Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №486/1611/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/1611/25

Провадження № 2/486/403/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 березня 2026 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості в розмірі 250 000,00 грн., з яких сума кредиту 25000 грн., сума процентів за користування кредитом 160000 грн., нараховані проценти за 104 календарних днів - 65 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №1550535 про надання споживчого кредиту, який підписано за допомогою одноразового електронного ідентифікатора «К210». На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно з п.1.3 договору, тип кредиту-кредит, сума кредиту складає 25000 грн.; згідно з п.1.4 договору, строк кредиту 360 днів: з 12.04.2024 по 07.04.2025; періодичність платежів зі сплати проценті кожні 30 днів. Пунктом 1.5.1 договору передбачено процентну ставку 2,5% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору. Пунктом 1.5.2 передбачено занижену процентну ставку, яка становить 1,5% в день. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 договору, ТОВ «Слон Кредит» надає кредиту безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 25000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» на підставі договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача. До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», відповідно до укладеного договору факторингу від 24.12.2024 №24122024, перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №1550535 від 12.04.2024, загальна сума заборгованості склала 197500 грн. з якої: заборгованість за тілом кредиту 25000 грн., заборгованість за процентами 160000 грн. та штрафні санкції 12500 грн. Оскільки станом на дату укладення договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 строк дії договору №1550535 від 12.04.2024 не скінчився, позивачем в межах строку кредитування нараховано відсотки за період з 25.12.2024 по 07.04.2025 (104 календарних днів) за стандартною процентною ставкою 2,5%, що становить 65 000 грн. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач має заборгованість перед ним за договором №1550535 від 12.04.2024 в загальному розмірі 262 500 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 25000 грн., заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором 160000 грн. та нарахованими позивачем за 104 календарних днів 65000 грн., заборгованості за штрафними санкціями 12500 грн. Позивач з посиланням на Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за Договором в розмірі 12500,00 грн. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №1550535 від 12.04.2024 в загальному розмірі 250 000,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 25000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 160000 грн., нарахованих процентів ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 104 календарних днів 65 000,00 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Крім того, позивач просить: в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнути отриману суму інфляційних втрат, а також 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». У позові представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 27.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 07.10.2025, яке у зв`язку з неявкою відповідача було відкладено на 11.11.2025.

11.11.2025 ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області витребувано за клопотання представника позивача у АТ КБ «Приватбанк» відомості щодо належності відповідачу банківської картки та факту зарахування кредитних коштів на його рахунок.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.12.2025, яка у зв`язку з неявкою відповідача була відкладена на 16.01.2026.

У зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про його належне повідомлення, розгляд справи було відкладено на 27.01.2026.

У зв`язку з тим, що витребувані ухвалою суду від 11.11.2025 докази не надійшли до суду та у зв`язку з нез`явленням в судове засідання відповідача, розгляд справи було відкладено на 16.02.2026.

У зв`язку з тим, що витребувані ухвалою суду від 11.11.2025 докази не надійшли до суду та у зв`язку з нез`явленням в судове засідання відповідача, розгляд справи було відкладено на 13.03.2026.

17.02.2026 від АТ «Приватбанк» надійшли відомості, які було витребувано ухвалою суду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові клопотав про розгляд справи без його участі, зазначив також, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання належним чином повідомлений, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення. Також судом було здійснено виклик відповідача оголошенням, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 12.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1550535 про надання споживчого кредиту по рахунку «Комфортний», який підписано шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора (К210).

Згідно з умовами вказаного договору, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту. Сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 сума кредиту (загальний розмір) складає: 25000,00 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до п. 1.4.1 у Споживача відсутнє право ініціювання укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитор, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Споживача, може направити Споживачу пропозицію щодо продовження строку кредиту/збільшення суми кредиту, споживачу в особистому кабінеті/мобільному застосунку “SlonCredit”, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту/збільшення суми кредиту, за Договором. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Споживачу є правом Товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Споживача.

Пунктом 1.5 договору визначено, що за користування кредитом нараховуються проценти (у фіксованому розмірі) у такому порядку та на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% у день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; знижена процентна ставка становить 1,500% у день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності Товариства, до 12.05.2024 або протягом трьох календарних днів, наступних за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

За умовами п.п. 1.5.3 протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку та на умовах, визначених в пп.1.5.2 Договору. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту (графік платежів), первісна редакція якого наведена у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.6 метою отримання кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п. 1.7 денна процента ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% вдень, розрахунок за формулою наведений в ЗУ “Про споживче кредитування”: (225 000,00./ 25 000,00 грн.) / 360 дн. х 100% = 2,50% в день. З стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,42% в день. Наведений розрахунок в ЗУ “Про споживче кредитування”: (217500 грн. / 25 000,00 грн.) / 360 дн. х 100% = 2,42% в день.

Відповідно до п. 1.8 загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 225 000,00; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 217500,00 грн.

Відповідно до п. 1.9 орієнтовна реальна річна процента ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 465,53% річних; за стандартною процентною ставкою з урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 39025,38% річних.

Пункт 1.10 передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 250 000,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 242 750,00 грн.

Сторони вказаного договору домовились, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки споживача № НОМЕР_1 (п.2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 12.04.2024 або 13.04.2024.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Окрім того, у п. 6.4 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф у розмірі 1250 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 250,00 грн., починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

До вказаного договору сторони також підписали додаток №1 (Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит).

Також до матеріалів справи надано паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором М434 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

Первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 12.04.2024 №1550535 та видав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 25000,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» №20250115-1638 від 15.01.2025, згідно якого ТОВ «Пейтек» 12.04.2024 на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 06.06.2022, укладеного з ТОВ «Слон Кредит», здійснило переказ коштів у розмірі 25000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Належність банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зарахування на вказану картку коштів на суму 25000,00 грн. 12.04.2024 підтверджується інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» від 04.02.2026.

З договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та ТОВ «Слон Кредит» вбачається, що Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору Договору (п. 1.1. Договору факторингу №24122024).

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2. Договору факторингу №24122024).

За змістом п.п. 9.2., 9.3. Договір факторингу набирає чинності з моменту його укладення сторонами. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками сторін.

З акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» передало, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» прийняло реєстр боржників.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Згідно з умовами укладеного Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №1550535 від 12.04.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників (Додаток 1) до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1550535 від 12.04.2024 в сумі 197500 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 160000 грн. - сума заборгованості за процентами, нараховані первісним кредитором; 12500 грн. - пеня.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1550535 від 12.04.2024 станом на 07.04.2025 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 262500 грн., з яких: 25000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 225000 грн. - сума заборгованості за процентами (160000 грн. на дату відступлення права вимоги та 65000 грн. нараховані ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»), а також 12500 грн. пеня.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ “ФК “Фінтраст Капітал”, ані на рахунки первісного кредитора.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» повідомило в особистому кабінеті відповідача, в якому вказано було про відступлення йому права вимоги за кредитним договором та запропонувало звернутися до нового кредитора.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів і вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмові форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідкам прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Договір про надання споживчого кредиту №1550535 від 12.04.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «К210», а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 1054, 1055 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором. Проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Встановлено судом, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем договору №1550535 від 12.04.2024 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ним; набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копії вищезазначеного кредитного договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, докази отримання відповідачем кредитних коштів, копії договору факторингу, витяг з реєстрів боржників, розрахунок заборгованості первісного кредитора.

Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за цим кредитним договором, виникла заборгованість.

Також суд зауважує, що на день розгляду справи в суді заборгованість повністю не погашена, відповідач не надав суду будь-яких доказів на спростування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Тобто позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за цим кредитним договором.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора за договором №1550535 від 12.04.2024 підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 25000 грн., отже, вказана вимога підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд враховує, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24 грудня 2023 року (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

Враховуючи, що кредитний договір №1550535 від 12.04.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, до вказаного договору підлягала застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з наданими розрахунками заборгованості первісний кредитор та позивач рахували відсотки за користування кредитом у розмірі 2,5% за день користування, що суперечить вимогам п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки до 21.04.2024 законодавчо дозволено встановлено межу не більше 2,5% по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами, тому за період з 12.04.2024 по 21.04.2024 (всього 10 днів) підлягає стягненню сума у розмірі 6250 грн. (25000х0,025х10=6250).

Оскільки з 22.04.2024 законодавчо встановлено обмеження по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,5%, суд вважає, що за наступний період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (всього 120 днів) стягненню підлягає сума у розмірі 45000 грн. (25000х0,015х120=45000).

Оскільки з 20.08.2024 законодавчо встановлено обмеження по нарахуванню відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1%, суд вважає, що за наступний період з 20.08.2024 по 07.04.2025 (всього 230 днів) стягненню підлягає сума відсотків у розмірі 57500 грн. (25000х0,01х230=57500).

Тобто, загальна сума по процентах за користування кредитними коштами складає 108750грн (6250+45000+57500=108750 грн).

Тому позовні вимоги у частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами слід задовольнити частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за відсотками у загальному розмірі 108750 грн.

Щодо вимоги позивача про проведення стягнень з відповідача в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 265 ЦПК України).

Згідно з частиною одинадцятою цієї статті остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Зазначені норми кореспондують із частиною одинадцятою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов`язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 в справі № 910/14524/22.

Крім того, у п. 132-135 даної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з відповідача сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, зокрема й 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а лише клопотало про їх нарахування уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.

Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України.

Тому, з огляду на викладене, вимога позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно з положеннями статті 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і не може бути задоволена.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 133750 грн., яка складається з: 25000 грн. основного боргу та 108750 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано такі документи: копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; копію заявки №9741 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; копію акту №9741 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025 до договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 на суму 10000,00 грн.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи незначну складність справи, предмет спору, значення справи для позивача, кількість часу, витраченого представником позивача для підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, виходячи з засад розумності розміру витрат на правничу допомогу та пропорційності позовних вимогам, з урахуванням часткового задоволення позову (43,5%), суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4350 грн.

Також позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог (43,5%), отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1054 грн.

Керуючись ст. ст. 76-81, 141, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822; юридична адреса: 03150 м.Київ вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором №1550535 від 12.04.2024 у розмірі 133 750 (сто тридцять три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких: 25 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 108 750 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822; юридична адреса: 03150 м.Київ вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2) 1054 (одну тисячу п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 4350 (чотири тисячі триста п`ятдесят) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.О. Волощук