Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №340/1109/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/1109/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року (суддя Казанчук Г.П.) в адміністративній справі №340/1109/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 року у справі №340/1109/23, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.05.2024 було задоволено позов ОСОБА_1 та:

визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий мотопіхотний батальйон ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо не виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, грошового забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022р. та за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі;

зобов`язано військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 окремий мотопіхотний батальйон ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022 р., за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022р. в повному обсязі.

Вказане рішення суду набрало законної сили 16.05.2024.

За виконанням рішення суду у цій справі встановлено судовий контроль.

Подані військовою частиною звіти свідчать про те, що рішення суду залишається не виконаним з огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань.

20.11.2025 на адресу Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій останній просив змінити спосіб та порядок виконання рішення суду від 11.08.2023 року у справі №340/1109/23 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованого грошового забезпечення за липень, серпень, листопад, грудень місяці 2022 р., за січень, лютий місяці 2023 р., а за червень, вересень, жовтень місяці 2022 р. в повному обсязі, з урахуванням вже виплачених сум.

Заява обгрунтована тим, що зобов`язальне рішення суду, яке ухвалено на користь позивача, залишається не виконаним, що свідчить про неефективність визначено рішенням суду способу захисту порушеного права.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання виплатити суму заборгованості на стягнення суми заборгованості, відбудеться зміна рішення по суті, що суперечить інституту зміни способу і порядку виконання рішення суду та є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що рішення суду, яке набрало законної сили, не виконано та відповідачем (боржником) не сплачено суму заборгованості, яка виникла внаслідок нарахування грошового забезпечення на виконання рішення суду. Скаржник вказує на те, що вказані обставини є підставою для зміни порядку і способу виконання рішення суду, що прямо передбачено ст.378 КАС України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Так, за наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Таким чином, аналіз наведених норми дає підстави вважати, що суд може змінити спосіб і порядок виконання рішення лише за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Самостійною підставою для зміни способу виконання судового рішення є невиконання суб`єктом владних повноважень протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням судового рішення у справах, які прямо передбачені ч.3 ст.378 КАС України.

Ця справа, предметом спору в якій є право позивача на грошове забезпечення, не відноситься до категорії справ, визначених ч.3 ст.378 КАС України, оскільки грошове забезпечення військовослужбовця, є оплатою за проходження військової служби та виконання обов`язків військової служби, а не соціальною виплатою, як про те зазначав позивач.

Таким чином, сам факт невиконання відповідачем у повному обсязі рішення суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням судового рішення, не є безумовною підставою для зміни способу та порядку виконання рішення суду.

У спірному випадку встановлено, що фактично неможливість рішення суду, в частині виплати грошового забезпечення, пов`язана з відсутністю бюджетного фінансування Військової частини.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і у такий спосіб, як зобов`язання виплатити позивачу пенсію (здійснити виплату донарахованої суми пенсії), хоча за певних умов (належне фінансування). Зміна способу і порядку виконання судового рішення, у такому випадку, не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування Державою витрат по виплаті грошового забезпечення позивачу. І від того, що зміниться спосіб виконання із зобов`язання на стягнення, у військової частини автоматично не з`являться кошти для фактичного виконання рішення суду.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування витрат по виплаті сум грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду за заявою позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати перерахованого грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади (місцевого самоврядування) не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. В той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання перерахованих сум грошового забезпечення, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року в адміністративній справі №340/1109/23 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному у випадках та строки, визначені ст.329 КАС України.

Повний текст постанови складено 12.03.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров