Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №537/1250/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/91/2026

Справа № 537/1250/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючої судді - Мурашової Н.В.,

за участю секретаря - Дьяченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

26.02.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет», як правонаступник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики №75588238 від 13.05.2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , в розмірі 43357,50 грн., з яких 15000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 28357,50 грн. заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати на судовий збір 2422,40 грн. та на професійну правничу допомогу 3500 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» зазначило, що 13.05.2021 року позикодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з позичальником ОСОБА_1 уклали Договір позики №75588238, за умовами якого Позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. на строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано сторонами електронними підписами, зокрема позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису GDc8ttQ51u, що був надісланий після верифікації позичальника на вказану ним електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Того ж дня, Позикодавець на виконання Договору позики №75588238 від 13.05.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес». Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією cd784576-9fad-45a1-8e90-95c3ef986c30 від 13.05.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Проте Позичальник ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі своїх зобов`язань за Договором позики №75588238 від 13.05.2021 року, 13.06.2021 року повернула лише частину грошових коштів 7462,50 грн., які зараховані на погашення процентів. Тому відповідно до п.4.2. Договору, п.6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» установлений первинно строк позики 30 днів був пролонгований, але не більше 90 днів. Й на підставі п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» нараховало заборгованість по процентам в цілому за 120 днів користування позикою (правомірне та прострочене) за базовою процентною ставкою 1,99% у день на залишок основного боргу. Таким чином заборгованість ОСОБА_1 за цим договором становить 43357,50 грн., зокрема: 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28357,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.

19.11.2021 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу №1911 з додатками, зокрема Реєстром прав вимог від 19.11.2021 року та Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики №75588238 від 13.05.2021 року.

03.04.2023 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу №030423-ФК з додатками, зокрема Реєстром прав вимог від 03.04.2023 року та Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей, за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики №75588238 від 13.05.2021 року. Згідно п.5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача ОСОБА_1 .

Всупереч умовам договору позики відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань в повному обсязі ані перед первісним кредитором, ані перед його правонаступником ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».

Тому позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», як правонаступник первісного кредитора, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 за захистом, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики №75588238 від 13.05.2021 року в розмірі 43357,50 грн., а також понесені судові витрати на судовий збір в розмірі 2422.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., що підтверджені документально.

Короткий зміст заяви відповдача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. (а.с.96-99).

19.06.2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, в якому вона просила скасувати заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2025 року у справі № 537/1250/25.

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 не була обізнана про розгляд справи в суді, тому була позбавлена права захищати свої права.

При ухваленні заочного рішення суд не врахував наступні обставини. Поданими суду доказами не доведено, що ОСОБА_1 отримала кредит за спірним Договором позики №75588238 від 13.05.2021 року з додатком. Нараховані позивачем відсотки не відповідають зазначеним у цьому договорі істотним умовам. Не підтверджено допустимими доказами наявність у ОСОБА_2 заборгованості за цим спірним Договором.

З наведених підстав відповідач вважала позовні вимоги незаконними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст заперечень позивача ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» проти заперечень відповідача на позов. (а.с.113-115).

23.06.2025 року позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» подав заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. В обґрунтування зазначили, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи судом, не скористався своїм правом вчасно подати відзив на позов, тому відсутні підстави для скасування заочного рішення. Разом з тим позивач зазначив, що оспорюваний Договір позики укладений в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором після його ідентифікації та верифікації через ІТС первісних кредиторів в особистому кабінеті клієнта. А тому ОСОБА_1 погодилася та прийняла умови Договору позики з Правилами надання гошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які є невід`ємною його частиною.

Виконання первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджено належними та допустими доказами, зокрема електронною платіжною інструкцією від 13.05.2021 року та довідкою від 07.02.2025 року, виданими ТОВ «Фінекспрес», листом позикодавця ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про перерахування ОСОБА_1 на виконання умов Договору позики №75588238 від 13.05.2021 року грошових коштів 15000 грн. А також відповіддю АТ КБ «Приват Банк» про зарахування на рахунок Замикули 13.05.2021 року 15000 грн.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики (в Правилах, які є невід`ємною його частиною) наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами 30-денного строку кредитування.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Тому, на підставі п.6.5 Правил, через неналежне виконання ОСОБА_1 умов Договору позики, їй були нараховані відсотки за користування позикою за ставкою 1,99% у день з першого дня надання позики, відповідно до наведених положень Правил. А проценти за прострочення виконання зобов`язань за базовою процентною ставкою 1,99% у день нараховувалися ще 90 днів після закінчення первинного 30-денного строку позики.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі своїх зобов`язань, її заборгованість за Договором позики №75588238 від 13.05.2021 року складає 43357,50 грн., зокрема: 15 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 28357,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.

А тому заочне рішення суду є законним та обґрунтованим, не підлягає скасуванню.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.03.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням позивача витребували докази. (а.с.65-66).

Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2025 року у справі № 537/1250/25, провадження № 2/537/833/2025 задоволено позов ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Стягнули з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №775588238 від 13.05.2021 року в розмірі 43357,50 грн., з яких заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 15000 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 28357,50 грн. Стягнули з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» судові витрати на судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн. (а.с.90-93).

19.06.2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2025 року у справі № 537/1250/25.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 19.06.2025 року прийняли до розгляду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2025 року за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Призначили судове засідання. (а.с.104).

23.06.2025 року позивач ТОВ «Фінпром Маркет» подав заперечення на заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 30.07.2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Скасували заочне рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.05.2025 року у справі № 537/1250/25 за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.119-120).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 14.01.2026 року позовну заяву залишено без руху. Надано строк для усунення її недоліків.

21.01.2026 року позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» усунув наведені судом недоліки позову.

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» не з`явився в судове засідання, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Норми права, якими керувався суд.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

ВП ВС неодноразово висловлювала правову позицію щодо необхідності втілення у судовій практиці принципу Jura novit curia («суд знає закони»), зокрема у постановах від 04.12.2019 по справі 917/1739/17, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц. Оскільки повноваження органів влади є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У ст. 1046 ЦК України наведено визначення договору позики. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ст. 1047 ЦК України наведена форма договору позики. 1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. 2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України наведений обов`язок позичальника повернути позику. 1. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. … 3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У ст. 1050 ЦК України визначені наслідки порушення договору позичальником. 1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. 2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У ст. 1054 ЦК України наведено визначення кредитного договору. 1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. 3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У ст. 1055 ЦК України наведена форма кредитного договору. 1. Кредитний договір укладається у письмовій формі. 2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 1056 ЦК України, Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Не підписані позичальником умови кредитування не можуть бути частиною кредитного договору, оскільки не може бути встановлено, що позичальник погодився саме на такі умови, що наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного суду у постанові від від 06.02.2019 року по справі № 202/26885/13-ц, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №342/180/17 та у постанові від 03.07.2019 року виснувала: 1) оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома; 2) банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; 3) споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; 4) роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; 5) оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим Банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову; 6) відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин; 7) правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, і щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені; 8) пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

При винесенні рішення були застосовані:

- Резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнята 9 квітня 1985 року на 106-му пленарному засіданні ГА ООН, у якій зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

- Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», у якому КСУ зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У ст. 204 ЦК України установлено презумпцію правомірності правочину. Так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що в договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У ст. 5 ЦК України установлено дію актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч.1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. (ч.2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка за користування кредитом, установлена у договорі, має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Законодавства, що регулює порядок кредитування, захисту прав споживачів, інакше умови договору споживчого кредиту, які прямо суперечать вимогам законодавства - є нікчемними.

У разі, якщо сторони договору визнали підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення в позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна є безумовною і не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Постанова ОП КЦС ВС від 15.06.2020 року у справі №138/240/16-ц.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України. Постанова ВП ВС від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

У разі прострочення боржником умов договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості - не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України. За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Постанова ВП ВС від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18) вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

В ст.546 ЦК України установлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 вирішено виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом.

Щодо строку нарахування процентів за користування кредитом у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі №910/1238/17 касаційний суд, формуючи практику, дійшов такого висновку:

«Проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

За логікою Верховного Суду, після закінчення строку дії кредитного договору або у разі пред`явлення банком вимоги про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов`язання. У такому випадку нарахування штрафних санкцій можливе не на підставі умов договору, а на підставі ст. 625 ЦК України (3% річних, якщо інше не визначено у договорі).

Велика Палата Верховного Суду дійшла до вказаного висновку з тих мотивів, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, тобто виключається одночасне застосування ст. 1048 та ст. 625 ЦК України.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, діяв в Україні з 12.03.2020 року по 30.06.2023 року.

Воєнний стан діє на території України з 24.02.2022 року по теперішній час.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

За змістом статей 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За положеннями ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У ст. 1084 ЦК України наведені права фактора. Так, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до ст. 1085 ЦК України про зустрічні вимоги боржника, якщо фактор пред`явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред`явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові. Боржник не може пред`явити факторові вимоги до клієнта у зв`язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Постанова КЦС ВС від 06.02.2018 року у справі №278/1679/13-ц, постанова КЦС ВС від 06.02.2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Постанова КЦС ВС від 06 лютого 2019 року у справі № 667/11010/14-ц.

Обставини, установлені судом. Мотиви ухваленого рішення.

Судом установлено, що 13.05.2021 року між позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачальником ОСОБА_1 був укладений Договір позики №75588235. Згідно умов Договору позики Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У розділі 2 Договору наведені параметри та умови Позики. Сума позики 15000,00 грн. Строк позики 30 днів, дата надання позики 13.05.2021 року, дата повернення позики 12.06.2021 року. Процентна ставка (базова) в день - 1,99% фіксована. Знижена процентна ставка/день - 0,99%, Процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день - 2,70%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 361,35%. Орієнтовна загальна вартість позики - 19455,00 грн.

За п.3. Договору, проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

За п.4. Договору, підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що: п.4.1. Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; п. 4.2. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі, тощо.

За п. 5., цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

За п.7. Договору, зміна або припинення в односторонньому порядку договірних зобов`язань повністю чи частково, а також одностороння відмова від їх виконання, не допускаються, якщо інше не встановлено законом чи Правилами.

За п.8. Договору, Позичальник несе повну відповідальність перед Позикодавцем за повернення Позики, сплату Процентів та належне виконання зобов`язань за цим Договором усім своїм майном. Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачену положеннями цього Договору, Правил та чинного законодавства.

За п.10. Договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

У розділі 11 Договору зазначені еквізити сторін. Зокрема щодо позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_2 Паспорт: НОМЕР_3 Адреса: ПОЛТАВСЬКА, КРЕМЕНЧУК, СУВОРОВА, д.32 Поштова адреса ПОЛТАВСЬКА, КРЕМЕНЧУК, СУВОРОВА, д.32 Тел.: НОМЕР_4 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 Рахунок: НОМЕР_5 . Електронний підпис одноразовим ідентифікатором GDc8ttQ51u

Договір позики №75588238 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.05.2021 року підписано сторонами, зокрема електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) GDc8ttQ51u.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу ОСОБА_1 кошти в сумі 15000,00 грн. шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , зазначеними нею у договорі позики, за посередництвом платіжної установи ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», що підтверджено платіжною інструкцією ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» №cd784576-9fad-45a1-8e90-95c3ef986c30 від 13.05.2021 року, довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 07.02.2025 року №КД-000008365/ТНПП, довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 07.02.2025 року №7022025-7. (а.с.26-27).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 10.03.2025 року №20.1.0.0.0/7-250303/82443-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ).

З наданої АТ КБ «ПриватБанк» виписки за договором № б/н за період з 13.05.2021 року по 16.05.2021 року вбачається, що на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_6 13 травня 2021 року зараховані кошти в сумі 15000,00 грн. (а.с.72-73).

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року в повному обсязі, надало позичальнику ОСОБА_1 у позику 15000 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» довідкою підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №75588238 від 13.05.2021 року, був ідентифікований Товариством. Акцепт договору позичальником підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора - GDc8ttQ51u, час відправки 13.05.2021 року 07:24:31 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Подані суду Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (нова редакція), затверджена Директором Наказом № 11/02/2021 від 11.02.2021 року, - не підписані позичальником ОСОБА_1 .

В запереченням проти позову відповідач ОСОБА_1 не отримання нею грошових коштів за Договором позики №75588235 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 13.05.2021 року.

Враховуючи наведені више докази, а саме підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором примірник Договору позики №75588235 від 13.05.2021 року, а також виконання за цим договором позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своїх зобов`язань - надання на банківську картку позичальника ОСОБА_1 у позику грошових коштів 15000 грн. в день укладення цього договору, часткове виконання самою ОСОБА_1 зобов`язань за цим договором - суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договору позики №75588235 від 13.05.2021 року, який вона підписала одноразовим ідентифікатором, чим погодила та прийняла його істотні умови.

Разом з тим, враховуючи, що суду не були надані підписані відповідачем ОСОБА_1 . Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (нова редакція), затверджені Директором Наказом № 11/02/2021 від 11.02.2021 року, а сама відповідач ОСОБА_1 , заперечувала проти задоволення позовниз вимог з підстав неотримання нею позики, неправильного нарахування зоборгованості за Договором позики з підстав порушення його умов, то суд вважає за необхідне оцінити ці Правила відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 06.02.2019 року по справі № 202/26885/13-ц, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17. Отже, суд не вважає частиною Договору позики №75588235 від 13.05.2021 року надані Правила, оскільки з поданих суду доказів не може бути однозначно встановлено, що позичальник ОСОБА_1 погодилася саме на такі умови, що наведено суду. Позивач не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Роздруківка Правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; оскільки умови та правила надання послуг надання позики, що розміщені на офіційному сайті первісного кредитора, неодноразово змінювалися самим первісним кредитором в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів і витяг з Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відсутність в підписаному Договорі позики домовленості сторін про пролонгацію строку надання позики, наслідки невиконання умов Договору про збільшення процентної ставки за користування позикою, нарахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення позики, виплати за ч.2 ст.625 ЦК України як відповідальність за невиконання зобов`язання, надані позивачем Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору позики, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою Договору позики й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання позикодавцем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, і щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Договорі позики, що підписаний сторонами.

Висловлена правова позиція Великої Палати Верховного суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 стосується правовідносин аналогічних цьому спору, що розглядається. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Велика Палата Верховного Суду висловила свою правову позицію щодо укладення договору кредиту у письмовій формі, до якої відноситься як паперова так і електронна форми, а вимога укладати договір кредиту/позики саме у письмовій формі з підписами сторін, - стосується всіх учасників (щодо договорів позики з юридичними особами) у правовідносинах кредиту/позики. А тому суд вважає, що висловлена правова позиція Великої Палати Верховного суду у постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 стосується правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи, а тому підлягають застосуванню при вирішенні спору та ухваленні рішення.

Отже, враховуючи, що позивач заперечувала позовні вимоги щодо стягнення боргу за спірним Договором позики, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд вважає, що спірні правовідносин мають розглядатися лише за умовами підписаного нею Договору позики №75588235 від 13.05.2021 року.

Відповідач ОСОБА_1 не сплатила своєчасно в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

19 листопада 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено Договір факторингу №1911, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступає ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №1911 від 19 листопада 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року в сумі 50820,00 грн. На підтвердження відступлення права вимоги суду подано також Акт прийому-передачі документів від 19.11.2021 року та Акт звірки взаєморозрахунків.

03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінпром Маркет» передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступає ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей, в розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до ТОВ «Фінпром Маркет» переходять всі права грошової вимоги, які належали ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року в сумі 50820,00 грн. На підтвердження відступлення права вимоги суду подано також Акт прийому-передачі документів від 03.04.2021 року та Акт звірки взаєморозрахунків.

ОСОБА_1 не оспорювала факт, що ТОВ Фінпром Маркет» набув право вимоги до неї за спірним Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року.

За таких обставин, відповідно до положень ст.55 ЦПК України, ТОВ «Фінпром Маркет» стало правонаступником ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у зобов`язаннях за договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року, укладеним первісним позикодавцем з відповідачем ОСОБА_1 .

Заперечення відповідача ОСОБА_1 проти задоволення позову зводилися до незгоди з отриманням позики, з розміром заборгованості, зокрема по відсоткам за спірним Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року, нарахованих первісним позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які позивач ТОВ «Фінпром Маркет» просив стягнути на свою користь, як правонаступник первісного кредитора.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком, первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» нарахував ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року в сумі 43357,50 грн., з яких 15000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 28357,50 грн. заборгованість за відсотками. При цьому зазначено, що 13.05.2021 року була надана ОСОБА_1 позика 15000 грн. З 13.05.2021 року по 10.09.2021 року, тобто 120 днів, були нараховані проценти 35 820 грн. за ставкою 1,99% у день на залишок позики, тобто кожен день по 298,50 грн. (позика 15000 грн. х процентну ставку 1,99% у день х 120 днів = 35 820 грн.). Разом з тим ОСОБА_1 сплатила 13.06.2021 року 7462,50 грн., які були зараховані на погашення поцентів.

