77881916 від 29.10.2021 року, сума заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості по договору № 77881916 від 29.10.2021 року та витягу з Реєстру боржників №11 до договору факторингу за ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором в розмірі 49553,36 станом на 27.10.2023 року, яка складається з 14800 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 34753,36 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 вказаного закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору позики № 77881916 від 29.10.2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного підпису, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариств, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Сторона відповідача не заперечує щодо укладання між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» договору позики № 77881916 від 29.10.2021 року.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу та реєстру прав вимоги, а тому до ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги за договором позики № 77881916 від 29.10.2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Доводи відповідачки про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки договір факторингу між первісним кредитором укладено до виникнення кредитних зобов`язань є необґрунтованими. Суд звертає увагу, що додатковими угодами строк дії договору факторингу було пролонговано, а саме: додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, додатковою угодою № 12 від 27.10.2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, які є невід`ємною частиною Договору.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 49553,36 станом на 27.10.2023 року, яка складається з 14800 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу, 34753,36 грн.- сума заборгованості за відсотками.

Станом на момент подання позовної заяви відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

Під час розгляду справи встановлено, що договір позики № 77881916 від 29.10.2021 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк повернення коштів, погашення кредиту, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін, він підписаний сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.

Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання договору ОСОБА_1 зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.

Посилання відповідачки щодо відсутності доказів отримання грошових коштів суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи містять докази, що підтверджують погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов. Відповідачка не скористалася своїм правом відмовитися від договору на підставі п. 9 договору позики, в разі невиконання первісним кредитором зобов`язань за договором позики. При цьому, саме боржник має доступ до свого рахунку, який вказував при підписанні договору, і в ході судового розгляду даної справи відповідачка мала можливість надати суду відповідну виписку зі свого рахунку, на підтвердження надходження або ненадходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, їх розміру, а також підтвердження виконання своїх зобов`язань за даним договором та внесення грошових коштів на погашення заборгованості. Вказаних вище документів відповідачкою, на підтвердження своїх заперечень щодо вимог заявленого позову, суду не надано.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Сторона відповідача заперечує проти розміру відсотків, які були нараховані після спливу строку дії договору.

Згідно договору позики № 77881916 від 29.10.2021 року відповідачка отримала кредит в розмірі 14800 грн. строком на 30 днів з процентною ставкою 1,99 % в день. Дата надання позики 29.10.2021 року, дата повернення позики 28.11.2021 року.

Таким чином за користування кредитними коштами відповідачка мала сплатити відсотки за користування кредитом за 30 днів користування.

Доказів, що свідчили про продовження дії договору матеріали справи не містять.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», набувши право вимоги до відповідачки за договором № № 77881916 від 29.10.2021 року, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, суд зазначає, що у цій справі ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 34753,36 гривень, яка утворилася поза межами строку кредитування.

Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками кредитування суперечить вимогам ЦК України.

Суду не надано докази того, що строк дії кредитного договору (30 днів) було пролонговано в установленому порядку.

Таким чином, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою, визначеною договором в розмірі 1,99 % за день користування кредитом в розмірі 8835,60 грн. (14800 х 1,99 % х 30).

Таким чином, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором позики № 77881916 від 29.10.2021 року в розмірі 23635,60 грн., яка складається: 14800 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8835,60 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідачка не надала суду жодних доказів, які б спростували факт видачі кредитних коштів, або факт погашення заборгованості.

Щодо заперечень відповідачки з приводу пропуску строку звернення із позовною заявою до суду, суд дійшов наступного.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до умов договору позики №77881918 від 29.10.2021 року строк дії договору 30 днів, тобто до 28.11.2021 року.

Отже, з 29.11.2021 року у первісного кредитодавця виникло право у зв`язку з не поверненням грошових коштів, пред`явити вимогу до позичальника, оскільки саме на цей час кредитодавцю було відомо, що кредитні кошти не повернуті та існує заборгованість, а тому строк позовної давності для пред`явлення позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 повинен обраховуватися саме з 29.11.2021 року.

Право вимоги щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, з урахуванням додаткових угод перейшло від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до позивача на підставі акту прийому-передачі Реєстру боржників № 11 від 27.10.2023 року.

Позивач звернувся з даним позовом до суду через засоби поштового зв`язку 20 травня 2025 року.

Законом України від 08 листопада 2023 року №3450-IX (який набрав чинності 30 січня 2024 року) пункт 19 викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04 вересня 2025 року, відновлено обчислення строків позовної давності.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду з даним позовом 20 травня 2025 року, не пропустив строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача.

В зв`язку з викладеним, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме стягує судовий збір в розмірі 1444,27 грн.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 77881916 від 29.10.2021 року в розмірі 23635,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1444,27 грн.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Головуючий: М. С. Зайцева