Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №161/15790/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/15790/25 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/214/26 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Бовчалюк З. А., Киці С. І.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника заявників - ОСОБА_3 ,

представника заінтересованої особи - Антонюк Л. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Курбай Людмила Миколаївна, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Луцької міської ради в особі Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, ОСОБА_2 , про призначення другого опікуна, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із заявою про призначення другого опікуна недієздатній особі, мотивуючи тим, що рішенням Луцького міського суду від 04.07.2001 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною. У зв`язку з цим рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 31.07.2001 року № 443 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено опікуном над дочкою ОСОБА_2 .

Вказують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю 1 групи довічно та потребує постійного стороннього догляду і допомоги. ОСОБА_2 встановлений діагноз: дитячий церебральний параліч, виражений нижній спастичний парапарез. За станом здоров`я вона потребує виготовлення інвалідного візка та постійного стороннього догляду, пересувається виключно на інвалідному візку.

Зазначають, що на теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може виконувати обов`язки опікуна над своєю донькою ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що є особою похилого віку, досягла 82 роки, та сама за віком має право на соціальну послугу з догляду фізичної особи на непрофесійній основі. За станом здоров`я вона не здатна здійснювати постійний сторонній догляд та продовжувати бути опікуном своєї доньки. Їй самій важко пересуватись, а тому вона просила допомоги ОСОБА_4 , який постійно допомагав, будучи в дружніх стосунках із сім`єю. Зважаючи на те, що наявні захворювання Лілії входять до виду захворювань, коли особа не здатна керувати своїми діями, усвідомлювати їх наслідки, а тому, з метою забезпечення реалізації її прав та інтересів через 3-ю особу (опікуна) наявні підстави щодо звернення до суду з даною заявою про призначення другого опікуна.

Зазначають, що у ОСОБА_2 та у ОСОБА_2 відсутні будь-які родичі чи члени сім`ї, які би могли стати опікуном недієздатної. Однак, саме з ОСОБА_5 сформовані теплі дружні стосунки, налагоджене тривале спілкування. В силу свого захворювання ОСОБА_6 звикла до ОСОБА_5 , спілкується з ним, підтримує контакт та дозволяє надавати їй допомогу. Вона звикла до нього та сприймає його як близького члена сім`ї. Сам ОСОБА_5 виявив бажання продовжувати піклуватися про ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як про рідних людей, та бути опікуном недієздатної.

На підставі викладеного заявники просили суд призначити другим опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , над недієздатною ОСОБА_2 , 1968 р.н.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву в повному об`ємі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що суд не дав належної оцінки наявним у справі доказам, тому не встановив істотні обставини для правильного вирішення цієї справи.

Вважає, що відмова у призначенні ОСОБА_2 другого опікуна є неправомірною та істотно порушує права заявників та заінтересованої особи і створює реальну загрозу залишення недієздатної особи без належного та безперервного догляду, що ставить сім`ю ОСОБА_8 у вкрай уразливе та критичне становище, позбавляючи її можливості забезпечити мінімально необхідний рівень догляду, безпеки та життєзабезпечення підопічної.

Наголошує, що ОСОБА_2 у віці 82 років за станом здоров`я не може виконувати обов`язки єдиного опікуна, сама має право на соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі, важко пересувається.

ОСОБА_1 зазначає, що з 2006 року фактично здійснює догляд за Бедлінською Лілією: допомагає пересаджувати у візок, забезпечує побутову допомогу, закупівлю продуктів, сплату платежів тощо. Між ним та підопічною сформовані тривалі теплі взаємини, що відповідає вимогам ст. 63 ЦК України про врахування особистих стосунків.

Покликається на подання від 09.10.2025 №33.2-15/7380/2025 Органу опіки та піклування, який визнав можливість призначення його другим опікуном та підтвердив відсутність протипоказань, у тому числі медичних та правових.

Заінтересована особа Виконавчий комітет Луцької міської ради в особі Департаменту соціальної політики Луцької міської ради подав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, які суд вважає відзивом на апеляційну скаргу, в яких зазначає про те, що подання органу опіки та піклування відповідає вимогам чинного законодавства, обґрунтоване. Зазначено, що опікун за своїми якостями може здійснювати повноваження опікуна та належним чином забезпечить нормальне життєзабезпечення недієздатної ОСОБА_2 , 1968 року народження.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Курбай Л. М. доводи апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити її в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Антонюк Л. Є. також підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, та враховуючи відсутність доказів того, що ОСОБА_1 може в повній мірі виконувати обов`язки опікуна, будучи мобілізованим, дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про призначення ОСОБА_1 другим опікуном над недієздатною ОСОБА_2 відсутні.

Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, яке полягає, зокрема у розгляді справи неповноважним складом суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року (справа № 727/5306/24) викладений такий висновок щодо порядку розгляду судом справ такої категорії.

Згідно з частиною другою статті 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).

Норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов`язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв`язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України.

Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглянув дану справу у складі одного судді (без двох присяжних), тобто неповноважним складом суду.

З наведених підстав рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.

Щодо вимог по суті розгляду заяви, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом установлено, що рішенням Луцького міського суду від 04 липня 2001 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнано недієздатною (а.с. 15).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 31 липня 2001 року ОСОБА_2 призначено опікуном над дочкою ОСОБА_2 (а.с. 16).

Із виписки з Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії ВЛН №0090945 убачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю 1 групи довічно та потребує постійного стороннього догляду і допомоги (а.с. 17).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0085а-33 від 27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 , 1968 року народження, встановлений діагноз – дитячий церебральний параліч, виражений нижній спастичний парапарез. Олігофренія. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. 2 ст. Даний діагноз також підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 28.02.2023 р. (а.с. 18-19).

Згідно із витягом з постанови ЛЛК № 61/153 від 26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує виготовлення інвалідного візка та постійного стороннього догляду. ОСОБА_2 пересувається виключно на інвалідному візку (а.с. 20).

Крім того, наявність у ОСОБА_2 захворювання підтверджується наявними медичними документами (а.с.21-22).

Рішенням Луцького міського суду від 30 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа Управління охорони здоров`я Луцької міської ради, про заміну опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 – відмовлено (а.с.30-38).

Також установлено, що ОСОБА_1 проживає за іншою адресою, має сім`ю, проходить військову службу за мобілізацією згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 у військовій частині НОМЕР_1 з 03 вересня 2024 року по теперішній час, що підтверджується копією військового квитка та поясненнями самого заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції .

Згідно із частиною 1 статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до положень статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Як визначено частиною 1 статті 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Тобто, процесуальною передумовою для призначення недієздатній особі опікуна є внесення органом опіки та піклування суду відповідно мотивованого подання.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування ( стаття 65 ЦК України).

Суд, ухвалюючи рішення про визнання особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року (справа № 753/1905/22) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Такий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа № 736/1508/17), від 28 лютого 2024 року (справа № 372/3474/21), від 24 липня 2024 року (справа № 727/597/24).

Згідно із поданням Департаменту соціальної політики Луцької міської ради №33.2-15/7380/2025 від 09 жовтня 2025 року ОСОБА_1 знає сім?ю ОСОБА_2 з 2006 року, з часу, коли він у неї жив на квартирі. Протягом цього часу він допомагав даній родині у побуті, сплаті рахунків, придбанні продуктів та інше. Обставин, які би не дозволяли йому бути опікуном, Департамент соціальної політики Луцької міської ради не встановив, а тому просив призначити заявника другим опікуном над ОСОБА_2 (а.с.66-69).

У свою чергу, рішення органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка судом у сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання про призначення особи опікуном/співопікуном (постанова Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23).

Разом з тим, суд бере до уваги, що в поданні Орган опіки і піклування жодним чином не зазначив про те, що заявник є військовослужбовцем, а також не обгрунтував свій висновок про можливість виконання обов`язків опікуна ОСОБА_1 у зв`язку з перебуванням на військовій службі. Отже, суд правильно вважав подання не у повній мірі обгрунтованим та належно обмотивованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявниками не доведено належними і допустимими доказами обставин, на які вони посилаються у своїй заяві, як на підставу призначення ОСОБА_1 другим опікуном над недієздатною, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Отже, враховуючи, що справу в суді першої інстанції розглянуто неповноважним складом суду, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до п.1 частини третьої ст.376 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове - про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про призначення другого опікуна.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2025 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Курбай Людмила Миколаївна, заінтересовані особи: Виконавчий комітет Луцької міської ради в особі Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, ОСОБА_2 , про призначення другого опікуна, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді