Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №571/233/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/233/26

Провадження №1-кп/571/117/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ( в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2025 року за №42025181110000023 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дроздинь Рокитнівського району Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з групою осіб, матеріали відносно яких виділені в інше кримінальне провадження, у період з початку жовтня 2025 року по 19 листопада 2025 року, переслідуючи корисливий мотив і мету направлену на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, домовились щодо сприяння у незаконному переправленні через державний кордон громадянина України призовного віку ОСОБА_6 , який мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час за грошову винагороду, не зважаючи обмеження воєнного стану.

Зокрема, в період з початку жовтня 2025 року по 19 листопада 2025 року невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, в ході переписок в мессенджері «Телеграм» роз`яснили ОСОБА_6 , що він зможе безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку республіки білорусь, за грошову винагороду в сумі 3000 доларів США

При цьому, невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, 15 листопада 2025 року вказали ОСОБА_6 сплатити першу частину коштів 1000 доларів США, що еквівалентне 43 680 гривень, перерахувавши грошові кошти на банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , відкритої в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ 14360570), в якості авансу за надані послуги та чекати подальших вказівок щодо організації його перетину державного кордону України в напрямку республіки білорусь.

Окрім цього, невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, надали ОСОБА_4 , абонентський номер ОСОБА_6 , та в ході телефонної розмови останніх, ОСОБА_4 повідомив, ОСОБА_6 про необхідність прибуття 19 листопада 2025 року до с. Дроздинь, Сарненського району Рівненської області для організації переправлення через кордон.

Після чого, ОСОБА_6 , 18 листопада 2025 року сплачено раніше обумовлену суму 43 680 гривень на банківську платіжну карту № НОМЕР_1 , відкритої в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ 14360570).

Так, 19 листопада 2025 року, близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_6 прибув до с. Дроздинь Сарненського району Рівненської області, де його зустрів ОСОБА_4 та інші невстановлені особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження на автомобілі марки «Volkswagen Passat» 2006 року випуску без д.н.з., VIN-код НОМЕР_2 , та доставили до прибудинкового приміщення (сарай) по вул. Молодіжна в с. Дроздинь Сарненського р-н, Рівненської області.

В подальшому ОСОБА_4 діючи спільно, із невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження у прибудинковому приміщенні по вул. Молодіжна у с. Дроздинь, Сарненського р-н, Рівненської області надали поради ОСОБА_6 , щодо незаконного перетину державного кордону України та роз`яснили, що останній може безперешкодно перетнути державний кордон України у період дії воєнного стану, в напрямку республіки білорусь, заплативши решту частини обумовленої попередньо суми коштів на банківську карту № НОМЕР_1 , відкритої в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Код ЄДРПОУ 14360570), для невстановлених особи, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, а також заплативши 1000 доларів США готівкою для ОСОБА_7 після обумовлення фактичних обставин незаконного перетину державного кордону.

При цьому, дії ОСОБА_4 полягали у наданні послуг з переведення лісовою місцевістю поза межами дії пішохідних патрулів Державної прикордонної служби України в межах с. Дроздинь, Сарненського району Рівненської області до державного кордону України з республікою білорусь.

В подальшому, 19 листопада 2025 року, в обідню пору доби ОСОБА_4 із іншими невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, діючи за попередньою змовою групою осіб, в ході інструктажу, довели ОСОБА_6 порядок дій перед та після незаконного переправлення через державний кордон, після чого ОСОБА_6 на виконання попередньо узгоджених домовленостей передав грошові кошти у розмірі 1000 доларів США для ОСОБА_4 та невстановлених осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, надалі з метою конспірації та мінімізації ризику виявлення їхньої протиправної діяльності зі сторони працівників правоохоронних органів слідували на автомобілі марки «Volkswagen Passat» 2006 року випуску без д.н.з., VIN-код НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження в напрямку лісового масиву в с. Дроздинь, Сарненського району Рівненської області для фактичного державного кордону України з республікою білорусь, однак вищевказаний автомобіль був зупинений працівниками правоохоронних органів по вул. Молодіжна в с. Дроздинь Сарненського району Рівненської області.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 332 КК України - сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив факти та обставини, які викладені в обвинувальному акті. Щиро розкаявся у вчиненому та просив не карати його суворо, запевнив, що такого більше не повториться.

Покази обвинуваченого повністю співвідносяться з обставинами викладеними в обвинувачені. Сумнівів у щирості позиції обвинуваченого не має. Обвинувачений щиро розкаються у вчиненому.

Прокурор в судовому засідання підтримав пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення, просив суд провести спрощений розгляд в порядку ч.3 ст.349 КПК України та з врахуванням всіх обставин справи та характеризуючих даних, призначити обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі строком на сім років з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та з конфіскацією майна.

За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого ОСОБА_4 злочину, які ніким не оспорюються і на підставі ч.3 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів які характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК України.

При цьому суд вважає правильним кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.3 ст. 332 КК України як сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченому, а також і його особистості, наскільки він проявився у його злочинних діях, наскільки він має нахил до скоєння правопорушень, його мотиви скоєння злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 неодружений, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, відсутні негативні характеризуючи дані на нього.

Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільний переказ застави в розмір 121120 грн. на підтримку Збройних сил України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Згідно ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має право призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Виходячи з буквального змісту даної норми, підставою для призначення більш м`якого покарання в ч. 1 ст.69 КК України вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного.

При цьому обставини, що пом`якшують покарання, як одна з підстав застосування статті 69 КК України, повинні мати певні кількісні та якісні характеристики, а відомості про особу винного, як самостійна підстава призначення більш м`якого покарання повинні оцінюватися судом, а в даному випадку і прокурором, в першу чергу з точки зору можливості досягнення таким (більш м`яким) покаранням тих цілей, які сформульовані в частині 2 статті 50 КК України.

Призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише за наявністю двох розглянутих підстав застосування статті 69 КК України в їх єдності і сукупності.

За наслідками проведеного аналізу вищезазначених правових норм, суд, приймає до уваги, що у обвинуваченого ОСОБА_4 наявні декілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв у розкритті злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, добровільно перерахував кошти на потреби ЗСУ.

Таким чином, з врахуванням викладеного суд вважає за можливим при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України.

Також з огляду на особистість обвинуваченого суд вважає, що він не є особою суспільно небезпечною, яка здатна на системне вчинення кримінальних правопорушень. При цьому встановлено, що обвинувачений неодружений, має утриманні одну малолітню дитину. У зв`язку з цим, маючи потребу у коштах погодився на вчинення цього злочину. Проте очевидно, що обвинувачений не в повній мірі розумів суспільну небезпеку скоєного ним діяння, а саме те, що безпосереднім об`єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, що є надзвичайно актуально в умовах війни. І саме нерозуміння обвинуваченим цих обставин в поєднанні з корисливим мотивом швидко заробити гроші, і привело його до вчинення такого тяжкого правопорушення.

Слід зазначити, що суд також враховує обставини скоєного злочину обвинуваченим, а саме безпосередні дії обвинуваченого та його роль у вчиненні злочину, які проявились у транспортуванні однієї особи, який мав намір перетнути кордон з одного місця до іншого.

Переходячи до питання обрання конкретного покарання, суд враховуючи обставини правопорушення та особу обвинуваченого, його матеріальне становище, вважає за необхідне призначити основне покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.332 КК України, однак зв`язане з позбавлення волі та з позбавленням займатись певною діяльністю, проте без конфіскації майна.

Разом з тим, не погоджуючись з позицією обвинувачення, суд в даному конкретному випадку вважає, що є достатні підстави для застосування ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки переконаний, що його виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, протягом якого обвинувачений буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК України і покласти на обвинуваченого певні обов`язки.

Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження - арешт майна, підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.50, 65, 69, 332 КК України, ст.ст.349, 373, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання за ч.3 ст. 332 КК України з застосуванням положень ч.1 ст. 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю та обіймати пов`язані з здійсненням охорони державного кордону України та посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку обраховувати з дня ухвалення вироку, тобто 16 березня 2026 року.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – не обирати.

Суму коштів в розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень 00 копійок), внесені ОСОБА_8 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Рівненській області, як застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , повернути заставодавцю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Арешт, накладений в ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення, накладений ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: імітаційні грошові кошти номіналом 100 доларів США (НА49704615А) в кількості 10 шт., які упаковані до сейф-пакету Національна поліція України NPU 5135510 – знищити.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: паспорт громадянина України (ID № НОМЕР_4 ) виданий на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – повернути власнику.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон «Моторолла», який упакований до сейф-пакету Національна поліція України NPU 5135512 – конфіскувати в дохід держави.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (реєстраційний документ Республіки Польща) на автомобіль Volkswagen Passat 2006 року випуску VIN: НОМЕР_5 та KARTA POJAZDU на вказаний автомобіль, які упаковані до сейф-пакету Національна поліція України CRI 1226854 – повернути володільцю майна.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рокитнівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1