Оцінюючи розрахунок, суд вважає слушними доводи відповідача про його невідповідність умовам Договору позики №75588238 від 13 травня 2021, який був підписаний електронним підписом відповідача.

Так, Договір позики №75588238 від 13 травня 2021 року, підписаний відповідачем ОСОБА_1 , установили істотні умови: надання позики в сумі 15000 грн. на строк 30 днів, із сплатою базової процентної ставки 1,99% у день на залишок заборгованості. Дата повернення позики 12.06.2021 року. Не доведено відповідачем допустимими доказами, що в період користування позикою до ОСОБА_1 застосовується знижена процентна ставка за користування позикою - 0,99% у день від суми позики. Підписаний Договір позики не містить умов про пролонгацію строку його дії/строку позики, не містять умов застосування зниженої процентної ставки - застосування до Позичальника умов програми лояльності при наданні позики, а також не містить умов пролонгації установленого 30-денного строку позики.

З наведених вище підстав, суд вважає помилковим застосування в розрахунку заборгованості за Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року, що був підписаний відповідачем ОСОБА_1 , зазначених у Правилах надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умов, які не були підписані ОСОБА_1 , і позивачем не доведено, що остання була ознайомлена саме з цією редакцією умов.

Отже суд вважає доведеним поданими доказами, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет» за умовами підписаного нею Договору позики №75588238 від 13 травня 2021 року в розмірі 16 492,5 грн, з яких сума позики 15000 грн., проценти за користування позикою 1 492,5 грн., нараховані у правомірний строк користування позикою - 30 днів за визначеною у Договорі базовою процентною ставкою за користування позикою - 1,99% у день, що 12.06.2021 року ОСОБА_1 мала повернути, з врахуванням проведених позичальником виплат 13.06.2021 року (позика 15000 грн. х базова процентна ставка за користування позикою 1,99% х строку позики 30 днів = проценти за користування позикою 8 955 грн., з них потрібно відрахувати, що ОСОБА_1 частково виконала свої зобов`язання за договором, 13.06.2021 року на виконання підписаного нею Договору сплатила 7462,50 грн., які були зараховані на погашення нарахованих процентів за користування позикою).

На момент укладення Договору позики №75588238 від 13 травня 2021 року та у період нарахування процентів за користування кредитом не набрав Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, діяв з 24 грудня 2023 року, яким доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Тому суд вважає таким що відповідає умовам Договору позики №75588238 від 13 травня 2021 року та законодавству, чинному на момент виникнення правовідносин, нарахування процентів за користування кредитом.

Оскільки умовами підписаного ним Догову позики №75588238 від 13 травня 2021 року не передбачено пролонгацію 30-денного строку надання позики, для подальшого правомірного користування нею. Тому суд вважає, що з 13.06.2021 року ОСОБА_1 прострочила виконання своїх зобов`язань за договором, не повернула заборгованість, тому користувалася позикою неправомірно.

Таким чином, суд вважає, що правова природа нарахованих позивачем процентів у період з 13.06.2021 року по 10.09.2021 року - є відповідальністю за прострочення виконання/ порушення грошового зобов`язання, що установлена ч.2 ст.625 ЦК України.

Такий правовий висновок суду відповідає правовим позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, у постанові від 4 лютого 2020 року у справі №912/1120/16, у постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16.

Підписаним відповідачем ОСОБА_1 . Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року встановлено процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,7% у день, що за своєю природою відноситься до врегулювання ч.2 ст.625 ЦК України, не є платою процентів за користування позикою у правомірний строк її надання. Обмежень про застосування нарахування в наведеному розмірі відсотків як відповідальності за прострочення виконання зобов`язання - умови підписаного відповідачем Договору позики - не містять.

Разом з тим, законом не визначалися обмеження в період карантину до початку воєнного стану, тобто з 12.03.2020 року по 23.02.2022 року для застосування відповідальності за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України у розмірі, визначеному в врахуванням законону, зокрема ЗУ «Про захист прав споживачів».

Позивач, диспозитивно розпорядився своїми правами, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 нараховані ним суми як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання за меншою процентною ставкою, ніж зазначеного у договорі - 2,70% у день, а саме 1,99% у день. А також самостійно обмежив строк нарахування такої відповідальності 90 днями. Таким чином позивач нарахував ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам, які за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, в сумі 26 865 грн. (15000 грн. х відсоткова ставка 1,99% х 90 днів = 26 865 грн.)

Некоректне або недостатньо коректне формулювання і виклад вимог або підстав позову, якщо не викликає сумніву мета та підстави звернення особи до суду, не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог та підстав позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (постанова Верховного Суду від 20 серпня 2021 року у справі № 149/2736/20 (провадження № 61-9025св21)).

Повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.

Враховуючи те, що позивач обрав правомірний та ефективний спосіб захисту своїх прав та інтересів - стягнення заборгованості за договором позики, яка складається із заборгованості за основним боргом, заборгованості по процентам, з яких по процентам за користування позикою у строк, визначений договором, заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою (неправомірне), обґрунтовано пояснив підстави, тому стягнення судом заборгованості за спірним договором позики, з яких заборгованість за тілом позики, заборгованість за процентами за правомірне користування позикою у визначений умовами підписаного договору строк 30 днів, заборгованість за неправомірне користування позикою понад наданий умовами Договору строк, що мають правову природу відповідальності за прострочення виконання зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, але з врахуванням перевірки судом правильності проведеного позивачем розрахунку заборгованості на підставі умов підписаного відповідачем Договору позики - не є зміною судом предмета та підстав позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту прав та інтересів залишається незмінним.

Разом з тим стосовно нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України процентів за прострочення виконання зобов`язань, суд враховує положення ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів, яким має відповідати укладений кредитний договір про те, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

За змісту позовних вимог та поданого розрахунку вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача за невиконання ним зобов`язань за Договором позики надані в позику грошові кошти 15000 грн. та із застосуванням ч.2 ст.625 ЦК України, умов п. 2. Договору проценти за прострочення виконання ним зобов`зань за договором протягом 90 днів - 26 865 грн.

Ураховуючи зазначене, керуючись положеннями ст.215-ст.217 ЦК України, суд вважає положення п. 2. Договору нікчемними в частині, коли вони прямо суперечать положенням п.5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки визначений первісним кредитором та його правонаступниками розмір процентів за прострочення виконання зобов`язань є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості позики), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

І тому суд вважає за необхідне застосувати наслідки нікчемності правочину - а саме вважати таким, що відповідає положенням договору та Закону заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед новим позикодавцем ТОВ «Фінпром Маркет» (правонаступником первісного позикодавця ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») заборгованість за Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року по нарахованим процентам за прострочення виконання нею зобов`зань за договором на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з врахуванням п.5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» в розмірі 50% вартості позики - 7500 грн.

Такий правовий висновок суду першої інстанції відповідає правовим позиціям Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19.

З огляду на наведене, суд вважає, що згідно з умовами підписаного відповідачем Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року у зазначений позивачем строк розрахунку заборгованості з 13.05.2021 року по 10.09.2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим Договором, становить 23 992,50 грн., з яких заборгованість за основним боргом - 15000 грн., заборгованість за користування позикою у визначений підписаним договором 30-денний строк надання позики з 13.05.2021 року по 12.06.2021 року із застосуванням базової процентної ставки 1,99% у день на суму боргу, з врахуванням проведених нею виплат, - 1 492,50 грн., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України із застосуванням п.5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 13.06.2021 року по 10.09.2021 року - 7500 грн.

Отже, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, а саме на 55,34% (ціна позову 43357,50 грн. х 55,34% = задоволені вимоги 23 992,50 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати на професійну правничу допомогу, які сторона понесла або має понести, обов`язково мають бути документально підтверджені та доведені.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, № 329/766/18, №178/1522/18.

Оцінюючи розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд вважає їх законним та обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задоволені частково (на 55,34% ), то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог судові витрати: 1) на судовий збір - 1 340,56 грн. (2422,4 грн. х 55,34% = 1 340,56 грн.), 2) на правничу допомогу адвоката - 1 936,90 грн. (3500 грн. х 55,34% =1 936,90 грн.).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 5-19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 352,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором позики №75588238 від 13 травня 2021 року, в розмірі 23 992,50 грн., з яких заборгованість за основним боргом позики - 15000 грн., заборгованість по відсоткам за користування позикою у строк з 13.05.2021 року по 12.06.2021 року - 1 492,50 грн., на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у період з 13.06.2021 року по 10.09.2021 року - 7500 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати на судовий збір в сумі 1 340,56 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 936,90 грн.

Інформація про сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд.9А, офіс 204;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, паспорт НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст з рішення складений 13.03.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.