Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №282/7/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/7/26

Провадження № 2/282/163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року

селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Носач В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01 липня 2025 року ОСОБА_1 дав у борг 15100,00 гривень ОСОБА_2 , про що свідчить письмова розписка від 01 липня 2025 року. Відповідач зобов`язувався повернути вказані кошти до 01 вересня 2025 року. Станом на день подачі позовної заяви ОСОБА_2 свої зобов`язання по поверненню отриманих у борг грошових коштів не виконав, чим допустив порушення умов зобов`язання. На звернення з проханням повернути гроші відповідач жодним чином не реагує, не відповідає на телефонні дзвінки позивача, чим ухиляється від вирішення спору.

У зв`язку з простроченням відповідачем терміну виконання зобов`язання, а також уникнення мирного вирішення спору, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Станом на момент звернення з позовною заявою відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання визначені умовами договору позики та допустив прострочення виконання зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 22.12.2025 борг відповідача перед позивачем складає 15481,73 грн, який складається з: сума основного боргу 15100,00 грн; 242,73 грн інфляційних витрат відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України; 139,00 грн штрафні санкції у розмірі 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у сумі 15481,73 грн та судові витрати пов`язані з розглядом справи у сумі 1211,20 грн.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця його проживання. Згідно відмітки АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням викладеного, відсутності клопотань сторін про призначення розгляду справи в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно копії розписки, яка міститься в матеріалах справи ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 (п`ятнадцять тисяч сто) гривень зобов`язався повернути борг протягом 2 місяців з 1.07.2025 по 1.09.2025. Розписка датована 1.07.2025.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Як вбачається із боргової розписки від 1.07.2025, факт одержання позики підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником, в якій він зобов`язується повернути позичені кошти протягом двох місяців, тобто розпискою також передбачено термін виконання прийнятих на себе зобов`язань щодо повернення боргу.

Таким чином, складена власноруч ОСОБА_2 розписка підтверджує як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання ним від ОСОБА_1 грошової суми та обов`язок її повернути.

Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі №6-1967цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18), за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.1047 ЦК України, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі виникли правовідносини, що випливають з договору позики, укладення якого підтверджується розпискою від 1.07.2025, яка засвідчує факт отримання ОСОБА_2 в борг грошових коштів у розмірі 15100,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач отримавши від позивача позику, свої зобов`язання щодо повернення коштів у строк та у повному обсязі не виконав.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики від 1.07.2025 в розмірі 15100,00 грн.

З приводу стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 242,73 грн та штрафних санкцій у розмірі 3% річних в сумі 139 грн, суд зазначає наступне.

Після закінчення строку позики права та інтереси позикодавця/кредитора забезпечені частиною 2 ст.625 ЦКУ, за якою на вимогу кредитора боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 631 ЦКУ строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідно ст. 1050 ЦКУ якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Разом з тим, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати та штрафні санкції у розмірі 3% річних, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Оскільки позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та штрафні санкції за період з 02.09.2025 по 22.12.2025, що суперечить п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та штрафних санкції.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1181,28 грн.

Керуючись статтями ст.10, 12, 13, 76, 77, 79-82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273 , 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15100 (п`ятнадцять тисяч сто) гривень боргу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) гривня 28 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3

Суддя В.М. Носач