Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №495/9859/24 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9859/24

№ провадження 2/495/1138/2026

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

16 березня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Прийомової О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Чибукової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський цивільну справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить розірвати шлюб, зареєстрований 31 січня 2019 року Відділом цивільних справ провінції Цзілінь Китайської Народної Республіки, між громадянином Китайської Народної республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 , серійний номер свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 , видане під контролем Міністерства цивільної адміністрації Китайської Народної Республіки; залишити ОСОБА_1 прізвище « ОСОБА_5 ».

Стислий виклад позовних вимог

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що перебуває у шлюбі із громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому 31.01.2019 року у Відділі цивільних справ провінції Цзілінь Китайської народної Республіки.

Від спільного шлюбу дітей не мають.

Після реєстрації шлюбу нетривалий сторони спільно проживали за місцем реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Відносини із відповідачем поступово почали погіршуватись і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , покинув територію України та виїхав до КНР, і з того часу вони більше не спілкувались, відповідач не телефонував позивачу та не цікавився її життям, відтак шлюбні відносини між ними з того часу фактично були припинені 2 роки потому.

Наразі місце перебування ОСОБА_3 позивачу невідоме.

Шлюб носить лише формальний характер і через втрату почуття любові між подружжям подальше збереження сім`ї є неможливим, у зв`язку з чим позивач категорично заперечує проти примирення, оскільки це буде суперечити її інтересам.

Спору про поділ майна з відповідачем не виникає.

Також позивач звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви п копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в окремої підсистеми (модуля), шо забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи. електронного кабінету у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Враховуючи викладене, копія позовної заяви із додатками надіслана відповідачу за останнім відомим місцем проживання.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

28 січня 2026 року суддею Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито спрощене провадження у справі .

Виклик відповідача ОСОБА_3 здійснено через оголошення на сайті Судової влади.

16 березня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області суд перейшов до заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із громадянином Китайської Народної Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому 31.01.2019 у Відділі цивільних справ провінції Цзілінь Китайської народної Республіки, серійний номер свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 .

Від спільного шлюбу дітей не мають.

Згідно відповіді № 873536 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

За останнім відомим місцем проживання відповідача позивач направляла копію позовної заяви із додатками, що підтверджується копіями опису поштового відправлення та накладної.

Нормативне обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до ч. 2 ст. 496 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Постановою Верховної Ради України № 2996-XII від 05.02.1993 ратифіковано Договір, підписаний 31.10.1992 між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, який набув чинності 19.01.1994.

Відповідно до статті 1 договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони таким же правовим захистом своїх особистих та майнових прав, як і громадяни другої Договірної Сторони. Вони мають право звертатись до суду та інших установ, до компетенції яких відносяться цивільні та кримінальні справи, і можуть порушувати клопотання і здійснювати інші процесуальні дії за тих же умов, що і громадяни другої Договірної Сторони.

Термін "цивільні справи", що вживається в цьому Договорі, містить також торговельні, господарські, шлюбно-сімейні і трудові справи.

Відповідно до ст. 29 цього Договору, документи, які були складені або засвідчені судом чи іншою компетентною установою однієї Договірної Сторони, дійсні при наявності підпису та офіційної печатки.

У такому вигляді вони можуть прийматися судом або іншою компетентною установою другої Договірної Сторони без легалізації.

Офіційні документи, які складені на території однієї Договірної Сторони, користуються доказовою силою офіційних документів і на території другої Договірної Сторони.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Щодо визначення підсудності

У справі, яка розглядається, позивач є громадянкою України, тоді як відповідач – громадянином Китайської Народної Республіки, шлюб укладений та зареєстрований на території Китайської Народної Республіки, а отже правовідносини із розірвання шлюбу є такими, що містять «іноземний елемент», а отже застосуванню, серед іншого підлягає Закон України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 75 ЦПК України підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Згідно зі ст.. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Постановою Верховної Ради України № 2996-XII від 05.02.1993 ратифіковано Договір, підписаний 31.10.1992 між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, який набув чинності 19.01.1994, однак вказаним договором не передбачено порядок регулювання спірних правовідносин, пов`язаних із розірванням шлюбу, укладеного між громадянином Китайської Народної Республіки та громадянином України.

Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.

У справі, яка розглядається ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Китайської Народної Республіки, номер посвідчення особи: НОМЕР_4 , останнє відоме місце проживання якого: АДРЕСА_2 .

Як стверджує позивач, наразі місце проживання відповідача не відоме.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, на момент подання позову про розірвання шлюбу проживає на території України, останнім відомим місцем проживання відповідача є адреса: АДРЕСА_2 , то справа розглядається судом за зареєстрованим місцем проживання позивача, що відповідає положенням статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» та частині другій статті 28 ЦПК України.

Щодо права, яке підлягає застосуванню

Визначаючи матеріальне право якої держави підлягає застосуванню судом під час вирішення спору про розірвання шлюбу з іноземним елементом, необхідно керуватися правилами статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно з положеннями статті 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Як зазначено у частині другій вказаної статті, подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

За змістом частини третьої цієї статті вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.

Аналіз положеньстатті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» дає підстави дійти висновку, що законодавець України визначив чотири колізійні прив`язки у визначенні закону, яким має керуватися подружжя під час вирішення питання про припинення шлюбу, зокрема:

1) спільний особистий закон подружжя (lex patrie);

2) закон спільного місця проживання подружжя, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі (lex domicilii);

3) право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином (proper law);

4) закон, обраний подружжям (lex voluntatis).

Під час визначення матеріального права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації, не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право іноземної держави (стаття 7 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Визначаючи, чи у є подружжя спільний особистий закон, необхідно враховувати положення частини першої статті 16 Закону № 2709-IV, відповідно до якої особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Враховуючи, що позивач є громадянкою України, а відповідач громадянином Китайської Народної Республіки, то відповідно до частини першої статті 16 вказаного Закону у сторін відсутній спільний особистий закон подружжя.

Із змісту позовної заяви судом встановлено, що подружжям спільно не обрано закон, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Відсутні підстави за встановлених фактичних обставин і для висновку, що є право держави, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Досліджуючи питання застосування колізійної прив`язки lex domicilii, суд враховує, що ця норма визначає для подружжя право держави, у якій у них було спільне проживання, за умови, що один з подружжя продовжує проживати у цій державі.

Судом встановлено, що на момент подання позову фактичні шлюбні відносини між подружжям припинено, останнім місцем спільного проживання подружжя є адреса: АДРЕСА_2 , де продовжує проживати позивач.

Таким чином, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми матеріального права України.

Відповідно до стаття 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. ст. 21, 24 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі викладеного, суд вважає, що можливість збереження сім`ї втрачена, подальше сумісне життя подружжя суперечило б інтересам позивача, тому ії позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. ст. 109-110, 112, 115 СК України, ст. ст. 12, 13, 83, 258, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 354, 496 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, зареєстрований 31 січня 2019 року Відділом цивільних справ провінції Цзілінь Китайської Народної Республіки, між громадянином Китайської Народної республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб № НОМЕР_1 , серійний номер свідоцтва про шлюб № НОМЕР_2 , видане під контролем Міністерства цивільної адміністрації Китайської Народної Республіки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Китайської Народної Республіки, Номер посвідчення особи: НОМЕР_4 адреса: АДРЕСА_3

Повний текст рішення складений 16.03.2026.

Суддя: