Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №554/10260/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10260/25 Номер провадження 22-ц/814/1324/26Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначений) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ( ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача. апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 885142258 від 13.06.2021 у розмірі 29 235,75 грн, вирішити питання судових витрат, а саме стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позову посилалося на невиконання відповідачкою умов кредитного договору.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» до ( ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , представниця ТОВ «Юніт Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи містять належні, допустимі і достатні докази на підтвердження обставин, якими обгрунтовані заявлені вимоги, тому суд дійшов помилково висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 885142258, згідно якого позичальниця отримала кредит в сумі 11 750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 26 днів зі сплатою 1,66% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.62).

Відповідно до п. 1.7. кредитна лінія надається строком на 26 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі – дисконтний період), а саме до 07.07.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно пункту 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Пунктом 1.12.1 договору визначено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Кредитний договір № 885142258 від № 885142258 підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № MNV8G56Y було направлено позичальниці 13.06.2021 о 23:37:07 год на номер мобільного телефону, вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів 0500763481, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальницею у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 13.06.2021, о 23:37:58 год.(а.с.67)

Після вчинених вказаних дій 13.06.2021 товариством перераховано грошові кошти у сумі 11 750 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить відповідачці і вказана нею у заявці на отримання коштів (а.с.18), що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с.18), а також частковим визнанням позову відповідачкою ( а.с.184)

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Строк дії вказаного договору до 28 листопада 2019 року

28 листопада 2019 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2020 року

05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Строк дії вказаного договору 5 років (а.с.110-115)

03.08.2021 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Таліон Плюс» та укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року (а.с.119)

Відповідно до реєстру прав вимоги №146 від 10.08.2022 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 885142258 на суму 25581,50 грн. (а.с.123-125).

30 грудня 2022 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, якою продовжено строк дії договору факторингу до 30 грудня 2024 року (а.с.120)

Відповідно до реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 885142258 на суму 29235,75 грн. (а.с.107-109).

04 червня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.95-101).

Як вбачається з акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржників в кількості 13254, після чого, з урахуванням п.1.2. договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги і фактор стає кредитором по відношенню до боржників.( а.с.87)

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 885142258 на суму 29235,75 грн. (а.с.92-94).

Відмовляючи в задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів підписання відповідачкою кредитного договору та отримання нею коштів.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, керується такими міркуваннями.

Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.

На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи убачається, що 13.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 укладено договір кредитної лінії № 885142258, підписаний позичальницею одноразовим ідентифікатором MNV8G56Y, який введено 13.06.2021 (а.с.67).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №758/14925/23 від 04.02.2026, яка за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов`язковою для застосування.

Надаючи оцінку електронному доказу, договору кредитної лінії № 885142258 від 13.06.2021, факт підписання якого суд першої інстанції поставив під сумнів, незважаючи на часткове визнання відповідачкою позову, колегія суддів дослідила QR-код, посилання за яким підтверджує, що 13.06.2021 ОСОБА_3 введено одноразовий ідентифікатор MNV8G56Y. Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про особу відповідачки, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір кредитної лінії, підписаний відповідачкою, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань.

Докази про те, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальниці, у справі відсутні, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальниця могла отримати кредитні кошти.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Окрім того слід звернути увагу, що для укладення договору в електронному вигляді на отримання кредиту ОСОБА_3 вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема номери мобільного телефонів, дату народження, паспортні дані, сімейний стан, місце проживання, реєстрації, а також номер належної їй банківської картки.

Також в суді першої інстанції (Литвин) ОСОБА_3 подано відзив (заперечення), в якому вина визнала факт укладення договору та частково визнала суму тіла кредиту.(т.1 а.с.184)

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.77-78) ОСОБА_3 було внесено кошти у розмірі 11 750 грн, які були зараховані на погашення заборгованості за процентами.

Отже, підписавши указаний договір, відповідачка добровільно погодилась на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов`язання. При цьому, нерозуміння умов зобов`язання не звільняє сторону від його виконання. Це загальний принцип цивільного права, який означає, що особа, яка прийняла на себе зобов`язання, несе відповідальність за його виконання. До того ж, діючи добросовісно, позичальник, будучи попередньо ознайомленим із умовами кредитування, викладеними у договорі, мав можливість відмовитися від договору без пояснення причин. Відповідачка таким правом не скористалась та до звернення позивача в суд із відповідним позовом не ставила під сумнів умови кредитування, як факт укладення кредитного договору в цілому.

При цьому колегія суддів ураховує сталу позицію Верховного Суду, за змістом якої не може бути визнаний неукладеним договір, який виконуються сторонами зобов`язання.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позичальниця, будучи вільною в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, погодила істотні умови зобов`язання та допустила порушення його виконання.

Перевіряючи обгрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд керується таким.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с.77-78) в період з 10.08.2021 по 06.10.2021 ( 67 дні) відповідачці нараховані проценти у розмірі 29 235,75 грн.

Як вбачається з вказаного розрахунку, 16.08.2021 відповідачкою сплачено 11 750 грн у рахунок погашення заборгованості.

Строк дії договору 26 днів. При внесенні платежів їх першочергове зарахування проводиться на погашення заборгованості за процентами.

Відповідно до п.1.12.1, строк дії договору може бути продовжено не більше ніж на 90 днів з дати закінчення дисконтного періоду.(а.с.63)

Отже, заборгованість за процентами слід розраховувати наступним чином: 11 750 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 7 днів (строк до першої сплати заборгованості) х 1,70% (п.1.9.3. договору № 885142258 від 13.06.2021) = 1 398,25 грн нарахованих процентів.

16.08.2021 ОСОБА_3 сплачено 11 750 грн, які частково пішли на погашення процентів 11 750 – 1 398,25 = 10 351,75 грн та частково на погашення тіла кредиту 11 750 - 10 351,75 = 1 398,25 грн.

Таким чином, за станом на 16.08.2021 ОСОБА_3 мала заборгованість зі сплати процентів у розмірі 0 грн та 1 398,25 грн заборгованості зі сплати тіла кредиту.

В подальшому оплату відповідачка не проводила.

Строк дії договору з врахуванням його продовження до 11.09.2021.

Таким чином, заборгованість по процентам ОСОБА_3 перед позивачем буде складати 1 398,25 х 1,70% х 83 =1 972,93 грн

З огляду на наведене, позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 885142258 від 13.06.2021 у розмірі 1 398,25 грн тіла кредиту та 1 972,93 заборгованості за відсотками, а всього 3 371,18 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» сплатив 2 422,40 грн судового збору.(т.1 а.с.17)

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ТОВ «Юніт Капітал», сплатив 3 633,60 грн ( т.2 а.с.25)

Позов задоволено на 11,53%.

Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» має право на стягнення з ( ОСОБА_2 витрати, понесені на сплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги, у розмірі (2 422,40 + 3 633,60) х 11,53% = 698,25 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу понесених сторонами.

Оскільки заперечень від ОСОБА_4 щодо правильності нарахування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи не містять, керуючись постановою ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 ( суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обгрунтованих заперечень), колегія суддів приходить до висновку про задоволення вказаних вимог товариства.

Однак, враховуючи відсоток задоволених позовних вимог, з ( ОСОБА_2 на користь ТОВ «Юніт Капітал» необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7 000 х 11,53% = 807,10 грн.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 13 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ( ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ( ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 885142258 від 13.06.2021 у розмірі 3 371,18 грн, яка складається з: 1 398,25 грн - тіло кредиту і 1 972,93 - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ( ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 698,25 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 807,10 грн, а всього 1 505,35 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов