Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №554/1418/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1418/21 Номер провадження 22-ц/814/1832/26Головуючий у 1-й інстанції Сініцин Е.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Грицак А.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 грудня 2025 року (час ухвалення судового рішення з 16:48:54 год до 16:55:52 год, дата виготовлення повного тексту рішення – 27 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, треті особи: Державна казначейська служба України, Полтавська окружна прокуратура.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, просила з урахуванням уточнень ухвалити рішення, яким стягнути на її користь 3 000 000 грн моральної шкоди.

Заявлені вимоги обгрунтовані такими доводами і обставинами.

З 2013 року по 2023 рік Полтавською обласною прокуратурою здійснювався нагляд за п`ятьма кримінальними провадженнями. Внаслідок невиконання відповідачем, Полтавською обласною прокуратурою, покладених на неї законом обов?язків, порушені її права, закріплені в ст.24, 27, 32 Конституції України, ст. 47,48,68 ЖК України, що призвело до її інвалідності та інвалідності онука. Позивачка неодноразово зверталась до органів влади, які видали їй квартиру, що не відповідає технічним та санітарним умовам, і які не відновили її житлові права; зверталась також до прокуратури для встановлення законності, але прокуратура не займається справами, нескінченно закриває їх, надає інформацію про об`єднання кримінальних проваджень, хоча такі процесуальні рішення не приймалися, не розглядає її скарги, в тому числі і відносно недоплати їй заробітної плати за святковий день 07.11.1994 року, чим створює перешкоди у реалізацїї нею своїх прав. Також вона не згодна з відповідями прокуратури, в яких прокурори посилаються на «проведення комплексу слідчих (розшукових) заходів, направлених на встановлення свідків та очевидців .. однак, довести причетність особи до вчинення кримінального правопорушення та опитати її з приводу фактичних обставин події не представилося можливим», а також з погрозами прокурора про закриття всіх справ. Протиправна бездіяльність Прокуратури, що пов`язана з недотриманням вимог КПК України по її заявам та не захисту її житлових прав, спричинила ушкодження здоров`я її та членів її сім`ї, вона зазнала моральні страждання, що підтверджується станом її здоров`я – втрачений імунітет, варикозна хвороба ніжних кінцівок, тромбофлебіт, гіпертонічний криз, що загрожує інфарктом або інсультом, пенсійний вік, інвалідність другої групи.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 грудня 2025 року відмовлено за недоведеністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про задоволення її позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені фактичні обставини і доводи позовної заяви та стверджується, що суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам, які підтверджені поданими у справу доказами і зробив хибний висновок про недоведеність факта бездіяльності процесуальних прокурорів Полтавської окружної прокуратури, внаслідок якої позивачці завдана моральна шкода.

У відзиві Полтавська обласна прокуратура, посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стверджується, що наявні у справі докази спростовують доводи апеляційної скарги, та підтверджують, що прокуратура у межах своїх повноважень вчиняла усі необхідні дії для забезпечення ефективного розслідування кримінальних справ.

Надані у справу судові рішення, якими скасовувалися постанови про закриття кримінальних проваджень з огляду на приписи КПК України, не можуть слугувати доказами бездіяльності прокуратури.

Захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, проте у межах цієї справи не встановлено і не доведено, які саме права позивачки порушені та якими діями, рішеннями чи бездіяльністю саме прокуратури вони порушені.

Наголошується на численній кількості як цивільних, так і кримінальних справ, які вирішувалися та/або вирішені судами за ініціативи позивачки, що свідчить про те, що така процесуальна активність є звичним для неї способом реалізації своїх начеб-то порушених прав.

У справу не надано доказів, отриманих у встановленому КПК України порядку про порушення розумних процесуальних строків у межах кримінальних проваджень, ініційованих позивачкою або ж про неефективність досудового розслідування.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що за заявами ОСОБА_1 органами внутрішніх справ розслідувалися такі кримінальні справи (провадження):

№ 12013180020001339 розпочате у травні 2013 року за заявою ОСОБА_1 про невиплату їй заробітної плати за святковий день – 07 листопада 1994 року. Постановою слідчого від 18 лютого 2020 року кримінальне провадження закрито. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, скарги ОСОБА_1 на вказане процесуальне рішення залишені без задоволення.

№ 12017170040003449 розпочате у серпні 2017 року за заявою ОСОБА_1 про порушення службовими особами Полтавської міської ради її трудових обов?язків під час роботи аушеркою у пологовому будинку з 1992 по 1996 рік. Постановою слідчого від 30 грудня 2020 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 29 липня 2021 року постанова слідчого про закриття кримінального провадження скасована. Постановою слідчого від 28 жовтня 2022 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 21 березня 2024 року вказане процесуальне рішення слідчого скасоване керівником Полтавської окружної прокуратури. Постановою слідчого від 27 серпня 2025 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

№12018170040004042 розпочате 18 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про надання секретарем міської ради неправдивої інформації Уповноваженому Президента України з прав дитини. Постановою слідчого від 16 січня 2020 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

№ 12019170040000870 розпочате 21 березня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про внесення службовими особами Полтавської міської ради завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів. Постановами слідчого від 24 березня 2020 року, 07 жовтня 2020 року кримінальне провадження закривалося на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Вказані процесуальні рішення скасовані прокурором. Постановою слідчого від 04 січня 2021 року кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

№ 12013180040001871 (об?єднане з кримінальним провадженням № 12018170040004045) розпочате у квітні 2013 року за заявою ОСОБА_1 про порушення службовими особами Полтавської міської ради її житлових прав. У межах цього кримінального постановами слідчого неодноразово (сім разів) ухвалювалися рішення про закриття провадження, які скасовувалися прокурором і судами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з таких міркувань.

Позивачка повинна довести протиправність поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, наявність спричиненої саме їй моральної шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою.

Надані позивачкою документи про стан її здоров`я, довідки про доходи, ордер на квартиру, акти обстеження квартири, відповіді відділу з обліку, розподілу жилої площі, виконкому Полтавської міської Ради, Прокуратури міста Полтави, Прокуратури Полтавської області, витяги з Єдиного реєстру досудового розслідування, постанови про об`єднання кримінальних проваджень, про закриття кримінальних проваджень, ухвали судів та багато інших, не можуть визнаватися доказами незаконності рішень, дій чи бездіяльністю Полтавської обласної прокуратури.

Більш того, непогодження позивачки з процесуальними рішеннями прокурора є підставою для розгляду заяв та скарг судом в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним Кодексом України.

Позивачкою не надано доказів бездіяльності Полтавської обласної прокуратури, оскільки вона підставою позову вказує бездіяльність, і такі порушення не встановлювалось судовими рішеннями, тому позивачкою не доведено порушення її прав.

Посилання на ухвали суду, якими задовольнялися скарги ОСОБА_1 і скасовувалися постанови слідчого, не є підставою для визнання дій чи бездіяльності відповідача незаконними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Згідно ч.1 та 2 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року (справа № 920/715/17) викладений такий правовий висновок щодо застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

У справі, що переглядається, предметом позову є вимога про стягнення на користь позивачки грошових коштів у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Підставою заявлених вимог (обставини, якими обгрунтовується позов), є бездіяльність органу прокуратури у межах кримінальних проваджень, відкритих за її заявами, внаслідок чого, на переконання позивачки, їй завдана моральна шкода.

Як на докази незаконної бездіяльності прокурорів позивачка посилається, зокрема, на судові рішення, якими скасовувалися постанови слідчого про закриття кримінального провадження, проте наведені судові рішення не містять відомостей чи висновків щодо неправомірних дій, бездіяльності чи рішень прокурорів у межах вказаних кримінальних проваджень.

З наявних у справі письмових доказів, долучених до відзиву на позов, убачається, що прокурор у межах повноважень, наданих йому КПК України і ЗУ «Про прокуратуру», вживав необхідних заходів для організації належного досудового розслідування.

Сам факт задоволення скарг ОСОБА_1 і скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання моральної шкоди позивачці, враховуючи, що її права та інтереси були поновлені у межах кримінального провадження.

Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2020 року у справі № 757/66977/17-ц, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21.

Отже, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не довела належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.78-80 ЦПК України) існування одночасно трьох умов: неправомірна умисна бездіяльність органів прокуратури під час здійснення нагляду у кримінальних провадженнях № 12013180020001339, № 12017170040003449, №12018170040004042, № 12019170040000870, № 12013180040001871 (об?єднане з кримінальним провадженням № 12018170040004045), наявність шкоди (негативні наслідки для позивачки) та причинний зв`язок між неправомірною бездіяльністю і заподіяною шкодою, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення моральної та матеріальної шкоди, а тому суд першої інстанції, виконавши вимоги ст.89 ЦПК України, ухвалив законне і обгрунтоване рішення по суті спору.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість чи обов`язок скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 18 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов