Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №335/1489/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/1489/26 2-а/335/48/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., розглянувши, у порядку спрощеного письмового провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Нововоронцовський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Нововоронцовський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови про адміністративне правопорушення №865 від 28.04.2025.

Позивач з прийнятою постановою незгодний та вважає її незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, зазначивши наступне.

Позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та на даний час і на момент виникнення спірних правовідносин перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Так, 14 квітня 2025 року близько о 11:00 год. по вулиці Деповська у місті Запоріжжя поблизу будинку №123, позивача ОСОБА_1 зупинили працівники поліції для перевірки документів. Разом із працівниками поліції були присутні особи у військовій формі, які представилися працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . На вимогу працівників поліції та РТЦК та СП ОСОБА_1 надав паспорт громадянина України та паперовий військово-обліковий документ № НОМЕР_1 . Далі, після здійснення перевірки військово-облікових документів, працівники РТЦК та СП повідомили, що у ОСОБА_1 лише наявний паперовий військово-обліковий документ, тому для здійснення додаткової перевірки йому необхідно проїхати з ними до приміщення Центрального ОРТЦК м. Запоріжжя. у подальшому, у приміщенні вказаного центру комплектування що знаходиться у АДРЕСА_1 , працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 перевірили військово-обліковий документ позивача ОСОБА_1 та повідомили, що відносно позивача буде складений протокол про адміністративне правопорушення за не пред`явлення військово- облікового документу. Позивач ОСОБА_1 повідомив, що не вчинив жодного правопорушення, так як мав військово-обліковий документа та пред`явив його, однак працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 склали протокол про адміністративне правопорушення. Позивач ОСОБА_1 відмовився від його підписання, так як вважав, що він не вчинив жодного правопорушення та не має обов`язку його підписувати. Копію протоколу про адміністративне правопорушення позиву ОСОБА_1 видано не було, про час та місце розгляду справи повідомлено не було.

04 лютого 2026 року, близько о 11:30 год. на мобільний застосунок Приват24 позивача прийшло повідомлення про те, що його банківські рахунки заблоковані. У мобільному застосунку Приват24 було зазначено, що рахунок заблоковано на підставі постанови Нововоронцовського відділу державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), виконавець Бойко О.А. та номер телефону, за допомогою якого позивач зв`язався із виконавцем Бойко О.А. та направив у електронному вигляді заяву про дозвіл на ознайомлення з виконавчим провадженням та відібрання копії постанови. На виконання вищевказаної заяви державний виконавець Бойко О.А. надав копію заяви про примусове виконання рішення від ІНФОРМАЦІЯ_3 , Постанову №865 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 28 квітня 2025 року.

Відповідно до вищевказаної постанови встановлено, що на позивача ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч гривень) грн. Позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно вказаної постанови, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 установив, що під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 об 11:00 год. 14 квітня 2025 року, перебуваючи у місті Запоріжжя, не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.

Вищевказана постанова позивачу ОСОБА_1 вручена або направлена засобами поштового відправлення не було. Про вказану постанову до 04 лютого 2026 року позивачу відомо не було. Тому, позивач не знав та не міг знати що відносно нього винесена оскаржувана постанова, так як жодний орган належним чином не повідомляв позивача про наявність вказаної постанови.

Отже, відповідач виніс незаконну постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, так як позивач ОСОБА_1 мав при собі військово-обліковий документ та пред`явив на вимогу поліцейського та представника районного центру комплектування та соціальної підтримки.

Обставини на які посилається відповідач, що ОСОБА_1 не мав при собі та не пред`явив військово-обліковий документ не відповідає дійсності, що може бути підтверджено фото та відео фіксацією, які зобов`язаний був здійснювати відповідач при перевірці документів. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, вважає недоведеним.

Просить суд скасувати постанову №865 від 28 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до письмового відзиву на позовну заяву, поданого представником відповідача Куліченком Є.В., через систему «Електронний суд», проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_6 у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністерства оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами. Під час складання протоколу №865 від 14.04.2025 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ознайомлено з правами та обов`язками особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі зі змістом статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 63 Конституції України. Будь-яких заяв та клопотань від громадянина ОСОБА_1 не надходило. Про час, дату та місце розгляду адміністративної справи позивач також повідомлявся. За результатами розгляду матеріалів справи №865 від 14.04.2025 про адміністративне правопорушення за ознаками частини третьої статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесена постанова №865 від 28.04.2025 за справою про адміністративне правопорушення про притягнення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень. Відповідно до відомостей ІНФОРМАЦІЯ_8 позивач 14.04.2025 перебуваючи у м. Запоріжжя, не мав при собі військово- обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, чим порушив вимоги частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 оку №560. У пункті 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 оку №560 зазначено, що Громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

В частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. Доказів про виконання вищезазначених вимог Позивач суду не надав, будь-які клопотання під час складання Протоколу про адміністративне правопорушення не заявляв. Згідно з ч. 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», уповноважені представники ТЦК та СП або поліцейські мають право здійснювати фото- та відеофіксацію під час пред`явлення та перевірки документів, вручення повісток чи інших адміністративних процедур, однак термін зберігання таких відео записів становить 30 днів.

Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 з 09.06.2025. Отже, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, є законним та обґрунтованим, так як Позивач перебував у громадському місці без військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.02.2026, позовну заяву ОСОБА_1 – залишено без руху (для подачі до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням підтверджуючих доказів). Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 (десять) календарних днів з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді від 02.03.2026, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Нововоронцовський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України. Судове засідання у справі провести 12 березня 2026 року, без повідомлення (виклику) сторін, у якому вирішити питання про поновлення строку на оскарження постанови. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (постанова про адміністративне правопорушення №865 від 28.04.2025).

03.03.2026 до суду, через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Щодо вирішення питання про поновлення строку на оскарження постанови, суд виходить з наступного.

Встановлено, що оскаржувана постанова винесена 28.04.2025, зазначений позов подано 10.02.2026, у зв`язку з чим, десятиденний строк звернення до суду, позивачем пропущений.

Однак, позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк на оскарження постанови, оскільки постанову №865 від 28.04.2025 позивач ОСОБА_1 не отримував, а дізнався лише 04.02.2026 після арешту коштів державним виконавцем, яким відкрито виконавче провадження.

Відповідно до наданих відповідачем, на вимогу суду, матеріалів справи відносно ОСОБА_1 , не вбачається відомостей щодо дати отримання позивачем оскаржуваної постанови, як і не надано жодних інших доказів вручення та/або направлення та отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови від 28.04.2025.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, вказані обставини, зазначені позивачем, суд вважає поважними причинами пропуску строку, що свідчить про необхідність поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.

З огляду на викладене, клопотання позивача про поновлення строку на оскарження постанови №865 від 28.04.2025 - підлягає задоволенню, а строк звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду поновленню.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів (фото і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів, що мало місце 14.04.2025 відносно ОСОБА_1 ), суд приходить висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки у відзиві представник відповідача зазначив, що згідно з ч. 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», уповноважені представники ТЦК та СП або поліцейські мають право здійснювати фото- та відеофіксацію під час пред`явлення та перевірки документів, вручення повісток чи інших адміністративних процедур, однак термін зберігання таких відео записів становить 30 днів. Отже, вказані обставини свідчать про відсутність таких доказів, за спливом терміну їх зберігання.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КупАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України)

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період.

Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Судом встановлено, що 28.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ), полковником ОСОБА_2 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , та встановлено, що під час загальної мобілізації громадянин ОСОБА_1 об. 11.00 год. 14 квітня 2025 року, перебуваючи у м. Запоріжжя, не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Про розгляд справи ОСОБА_1 був повідомлений завчасно, а саме 14.04.2025, про що свідчать обставини викладені самим позивачем у позовній заяві щодо його перебуванні (його присутності) при складенні протоколу №865 від 14.04.2025, не зважаючи що на те, що його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення - відсутній. Так, позивач, виходячи з обставин викладених у позові, зазначає, що він відмовився від підпису у вказаному протоколі, оскільки вважав, що не вчиняв жодного правопорушення. При цьому, суд враховує, що позивач не був позбавлений права і можливості надати письмові пояснення по суті обставин справи.

Отже, твердження позивача про те, що він не був повідомлений про місце і час розгляду справи відносно нього, є голослівними та не доведено позивачем.

Між тим, з обставин викладених у позовній заяві, за змістом подій, які відбулися 14.04.2025 за участі ОСОБА_1 , також вбачається, що останній 14.04.2025 на момент перевірки військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу.

Так, долучена до позову копія військово-облікового документу №300120210688336000021 відносно ОСОБА_1 , на який посилається позивач як на пред`явлений уповноваженим особам документ 14.04.2025, видана 09.06.2025, тобто після складення вищевказаного протоколу №865 від 14.04.2025 про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до долученої позивачем копії військово-облікового документу «Резерв+» убачається, що дата уточнення даних є 09.06.2025, тобто після складення вищевказаного протоколу №865 від 14.04.2025 про адміністративне правопорушення.

Отже, твердження позивача щодо надання співробітникам ЦОРТЦК та СП 14.04.2025 у ході здійснення перевірки, на їх вимогу, військово-обліковий документ за №300120210688336000021, є неспроможними в силу наданих позивачем доказів на підтвердження такого факту, оскільки вказаний документ виданий 09.06.2025 (після вказаної вище дати 14.04.2025).

Таким чином, позивачем не підтверджено жодним належними доказами факту наявності при собі військово-облікового документу при відповідній перевірці 14.04.2025 за викладених вище обставинах.

Тобто, порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оспорюваної постанови судом не встановлено.

Відсутність доказів фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, у даному випадку, ураховуючи тривалий сплив часу (з 14.04.2025) на день розгляду справи у суді, на переконання суду, не може бути достатньою і єдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки встановлено достатньо фактів, які свідчать про правомірність винесеної постанови №865 від 28.04.2025, які випливають, зокрема, із обставин та доказів наданих позивачем.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.

За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11 квітня 2024 року).

За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону №3543, відповідно до частини шостої якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред`явленні його за вимогою уповноваженого представника.

Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану, а його відсутність є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред`являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов`язок отримати такий документ.

Частиною десятою статті 1 Закону № 3543 (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року) було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року № 559 (далі - Порядок № 559) затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.

Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

- в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

- у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559.

Згідно із пунктом 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.

Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 82 та пункту 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних.

Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.

За пунктом 14 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку видається (замінюється) за письмовою заявою громадянина України районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (відповідним органом СБУ, підрозділом розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку у випадках, зокрема, якщо призовник, який перебував на військовому обліку до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559, не отримував посвідчення призовника, а військовозобов`язаний та резервіст - військового квитка осіб рядового, сержантського і старшинського складу, військового квитка офіцера запасу або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Для отримання (заміни) військово-облікового документа на бланку громадянин зобов`язаний особисто звернутися з письмовою заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (відповідного органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку або виключення з військового обліку та надати кольорову фотокартку встановленого розміру. (пункт 17 Порядку № 559).

Згідно із пунктом 18 Порядку № 559 військово-обліковий документ на бланку повинен бути виданий (замінений) протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації заяви в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки або його відділі (відповідному органі СБУ, підрозділі розвідувального органу).

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено факт того, що 14.04.2025 під час перевірки військово-облікових документів ОСОБА_1 мав при собі такий документ.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

При цьому суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача спростовуються вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджуються та зводяться до намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.

Відповідачем на дотримання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 14.04.2025 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника, чим порушив обов`язок громадян, встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про наявність істотних порушень процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи, що спростовує твердження позивача, викладені у позові.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Нововоронцовський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №865 від 28.04.2025, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. - залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 13 березня 2026 року.

Суддя І.А. Крамаренко