Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №754/14807/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1293/26

Справа №754/14807/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київкомунсервіс», Енергоофісу «YASNO», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Акціонерного товариства «Київгаз», Комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про захист прав споживачів, визнання дій неправомірними, агресивне нав`язування послуг з використанням персональних даних, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Стислий виклад позиції Позивача

5 вересня 2025 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач, Споживач) звернувся до суду з позовом до підприємств, що надають житлово-комунальні послуги (надалі - Відповідачі) про захист прав споживачів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що Відповідачі здійснюють агресивне нав`язування послуг та нечесну підприємницьку діяльність. Позивач стверджує, що між ним та Відповідачами не укладалися письмові договори. Крім того, на думку Позивача, Відповідачі незаконно, без його згоди та повідомлення, отримали доступ до його персональних даних та використовують їх з метою незаконного збагачення та виставлення рахунків за комунальні послуги. Вказані дії, на думку Позивача, завдали йому глибоких емоційних страждань та призвели до погіршення фізичного здоров`я.

Позивач просить стягнути з Відповідачів моральну шкоду на свою користь у розмірі 330 000,00 грн та на користь держави по 100 000,00 грн з кожної компанії; заборонити використовувати його персональні дані.

Також Позивач просить заборонити судам ухвалювати заочні рішення, притягти до відповідальності суддів, які ухвалюють заочні рішення без його сповіщення, без запрошення на засідання та без своєчасного надання процесуальних документів.

Стислий виклад позиції Відповідачів

Відповідач, ТОВ «Київські енергетичні послуги», подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач зазначає, що діє на підставі ліцензії та є постачальником універсальної послуги у м. Києві. Відносини зі споживачами регулюються публічними договорами приєднання, а фактом приєднання до договору є споживання послуг та/або їх оплата. Відповідач стверджує, що персональні дані Позивача були отримані правомірно, на підставі вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» у процесі відокремлення оператора системи розподілу, що не потребує окремої згоди споживача. Крім того, заявлені вимоги про витребування документів не є належним способом захисту права, а Позивач не надав жодних доказів завдання йому моральної шкоди чи порушення його прав.

Відповідач, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», подав додаткові пояснення, в яких вказав, що підприємство не є правонаступником КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району», до якого Позивач фактично висуває майнові вимоги в прохальній частині, що свідчить про пред`явлення вимог до неналежного відповідача.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

03 жовтня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. постановив ухвалу про відкриття провадження у справі. Суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами (пункт 5 частини шостої статті 19 ЦПК України). Такі справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

Позивач заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Суд задовольнив таке клопотання.

Разом із позовною заявою Позивач також заявив клопотання про витребування у Відповідачів, аргументуючи це тим, що компанії приховують ці дані.

Зокрема, Позивач просив суд витребувати: документ про розірвання договору з попереднім державним підприємством, яке надавало комунальні послуги з 1968 року; Правовстановлюючі документи Відповідачів; договори з усіма ресурсопостачальними організаціями (із зазначенням контрагентів та способів доставки ресурсів), договори з Деснянською районною держадміністрацією довірчого управління, а також документи, що підтверджують право на розпорядження майном загальнонародної власності; щомісячні розрахунки з ресурсопостачальними організаціями; акти з розмежування балансової належності інженерних мереж та усіх комунікацій; оговори про надання житлово-комунальних послуги; акти наданих послуг та виконаних робіт; акти - довідки про інвентаризацію заборгованості згідно з договором надання житлово-комунальних послуг відповідно до законодавства України; документ, що є підставою для внесення платіжних реквізитів із зазначенням банківського номеру розрахункового рахунку; розписку про виконання зобов`язання з боку усіх вищеназваних надавачів послуг, починаючи з 1990 р. із зазначенням відповідної суми заборгованості відносно розрахунків; документ, на підставі якого було отримано (надано) право доступу, незаконної обробки, розпорядження та використання персональних даних на ОСОБА_1 без відповідного повідомлення або сповіщення та без наданої з його боку особистої згоди.

Суд при відкритті провадження у справі розглянув заявлене клопотання та відмовив у його задоволенні повністю, оскільки Позивач не дотримався вимог частини другої статті 84 ЦПК України. Зокрема, не було зазначено, які саме обставини заявлені докази можуть підтвердити або які аргументи сторін вони можуть спростувати, а також не було наведено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказів.

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

Конституційний Суд України з огляду на визначений в Основному Законі України стратегічний курс на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі наголошує на обов`язковості того, що Україна забезпечить високий рівень захисту прав споживачів через створення та функціонування механізму здійснення та захисту прав споживачів. Складником такого механізму є юрисдикційна судова форма захисту прав споживачів, у межах якої споживачам має бути наданий доступ до правосуддя і забезпечена ефективність судового захисту їхніх прав та інтересів (підпункт 6.3 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІI)/2023).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частини першої - другої статті 2 ЦПК України).

Отже, гарантоване право на судовий захист безпосередньо пов`язане із наявністю доведеного факту порушення, невизнання чи оспорення суб`єктивного права особи з боку відповідача. Відсутність порушення прав є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, змагальність сторін, диспозитивність (стаття 3 ЦПК України).

Ураховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (частина перша статті 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, які визначають принцип змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК України).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина сьома статті 81 ЦПК України).

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5 частини третьої статті 175 ЦПК України). Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина п`ята статті 177 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України).

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина перша статті 84 ЦПК України).

Таке клопотання має відповідати вимогам частини другої статті 84 ЦПК України. Зокрема, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Заявляючи клопотання про витребування значного переліку документів, Позивач не навів належного обґрунтування щодо того, які саме фактичні обставини справи ці докази покликані довести в межах заявлених позовних вимог, також не навів доказів вжиття заходів щодо їх самостійного отримання чи підтвердження об`єктивної неможливості це зробити.

У справі, що розглядається, Позивач на підтвердження своїх вимог надав паспорт громадянина, відповідно до якого Позивач ( ОСОБА_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.08.1990. Така інформація підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру. Інші докази в матеріалах справи відсутні.

Позивач є споживачем житлово-комунальних послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (стаття 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Суд відхиляє твердження Позивача про те, що оплата житлово-комунальних послуг є незаконною, оскільки ресурси нібито є загальнонародною власністю (стаття 13 Конституції України), а сплата за них має ознаки фінансування тероризму чи легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Такі доводи ґрунтуються на хибному тлумаченні норм Конституції та Кримінального кодексу України.

Суд наголошує, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуги (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Звертаючись до суду з цим позовом, Позивач визначає порушення своїх прав як споживача тим, що Відповідачі виставляють йому рахунки за житлово-комунальні послуги за відсутності підписаних з ним паперових договорів, а також використовують його персональні дані без його згоди.

Оцінюючи ці доводи, суд виходить з того, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг встановлює порядок та умови постачання і укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього Договору.

Фактом приєднання споживача до умов такого договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема оплата рахунка постачальника або факт фактичного споживання послуг (електричної енергії, тощо). Відсутність власноручного підпису Позивача на паперовому примірнику договору, за умови фактичного отримання та споживання ним комунальних послуг за адресою його проживання, не свідчить про відсутність договірних правовідносин та не звільняє споживача від обов`язку оплачувати спожиті послуги. Отже, доводи Позивача про неправомірність дій Відповідачів через відсутність укладених у паперовій формі договорів ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не свідчать про порушення його прав.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частини дев`ятої статті 13 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасникам ринку дозволяється обробка персональних даних для здійснення функцій та повноважень, передбачених цим Законом. Захист персональних даних здійснюється учасниками ринку відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам (абзац вісімнадцятий пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Таким чином, обробка Відповідачами персональних даних Позивача (адреси, прізвища, обсягів споживання) здійснюється виключно для виконання умов публічних договорів з ціллю постачання комунальних послуг та здійснення розрахунків за них. Позивач не надав Суду жодного доказу того, що Відповідачі використовували його персональні дані з іншою (незаконною) метою або поширювали їх особам, які не мають відношення до надання та білінгу житлово-комунальних послуг.

Володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних (частина перша статті 24 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Суд не встановив факту незаконного доступу до персональних даних Позивача. Позивач не довів, що порушення його прав з боку Відповідачів мало місце.

Позивач не надав жодного доказу на підтвердження порушення Відповідачами його прав чи інтересів та обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. Всі вимоги ґрунтуються виключно на власному суб`єктивному та помилковому тлумаченні Позивачем норм цивільного законодавства та законодавства про захист персональних даних.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частини перша статті 23 ЦК України).

Позивачем не зазначено та не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність у Відповідачів умислу на завдання шкоди, протиправність їхніх дій, а також не надано доказів (медичних довідок, висновків тощо), в чому саме полягають його моральні переживання та фізичні страждання внаслідок законної діяльності підприємств житлово-комунального господарства. Суд відхиляє як необґрунтовані доводи Позивача про те, що сам факт виставлення рахунків за комунальні послуги завдає йому психологічних розладів та підриває здоров`я.

Суд не встановив факту протиправної поведінки Відповідачів та порушення ними прав Позивача як споживача, тому відсутні правові підстави для покладення на Відповідачів обов`язку з відшкодування моральної шкоди.

Вимога Позивача щодо «заборонити судам приймати заочні рішення» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки порядок ухвалення заочного рішення чітко врегульований статтями 280-284 ЦПК України. Суд не може абстрактно заборонити застосування процесуальних норм. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).

Також не підлягають розгляду позовна вимога щодо притягнення до відповідальності суддів. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (частина третя статті 126 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висловлювання «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 КАС України), «справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України) стосуються як позовних вимог, які не можна розглядати за правилами цивільного чи адміністративного судочинства відповідно, так і тих вимог, які взагалі не можна розглядати у суді для вирішення спору (див. постанови Великої Палати Верховного Суду постанови від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункт 66), 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 72)).

Таким чином, оскільки заявлені вимоги про заборону виносити заочні рішення та притягнення суддів до відповідальності взагалі не підлягають судовому розгляду за правилами цивільного судочинства, суд у цій частині закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У частині вимог, що заявлені до Енергоофісу «YASNO», провадження у справі слід закрити згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу України). Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Енергоофіс «YASNO» не є юридичною особою і не має цивільної процесуальної правоздатності, оскільки це лише комерційна назва (бренд) центрів обслуговування, під яким операційний холдинг здійснює постачання електроенергії та газу. Отже, позовні вимоги до суб`єкта, який не є юридичною особою, не можуть бути предметом судового розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених до енергоофісу «YASNO», а також в частині позовних вимог про заборону судам ухвалювати заочні рішення та притягнення суддів до відповідальності - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «КИЇВКОМУНСЕРВІС», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», Акціонерного товариства «Київгаз», Комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянського району, Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» про агресивне нав`язування послуг, незаконне використання персональних даних та стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 16.03.2026

Суддя Інна КОВАЛЕНКО