Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №357/738/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/738/26

Провадження № 2-о/357/95/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: 1) Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана заява, в якій ОСОБА_1 з урахуванням заяви від 12.03.2026 просила встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без шлюбу з 2007 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Заявниця бажає прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 , однак оформити її не має можливості, оскільки шлюб між нею та померлим не був зареєстрований. Вони познайомились в 2006 році та з того часу перебували у фактичних шлюбних відносинах. Обоє були вдівцями, проживали переважно (з весни по осінь) в будинку ОСОБА_2 , який розташований в АДРЕСА_1 , де займались підсобним господарством, обробляли город, мали спільний бюджет, разом відпочивали, ходили в гості, приймали гостей, підтримували стосунки з родичами та знайомими, піклувались один про одного, на спільні кошти купували все необхідне тощо. Взимку переважно проживали в квартирі заявниці в м. Біла Церква. З 2019 року вони вже постійно проживали лише в с. Чепилівка. Заявниця і на даний час продовжує проживати в цьому будинку. В 2014 році помер син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , разом його хоронили в с.Чепиліївка, доглядали за могилами родичів. Останні роки ОСОБА_2 тяжко хворів, страждав на онкологічне захворювання, що і стало причиною його смерті. Заявниця доглядала його, організовувала надання необхідної медичної допомоги, здійснила поховання. Заявники не може реалізувати своє право на отримання спадкового майна, тому вона звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

23.01.2025 ухвалою судді прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження, призначено розгляд в порядку окремого провадження, витребувано від приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарної Ірини Олександрівни копію спадкової справи № 107/2025 від 12.08.2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформаційну довідку (витяг) зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи/свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_2 .

10.02.2026 на адресу суду надійшли витребувані докази.

12.03.2026 заявниця ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, клопотання про виклик свідків не підтримує.

Представник Узинської міської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27.06.2025, актовий запис № 182.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно - житловий будинок АДРЕСА_1 , що вбачається з дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 172 від 22.12.1987 та витягу про реєстрацію права власності № 17291076.

На час відкриття спадщини спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з довідки Сухоліського старостинського округу № 7 Узинської міської ради № 389 від 06.08.2025.

З вказаної довідки також вбачається, що на день смерті разом з ОСОБА_2 проживала без реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В матеріалах справи міститься акт старости Сухоліського старостинського округу № 7 Узинської міської ради та суміжних сусідів від 06.08.2025, за змістом якого ОСОБА_1 дійсно постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2006 року.

Згідно з довідкою Сухоліського старостинського округу № 7 Узинської міської ради № 388 від 06.08.2025, ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_2 за власні кошти. Заявниця зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

12.08.2025 ОСОБА_1 подала заяву до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарній І.О. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої заведено спадкову справу № 107/2025, номер у Спадковому реєстрі № 74454667 та копію якої судом досліджено.

Постановою приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Цвинтарній І.О. № 30/02-31 від 15.01.2026 заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Вказана постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не подано документального підтвердження родинних відносин з померлим, рекомендовано звернутись до суду.

В матеріалах справи також містяться копії документів на поховання, паспорту ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , фото.

При вирішення справи суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.02.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.

Відповідно до роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

При вирішенні вказаного юридичного факту, суд приймає до уваги довідки про фактичне постійне проживання заявниці довгі роки з померлим по день його смерті, документи про його поховання, відсутність майнового інтересу до справи у інших осіб, наявність у заявниці документів, що стосуються особи ОСОБА_2 та будинку, який належав йому за життя і де вони спільно проживала, а також інші докази по даній справі в їх сукупності.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що заявниця та померлий ОСОБА_2 не перебували у зареєстрованих шлюбах, суд дійшов висновку про достатність наявних у справі доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу заявниці та померлого ОСОБА_2 по день його смерті, при цьому судом не встановлено наявність інших спадкоємців у померлого, тобто осіб з числа спадкоємців, зокрема родичів, які б проживали разом з померлим на час відкриття спадщини (вступили у спадщину), або звернулись протягом шести місяців, чи після цього строку з дня відкриття спадщини до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки від цього залежить реалізація її права на спадщину.

З огляду на зазначене, заява окремого провадження, з урахуванням уточнення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 263-265, 315, 316, 319, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Встановити факт спільного проживання однією сім`ю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2007 року по 27.06.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання (складення).

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов