Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Домашнє насильство
Дата: 15 березня 2026 р.
Справа: №357/3145/26
Суддя: Вознюк О. Л.
Справа № 357/3145/26
1-кп/357/658/26
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.03.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря – ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2026 за № 12026111030000142, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Біла Церква Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
У С Т А Н О В И В:
1. До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026111030000142, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. У підготовчому судовому засіданні прокурором подана на затвердження угода про визнання винуватості, укладена між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
2.Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується особа
За змістом обвинувального акта встановлено, що ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, в період часу з 01 червня 2025 року по 12 січня 2026 року, систематично вчиняв по відношенню до своєї матері ОСОБА_6 , фізичне та психологічне насильство.
Так, 01.06.2025 приблизно о 14 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї матері ОСОБА_6 , а саме словесно її ображав, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю постраждалій особі.
Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 19.06.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, 31.07.2025 приблизно о 12 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї матері, ОСОБА_6 , а саме: вдарив по руках та словесно ображав, чим завдав шкоди фізичному та психологічному здоров`ю.
Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 18.11.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, 15.08.2025 приблизно о 16 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_4 вчиняв домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї матері, ОСОБА_6 , а саме: словесно ображав та вчинив штовханину, чим посягнув на життя та здоров`я потерпілої особи.
Згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду від 02.09.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 12 січня 2026 року близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання з матір`ю ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою, словесно ображав та вчинив штовханину зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , чим вчинив психологічне та фізичне насильство.
Таким чином, ОСОБА_4 , умисно систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_6 . Дана сімейна ситуація відповідно до висновку судово-психологічної експертизи є для ОСОБА_6 тривало психотравмуючою: обумовлює переживання приниження, образи, обурення від несправедливого до себе ставлення, емоційну напругу, знижений та нестійкий настрій, тривогу за своє життя та благополуччя неповнолітніх синів. Обставини сімейної ситуації (агресивна поведінка ОСОБА_4 щодо матері) погіршують психоемоційний стан, соціальне функціонування та якість життя потерпілої ОСОБА_6 , потребують залучення нею душевних зусиль на співвладнання.
Внаслідок психотравмуючих сімейних обставин (агресивної поведінки сина ОСОБА_4 ) ОСОБА_6 завдані психологічні страждання.
За таких обставин ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство щодо іншої особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
3.Відомості про укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоду про визнання винуватості
Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 16.03.2026 уклали угоду про визнання винуватості.
В угоді наведено формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію дій ОСОБА_4 із зазначенням статей Закону України про кримінальну відповідальність, що є тотожними до наведених в обвинувальному акті.
За змістом угоди ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Сторони дійшли згоди про призначення ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 15.12.2025 та остаточно визначити покарання у виді 5 років обмеження волі.
4.Позиції учасників судового провадження
4.1.Прокурор у судовому засіданні зазначила про відповідність умов угоди про визнання винуватості вимогам законодавства і просив затвердити її. Підтвердив добровільність укладання угоди сторонами. Додав, що умови угоди відповідають інтересам суспільства і запиту суспільства на справедливість в частині забезпечення швидкого судового провадження з дотриманням прав обвинуваченого.
4.2.Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що усвідомлює суть висунутого йому обвинувачення, беззаперечно визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не заперечує фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті і в угоді про визнання винуватості. Підтвердив, що укладання угоди про визнання винуватості носить добровільний характер, а виконання взятих на себе за угодою зобов`язань є реальним.
Зазначив, що обізнаний про вид та розмір покарання, яке йому буде призначено у випадку затвердження угоди, погоджується на нього, а також підтвердив, що усвідомлює правові наслідки призначення такого покарання.
Також обвинувачений підтвердив, що цілком розуміє наявність у нього права на повний судовий розгляд, у якому прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; права мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення; права подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Підтвердив розуміння наслідків укладення та затвердження угоди, визначених у статті 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Просив Суд затвердити угоду про визнання винуватості.
4.3.Захисник підтримала угоду про визнання винуватості, наголосила на добровільності її укладання. Підтвердила, що пояснила обвинуваченому наслідки укладання та затвердження угоди, а також пояснила йому право на повний судовий розгляд.
5.Мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам законодавства при ухваленні вироку, а також положення законодавства, якими він керувався.
При вирішенні питання про затвердження угоди суд має встановити, що укладена сторонами угода відповідає вимогам законодавства і відсутні підстави для відмови в її затвердженні.
Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши думки прокурора, обвинуваченого, його захисника, суд дійшов таких висновків.
5.1.Щодо відповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України).
Санкція ст. 126-1 КК України, інкримінованої ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років. Відповідно зазначене кримінальне правопорушення згідно з приписами ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів.
За таких обставин в частині інкримінованого діяння укладення прокурором угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_4 не суперечить вимогам ч. 2 ст. 469 КПК України та п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України щодо тяжкості кримінального правопорушення.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 52 КПК України передбачено, що у разі укладення угоди про визнання винуватості участь захисника є обов`язковою та забезпечується з моменту ініціювання укладення угоди. Судом встановлено, що угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 складена та підписана 16.03.2026 у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_5 , про що свідчить підпис останньої на тексті угоди.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості закріплені у ст. 472 КПК України. Суд встановив, що угода про визнання винуватості відповідає формальним і змістовним вимогам, оскільки містить усі необхідні реквізити та обставини. Вона містить формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Сформульоване в угодах обвинувачення відображає істотні фактичні обставини, які є тотожними викладу обставин в обвинувальному акті і підтверджені в судовому засіданні обвинуваченим.
Суд встановив, що правова кваліфікація діяння обвинуваченого є правильною, що з`ясовано та підтверджено у судовому засіданні. Кримінально-правова оцінка суспільно-небезпечних дій обвинуваченого, викладена в угоді, в цілому відповідає ознакам, встановленим у нормах кримінального закону.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив кожну із обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та які викладені в угоді та обвинувальному акті. У присутності захисника визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні погодилися з кваліфікацією діянь, зазначеною в обвинувальному акті і угоді.
Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Як вбачається зі змісту обвинувального акта, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 майнової шкоди (збитків) потерпілій ОСОБА_6 не завдано.
Водночас від потерпілої ОСОБА_6 надійшла заява щодо здійснення судового розгляду у цьому кримінальному проваджені без її участі. Проти укладання угоди потерпіла не заперечувала.
Відтак невідповідності умов угоди вимогам КПК України та КК України Суд не встановив.
5.2.Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства.
Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України суд відмовляє у затвердженні угоди у разі невідповідності її умов інтересам суспільства.
Під суспільним інтересом у кримінальному процесі розуміють певні вигоди для всього суспільства, без задоволення яких неможливо забезпечити його всебічний, стабільний та демократичний розвиток. Вони визнані державою, забезпечені правом, а їх задоволення є гарантією існування і розвитку суспільства вцілому. У кримінальному провадженні суспільний інтерес загалом виражений в його завданнях, визначених ст. 2 КПК України, та полягає у захисті особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. З урахуванням комплексності і неоднорідності завдань кримінального провадження, оцінюючи суспільний інтерес, Суд має встановити баланс між зацікавленістю обвинуваченого отримати м`якше покарання та запитом суспільства отримати від обвинуваченого щось на заміну такому пом`якшенню.
Затвердження угоди забезпечить притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення і його виправлення. Зазначене сприятиме формуванню у обвинуваченого і інших членів суспільства антикримінальної правосвідомості та усвідомлення невідворотності відповідальності за вчинені правопорушення.
Крім того, у випадку постановлення судом рішення на підставі угоди про визнання винуватості, умовами укладання якої є добровільність та беззастережне визнання особою своєї винуватості, необхідність у дослідженні доказів, в тому числі допиті свідків, відсутня. Адже обвинувачений не заперечує ні фактичних обставин кримінального правопорушення, ні їх юридичну оцінку. З юридичною оцінкою діянь також погоджується захисник, який є спеціалістом у галузі права.
Укладення і затвердження угоди при дотриманні встановлених законом умов має наслідком скорочення часу судового розгляду справи, економію державних ресурсів і особистих ресурсів учасників провадження, зменшення навантаження на прокуратуру, адвокатуру та суди, в яких вивільнюється час і ресурс на виконання своїх завдань і функцій.
З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості вбачається недоцільним застосовування загального порядку кримінального провадження.
Водночас, характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 злочину, його особи та ставлення до вчиненого, активне сприяння здійсненню досудового розслідування і судового розгляду вказує на його бажання виправитись. Виправлення особи, що вчинила злочин, також відповідає суспільному інтересу, адже покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).
Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про відповідність угоди про визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_4 суспільному інтересу.
5.3.Щодо порушення умовами угоди прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 7 ст. 474 КПК України під час перевірки угоди на відповідність вимогам законодавства суд також перевіряє чи не порушують умови угоди права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Дослідивши зміст угоди про визнання винуватості, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, Суд встановив, що умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Умови угоди не є невиправдано обтяжливими для жодної із сторін кримінального провадження.
Як зазначено в обвинувальному акті, кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , майнової шкоди потерпілій не завдано. Крім того, прокурорам надана заява про надання згоди потерпілої на укладання угоди про визнання винуватості.
За таких обставин умови угод не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб.
5.4.Щодо добровільності укладення угоди.
Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 474 КПК України при вирішенні питання про наявність підстав для затвердження угоди суд має переконатися, що укладення угоди є добровільним. Будь-який примус зі сторони обвинувачення або третіх осіб, спрямований на укладення угоди, або інші обставини, які викликають сумнів у добровільності угоди, зумовлює відмову у її затвердженні судом.
Обвинувачений ОСОБА_4 , а також його захисник у судовому засіданні підтвердили добровільність укладення угоди про визнання винуватості та спільну узгодженість усіх викладених у ній умов. Зазначили про відсутність зі сторони прокурора примусу, погроз, насильства, обіцянок чи впливу будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Жодних скарг на дії, рішення чи бездіяльність детективів та прокурорів під час досудового розслідування, а також «претензій» до захисників в процесі здійснення захисту, обвинувачений не подав.
Прокурор також вказала на спільну узгодженість усіх викладених в угодах умов, підтвердивши добровільність їх укладення зі сторони обвинувачення.
З огляду на зазначене, а також відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про укладення угод сторонами під будь-яким впливом, Суд дійшов висновку, що її укладення носить добровільний характер та не суперечить бажанню та волі сторін.
5.5.Щодо можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.
Пункт 5 ч. 4 ст. 474 КПК України зобов`язує Суд перевірити угоду на предмет можливості виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань.
За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення під час судового провадження. У судовому засіданні обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, визнав свою винуватість та щиро розкаявся. Тим самим обвинувачений ОСОБА_4 виконав взяті на себе зобов`язання.
На підставі викладеного Суд дійшов висновку про можливість виконання взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов`язань.
5.6.Щодо відповідності умов угоди вимогам закону в частині призначення покарання.
За приписами ст. 472 КПК України суттєвою умовою, яку має містити угода про визнання винуватості, є узгоджене сторонами угоди покарання, а також звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням (у випадку досягнення такої домовленості). Відтак Суд має перевірити узгоджене між прокурором та обвинуваченими покарання на предмет відповідності вимогам закону, а також можливість звільнити обвинувачених від його відбування з випробуванням.
Частина 1 ст. 65 КК України передбачає, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
У випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Санкція ст. 126-1 КК України передбачає призначення покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
Сторони узгодили обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі строком на 4 (чотири) роки.
Крім того, судом враховано, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2024 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2024 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.02.2024, більш суворим покаранням, призначеного цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України обвинувачений звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
В подальшому, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.12.2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.04.2024, та остаточно визначено покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.
Частиною 5 ст. 65 КК України передбачено, що у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Сторони узгодили на підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 15.12.2025 та остаточно визначити покарання у виді 5 років обмеження волі
При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4
- який має судимості;
- має постійне місце проживання, однак не має сталих соціальних зв`язків;
- на обліку у лікаря-психіатра і нарколога не перебуває;
- перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд також враховує обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, та обставини, що обтяжують кримінальне покарання: рецидив злочину.
Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами покарання за своїм видом та розміром відповідає характеру тяжкості вчинених діянь та особі обвинуваченого, а також загальним засадам призначення покарання, встановленим законом України про кримінальну відповідальність, і здатне забезпечити досягнення мети призначення покарання.
6.Висновки суду.
З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості, укладена між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність і кримінального процесуального законодавства. Суд не встановив підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України.
Тому Суд дійшов висновку про затвердження вказаної угоди про визнання винуватості шляхом ухвалення вироку та призначення обвинуваченому узгодженого угодою покарання.
7.Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку на підставі угоди.
7.1. Цивільний позов.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.
7.2.Процесуальні витрати.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 та ч. 4 ст. 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.
Питання про відшкодування понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення чи стороною захисту не піднімалось.
7.3.Винагорода викривачу.
Підстави для виплати винагороди викривачу у цьому кримінальному провадженні відсутні.
7.4. Спеціальна конфіскація.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
7.5.Заходи забезпечення кримінального провадження.
7.5.1.Запобіжні заходи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Запобіжні заходи у цьому кримінальному провадженні не застосовувались.
7.5.2.Арешт майна.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації щодо майна, на яке накладено арешт.
У цьому провадженні арешт на майно не накладався, а тому відсутні підстави для скасування арешту майна.
7.5.3.Щодо речових доказів і документів.
Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
У цьому кримінальному провадженні відсутні речові докази.
Керуючись статтями 12, 49, 65-67, 69, 259 КК України, статтями 373-376, 469-475, 615, 616 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 16.03.2026 року між прокурором Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12026111030000142, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2026.
1.1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
1.2. Призначити ОСОБА_4 покарання за ст. 126-1 КК України у виді 4 (чотирьох) років обмеження волі.
1.3. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 15.12.2025, та остаточно визначити покарання у виді 5 (п`яти) років обмеження волі.
2. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, та обмежень, визначених у ч. 2 ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
3. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
4. Роз`яснити учасникам провадження, що згідно зі ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.
5. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Суддя: ОСОБА_7
Оригінал: reyestr.court.gov.ua